ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2115/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 (судді: Гребенюк Н. В. - головуючий, Радіонова О. О., Чернота Л. Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома"

про стягнення 4 360 664,02 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (далі - ТОВ "Азотфострейд") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (далі - ТОВ "Агрома") про стягнення заборгованості у сумі 4 085 633,85 грн та пені у сумі 275 030,17 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням, зокрема, на положення статей 11 530 549 610 611 627 - 629 Цивільного кодексу України, статті 230, 231, частину 6 статті 232 343 Господарського кодексу України та неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 щодо повної оплати поставленого товару.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Агрома", заперечуючи проти її задоволення, зазначало, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачем зобов`язань.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "Азотфострейд" основний борг за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 у сумі 4 085 633,85 грн і пеню у сумі 275 030,17 грн.

2.2. Суд першої інстанції установив, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2020 у справі № 922/4004/19, залишеним без змін постановою Східного господарського суду Харківської області від 28.05.2020, визнано виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ "Азотфострейд" перед ТОВ "Агрома" за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2. У зв`язку з цим на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що факт поставки позивачем відповідачеві товару за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 у сумі 7 740 297,85 грн не підлягає доведенню.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар у сумі 4 085 633,85грн, що є предметом позову.

Крім того, позивачем відповідно до положень пункту 6.3 договору за порушення строків виконання відповідачем зобов`язання в частині своєчасної оплати товару нараховано пеню у сумі 275 030,17 грн, розрахунок якої визнано судом обґрунтованим.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 скасовано в частині стягнення з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "Азотфострейд" основного боргу за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 у сумі 3 723 902,70 грн і пені в сумі 266 429,51 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в оскаржуваному рішенні Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 єдиним доказом, який було враховано при його винесенні, було рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2020 у справі № 922/4004/19 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, якими позовні вимоги ТОВ "Азотфострейд" до ТОВ "Агрома" задоволено повністю та визнано виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ "Азотфострейд" перед ТОВ "Агрома" за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом розгляду у справі № 922/4004/19 був договір поставки від 04.02.2019 № 04/02-2, який є предметом розгляду у справі, що розглядається, однак постановою Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 922/4004/19 рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на залишення поза увагою судів обставини щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права, за захистом якого останній звернувся з позовом у справі № 922/4004/19, а отже, і передчасності висновків судів попередніх інстанцій, наведених в оскаржуваних судових рішеннях.

Залишаючи без змін судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сукупність встановлених у справі обставин свідчить, що позивачем не доведено факт поставки та передачі товару за видатковими накладними на загальну суму 3 276 573,00 грн, при тому, що тягар доказування в цій частині покладається саме на нього відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості стягнення пені у сумі 8 600,66 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020, ТОВ "Азотфострейд" у касаційній скарзі просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позову, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "Азотфострейд" вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права, а саме статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 та від 04.06.2019 у справі № 915/905/16.

Скаржник зазначає про надання доказів фактичного здійснення господарської операції та доказів на підтвердження реального джерела походження товару (його виробництва, попередньої купівлі у виробників) в обсязі, зазначеному у спірних первинних документах. Однак суд апеляційної інстанції не дослідив фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, не дослідив фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, не оцінив зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

Заявник касаційної скарги вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції як на підставу для скасування рішення місцевого суду на направлення Верховним Судом справи № 922/4004/19 на новий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції вказав на необхідність з`ясування судами питання щодо можливості ефективного поновлення прав позивача саме у заявлений ним спосіб, однак не відхилив встановлених судами обставин щодо виконання позивачем зобов`язань за договором.

