№ 922/2219/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2219/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 (колегія суддів: Гребенюк Н. В., Радіонова О. О., Чернота Л. Ф.) і рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2019 (суддя Новікова Н. А.) у справі

за позовом Міністерства оборони України до 1) Харківської міської ради, 2) Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1. Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків, 2. Всеукраїнська громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, 3. Фонд державного майна України, 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Україна" про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

позивача -Синиця І. В.,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Скринник І. Л.,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

третьої особи-3 - не з`явилися,

третьої особи-4 - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця Деми Валерія Івановича з вимогами:

- витребувати земельну ділянку площею 1,795 та, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742059463101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282, розташовану по вулиці Таборова (вулиця Лагерна), 2-6, в місті Харкові, з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України;

- витребувати земельну ділянку площею 3,2444 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742206863101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, розташовану по вулиці Таборова (вулиця Лагерна), 2-6, в місті Харкові, з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,795 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742059463101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0282, укладений 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І.;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,2444 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1742206863101, кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, укладений 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І.;

- зобов`язати ФОП Дему В. І. за власний рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно, розташоване за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Таборова, 2-6, а саме: об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300323063101; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300295463101, нежитлова будівля літ. "АЖ-1" загальною площею 17,2 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300251863101, нежитлова будівля літ. "АБ-1" загальною площею 2,1 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300235463101, нежитлова будівля літ. "Щ-1" загальною площею 2,1 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300229963101, нежитлова будівля літ. "Ц-1" загальною площею 5,2 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300223863101, нежитлова будівля літ. "АД-1" загальною площею 4,6 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300222163101, нежитлова будівля літ. "АЛ-1" загальною площею 35,3 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300203763101, нежитлова будівля літ. "АВ-1" загальною площею 16,5 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300203563101, нежитлова будівля літ. "У-1" загальною площею 13,9 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300201063101, нежитлова будівля літ. "ф-1" загальною площею 94,3 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300194463101, нежитлова будівля літ. "АК-1" загальною площею 47,0 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300186663101, нежитлова будівля літ. "Ю-1" загальною площею 4,7 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300173863101, нежитлова будівля літ. "4-1" загальною площею 2,3 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300170663101, нежитлова будівля літ. "АЄ-1" загальною площею 15,1 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300158163101, нежитлова будівля літ. "АГ-1" загальною площею 20,3 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300083863101, нежитлова будівля літ. "Я-1" загальною площею 4,8 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300083163101, нежитлова будівля літ. "АМ-1" загальною площею 156,9 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300082863101, нежитлова будівля літ. "Х-1" загальною площею 6,5 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300080663101, нежитлова будівля літ. "Ш-1" загальною площею 3,4 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300064163101, нежитлова будівля літ. "АЗ-1" загальною площею 47,0 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300055763101, нежитлова будівля літ. "АА-1" загальною площею 2,1 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 300043463101, нежитлова будівля літ. "Т-1" загальною площею 123,6 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 35851304, нежитлову будівлю літ. "Р-1" загальною площею 276,5 м2.

2. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що:

- дії Харківської міської ради та ФОП Деми В. І. щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, яка на праві власності належить державі, на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282, 6310137200:13:001:0283, передачі їх в оренду та самовільне будівництво на ній будівель та споруд є незаконними та протиправними;

- право власності держави в особі Міністерства оборони України щодо земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:13:001:0193 доведено та підтверджено судовим рішенням у справі № 922/4117/15 - постановою Харківського апеляційного господарського суду Харків від 12.06.2017, відповідно до якої зазначена земельна ділянка була вилучена у ФОП Деми В. І. на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (далі - КЕВ м. Харків);

- фактично передача земельної ділянки КЕВ м. Харкова не відбулася, а на її території ФОП Дема В. І. продовжує здійснювати господарську діяльність;

- оскільки спірні земельні ділянки, які створені шляхом поділу, не є новоствореним майном, а реєстраційна дія по поділу майна не є підставою для припинення права держави в особі Міністерства оборони України, позивачем заявлені позовні вимоги про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0282, 6310137200:13:001:0283 з незаконного володіння Харківської міської ради у власність держави в особі Міністерства оборони України, з посиланням на статті 387 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- Харківська міська рада, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, без згоди Кабінету Міністрів України, уклала оспорювані договори оренди від 09.01.2019 земельних ділянок, що відносяться до земель оборони, у зв`язку з чим перевищила свої повноваження на їх укладання, тому вони підлягають визнанню недійсними відповідно до статей 203 215 ЦК України, статей 77 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 9, 14 статті 1 Закону України "Про Збройні Сили України";

- спірне нерухоме майно, яке є власністю 2-го відповідача, збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети і взагалі відносилась до земель оборони, які повинні були перебувати на балансі КЕВ м. Харків, у зв`язку з чим на підставі частини 4 статті 376 ЦК України, підлягають знесенню відповідачем за власні кошти.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 922/4117/15 за позовом заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Харків до Харківської міської ради та ФОП Деми В.І. про визнання недійсним рішення Харківської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та вилучення земельної ділянки, яку залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017, задоволено апеляційну скаргу прокурора, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2017 та прийнято нове рішення, яким задоволено позов у повному обсязі. Визнано недійсним пункт 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1473/14. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.09.2014, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Таборова, 26, кадастровий номер 5310137200:13:001:0193, укладений між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І. Вилучено у ФОП Деми В. І. на користь КЕВ м. Харків земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Таборова, 26, кадастровий номер 5310137200:13:001:0193.

4. Земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Таборова, 26, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, була вилучена у ФОП Деми В.І. та прийнята КЕВ м. Харків, про що складено акт вилучення та передачі майна стягувачу від 27.08.2018 державним виконавцем в виконавчому провадженні № 55809810 з виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 922/4117/15.

5. Постановою про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2018 виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.11.2017 № 922/4117/15 закінчено, у зв`язку його виконанням.

6. Рішенням Харківської міської ради від 20.06.2018 № 1132/18 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надано ФОП Демі В. І. дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 5310137200:13:001:0193 площею 5,0394 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу по вул. Таборовій, 2-Б.

7. Рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 № 1241/18 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зокрема надано в оренду ФОП Демі В. І., строком до 01.11.2038 земельні ділянки комунальної власності площею 1,7950 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0283 за рахунок земель житлової та громадської забудови та обслуговування нежитлових будівель стрілецько - стендового комплексу по вул. Таборовій 26.

8. На виконання вказаного рішення 09.01.2019 між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І. укладено договори оренди земельних ділянок площею 1,7950 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0282 та площею 3,2444 га кадастровий номер 6310137200:13:001:0283, у зв`язку з чим, 11.01.2019 Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" здійснено реєстрацію права оренди ФОП Деми В. І. вищезазначених земельних ділянок, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

10. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що:

- позивач в якості доказу належності земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Таборова, 2-Б, площею 5,0394 га, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193 до земель державної власності та наявності права власності на дану земельну ділянку у Міністерства оборони України, посилається на висновки судів у господарських справах № 5023/4224/12 та № 922/4117/15;

- у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 922/4117/15 судом фактично здійснено правовий аналіз та оцінка законодавства, яким регулювався правовий режим та порядок набуття статусу військового майна та фактів, яким обґрунтовувались позовні вимоги прокурора і подані на їх підтвердження докази, якими останній обґрунтовує належність спірної земельної ділянки (площа 5,0394 га) до державного майна зі статусом військового;

- при розгляді справи № 5023/4224/12 встановлено факт приналежності нерухомого майна - цілісний майновий комплекс "Стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ" (стрілецько-стендовий комплекс "Залютін Яр"), (18 будівель), яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Лагерна, 2б, на земельній ділянці площею 4,3 га) до майна державної форми власності, і відповідно зроблено висновок про відсутність повноважень у ХМР щодо відчуження саме даного цілісного-майнового комплексу, а не земельної ділянки;

- у вищезазначених судових рішеннях не було досліджено обставин існування відповідних ділянок як об`єктів цивільних прав і відповідно підстав і порядку їх формування як земель державної форми власності;

- позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, а саме: технічної документації, проектів землеустрою, актів на право користування землею, закріплення земельної ділянки межовими знаками, цільове призначення земельної ділянки, як землі оборони, які б у відповідності з положеннями чинного земельного законодавства, посвідчували право Держави або Міністерства оборони України чи КЕВ м. Харків на користування земельними ділянками, як площею 10 га, так і площею 25,46 га чи 45 га, а тим більше спірними земельними ділянками;

- ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством оборони України рішень про встановлення чи зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалось та не надавалось, а з моменту набуття чинності ЗК України від 21.10.2001 органами державної влади відповідно до положень статті 20 цього Кодексу не приймалось будь-яких рішень про встановлення стосовно земельної ділянки такої категорії земель, як землі оборони;

- станом на момент розгляду даної справи спірні земельні ділянки, які просить витребувати Міністерство оборони України, згідно договорів оренди від 09.01.2019 перебувають у володінні ФОП Деми В. І., таким чином, звертаючись з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, Міністерство повинно було витребувати спірне майно у безпосереднього володільця такого майна, яким є ФОП Дема В. І., а не Харківської міської ради;

- згідно акту вилучення-передачі від 27.08.2018 та постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2018 ВП № 55809810, земельну ділянку було вилучено на користь КЕВ м. Харків та фактично виконано рішення суду при цьому обставини щодо наявності обставин реєстрації КЕВ м. Харків права власності на земельні ділянки не є предметом дослідження у даній справі;

- на момент укладення спірних договорів оренди згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав, вказані земельні ділянки відносяться до земель комунальної форми власності, власником є Харківська міська рада, і відповідно право розпорядження якими згідно Закону України "Про органи місцевого самоврядування" входить до повноважень Харківської міської ради; рішення Харківської міської ради від 20.06.2018 № 1132/18 та від 17.10.2018 № 1241/18 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", якими фактично здійснено передання спірних земельних ділянок в оренду та на виконання яких було укладено спірні договори оренди, є чинним та не скасованими, право власності на дані земельні ділянки в суді не оспорено;

- при вирішенні позовних вимог в частині визнання договорів оренди недійсними судом першої інстанції застосовано концепцію "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зроблено висновки про те, що право оренди ФОП Деми В. І. підпадає під захист не тільки національного, а і міжнародного законодавства, зокрема, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу до неї. Враховуючи, що рішення Харківської міської ради на підставі яких надавалась ФОП Демі В. І. земельні ділянки в оренди є чинними та не скасованими, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що визнання договорів оренди землі від 09.01.2019 призведе до порушення "принципу пропорційності", оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на підприємця, який є добросовісним набувачем майна.

11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

12. Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

13. Скарга з посилання на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 70 Земельного кодексу УРСР, статей 1, 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статей 203 215 387 400 ЦК України, статей 77 78 ЗК України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статті 4 Закону України "Про оренду землі", а також прийняттям судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17 (щодо застосування статті 75 ГПК України), від 17.10.2018 у справі № 910/6440/17, від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15 (щодо застосування статті 70 Земельного кодексу УРСР, від 23.06.2020 у справі 909/337/19, від 15.05.2019 у справі № 908/6055/15 (щодо застосування статей 203 215 ЦК України).

14. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 75 ГПК України в контексті преюдиціального характеру обставин, встановлених у справі № 922/4117/15 щодо приналежності земельної ділянки до земель оборони; щодо застосування статей 203 215 ЦК України, статей 77 78 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статті 4 Закону України "Про оренду землі" статей 1, 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" в контексті визнання недійсними договорів оренди, укладених органом місцевого самоврядування, стосовно земельних ділянок, що відносяться до земель оборони; щодо частини 5 статті 75 ГПК України в контексті спростування обставин, встановлених у справах № 2024/2-2705/11 та № 2/2024/2091/2012 щодо визнання за Демою В. І. права власності на нерухоме майно; щодо статей 215 387 400 ЦК України в контексті обрання належного способу захисту права власності у спірних правовідносинах; щодо статті 1 Першого протоколу до Конвенції в контексті надання оцінки поведінки обох сторін.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Дема Валерій Іванович у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

16. Заявник наголошує, що у справах, на які посилається скаржник, висновки, зроблені судами з урахуванням фактичних обставин, встановлених при розгляді цих справ; у справі № 922/4117/15 фактично здійснено правовий аналіз та оцінка законодавства, яким регулювався правовий режим та порядок набуття статусу військового майна; у справі № 5023/4224/12 суди пов`язували належність спірної земельної ділянки до земель оборони зі знаходженням на ній військового майна; у зазначених справах не встановлено якого розміру земельна ділянка була передана у складі цілісного майнового комплексу КЕВ м. Харків; згідно акта вилучення-передачі від 27.08.2018 спірну земельну ділянку було вилучено на користь КЕВ м. Харків та фактично виконано рішення суду; задоволення позову спричинить негативні наслідки для відповідача-2.

Позиція Верховного Суду

17. Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

18. За змістом статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

19. Статтею 77 ЗК України (у відповідній редакції) передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

20. Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

21. Відповідно до статті 84 ЗК України (у відповідній редакції) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

22. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

23. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

24. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

25. Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

26. У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14 викладений такий правовий висновок: "Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України."

27. Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з вищевказаними висновками та не вбачає підстав для відступу від них.

28. У постанові Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 922/4117/15, було визнано недійсним пункт 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради від 26.02.2014 № 1473/14, визнано недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки, укладеного між відповідачами 29.09.2014, та вилучено у ФОП Деми В. І. на користь КЕВ м. Харків земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Таборова (Лагерна), 26, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, в межах якої сформовані спірні земельні ділянки.

29. Вищий господарський суд України своєю постановою від 10.10.2017 залишив без змін постанову апеляційної інстанції та зазначив, що суд апеляційної інстанції повно та достовірно з`ясував, що предметом спору є земельна ділянка стрілецько-стендового комплексу, розташованого по вул. Лагерна (Таборова), 2Б, кадастровий номер 6310137200:13:001:0193, що раніше іменувався як стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ (стенд Харківських мисливців "Залютін Яр"), яка поглинає земельну ділянку, надану в оренду Харківською міською радою; земельна ділянка передана актом прийому-передачі земельної ділянки, будівель, споруд та майна Стенду Харківських мисливців "Залютін Яр" від 29.11.2000, та прийнята на облік Харківською КЕЧ. Вказаному стрілецько-стендовому комплексу разом з земельною ділянкою було надано статус військового містечка та присвоєно черговий порядковий номер - 258 (військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом з казарменим фондом, житловим фондом, об`єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці); докази волевиявлення уповноваженого органу на передачу майна військового містечка у комунальну власність та на припинення права державної власності на земельну ділянку відсутні.

30. Судова колегія погодилася з висновками суду апеляційної інстанції, що, приймаючи спірне рішення та укладаючи спірний договір, Харківська міська рада перевищила надані їй владні повноваження, фактично позбавивши Державу належного їй майна, тим самим завдавши Державі економічних та матеріальних збитків, що є належною підставою для представництва прокурором інтересів держави.

31. Також Вищий господарський суд України зазначив, що відсутність правооформлюючої документації, реєстрації земельної ділянки як індивідуально визначеного об`єкта права, не змінює правового статусу земель відповідного цільового призначення, визначеного законодавчо, належності цих земель до державної власності, яке не припинялось у встановленому порядку, як земель оборони. Здійснення Харківською міською радою державної реєстрації за собою речового права на спірну земельну ділянку, не є підставою для припинення чинного права державної власності.

32. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

33. Суди попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, обставин, встановлених у справі № 922/4117/15, не врахували та дійшли передчасних висновків, що спірна земельна ділянка не належить до земель оборони. Не встановивши правовий статус земельної ділянки суди, відповідно, не встановлювали дотримання порядку відчуження такої земельної ділянки.

34. Водночас щодо посилання судів на частину 1 статті 79 ЗК України, а також на відсутність в матеріалах справи технічної документації, проектів землеустрою, актів на право користування землею, закріплення земельної ділянки межовими знаками, документів щодо цільового призначення земельної ділянки, як землі оборони, колегія суддів зазначає таке.

35. Дійсно, згідно з частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до частин 1, 9, 11 статті 791 вказаного Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

36. Проте, в даному випадку спір йде не про укладення, зміну чи припинення договірних правовідносин (купівлі-продажу, оренди суборенди, сервітуту тощо) щодо конкретної сформованої, як об`єкту таких цивільно-правових відносин, земельної ділянки, а про повернення незаконно вилученої земельної ділянки щодо якої було прийнято судове рішення у справі № 922/4117/15 .

37. Підставою позову визначена незаконність перебування цієї земельної ділянки у відповідача 2 та встановлення відповідачем 1 своїм оскаржуваним рішенням власних прав на неї, що унеможливлює оформлення позивачем по справі відповідних проектів землеустрою чи технічної документації на цю земельну ділянку з метою її формування як об`єкту цивільних прав.

38. В свою чергу, встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що і відповідач не використовує її як єдиний об`єкт цивільних прав, здійснивши частковий поділ первинної площі земельної ділянки на окремі об`єкти з метою передачі в оренду відповідачу-2.

39. У справі що переглядається, апеляційний господарський суд зазначив, що задовольняючи позов про витребування земельної ділянки та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, укладених між Харківською міською радою та ФОП Демою В. І., судове рішення спричинить негативні наслідки для відповідача 2, в той час як обраний позивачем засіб юридичного захисту не призведе до поновлення порушених прав, оскільки на спірній земельній ділянці вже знаходиться нерухоме майно, власником якого є ФОП Дема В. І., а отже, зазначені вимоги Міністерства оборони України не є ефективним засобом захисту позивача у цій справі.

40. Проте вирішення зазначених правових вимог про витребування земельної ділянки та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, не є вирішенням питання про право власності на будівлі, споруджені на цій земельній ділянці, тобто немає підстав вважати, що повернення власникові спірної земельної ділянки унеможливить реалізацію ФОП Дема В. І. його прав на ці будівлі.

41. Щодо твердження суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі помилки та недоліки допущено державними органами влади, у тому числі і позивачем шляхом його бездіяльності протягом тривалого часу, нездійснення ним належної дії відносно майна, яке позивач вважає своєю власністю, і ФОП Дема В. І. не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, колегія суддів зазначає, що при розгляді даної справи може бути враховано рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

42. Так, у пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

43. З огляду на викладене принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

44. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

45. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

46. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

47. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Зважаючи на викладене, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову є передчасним, оскільки суди не дослідили усі обставини справи з наданням оцінки наявних у ній доказів, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Судові витрати

50. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат згідно зі статтею 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 - 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2019 у справі № 922/2219/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич