№ 922/2475/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2475/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

за участю представників:

Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» - Левченко В.В., Лавринович В.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021

(головуючий суддя - Зубченко І.В., судді - Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)

на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021

(суддя - Присяжнюк О.О.)

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021

(головуючий суддя - Зубченко І.В., судді - Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)

у справі №922/2475/21

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП «Сантрейд», позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» (далі - ТОВ «Агроінвест холдинг», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 10 422 068,00 грн, штраф у розмірі 1 701 516,66 грн та пеню в розмірі 626 756,49 грн. Органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою:

Сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де:

А - кількість днів прострочки, починаючи з 29.05.2021;

Б - вартість товару, поставку якого прострочено, а саме 8 507 583,32грн (без ПДВ);

В - облікова ставка НБУ (%)*2;

Г - кількість днів у році

за період: з 29.05.2021 і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 31.10.2020), і стягнути отриману суму пені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд».

2. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №60428236 від 18.08.2020 у частині здійснення поставки товару - соняшнику урожаю 2020 року в кількості 934,70 метричних тон.

3. Обґрунтовуючи розмір збитків у вигляді додаткових витрат, позивач посилається на те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, він був вимушений придбати соняшник в інших суб`єктів господарювання. На підтвердження чого надав суду договори поставки товару, укладені з ТОВ «Інфініті Трейд» №60473939 від 06.04.2021, № 60473661 від 02.04.2021 на загальну суму 18 985 721,43 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі №922/2475/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Судове рішення мотивоване відсутністю причинного зв`язку між такою, що мала місце, на думку позивача, неправомірною поведінкою відповідача і витратами позивача та наявністю обставин, що виключають вину відповідача: докладання відповідачем необхідних зусиль на вирощування обумовленої договором продукції, повідомлення відповідачем позивача про об`єктивну неможливість поставити товар, наявністю обставин недоотримання відповідачем врожаю на 30 % від прогнозованих обсягів, у зв`язку із погодними умовами в регіоні.

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №922/2475/21 частково задоволено апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд», скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 в частині відмови у стягненні пені в сумі 566 262,61 грн та штрафу в розмірі 1 537 681,74 грн та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Присуджено до стягнення з ТОВ «Агроінвест холдинг» на користь ДП «Сантрейд» пеню в розмірі 566 262,61 грн та штраф у розмірі 1 537 681,74грн. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі №922/2475/21 - залишено без змін. Здійснено розподіл судового збору.

7. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення з відповідача збитків, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність причинного зв`язку між неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача.

8. Також апеляційний господарський суд вказав на те, що позивачем не надано доказів, що укладення ним договорів заміщення об`єктивно є прямим та невідворотним наслідком непоставки відповідачем товару за договором; цей наслідок суб`єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача пені та штрафу та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав на узгоджені сторонами умови договору щодо підстав звільнення сторони від відповідальності за невиконання умов договору, відсутність доказів існування таких підстав, та відсутність у матеріалах справи сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

10. ДП «Сантрейд» звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 922/2475/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 10 422 068,00 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків.

11. Підставами касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

12. Позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224 225 Господарського кодексу України при здійсненні заміщення товару.

13. ДП «Сантрейд» у касаційній скарзі посилається на п. 7.4.5 Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА), відповідно до якого якщо потерпіла сторона припинила договір і здійснила договір заміщення в розумний строк і розумним способом, вона може отримати різницю між договірною ціною та ціною договору заміщення, а також відшкодування будь-яких додаткових збитків.

14. Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку зі ст. ст. 224 225 Господарського кодексу України з приводу того, чи доводить додаткова угода, якою зафіксовано мету укладення договору заміщення (невиконання іншим контрагентом своїх зобов`язань за договором поставки) наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

15. Крім того, позивач у касаційній скарзі вказує на недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.

16. ТОВ «Агроінвест Холдинг» у касаційній скарзі просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 922/2475/21 в частині часткового скасування рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу та пені скасувати, рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у відповідній частині залишити в силі.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень відповідач зазначає п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

18. Відповідач у касаційній скарзі вказує на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.12.2020 №914/2173/19 щодо застосування ст. ст. 614 617 Цивільного кодексу України, ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати України», а також норм ст.ст. 76 77 Господарського процесуального кодексу України.

19. Також скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 233 Господарського кодексу України, викладених у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17.

20. Крім того, ТОВ «Агроінвест Холдинг» зазначає про відсутність універсального висновку Верховного Суду щодо відмежування понять звільнення від відповідальності і виключення відповідальності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

21. У відзиві на касаційну скаргу ДП «Сантрейд» просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Агроінвест Холдинг», а постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 в частині стягнення пені та штрафу - залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

22. 18 серпня 2020 року між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» (далі - продавець) укладено договір поставки №60428236 (далі - договір), за умовами п.п. 1.1, 1.3 якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар - соняшник урожаю 2020 року у кількості 3 000 метричних тон з опціоном +3,0/-3,0 % за вибором продавця.

23. Згідно з п. 4.1 базова ціна товару без податку на додану вартість за цим договором складає 9 101,94 грн.

24. Відповідно до п. 5.2 договору продавець зобов`язується поставити весь об`єм товару за реквізитами поставки, вказаними в п. 5.1 договору, у строк з 01.09.2020 до 30.10.2020, обидві дати включно.

25. Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

26. Пунктом 10.1 договору передбачено, що жодна із сторін не нестиме відповідальності перед іншою стороною чи вважатися такою, що порушила цей договір у зв`язку із будь-якою затримкою у виконанні чи у зв`язку з невиконанням будь-якого свого зобов`язання за цим договором, якщо така затримка чи невиконання були спричинені перешкодою, яка знаходиться поза розумним контролем сторони, включаючи, але не виключно наступні події форс-мажору: а) повна чи часткова заборона експорту чи прийняття виконавчим чи законодавчим органом іншого нормативного акту, який впливає на виконання цього договору, чи (б) блокада, чи (в) терористичний акт, війна або дії подібні до воєнних або загроза війни, чи (г) заворушення, (д) страйк, локаут чи дії профспілок, чи (е) бунт чи громадянські заворушення, чи (є) поломка обладнання, чи (ж) льодова компанія, чи (з) стихійні лиха, чи (и) непереборні перешкоди для здійснення транспортування, чи (і) епідемії, пандемії чи (ї) пожежа, повінь, чи (й) будь-які інші події, які підпадають під визначення поняття «форс-мажор».

27. У випадку неможливості виконання зобов`язань за цим договором частково чи іншим чином у зв`язку з подією форс-мажору, виконання цього договору повинне бути призупинене на період дії форс-мажору, за умови, що сторона, на чиє виконання впливає подія форс-мажору, надала іншій стороні повідомлення протягом 7-и календарних днів після настання такого форс-мажору та повідомила про характер та масштаби впливу такої події. У разі, якщо подія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна сторона матиме право відмовитися від невиконаної частини договору шляхом надання іншій стороні повідомлення не пізніше ніж на кінець першого робочого дня, який настане після спливу 30-и денного періоду (п.10.3 договору).

28. Згідно з п.10.5 договору достатнім доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності.

29. Господарським судом Харківської області встановлено та сторонами не заперечується, що обсяг поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг» товару становить 2 065,3 метричних тон (у встановлені договором строки).

30. Продавець листом №16/10-2 від 16.10.2020, до настання кінцевого строку поставки (30.10.2020) повідомив покупця про неможливість поставки товару по договору у зв`язку із погодними умовами у регіоні та недоотриманням підприємством врожаю на 30% від прогнозованих обсягів.

31. Листом №10-508 від 24.02.2021 ДП «Сантрейд» повідомило ТОВ «Агроінвест Холдинг» про право застосування передбачених договором заходів відповідальності - нарахування пені та штрафу у разі невиконання зобов`язань за договором, а також попередило про вимушене укладення договорів поставки із іншими продавцями на заміщення недопоставленого товару та понесення у зв`язку з цим збитків (за рахунок різниці у ціні), які також будуть пред`явлені до стягнення з продавця.

32. У позовній заяві Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» вказує на те, що протягом квітня 2021 року уклало ряд договорів поставки на заміщення недопоставленого продавцем (відповідачем) за договором товару (934,70 метричних тон), зокрема договори поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті Трейд» №60473939 від 06.04.2021 та №60473661 від 02.04.2021 на загальну суму 18 985 721,43 грн.

Позиція Верховного Суду

33. Відповідно до ч. 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

35. ДП «Сантрейд» у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 922/2475/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 10 422 068,00 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків.

36. Тобто позивачем оскаржуються судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків.

37. ТОВ «Агроінвест Холдинг» у касаційній скарзі просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 922/2475/21 в частині часткового скасування рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу та пені скасувати, рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у відповідній частині залишити в силі.

38. Тобто відповідачем оскаржується постанова суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу.

39. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

40. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

41. Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

42. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

43. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

44. Частиною 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

45. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

46. Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

47. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

48. За частиною 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

49. Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема відшкодування збитків, застосування санкцій.

50. Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача збитків, пені та штрафу.

51. Позивач під збитками розуміє різницю між договірною ціною товару, який йому не було поставлено, і ціною товару за якою ним був придбаний аналогічний товар за новим договором.

52. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

54. Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

55. Частиною 1 ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

56. За приписами ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

57. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє від відповідальності боржника за заподіяні збитки. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

58. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

59. Отже суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

60. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами договору, що поставку відповідачем (продавцем) товару здійснено не в повному обсязі.

61. Обґрунтовуючи розмір збитків у вигляді додаткових витрат, позивач посилається на те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, він був вимушений придбати соняшник в інших суб`єктів господарювання. На підтвердження чого надав суду договори поставки товару, укладені з ТОВ «Інфініті Трейд» №60473939 від 06.04.2021, № 60473661 від 02.04.2021 на загальну суму 18 985 721,43 грн.

62. Збитками позивач зазначає різницю між ціною товару за умовами договору поставки № 60428236, який повинен був поставити відповідач та ціною товару за договорами поставки № 60473939, № 60473661 (договорами заміщення), який купив позивач.

63. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

64. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що збитки (додаткові витрати позивача, які обраховуються як різниця у ціни соняшнику за якою відповідач мав поставити і ціною за якою позивач замістив непоставлений товар) повинні бути об`єктивним наслідком поведінки відповідача, отже доведенню підлягає факт того, що непоставка відповідачем визначеної кількості товару є причиною, а збитки є наслідком такої непоставки товару відповідачем.

65. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

66. Крім того, Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

67. Позивач, звертаючись з позовом про стягнення збитків відповідно до норм ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224 225 ГК України повинен довести: об`єктивну необхідність укладення таких договорів поставки № 60473939 від 06.04.2021, №60473661 від 02.04.2021 (договорів заміщення) саме внаслідок часткового невиконання відповідачем договору поставки № 60428236; та укладення договорів поставки аналогічного товару з такими ж базовими якісними показниками, на тих же умовах і в тій же кількості.

68. Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

69. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

70. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

71. Як зазначалося вище, судами встановлено, що ТОВ «Агроінвест Холдинг» листом №16/10-2 від 16.10.2020 повідомив ДП «Сантрейд» про об`єктивну неможливість поставити товар у зв`язку із погодними умовами у регіоні та недоотриманням підприємством врожаю на 30 % від прогнозованих обсягів. Зазначене повідомлення особисто вручене представнику ДП «Сантрейд» 16.10.2020.

72. Указане вище повідомлення і сам факт непоставки відповідачем товару у визначені умовами договору строки, надавало позивачеві можливість здійснити своєчасний пошук інших постачальників на заміщення недопоставленого соняшнику за цінами, що були актуальними на листопад, грудень 2020 року.

73. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у квітні 2021 року позивачем укладено договори поставки соняшнику врожаю 2020 року з «Інфініті Трейд».

74. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надав доказів того, що: укладення ним договорів заміщення об`єктивно є прямим та невідворотнім наслідком непоставки відповідачем товару за договором; цей наслідок суб`єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин.

75. Укладення позивачем договорів поставки на заміщення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті Трейд» не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті часткового невиконання відповідачем договору поставки №60428236 від 18.08.2020. Укладення таких договорів на заміщення та визначення їх істотних умов здійснювалося позивачем на його власний розсуд, у своїх комерційних інтересах і повністю залежало від волі позивача.

76. Судами встановлено, що об`єктивна необхідність укладення таких договорів, саме як наслідок часткового невиконання відповідачем обов`язків з поставки товару, не підтверджена належними та допустимими доказами у контексті норм чинного ГПК України.

77. Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбачених договорами на заміщення (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо), як і не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби у врожаї соняшнику 2020 року (у разі її наявності) могло б потягнути за собою негативні для нього наслідки, зокрема застосування штрафних санкцій з боку контрагентів, зупинку ліній виробництва, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, тощо.

78. Позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договорами на заміщення за завищеними цінами, має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі.

79. З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача (недопоставка товару) та витратами позивача (які заявлені до стягнення у вигляді збитків).

80. Як зазначалося вище, відсутність хоча б одного з елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє від відповідальності боржника за заподіяну шкоду.

81. Оскільки позивачем не доведено наявності в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків.

82. Позивач у касаційній скарзі вказує на те, що судами не враховано, що заміщення було крайнім заходом для позивача, разом з тим, зазначає про відсутність у позивача необхідності доведення саме «критичної» потреби в заміщенні непоставленого товару.

83. Також позивач посилається на додаткову угоду № 1 до договору поставки №60473661 від 02.04.2021 та додаткову угоду № 1 до договору поставки № 60473939 від 06.04.2021, укладені між позивачем та ТОВ «Інфініті Трейд», наступного змісту: «беручи до уваги, що ТОВ «Агроінвест Холдинг» не виконало зобов`язання за договором поставки №60428236 недопоставлено товар - соняшник урожаю 2020 року у кількості 934,7 метричних тонн та, з огляду на необхідність здійснення поставки на заміщення недопоставленого товару, сторони уклали цей договір».

84. Разом з тим, зазначені вище додаткові угоди не можуть свідчити про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

85. Крім того, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань і не можуть встановлювати факту невиконання третьою особою (не стороною цього договору) своїх договірних зобов`язань за іншим договором. ТОВ «Інфініті Трейд» не є стороною договору поставки №60428236 від 18.08.2020, укладеного між ТОВ «Агроінвест Холдинг» і ДП «Сантрейд», і не може об`єктивно оцінити виконання ТОВ «Агроінвест Холдинг» своїх зобов`язань за зазначеним договором.

86. Позивач посилається на укладення між ТОВ «Оптімусагро Трейд» та ТОВ «Агроінвест Холдинг» договорів поставки соняшнику, однак таки договори свідчать лише про встановлення господарських зобов`язань між ТОВ «Оптімусагро Трейд» і ТОВ «Агроінвест Холдинг» та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність недоведеності позивачем наявності в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення.

87. Посилання позивача на п. 7.4.5 Принципів міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА) не приймаються Верховним Судом, оскільки як зазначено в преамбулі Принципів УНІДРУА, одним із завдань цього документа є використання їх особами, що укладають міжнародні комерційні договори. Сторони, які бажають обрати Принципи за належне право договору, повинні зробити відповідне застереження.

88. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

89. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

90. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

91. Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

92. Судами попередніх інстанцій встановлено обставини неналежного виконання відповідачем договору № 60428236 від 18.08.2020 щодо поставки товару у кількості, передбаченій умовами цього договору.

93. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

94. За приписами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

95. Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

96. Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

97. У Цивільному та Господарському кодексах відсутнє визначення поняття відповідальності за порушення зобов`язання. Глава 51 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов`язання та встановлює відповідальність за порушення зобов`язання. В свою чергу, глава 24 ГК України встановлює відповідальність за порушення у сфері господарювання.

98. Цивільним та господарським законодавством України передбачені обставини, наявність яких звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

99. Цивільний та Господарський кодекси України не містять чіткої регламентації підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Суди повинні у кожному конкретному випадку, за наслідками встановлення змісту правовідносин сторін, оцінки обставин справи, дослідження доказів, встановити порушення зобов`язання особою, правові наслідки такого порушення, неможливість виконання внаслідок, зокрема дії форс-мажорних обставин (непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин), відсутності вини особи та встановити наявність обставин для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

100. З огляду на зазначене, Верховний Суд не вбачає підстав для надання універсального висновку щодо відмежування понять звільнення від відповідальності і виключення відповідальності.

101. Пунктом 10.1 договору передбачено, що жодна із сторін не нестиме відповідальності перед іншою стороною чи вважатися такою, що порушила цей договір у зв`язку із будь-якою затримкою у виконанні чи у зв`язку з невиконанням будь-якого свого зобов`язання за цим договором, якщо така затримка чи невиконання були спричинені перешкодою, яка знаходиться поза розумним контролем сторони, включаючи, але не виключно наступні події форс-мажору: а) повна чи часткова заборона експорту чи прийняття виконавчим чи законодавчим органом іншого нормативного акту, який впливає на виконання цього договору, чи (б) блокада, чи (в) терористичний акт, війна або дії подібні до воєнних або загроза війни, чи (г) заворушення, (д) страйк, локаут чи дії профспілок, чи (е) бунт чи громадянські заворушення, чи (є) поломка обладнання , чи (ж) льодова компанія, чи (з) стихійні лиха, чи (и) непереборні перешкоди для здійснення транспортування, чи (і) епідемії, пандемії чи (ї) пожежа, повінь, чи (й) будь-які інші події, які підпадають під визначення поняття «форс-мажор».

102. У випадку неможливості виконання зобов`язань за цим договором частково чи іншим чином у зв`язку з подією форс-мажору, виконання цього договору повинне бути призупинене на період дії форс-мажору, за умови, що сторона, на чиє виконання впливає подія форс-мажору, надала іншій стороні повідомлення протягом 7-и календарних днів після настання такого форс-мажору та повідомила про характер та масштаби впливу такої події. У разі, якщо подія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна сторона матиме право відмовитися від невиконаної частини договору шляхом надання іншій стороні повідомлення не пізніше ніж на кінець першого робочого дня, який настане після спливу 30-и денного періоду (п.10.3 договору).

103. Згідно з п.10.5 договору достатнім доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності.

104. Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

105. Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

106. Відмовляючи в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, суд першої інстанції вказав на відсутність вини відповідача та обмежився лише висновком про підтвердження матеріалами справи обставин вкрай низької врожайності соняшнику 2020 року внаслідок несприятливих погодних умов (посуха).

106. Оцінені судом першої інстанції в якості доказів відсутності вини відповідача в порушенні господарського зобов`язання: довідка Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 29.07.2021 року №9920-04.3/585, наданої на запит ТОВ «Агроінвест Холдинг» про надання інформації про агрометумови, які склалися в період 1 квітня - 31 серпня 2020 року на території Красноградського району Харківської області; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році за формою 29-сг з квитанцією про його прийняття; звіт про збирання урожаю сільськогосподарських культур на 01.10.2020 за формою 37-сг; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2019 році за формою 29-сг з квитанцією про його прийняття; звіт про збирання урожаю сільськогосподарських культур на 01.10.2019 за формою 37-сг з квитанцією про його прийняття; доповідна записка агронома від 21.08.2020, якою повідомлено про виявлення можливості утворення недорозвинених кошиків з напівпустим та пустим насінням; акт обстеження посівів соняшнику на земельних ділянках від 28.08.2020, наказ про призначення спеціальної комісії від 21.08.2020 та наказів про прийняття на роботу працівників, у своїй сукупності не підтверджують існування саме надзвичайних і невідворотних обставин за умов здійснення відповідачем господарської діяльності у даному конкретному випадку.

107. Крім того, суд першої інстанції вказує наявність обставин докладання відповідачем необхідних зусиль на вирощування обумовленої договором продукції.

108. Разом з тим, умовами договору поставки № 60428236 від 18.08.2020, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено обов`язок продати та поставити конкретний товар та кількість, здійснення господарської діяльності відповідачем (вирощування зернових) не може свідчити про докладання відповідачем необхідних зусиль для виконання умов договору щодо поставки товару.

109. Відповідачем не надано доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема пропозиції щодо внесення змін до договору щодо строків та об`ємів поставки товару, щодо можливості поставки соняшнику іншого класу або інших якісних параметрів, іншого року врожаю тощо.

110. Таким чином, відповідачем не доведено відсутність вини в порушенні зобов`язання, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б підтверджували форс-мажорні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності ТОВ «Агроінвест Холдинг» у даному конкретному випадку.

111. З огляду на зазначене та враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, наданими до суду доказами відповідачем не спростовано своєї вини в порушенні взятого на себе господарського зобов`язання, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій та прийняття в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

112. Відповідно до ч. 10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

113. Оскільки п. 7.3.1 договору пеня є штрафною санкцією за порушення негрошового зобов`язання, а саме за непоставку (недопоставку) товару у визначений договором строк, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для нарахування відповідачеві пені із застосуванням положень ч.10 ст. 238 ГПК України.

114. Верховним Судом відхиляються, як безпідставні доводи ТОВ «Агроінвест Холдинг» про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.12.2020 № 914/2173/19 щодо застосування ст. ст. 614 617 ЦК України, ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати України», а також норм ст. 76 77 ГПК України, оскільки у наведеній постанові відсутні висновки Верховного Суду про застосування зазначених норм права.

115. Також Верховним Судом відхиляються доводи відповідача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 233 ГК України, викладених у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, оскільки зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій з власної ініціативи є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

116. Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені, у наведених вище справах, дозволяє стверджувати, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

117. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

118. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. (ст. 309 ГПК України).

119. З урахуванням викладеного у цій постанові, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни або скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 922/2475/21, касаційні скарги залишаються без задоволення.

Розподіл судових витрат

120. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судовий збір за подання касаційних скарг в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №922/2475/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді С. В. Бакуліна

Л. В. Стратієнко