Скаржник також зазначає про касаційне оскарження судового рішення з підстав, передбачених частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без дотримання положень статей 73, 74, 76, 86 та статті 236 зазначеного Кодексу, не дослідив зібраних у справі доказів, не взяв до уваги докази, які безпосередньо стосуються предмета доказування, проігнорував докази, з яких убачається, що на виконання умов договору поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 були укладені договори про надання транспортно-експедиційних послуг, якими, у свою чергу, підтверджено поставку товару та його отримання представниками ТОВ "Агрома". Крім того, згідно з наданим позивачем висновком Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру судово-економічної експертизи від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20 наявні докази в сукупності підтверджують здійснення господарської операції на виконання договору поставки від 04.02.20019 № 04/02-2 на загальну суму 7 740 297,85 грн.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агрома" просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, акцентуючи увагу на тому, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника із судовим рішенням та переоцінкою доказів у справі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 04.02.2019 між ТОВ "Азотфострейд" (постачальник) і ТОВ "Агрома" (покупець) укладено договір поставки № 04/02-2 (далі - договір) за змістом пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар у кількості та на умовах визначених цим договором, а покупець -прийняти та оплатити товар.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник поставляє покупцеві товар у кількості, що визначений додатками до цього договору. Загальна кількість товару за договором визначається кількістю товару, зазначеного у додатку до договору.

Постачальник поставляє покупцеві товар окремими партіями за ціною та місцем поставки, зазначених у додатку до договору (пункт 3.1 договору).

Оплата Товару здійснюється згідно з додатками до договору. Оплата вартості партії товару проводиться покупцем прямим банківським перерахуванням на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору сторони погодили, що факт передачі товару покупцеві виникає в момент прийняття товару та підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і отримання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За порушення строків оплати покупець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 6.3 договору).

Між сторонами договору підписувалися додатки до нього, а саме № 1- 15 від 04, 10, 27, 28 лютого 2019 року, 06, 16, 17 березня 2019 року, 04, 16, 18, 27 квітня 2019 року та 07, 27 травня 2019 року.

Суд першої інстанції установив, що, як зазначає позивач, згідно з додатками № 1- 15 до договору у період з 04.02.2019 по 27.05.2019 ним було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 7 740 297,85 грн, однак відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

4.3. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "Азотфострейд" про стягнення з ТОВ "Агрома" заборгованості у сумі 4 085 633,85 грн та пені у сумі 275 030,17 грн на підставі, зокрема, положень статей 11 530 549 610 611 627- 629 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, частини 6 статті 232, статті 343 Господарського кодексу України, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо повної оплати поставленого товару.

4.4. У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 712 цього Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом статей 610 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Штрафними санкціями за змістом статті 230 цього Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.5. Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, встановив, що згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2020 у справі № 922/4004/19, залишеним без змін постановою Східного господарського суду Харківської області від 28.05.2020, визнано виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ "Азотфострейд" перед ТОВ "Агрома" за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2.

Так, суд першої інстанції на підставі частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що факт поставки ТОВ "Азотфострейд" товару ТОВ "Агрома" за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 від 04.02.2019 у сумі 7 740 297,85 грн не підлягає доведенню знову.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з відсутності доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог.

4.6. Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення місцевого суду, зазначив, що під час ухвалення Господарським судом Харківської області рішення від 09.07.2020 єдиним доказом, врахованим судом, було рішення Господарського суду від 05.03.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 922/4004/19.

Проте згідно з постановою Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 922/4004/19 скасовані рішення Господарського суду від 05.03.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За змістом частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. на яку посилався місцевий суд при ухвалення рішення, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4.7. При цьому суд апеляційної інстанції установив, що на обґрунтування позовних вимог на суму 7 740 297,85 грн позивач надав висновок Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20, згідно з яким експерт дійшов висновку про те, що додатки до договору поставки № 10-15 від 04.04.2019, від 16.04.2019, від 27.04.2019, від 07.05.2019 та від 27.05.2019, а також видаткові накладні від 04.04.2019, 05.04.2019, 12.04.2019 та 16.04.2019 № РН-0000136, № РН-0000137, № РН-0000141, № РН-0000146; від 16.04.2019, 17.04.2019 та 19.04.2019 № РН-0000181, № РН-0000182, № РН-0000183; від 18.04.2019, 22.04.2019 та 23.04.2019 № РН-0000167, № РН-0000185, № РН-0000186; від 27.04.2019 № РН-0000187; від 07.05.2019 № РН-0000188; від 27.05.2019 № РН-0000205 у графі "Отримав(ла)" відсутні підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

При цьому експерт дійшов висновку, що поставка товару ТОВ "Азотфострейд" на адресу ТОВ "Агрома" за договором від 04.02.2019 № 04/02-2 та додатків до цього договору № 1-15 згідно з наданими для дослідження документами підтверджується в сумі 7 740 297,85 грн.

Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, ТОВ "Агрома", заперечуючи факт підписання додатків до договору № 10-15 та видаткових накладних до них, надав висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса від 25.02.2020 № 4135, з якого убачається, що експерт зазначив, що надані копії видаткових накладних на передачу товару від постачальника ТОВ "Азотфострейд" до одержувача ТОВ "Агрома" на загальну суму 3 274 902,70 грн підписані в графі "постачальник" від імені ОСОБА_1 та скріплені відбитком печатки ТОВ "Азотфострейд", проте в графі "отримав" підпис від імені одержувача та відбиток печатки відсутні, тобто не мають всіх реквізитів, що не відповідає вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". При цьому експерт дійшов висновку, що наданими на дослідження видатковими накладними на передачу товару від постачальника ТОВ "Азотфострейд" до одержувача ТОВ "Агрома", які оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підтверджується постачання товару ТОВ "Агрома" за договором від 04.02.2019 № 04/02-2 на загальну суму 4 466 395,15 грн.

4.8. Суд апеляційної інстанції здійснюючи розгляд справи установив, що з огляду на умови пункту 5.3 договору, укладеного між сторонами, доказами у справі вважаються видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час підписання додаткових угод до договору та складання видаткових накладних, на які посилається в обґрунтування своїх вимог позивач) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, за змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Суд апеляційної інстанції установив, а позивач не спростував, що додатки № 10-15 до договору та видаткові накладні до них (від 04.04.2019 № РН-0000136; від 05.04.2019 № РН-0000137; від 12.04.2019 № РН-0000141; від 16.04.2019 № РН-0000146; від 16.04.2019 № РН-0000181; від 17.04.2019 № РН-0000182; від 19.04.2019 № РН-0000183; від 18.04.2019 № РН-0000167; від 22.04.2019 № РН-0000185; від 23.04.2019 № РН-0000186; від 27.04.2019 № РН-0000187; від 07.05.2019 № РН-0000188; від 27.05.2019 № РН-0000205 та товаро-транспортні накладні на загальну суму 3 276 573,00 грн не містять посади особи, відповідальної від ТОВ "Агрома" за здійснення господарської операції, підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції від ТОВ "Агрома", а також печатки товариства.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені недоліки в оформлені зазначених видаткових накладних не можуть вважатись неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від ТОВ "Агрома".

4.9. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

4.10. Як уже зазначалося, скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і таке обґрунтування полягає у невірному застосуванні судом апеляційної інстанції статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та неврахування судом висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 та від 04.06.2019 у справі № 915/905/16.

Так, у справі № 915/878/16 суди установили, що між сторонами існує спір щодо наявності або відсутності між ними договірних відносин купівлі-продажу, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014. Верховний Суд у постанові від 05.12.2018 у зазначеній справі, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на неправильне застосування судами приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, визнавши передчасними висновки судів про те, що відповідач не укладав договір та не отримував товар відповідно до договору та видаткових накладних, оскільки підпис, який міститься у договорі та видаткових накладних, не є підписом відповідача.

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд справи № 922/2115/19 зазначив, що у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, суд апеляційної інстанції зазначив, що фактом підтвердження господарської операції за спірним договором, згідно з узгодженими сторонами умовами, є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

У справі № 915/905/16, на правовий висновок Верховного Суду в якій посилається скаржник у касаційній скарзі (постанова від 04.06.2019), предметом спору було визначено наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів за поставлений товар за видатковими накладними від 22.07.2016 № 907937 та № 907938.

Верховний Суд, зокрема, зазначив, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи (пункт 33 постанови).

4.11. За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.12. Проте суд апеляційної інстанції всіх доказів в їх сукупності не дослідив, оцінки всім доводам сторін не надав.

Так, суд апеляційної інстанції установив, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що товар згідно з додатками № 1-9 до договору ТОВ "Азотфострейд" було поставлено ТОВ "Агрома" у лютому - березні 2019 року. Факт здійснення поставок згідно з видатковими накладними і товарно-транспортними накладними у лютому - березні 2019 року на загальну суму 4 466 395,15 грн відповідачем не заперечується.

Водночас, суд установив, що відповідач заперечує факт підписання додатків № 10-15 до договору та отримання товару за видатковими накладними у квітні-травні 2019 року.

ТОВ "Агрома" надало висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса від 25.02.2020 № 4135, в якому експерт дійшов висновку про підтвердження дослідженими видатковими накладними передачу товару від постачальника ТОВ "Азотфострейд" до одержувача ТОВ "Агрома", оформленими у відповідності до статті 9 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", на суму 4 466 395,15 грн. Разом з цим, видаткові накладні на загальну суму 3 274 902,70 грн не відповідають вимогам статті 9 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки не містять всіх реквізитів, а саме підпису та печатки отримувача товару.

При цьому, у висновку Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20 підтверджено відсутність в графі "Отримав(ла)" підпису осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Разом з цим, експертом встановлено( висновок від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20), що поставка товару ТОВ "Азотфострейд" на адресу ТОВ "Агрома" за договором від 04.02.2019 № 04/02-2 та додатків до цього договору № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 наданими для дослідження документами підтверджується на суму 7 740 297,85 грн.

За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку, що встановлені недоліки в оформлені зазначених видаткових накладних не можуть вважатись неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від ТОВ "Агрома", не взяв до уваги посилання позивача на те, що документи щодо перевезення товару за спірними видатковими накладними підтверджують, що товар був отриманий відповідачем, а також товарно-транспортні накладні, які містять всі необхідні дані, які відображають умови перевезення вантажу, що дають змогу ідентифікувати товар, учасників такого перевезення (транспортування), оскільки дійшов висновку, що надані позивачем документи на перевезення товару не містять всіх необхідних даних (номеру договору, за яким такий товар був перевезений відповідачу, видаткових накладних та інших даних для ідентифікації товару та особи, яка приймала товар).

У той же час суд апеляційної інстанції не з`ясував питання отримання ТОВ "Агрома" у спірний період (квітень-травень 2019 року) товару від ТОВ "Азотфострейд", підстави здійснення такої поставки та проведення оплати відповідачем за товар, належної оцінки доводам всіх учасників справи суд не надав.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у жовтні 2020 року від ТОВ "Азотфострейд" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи низки документів, а саме, копій видаткових накладних, актів надання транспортно-експедиційних послуг, договорів-заявок, товарно-транспортних накладних, тощо на підтвердження здійснення поставки ТОВ "Агрома".

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України відмовив у прийнятті додаткових доказів, наданих позивачем, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, залишивши при цьому поза увагою, що ТОВ "Азотфострейд" звертався до суду першої інстанції з відповідними клопотаннями про повернення до стадії підготовчого провадження для подання доказів у зв`язку із обставинами, зазначеними відповідачем у відзиві. Отже висновок суду апеляційної інстанції про неприйняття наданих позивачем доказів на підставі зазначеної норми є передчасним.

Суд апеляційної інстанції відхиливши посилання позивача на податкову звітність на підтвердження здійснення позивачем поставки товару відповідачеві не дослідив докази в їх сукупності з метою встановлення всіх обставин справи, залишив поза увагою лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15 з повідомленням, що відповідно до інформаційних ресурсів Управління ТОВ "Агрома" включено до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Азотфострейд" за період лютий 2019 року - обсяг постачання у сумі 2 337 220,00 грн; березень 2019 року - обсяг постачання у сумі 1 962 466,67 грн; квітень 2019 року - обсяг постачання у сумі 1 986 567,25 грн; травень 2019 року - обсяг постачання у сумі 741 685,00 грн (том 3 а. с. 149-150).

При цьому, як свідчать матеріали справи між ТОВ "Агрома" та ТОВ "Азотфострейд" підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 2019 року за договором № 04/02-2, згідно з яким за даними ТОВ "Агрома" на 31.12.2019 заборгованість на користь товариства становить 2 022 892,00 грн, а за даними ТОВ "Азотфострейд" заборгованість на користь товариства становить 3 635 633,85 грн (том 2 а. с. 91).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів на підтвердження наявності, чи навпаки, відсутності підстав для задоволення позову про стягнення грошових коштів у зв`язку із неналежним виконання зобов`язань за договором поставки, на чому наголошував заявник касаційної скарги, тому постанову належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 922/2115/19 скасувати в оскаржуваній частині, справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді: Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак