ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 922/2897/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Левченка В.В., Лавриновича В.О.,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 (головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Барбашова С.В., Радіонова О.О.) та рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 (суддя Жигалкін І.П.) в частині відмови у стягненні 12855890,76 грн,
та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг Охоче"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021
у справі №922/2897/21
за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг Охоче"
про стягнення 15437582,11 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог.
1.1.Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" (далі - ДП "Сантрейд") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг Охоче" (далі - ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче") про стягнення 15437582,11 грн, з яких: 12855890,76 грн - збитки, 1831164,70 грн - штраф, 750526,65 грн - пеня за період з 01.11.2020 по 18.06.2021. Також в прохальній частині позову, на підставі положень частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач просив орган, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за період з 19.06.2021 і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 01.11.2020) за такою формулою: сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де: А - кількість днів прострочки, починаючи з 19.06.2021; Б - вартість товару, поставку якого прострочено, а саме 9155823,48 грн (без ПДВ); В - облікова ставка НБУ (%)*2; Г - кількість днів у році, за період: з 19.06.2021 року і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 01.11.2020) і стягнути отриману суму пені із ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" на користь ДП "Сантрейд". Також просив покласти на відповідача судові витрати.
1.2.В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №60426864 від 18.08.2020.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
2.1.18.08.2020 року між ДП "Сантрейд" (покупець) та ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" (продавець) було укладено договір поставки №60426864 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався продати та поставити покупцю товар - соняшник урожаю 2020 року в кількості 3000 (три тисячі) метричних тон з опціоном +3,0/-3,0% за вибором продавця (пункти 1.1 та 3.1 договору).
2.2.Весь об`єм товару продавець зобов`язався поставити у строк з 01.09.2020 до 31.10.2020 включно (пункт 5.2 договору).
2.3.Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що за непоставку (недопоставку) товару у строк, вказаний у пункті 5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.
2.4.На виконання договору поставки №60426864 від 18.08.2020 року, ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" у встановлені договором строки було поставлено ДП "Сантрейд" соняшник урожаю 2020 року у кількості 1994,08 тон, що підтверджується видатковими накладними, а саме: 72,8 тон на підставі видаткової накладної №143 від 25.09.2020; 75,66 тон на підставі видаткової накладної №142 від 24.09.2020; 214,04 тон на підставі видаткової накладної №141 від 23.09.2020; 193,08 тон на підставі видаткової накладної №140 від 22.09.2020; 104,3 тон на підставі видаткової накладної №139 від 21.09.2020; 393,56 тон на підставі видаткової накладної №137 від 20.09.2020; 101,24 тон на підставі видаткової накладної №136 від 19.09.2020; 21,76 тон на підставі видаткової накладної №135 від 18.09.2020; 268,22 тон на підставі видаткової накладної №134 від 17.09.2020; 39,36 тон на підставі видаткової накладної №133 від 16.09.2020; 71,78 тон на підставі видаткової накладної №132 від 14.09.2020; 71,8 тон на підставі видаткової накладної №129 від 13.09.2020; 72,72 тон на підставі видаткової накладної №128 від 12.09.2020; 67,5 тон на підставі видаткової накладної №127 від 11.09.2020; 129,8 тон на підставі видаткової накладної №126 від 10.09.2020; 59,62 тон на підставі видаткової накладної №125 від 09.09.2020; 36,84 тон на підставі видаткової накладної №123 від 08.09.2020.
2.5.Об`єм недопоставленого товару за договором поставки №60426864 від 18.08.2020 складає 1005,92 метричних тон.
2.6.Як стверджує позивач, задля заміщення недопоставлених відповідачем 1005,92 метричних тон товару, ДП "Сантрейд" уклало договори поставки з іншими контрагентами за ринковими цінами, а саме: договір поставки з ФГ "Золотий Тілець" №60469693 від 11.03.2021 та договори поставки з ТОВ "Інфініті Трейд" №60467903 від 03.03.2021, №60469804 від 12.03.2021, № 60469996 від 15.03.2021 на загальну суму 22112409,84 грн (без ПДВ).
2.7.Розмір завданих збитків позивач обраховував, виходячи з того, що вартість однієї метричної тони товару за договором складає 9101,94 грн без ПДВ за одну метричну тону (пункт 4.1 договору). Об`єм товару в кількості 1005,92 метричних тон згідно умов договору обійшовся би позивачу у 8507583,32 грн. Різниця між ціною товару за контрактами заміщення, яку сплатив позивач та ціною товару за умовами договору, становить 12855890,76 грн без ПДВ. Вказану суму позивач вважає завданими йому реальними збитками.
2.8.Крім того, на підставі пункту 7.3.1 договору позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 750526,65 грн та штрафу у розмірі 1831164,70 грн.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
3.1.Господарський суд Харківської області рішенням від 23.09.2021 у справі №922/2897/21 відмовив в позові повністю.
3.2.Обґрунтовуючи рішення, місцевий господарський суд зазначив про відсутність причинного зв`язку між поведінкою відповідача, яка пов`язана із невиконанням умов договору поставки, та витратами позивача, здійсненими на заміщення непоставленого за вказаним договором товару. Укладення договору поставки для заміщення та необхідність його виконання позивачем не є обставинами, котрі автоматично та невідворотно виникають в результаті невиконання договору відповідачем. Щодо заявлених до стягнення сум штрафу у розмірі 1831164,70 грн та пені у розмірі 750526,65 грн, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про відсутність підстав для застосування до нього відповідальності у зв`язку з відсутністю його протиправної поведінки та вини щодо часткової непоставки товару.
3.3.Східний апеляційний господарський суд постановою від 09.12.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 у справі №922/2897/21 скасував частково; прийняв нове рішення в частині відмови у стягненні розміру пені та штрафу; стягнув з ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" на користь ДП "Сантрейд" пеню в сумі 727841,56 грн та штрафу в сумі 1776225,39 грн; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 у справі №922/2897/21 залишив без змін.
3.4.Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки позивачем не було доведено невідворотності понесення збитків у сумі 12855890,76 грн, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення в частині розміру понесених збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позовних вимог. Поряд з цим, вирішуючи спір у справі в частині вимог про стягнення штрафних санкцій, апеляційний суд, встановивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки всього товару, та перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшов висновку про часткову обґрунтованість таких позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 727841,56 грн та штраф у сумі 1776225,39 грн.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи. Розгляд клопотань.
4.1.ДП "Сантрейд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 у справі №922/2897/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у сумі 12855890,76 грн і ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги ДП "Сантрейд" про стягнення збитків у розмірі 12855890,76 грн.
4.2.ДП "Сантрейд" обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи що:
- при ухваленні оскаржуваних рішень судом першої та апеляційної інстанцій не було враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, стосовно застосування статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: (1) статті 2 ГПК України у поєднанні та як підстави для звільнення від відповідальності за відшкодування реальних збитків на підставі статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України; (2) статті 22 ЦК України, статей 224 225 ГК України;
- суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
4.3.ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" подало відзив на касаційну ДП "Сантрейд" в якому просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення в частині відмови в позові щодо стягнення збитків залишити без змін, з огляду на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків.
4.4.ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" звернулося 10.01.2022 до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 в частині часткового скасування рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 у справі №922/2897/21 та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу та пені, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 у цій справі залишити в силі.
4.5.Підставою касаційного оскарження ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" зазначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі №914/2173/19, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, стосовно застосування статей 614 617 ЦК України, статей 218 233 ГК України, статей 86 236 ГПК України.
4.6.ДП "Сантрейд" подало відзив на касаційну ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче", в якому просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення в частині стягнення пені та штрафу залишити без змін, з огляду на те, що відповідачем не було доведено відсутності в його діях вини у порушенні договірних зобов`язань, як і не було доведено наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
4.7.23.02.2022 від представника ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі №922/2182/21, яке мотивовано тим, що увечері 22.02.2022 представником ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" було виявлено, що технічні засоби для забезпечення участі у відеоконференції вийшли з ладу, і налагодити їх до призначеного судового засідання не вдасться. Водночас, організувати поїздку громадським транспортом для безпосередньої участі у судовому засіданні представник відповідача не може у зв`язку із незапланованістю такої поїздки.
4.8.Суд не знаходить підстав для задоволення цього клопотання, оскільки явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи/перерва у судовому засіданні є прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні належно повідомлених сторін або їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. До того ж представником ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" не надано жодних доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні.
5.Позиція Верховного Суду.
Щодо позовної вимоги про стягнення збитків.
5.1.Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
5.2.За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
5.3.Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:
1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);
2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;
3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
5.4.Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше (частина третя статті 226 ГК України).
5.5.Позивач посилався на існування причинного зв`язку між здійсненням ним витрат на закупівлю товару в інших постачальників та непоставкою товару відповідачем.
5.6.Так, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанції, що укладення лише у березні 2021 року договорів поставки (т.1 а.с. 40-45) з іншими постачальниками (ФГ "Золотий Тілець" та ТОВ "Інфініті Трейд") для заміщення, як зазначає позивач, непоставленого у строк з 01.09.2020 по 31.10.2020 відповідачем товару, та необхідність їх виконання позивачем, не є обставинами, які засвідчують автоматичні та невідворотні наслідки у вигляді реальних витрат, які виникають в результаті невиконання договору відповідачем, оскільки судами встановлено, а відповідачем не спростовано, такі обставини:
- ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" до закінчення строку виконання зобов`язання повідомило ДП "Сантрейд" листом від 16.10.2020 (т. 1 а.с. 208) про об`єктивну неможливість поставити товар, з посиланням на погодні умови та недоотримання підприємством врожаю на 30% від прогнозованих обсягів. Втім позивач тільки 24.02.2021 (т. 1 а.с. 37-38) попередив відповідача про вимушене укладення ним договорів поставки з іншими продавцями на заміщення недопоставленого товару та про понесення у зв`язку з цим збитків (за рахунок різниці у ціні), які будуть пред`явлені ним продавцю. Судам не надано доказів, які б засвідчували, що з середни жовтня 2020 року до березня 2021 року, позивач не міг запобігти виникненню збитків вчиненням дій з заміщення недопоставленого товару, шляхом укладення з іншими постачальниками договорів станом на момент повідомлення відповідачем про можливе невиконання ним зобов`язання;
- закупівля соняшника з метою його подальшої переробки та перепродажу входить до звичайного комплексу господарських операцій позивача, яка (закупівля) здійснюється ним у різних постачальників на постійній основі , що не підтверджує того, що укладення договорів з ФГ "Золотий Тілець" та ТОВ "Інфініті Трейд" відбувалось виключно з метою заміщення недопоставленого йому відповідачем товару;
- позивачем не надано доказів існування реальної виробничої необхідності у тих обсягах товару, що був недопоставлений відповідачем, тобто доказів реальної нагальної необхідності заміщення товару станом на березень 2021;
- позивачем не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (зупинку ліній виробництва, їх неефективну внаслідок недозавантаженості роботу, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо);
- позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договорами заміщення за завищеними (як стверджує сам позивач) цінами, має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі.
5.7.З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком про те, що укладення позивачем договорів поставки з ФГ "Золотий Тілець" та ТОВ "Інфініті Трейд", стало результатом самостійних ініціативних дій самого позивача, які (договори) були укладені ним на власний ризик, з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку (частина перша статті 42 ГК України), оскільки іншого позивачем не доведено, як і того, що за наслідками недопоставки йому товару відповідачем та укладення відповідних договорів на його заміщення, позивач не отримав економічної вигоди, або отримав її в меншому розмірі, ніж розраховував, укладаючи 18.08.2020 договір з відповідачем. Отже, ризик економічної неефективності чи збитковості такого договору згідно статті 42 ГК України лежить на самому позивачеві і правових підстав для перекладення його на відповідача немає.
5.8.При цьому, укладення додаткових угод до договорів з іншими постачальниками про зміну абзацу другого преамбули цих договорів, який (абзац) після зміни містить посилання на причину їх укладання, а саме на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 18.08.2020 №60426864 щодо поставки товару (т.1 а.с.54, 87,115, 139) саме по собі не свідчить про об`єктивне існування причинного зв`язку між недопоставкою відповідачем товару та збитками, яких нібито зазнав позивач у спірній сумі, а лише відображає волю сторін цих договорів на декларування погоджених ними (без участі відповідача) причин укладення договорів, що не може вплинути і не впливає на їх істотні умови щодо поставки товару. Зазначені обставини разом з іншими обставинами справи вказують лише на штучний характер додаткових угод. Вбачається, що вони були підписані в один день із договорами не для того, щоб врегулювати реальні права та обов`язки сторін, а з метою формування доказової бази у справі про стягнення збитків з відповідача, адже за інших рівних умов та договірної практики, для сторін договору поставки не повинно мати значення з якою конкретною метою кожна з них укладає цей договір (непередбачуване заміщення чи планова закупівля). ФГ "Золотий Тілець" та ТОВ "Інфініті Трейд" не є сторонами договору поставки між ДП "Сантрейд" та ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче", відтак ці підприємства об`єктивно не могли оцінити, чи дійсно ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче" за конкретними договорами не здійснило поставку та обсяги такої поставки.
5.9.Між тим, у відповідності до положень частин третьої, четвертої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
5.10.Викладене вище свідчить про відсутність причинного зв`язку між невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 18.08.2020 №60426864 та здійсненими позивачем витратами на закупівлю насіння за договорами поставки укладеними з ФГ "Золотий Тілець" та з ТОВ "Інфініті Трейд".
5.11.Крім того, як зазначалось вище у цій постанові, попередні судові інстанції встановили, що ТОВ "Агроінвест Холдінг Охоче" листом від 16.10.2020 за вих. №16/10-2 (тобто до настання кінцевого строку поставки 31.10.2020) повідомив ДП "Сантрейд" про об`єктивну неможливість поставити товар у зв`язку із погодними умовами та недоотриманням підприємством врожаю на 30% від прогнозованих обсягів. Зазначене повідомлення було особисто вручено представнику ДП "Сантрейд" під розписку 16.10.2020, що ним не заперечувалось.
5.12.Вказане повідомлення, як і сам факт непоставки відповідачем товару у визначені умовами договору строки, надавало позивачу можливість здійснити своєчасний пошук інших постачальників на заміщення недопоставленого соняшнику за цінами на аналогічний товар, що були актуальними саме на той період (середина осені 2020 року) на ринку.
5.13.Водночас, як вбачається з матеріалів справи, лише у березні 2021 року, ДП "Сантрейд" уклало договори поставки соняшника врожаю 2020 року з ФГ "Золотий Тілець" №60469693 від 11.03.2021 та з ТОВ "Інфініті Трейд" №60467903 від 03.03.2021, №60469804 від 12.03.2021, №60469996 від 15.03.2021 на загальну суму 22112 409,84 грн (без ПДВ).
5.14.При цьому, позивачем у попередніх судових інстанціях не доведено, що він не міг раніше купити аналогічний товар за тими ж цінами, що були узгоджені в договорі поставки з ТОВ "Агроінвест Холдинг Охоче", не надано судам доказів вчинення дій щодо підшукування постачальників соняшнику врожаю 2020 року у розумні строки після отримання повідомлення відповідача про неможливість поставки товару, тобто у такі, що були б наближені до визначених договором строків поставки, що обумовлювало б доцільність їх визначення сторонами, а також не доведено, що ціни, встановлені у договорах, укладених з ФГ "Золотий Тілець" та з ТОВ "Інфініті Трейд", були актуальними на ринку і позивач не міг купити аналогічний товар за нижчими цінами.
5.15.Отже, позивачем у попередніх судових інстанціях також не було доведено реальності заявленої ним до стягнення суми збитків, як і не було ним доведено, як того вимагає частина третя статті 226 ГК України, що він вчиняв дії, спрямовані на запобігання виникненню збитків, що в силу прямого регулювання наведеної норми взагалі позбавляє його права на відшкодування збитків.
5.16.З огляду на викладене вище, недоведення позивачем під час розгляду цієї справи у попередніх судових інстанціях (1) завдання відповідачем позивачу реальних збитків у спірній сумі, (2) причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача з недопоставки товару та понесеними позивачем надлишковими витратами на придбання, із значним перебігом часу з моменту невиконання зобов`язання відповідачем, аналогічного недопоставленому товару у інших постачальників, (3) вчинення ним дій, спрямованих на запобігання виникненню збитків, враховуючи, що відповідач своєчасно повідомив про неможливість допоставити товар, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків сумі 12855890,76 грн.
5.17.З урахуванням викладеного у сукупності, колегія суддів не бере до уваги посилання ДП "Сантрейд" у касаційній скарзі на недослідження судами доказів, які засвідчують, що відповідач вже після початку періоду поставки товару за договором, укладеним сторонами спору, укладав договори на поставку товару іншим контрагентам, оскільки такі посилання не спростовують висновків судів про відсутність доведеності ним у судах наявності в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення. Крім того, посилаючись на укладення відповідачем з іншими контрагентами договорів поставки товару (т.2 а.с. 50-61), аналогічного тому (недопоставленому товару) щодо якого позивачем вимушено було укладено договори заміщення з ФГ "Золотий Тілець" та з ТОВ "Інфініті Трейд", ним не доводилось (не аналізувалось відповідних умов договору), що іншим контрагентам здійснювалась поставка товару тієї ж якості, про яку домовлялись сторони спору, а просто стверджувалось про поставку соняшника іншим контрагентам.
Щодо вини та протиправної поведінки відповідача у невиконанні своїх зобов`язань за договором від 18.08.2020 №60426864 та стягнення з нього унормованих сторонами договору штрафних санкцій за їх невиконання.
5.18.Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
5.19.Статтями 509 510 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.20.Норомами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
5.21.Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
5.22.Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.23.Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.24.Статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.25.Відповідно до статті 173 ГК України та статті 509 ЦК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
5.26.Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
5.27.Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
5.28.Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
5.29.Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.30.Судами обох інстанцій встановлено обставини неналежного виконання відповідачем договору від 18.08.2020 №60426864 щодо поставки товару у кількості, про яку сторони домовились у договорі.
5.31.Відповідно до частини третьої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
5.32.За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
5.33.У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
5.34.За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
5.35.Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
5.36.Відповідно до частин першої, другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно; форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
5.37.Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
5.38.Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
5.39.Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
5.40.Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції обмежився лише висновком про підтвердження матеріалами справи обставин вкрай низької врожайності соняшнику 2020 року внаслідок посухи.
5.41.Втім, колегія суддів відзначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б підтверджували форс-мажорні обставини посухи щодо здійснення саме відповідачем в даному конкретному випадку господарської діяльності у 2020 році, оскільки в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини. Оцінені судом першої інстанції в якості доказів відсутності вини та протиправної поведінки відповідача в порушенні господарського зобов`язання (1) довідка Харківського регіонального центру з гідрометеорології від 29.07.2021 №9920-04.3/586), яка не є допустимим доказом обставин посухи, а є довідкою про агрометумови, як в ній зазначено, малосприятливі для розвитку та формування середньостатистичного врожаю соняшнику (т.1 а.с.209-210); (2) акт обстеження посівів від 02.09.2020, який містить посилання не тільки на засуху, але й на недостатнє опилення соняшника у період утворення суцвіть, як причин недорозвинення кошиків соняшнику, з чого вбачається вірогідність отримання врожаю соняшнику 2020 року в менших обсягах, ніж середні та заплановані (т.1 а.с.241); (3) звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2019 року та на 1 грудня 2020 року за формою 29-сг, звіти про збирання сільськогосподарських культур на 1 грудня 2019 року та на 1 грудня 2020 року за формою 37-сг (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1-11), які підтверджують лише обставини збору відповідачем врожаю соняшника у 2020 році у кількості меншій, ніж у 2019 році, у своїй сукупності не підтверджують існування саме надзвичайних і невідворотних обставин за умов здійснення відповідачем господарської діяльності уданому конкретному випадку. Отже, відповідачем не доведено того, що здійснюючи у 2020 році сільськогосподарську діяльність з посіву, вирощування та збору соняшника в кількості, яка виявилася недостатньою для належного виконання укладеного з позивачем договору, ним було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.
5.42.Викладене у сукупності є підставою для висновку, що відповідачем, наданими суду доказами, не спростовано ані своєї вини, ані протиправної поведінки в порушенні взятого на себе господарського зобов`язання.
5.43.Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв судове рішення без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
5.44.Поряд з цим, суд апеляційної інстанції прийняв правомірне рішення про стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення таких вимог.
5.45.Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 у справі №914/2173/19, щодо застосування статей 614 617 ЦК України, оскільки у наведеній постанові відсутні висновки Верховного Суду про застосування наведених норм права.
5.47.Колегія суддів також не бере до уваги доводи відповідача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 ГК України, викладених у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, оскільки зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій з власної ініціативи є правом суду, яке ним реалізоване в кожному конкретному випадку, залежно від встановлених обставин справи, які не є подібними до обставин у цій справі. Тому відповідне посилання не свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.
6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
6.4. З урахуванням викладеного у цій постанові, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/2897/21.
6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційні скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг Охоче" залишити без задоволення.
2.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/2897/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
Л.В. Стратієнко