№ 922/2216/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2216/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 (головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Строймастер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро"

про стягнення коштів в сумі 409 880,65грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Строймастер"

про стягнення коштів в сумі 808 501,23 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Строймастер" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" (далі - відповідач за первісним позовом), в якій просило суд стягнути з останнього основний борг в сумі 393238,61 грн., 3% річних у розмірі 5559,20 грн. та інфляційні втрати у сумі 11112,84 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилався на те, що ТОВ "ВС Строймастер" на виконання умов договору та укладених до нього додаткових угод виконав роботи, а відповідач прийняв виконані роботи без зауважень на загальну суму 2612939,52 грн.

Як зазначав позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом повністю розрахувався з позивачем за актом за серпень 2017 року та за актом за вересень 2017 року, але станом на момент подання позову до суду відповідач за прийняті будівельні роботи за актом за січень 2018 року розрахувався частково, сплативши лише 1200000,00 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 393238,61 грн. А тому, з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов`язань по оплаті виконаних робіт, позивачем нараховано 3 % річних та втрати від інфляційних процесів на заявлену до стягнення суму боргу.

1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом заперечував проти задоволення первісних позовних вимог, посилаючись на те, що зазначені акти підписані невідомою особою. Так, підпис що міститься на актах, на його думку, не має жодної ідентифікації і це не відповідає вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, зокрема пункту 5.23. Крім того, зазначав, що з метою визначення обсягу фактично виконаних робіт та виявлення недоліків було створено комісію, якою було встановлено невідповідність фактично виконаних робіт та їх якості тим роботам, що передбачені договором та за результатом роботи комісії був складений відповідний акт.

1.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Строймастер" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення грошових коштів у розмірі 560706,49 грн. та 247794,74 грн. пені.

1.5. Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що замовником було сплачено грошових коштів більше, ніж підрядником було виконано робіт, на 560706,49 грн., крім того, підрядником було порушено зобов`язання за договором в частині виконання робіт у обсягах, погоджених сторонами.

1.6. Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що позивач за зустрічним позовом роботи на суму 2612939,52 грн. прийняв, будь-яких зауважень в порядку п. 5.4. договору не заявив, від підписання актів приймання будівельних робіт не відмовився та їх підписав, а тому зобов`язаний оплатити прийняті роботи за наведеними вище актами. Окрім того, відповідач за зустрічним позовом зазначав, що після порушення позивачем за зустрічним позовом свого зобов`язання щодо оплати прийнятих робіт, відповідач за зустрічним позовом призупинив виконання робіт, строк виконання яких за додатковою угодою № 2 до спірного договору не зазначено сторонами, а тому підстави для нарахування штрафних санкцій - відсутні. Відповідач за зустрічним позовом також заперечував щодо правового обґрунтування вимог зустрічного позову з тих підстав, що стаття 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) може застосовуватися виключно до позадоговірних зобов`язань між сторонами.

До вказаного відзиву відповідачем за зустрічним позовом також було додано Експертний висновок щодо дотримання вимог будівельних норм, стандартів та правил, інших актів чинного законодавства України в сфері містобудівної діяльності при складанні "Висновку експерта за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи №28617/17362-17364", складеного 10.09.2019 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертних ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, за висновком якого, матеріали, представлені судовими експертами, носять фрагментальний характер та, значною мірою, емпіричний характер, кошторис розроблений на підставі емпіричних даних, не має від собою фактичних підстав та суперечить вимогам чинних нормативно- правових актів в сфері містобудування.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 у справі №922/2216/18, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018, зокрема, задоволено клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи та призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

2.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 (суддя Смірнова О.В.) відмовлено в задоволенні первісного позову; зустрічний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Строймастер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" грошові кошти у розмірі 560706,49 грн., 247794,74 грн. пені та витрати з оплати судового збору у розмірі 12127,52 грн.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" про винесення додаткового рішення; ухвалено додаткове рішення у справі № 922/2216/18; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Строймастер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 162036,00 грн. та витрати, пов`язані із проведення експертизи, у розмірі 92950,00 грн.

2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/2216/18 скасовано; прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" на користь ТОВ "ВС Строймастер" основний борг в сумі 393 238,61 грн., 3% річних у розмірі 5 559,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 11 112,84 грн.; відмовлено в задоволенні зустрічного позову; рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/2216/18 скасовано; відмовлено в задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про винесення додаткового рішення та покладення на відповідача за зустрічним позовом понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 162 036,00 грн. та витрат пов`язаних із проведенням експертизи в розмірі 92 950,00 грн.; стягнуто з ТОВ "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" на користь ТОВ "ВС Строймастер" судовий збір за подання первісної позовної заяви в сумі 6 148,25 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 9 222,38 грн.

2.5. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Строймастер" про відшкодування судових витрат задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Строймастер" витрати, що були понесені в суді першої інстанції в загальному розмірі 41000,00 грн. та витрати, що були понесені в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 65010,11 грн.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 17.03.2020 (згідно з реєстраційним номером АГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2216/18.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2020 у справі №922/2216/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 922/2216/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" залишено без руху до 27.05.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; встановлено скаржнику строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. 22.05.2020 від скаржника до Касаційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якою долучено докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 922/2216/18, а саме квитанцію № 0.0.1701780565.1 від 12.05.2020 на суму 36 551,46 грн.

3.5. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

3.6. Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2216/18. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 07.07.2020. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2216/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

3.7. 24.06.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу від позивача за первісним позовом, надісланий на адресу суду 22.06.2020.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/2216/18 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 16.12 2019 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2019.

4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що судом апеляційної інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України щодо застосування норм статті 1212 ЦК України (постанова від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17, постанова від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.).

Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позов просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а також зазначає, що з огляду на необґрунтованість касаційної скарги, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, мають бути покладені на скаржника.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Строймастер" (надалі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" (надалі - замовник) 19.07.2017 було укладено договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, виконавець зобов`язується на свій ризик виконати по завданню замовника з використанням своїх матеріалів та ресурсів, а замовник - прийняти і сплатити ремонтно-будівельні роботи з ремонту покрівлі на пташниках №1, №2, які розташовані в с. Покровське, Балаклійський р-н. Харківська область.

Відповідно до пункту 2.1. договору, виконавець повинен виконати замовнику передбачені договором ремонтно-будівельні роботи, якість яких відповідає ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013.

Згідно з пунктом 3.1. договору, сума цього договору згідно кошторису (додаток №1) становить: 737631,25 грн., в т.ч. ПДВ 122938, 54грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовнику авансового платежу у розмірі 40% від суми, що зазначена в п. 31.1 і який становить 295052,50 грн., в т.ч. ПДВ 49175,42 грн., протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання даного Договору.

Пунктом 4.2. договору визначено, що остаточні розрахунки за роботи, які є предметом цього договору, після виконання робіт, та підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт. Оплата по даному договору здійснюється в безготівковому порядку протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт.

Підтвердженням виконання Виконавцем обсягу робіт є підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт (пункт 4.3. договору).

Відповідно до пункту 5.3. договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів після виконання будівельних робіт виконавець повідомляє замовника про готовність до передання виконаних робіт, що передбачені даним договором, та надає Замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт у двох примірниках для підписання.

За умовами пункту 5.4. договору, замовник зобов`язаний підписати акт приймання виконаних будівельних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту від виконавця, або повідомити виконавцю вмотивовані причини відмови від підписання акту приймання виконаних будівельних робіт з зазначенням відповідних зауважень до виконаних робіт. Виконавець зобов`язується розглянути повідомлення про причини відмови замовника від підписання акту приймання-передачі робіт та в строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з дати отримання від замовника вмотивованої причини відмови від підписання акту, усунути всі недоліки та зауваження, які були висунуті замовником.

Згідно з пунктом 5.5. договору сторони погодили, що не підписання замовником акту приймання виконаних будівельних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту без повідомлення виконавця про вмотивовані причини відмови від підписання акту приймання виконаних будівельних робіт з зазначенням відповідних зауважень до виконаних робіт, вважається прийняттям замовником належним чином виконаних виконавцем робіт.

5.2. 19.07.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою пункт 3.1. договору було викладено в наступній редакції: "Сума цього договору згідно кошторисів становить 1052090,24 грн., в т.ч. ПДВ 175348,37грн."

03.10.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, якою п.3.1. договору викладено в наступній редакції: "Сума цього договору згідно кошторисів становить 3729975,36 грн., в т.ч. ПДВ 621662,56 грн.

5.3. Як зазначав в позовній заяві позивач, на виконання умов договору та укладених до нього додаткових угод він виконав всі роботи, а відповідач прийняв виконані роботи без зауважень на загальну суму 2612939,52 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви актами виконаних робіт (форми КБ-2в) акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року за формою КБ-2в на суму 705241,92 грн., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року за формою КБ-2в на суму 314458,99 грн., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2018 року за формою КБ-2в на суму 1593238,61 грн.

Акти підписані уповноваженими особами замовника та підрядника та скріплені печатками та не містять жодних зауважень.

Проте, з виписки по особовому рахунку особовому рахунку ТОВ "ВС Строймастер" за період з 01.07.2017р. по 31.07.2018р, а також платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, встановлено, що замовник - ТОВ "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" за виконані роботи згідно договору підряду свої зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт виконав частково на суму 2129700,91грн. (повний розрахунок по актам за серпень 2017 та вересень 2017, за актом за січень 2018р. розрахунок частковий - у розмірі 1200000,00грн.)

Решта коштів за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2018 року за формою КБ-2в у розмірі 393238,61 грн. залишились неоплаченими.

5.4. 18.06.2018 позивач за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом надіслав претензію з вимогою оплатити заборгованість за договором підряду у сумі 393238,61 грн. за прийняті будівельні роботи.

20.07.2018 відповідач за первісним позовом направив на адресу позивача за первісним позовом відповідь - претензію про усунення недоліків в будівельних роботах, в якій повідомляв про те, що 20.07.2018 комісією ТОВ "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" було виявлено ряд недоліків в проведених роботах. У зв`язку із чим, просив прийняти дану претензію до розгляду та усунути всі недоліки у десятиденний строк з дня отримання претензії. До вказаної відповіді - претензії також було додано Акт виявлених недоліків ремонту покрівлі птахофабрики цеху №5, цеху №4 від 20.7.2018.

06.08.2018 позивачем за первісним позовом було направлено на адресу відповідача за первісним позовом відповідь на претензію, в якій було відмовлено в її задоволенні.

5.5. Відповідно до пункту 6.2.1. Договору Замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань Виконавцем, повідомивши про це його у строк, що не перевищує 5 днів з дати прийняття такого рішення.

26.09.2019 Замовник направив Підряднику повідомлення про розірвання Договору, що підтверджується описом вкладення до цінного листа.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог місцевий господарський суд з посиланням на положення статті 884 Цивільного кодексу України, та пункти 7.4, 7.5, 7.6 договору, а також правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №911/2862/18, встановив, що замовником в межах гарантійного строку було складено дефектний акт від 20.07.2018, яким встановлено приховані недоліки виконаних підрядних робіт на об`єкті, та, відповідно, дійшов висновку про те, що сам по собі факт підписання сторонами актів виконаних робіт не є достатнім доказом того, що роботи за договором були виконані підрядником належним чином та у повному обсязі, а отже позовні вимоги підрядника (позивача за первісним позовом) про стягнення є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

6.2. Висновки місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог мотивовані тим, що укладений між сторонами договір було розірвано в односторонньому порядку відповідачем за первісним позовом, у зв`язку із чим, до спірних правовідносин може бути застосовано норми статті 1212 ЦК України, а отже зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

6.3. Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та приймаючи нове, апеляційний господарський суд свої висновки в частині первісних позовних вимог мотивував тим, що наявна в матеріалах справи копія акту виявлених недоліків ремонту покрівлі птахофабрики цеху №5, цеху №4 від 20.07.2019 не є дефектним актом у розумінні положень пункту 7.5 договору, оскільки останній складений виключно представниками замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" (головного інженера Ісіченко І. М. та членів комісії - головного енергетика Коробка В.В., нач. рем. бригади Багацького О. М. юриста Пересічанської Д.О.).

Більш того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що замовник у відповідності до пункту 7.5. договору звертався до підрядника з письмовою пропозицією про складення дефектного акту.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що після прийняття робіт замовником була здійснена їх часткова оплата згідно актів виконаних робіт, що підтверджується доданою позивачем до позовної заяви випискою по особовому рахунку ТОВ "ВС Строймастер" за період з 01.07.2017 по 31.07.2018.

За наведених обставин, апеляційна інстанція з урахуванням приписів статті 853, частини 3 статті 882 Цивільного кодексу України, визнала, що замовник втрачає право після прийняття належним чином робіт, у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

При цьому апеляційна інстанція не прийняла до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи та висновок експертизи, проведеної на замовлення позивача за первісним позовом, оскільки на момент підписання актів виконаних робіт всі роботи були виконані, відповідачем було підписано акти виконаних робіт без жодних зауважень.

Разом з цим перевіривши відповідні розрахунки, апеляційний господарський суд визнав доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних в сумі 5559,20 грн. за період з 06.02.2018 по 31.07.2018 та інфляційних в сумі 11112,84 грн за період з 06.02.2018 по 31.07.2018.

6.4. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог апеляційний господарський суд свої висновки мотивував тим, що заявлені до стягнення кошти отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, отже не можуть бути витребувані згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.3. Відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема із того, що скаржник у касаційній скарзі посилався на те, що судом апеляційної інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України щодо застосування норм статті 1212 ЦК України (постанова від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17, постанова від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.).

Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених п.п.1, 3 ч.3 ст. 310 ГПК України.

7.4. Дослідивши доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду приймає до уваги таке.

7.5. За наслідками розгляду первісного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, на виконання умов договору та укладених до нього додаткових угод виконав всі роботи, а відповідач прийняв виконані роботи без зауважень на загальну суму 2612939,52 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви актами виконаних робіт (форми КБ-2в) акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року за формою КБ-2в на суму 705241,92 грн., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року за формою КБ-2в на суму 314458,99 грн., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2018 року за формою КБ-2в на суму 1593238,61 грн.

Акти підписані уповноваженими особами замовника та підрядника, скріплені печатками та не містять жодних зауважень.

Після прийняття робіт замовником була здійснена їх часткова оплата згідно актів виконаних робіт, що підтверджується доданою позивачем до позовної заяви випискою по особовому рахунку ТОВ "ВС Строймастер" за період з 01.07.2017 по 31.07.2018.

За наведених обставин, апеляційна інстанція, з урахуванням приписів статті 853, частини 3 статті 882 Цивільного кодексу України, вважала, що замовник втрачає право після прийняття належним чином робіт у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

7.6. Проте, колегія суддів касаційного суду вважає такі висновки передчасними виходячи з такого.

7.7. Згідно з частиною 3 статті 882 Цивільного кодексу України:

"Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника."

7.8. В постанові апеляційного суду відсутній чітко встановлений даним судом факт, що в даному випадку мало місце саме знищення або пошкодження окремих етапів робіт, а отже, що наведена норма права підлягає застосуванню до спірних правовідносин за встановлених у даній справі обставин.

7.9. Разом з цим, за приписами ч.ч.1- 4 ст. 853 ЦК України:

"1. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

2. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

3. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

4. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну."

7.10. Отже із правового аналізу вказаних норм слідує, що ними врегульовані різні випадки з різними наслідками.

Так, з частин 1 та 2 наведеної норми слідує, що замовник втрачає право заявляти саме про явні недоліки роботи, тобто ті, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

За приписами частини 3 названої статті замовник має право вже після прийняття робіт негайно після їх виявлення заявити про приховані недоліки, тобто ті, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

7.11. Крім того, як вірно зазначено в своїй постанові самим апеляційним судом, нормами ч.ч.1-4 статті 884 ЦК України визначено, що:

"1. Підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

2. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

3. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об`єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник.

4. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення."

7.12. Пунктом 7.4. договору передбачено, що виконавець гарантує якість виконаної роботи протягом 5 (п`яти) років з моменту підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

7.13. Апеляційним судом у даній справі встановлено, що 20.07.2018 відповідачем за первісним позовом було направлено на адресу позивача за первісним позовом відповідь - претензію про усунення недоліків в будівельних роботах, в якій повідомляв про те, що 20.07.2018 комісією ТОВ "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" було виявлено ряд недоліків в проведених роботах. У зв`язку із чим, просив прийняти дану претензію до розгляду та усунути всі недоліки у десятиденний строк з дня отримання претензії. До вказаної відповіді - претензії також було додано Акт виявлених недоліків ремонту покрівлі птахофабрики цеху №5, цеху №4 від 20.7.2018.

Апеляційний господарський суд надав належну правову оцінку вказаному акту виявлених недоліків ремонту покрівлі птахофабрики цеху №5, цеху №4 від 20.07.2019 та визнав, що він не є дефектним актом у розумінні положень пункту 7.5 договору, оскільки останній складений виключно представниками замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" (головного інженера Ісіченко І. М. та членів комісії - головного енергетика Коробка В.В., нач. рем. бригади Багацького О. М. юриста Пересічанської Д.О. ).

7.14. Проте, апеляційний суд відмовляючи в первісному позові з посиланням на приписи всієї статті 853 ЦК України, якою, як зазначено вище, регулюються різні обставини с різними наслідками, та залишаючи поза увагою наведену ним же ст.884 вказаного Кодексу не дослідив надані обома сторонами доводи та докази та чітко не встановив:

- чи мали місце взагалі недоліки в роботі;

- якщо так - які саме і чи є дані недоліки явними або прихованими, тобто, чи могли вони бути встановлені при звичайному способі прийняття роботи;

- виходячи з попереднього питання, коли вони мали бути пред`явлені та коли фактично пред`явлені;

- в залежності від попередніх питань, по якій з частин ст.853 ЦК України мають кваліфікуватися спірні правовідносини, чи підлягають застосуванню до них ст.884 вказаного Кодексу, та до яких, відповідно, наслідків це призводить.

7.15. Слід також зазначити, що Касаційний господарський суд у постанові від 05.12.2019 при розгляді справи №911/2862/18 виходив з аналогічного застосування положень статей 853 884 Цивільного кодексу України.

7.16. При цьому, у постанові Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі №912/2635/17, на яке міститься посилання у відзиві на касаційну скаргу, було зазначено, що недоліки, викладені у акті будівельно-технічного обстеження об`єкта від 24.07.2017, а саме: нерівності покрівлі, примикання покрівлі, сміття на об`єкті, двері з ручками, замками, планками, ключами, стяжка, вимикачі та розетки, грибок на стінах, отвори монтажних труб, радіатори опалення, електричний щиток, заповнення швів, є явними, не є прихованими, та не були зазначені позивачем перед прийняттям робіт як недоліки.

7.17. Проте, посилання у відзиві на касаційну скаргу на висновки у вказаній постанові Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі №912/2635/17 в розрізі доводів про те, що висновок проведеної у справі експертизи є неналежним та недопустимим доказом, відхиляється судом касаційної інстанції на даний момент з наступних підстав.

7.18. Як зазначено вище, частина 4 статті 853 ЦК України визначає, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза, що і було здійснено судом першої інстанції у даній справі ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2018 у справі №922/2216/18 залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018, якою зокрема, задоволено клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи та призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Судом першої інстанції був оцінений даний висновок та покладений в основу рішення.

Разом з цим, апеляційний суд вказав, що не приймає до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи та висновок експертизи, проведеної на замовлення позивача за первісним позовом, оскільки на момент підписання актів виконаних робіт всі роботи були виконані, відповідачем було підписано акти виконаних робіт без жодних зауважень, що свідчить, що апеляційним судом взагалі не було надано оцінку ані цим висновкам експертизи на предмет належності та допустимості щодо спірних правовідносин, ані доводам та запереченням сторін щодо них.

7.19. Наведене підтверджує обґрунтованість підстав касаційного оскарження в цій частині.

7.20. Разом з цим, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими посилання як на підставу касаційного оскарження на п.4 ч.3 ст. 310 ГПК України.

За приписами пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів."

Стаття 77 названого Кодексу визначає, що таке допустимість доказів, а саме:

"1. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

2. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються."

При цьому суд зазначає, що в касаційній скарзі викладені доводи щодо прийняття оскаржуваної постанови в розрізі встановлення факту виконання робіт за договором на підставі неналежних доказів в зв`язку з тим, що подані позивачем за первісним позовом докази підписані невідомою особою та за наявності дефектів в оформленні таких документів.

Разом з цим, за приписами статті 76 цього ж Кодексу:

"1. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення."

Отже неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття, а тому вказані вище доводи скаржника прямо суперечать наведеним ним же положенням п.4 ч.3 ст.310 ГПК України.

Окрім того, відповідно до правових висновків у постановах Касаційного господарського суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

7.21. Разом з цим, перевіряючи прийняту у справі постанову в частині зустрічних позовних вимог, колегія суддів відмічає таке.

7.22. У постановах Верховного Суду України щодо застосування норм статті 1212 ЦК України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15 та від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17, на які посилався скаржник в своїй касаційній скарзі, викладено наступну правову позицію.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

7.23. Відповідно до правового висновку Касаційного господарського суду у постановах від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.

7.24. В оскаржуваній постанові апеляційний суд сам зазначив, що зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі пункту 6.2.1. договору позивачем за зустрічним позовом 26.09.2019 було направлено ТОВ "ВС СТРОЙМАСТЕР" повідомлення про розірвання договору. Але, незважаючи на припинення зобов`язання за договором у відповідача за зустрічним позовом існує обов`язок повернути грошові кошти, які були сплачені у якості попередньої оплати за договором, адже підстави їх утримання відпали в момент припинення зобов`язання. З урахуванням викладеного, вимогу про стягнення грошових коштів у сумі 560706,49 грн. позивач за зустрічним позовом обґрунтовував статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Проте, відмовляючи в зустрічному позові, апеляційний суд вказав, що оскільки між сторонами було укладено договір підряду, і доказів визнання укладеного договору недійсним або його розірвання суду не надано, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення.

Однак висновків, чому апеляційним судом не прийняте до уваги вищевказане, направлене 26.09.2019 на підставі пункту 6.2.1. договору позивачем за зустрічним позовом на адресу ТОВ "ВС СТРОЙМАСТЕР" повідомлення про розірвання договору, оскаржувана постанова не містить.

7.25. Зазначене підтверджує доводи касаційної скарги в цій частині.

7.26. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог апеляційний господарський суд свої висновки мотивував тим, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, тобто, що неналежне обрання позивачем за зустрічними вимогами правового обґрунтування своїх вимог є підставою для відмови у їх задоволенні.

Однак, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові (пункти 81-83 постанови від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17); суди мають самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (пункт 7.43 постанови від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

7.27. Також колегія суддів касаційного суду звертає увагу, що в даному випадку пред`явлено взаємопов`язані первісний та зустрічний позови, одночасне правильне вирішення яких, в першу чергу, залежить від вирішення питання, на яку фактично суму виконано роботи в спірних правовідносин, що, відповідно, дозволяє визначити, недоплатив чи переплатив замовник.

Оскаржуваною постановою апеляційний суд задовольнив первісні позовні вимоги фактично виходячи з доведеності підрядником вартості виконаних робіт, проте, у зустрічному позові відмовив не по суті, а саме тому, що вищевказаний факт спростовує доводи замовника про визначену саме ним вартість виконаних робіт, а з підстав неналежного правового обґрунтування.

7.28. Відтак враховуючи у сукупності наведені у цій постанові обставини, колегія суддів касаційного суду визнає, що аргументи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

8.2. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3, ч.4 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."

8.3. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро", скасування постанови апеляційної інстанції від 24.02.2020 та додаткової постанови від 18.03.2020 з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.4. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями ч.13 ст.8 129 300 301 308 310 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Слобожанщина Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 у справі №922/2216/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський