ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 922/2913/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Татойл» (далі - ТОВ «Татойл») - Горболиса О. А.,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Брент+» (далі - ТОВ «Брент+») - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Татойл»
на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 [колегія суддів: Медуниця О. Є. (головуючий), Барбашова С. В., Попков Д. О.]
зі справи № 922/2913/21
за позовом ТОВ «Татойл»
до ТОВ «Брент+»
про стягнення 1 560 447,79 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ «Татойл» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Брент+» про стягнення 1 560 447,79 грн. заборгованості, у тому числі: 1 389 774,34 грн. основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 21.02.2021 № ТА-ФЗ-24; 83 386,46 грн. пені; 69 353,19 грн. інфляційних втрат та 17 933,80 грн. 3 % річних.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, однак останній здійснив лише часткову його оплату, у зв`язку з чим наявна заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, позов задоволено з підстав обґрунтованості та доведеності заявлених вимог.
2.2. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022: заяву ТОВ «Татойл» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Брент+» на користь ТОВ «Татойл» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 35 000,00 грн.
2.3. За результатами розгляду заяви ТОВ «Татойл» суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність обставин понесення позивачем витрат на послуги адвоката у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку. Водночас заявлена до стягнення сума у 70 000,00 грн. не відповідає складності справи, виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), критеріям розумності та справедливості, у зв`язку з чим суд вирішив не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ «Татойл», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану додаткову постанову в частині відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення про її задоволення в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. За твердженнями скаржника, заявлений розмір гонорару погоджений сторонами у договорі, є фіксованим та відповідає попередньому розрахунку суми судових витрат, наданих суду. Зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження неспівмірності таких витрат фактично наданим послугам.
4.2. Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не надавав доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат, у зв`язку з чим суд не мав права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення стягуваної суми.
4.3. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2020 зі справи № 910/13071/19, від 21.05.2019 зі справи № 903/390/18, від 21.01.2020 зі справи № 916/2982/16, від 07.07.2020 зі справи № 914/1002/19, від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19, від 22.11.2019 зі справи № 910/906/18.
5. Доводи відповідача
Від ТОВ «Брент+» відзив на касаційну скаргу не надходив.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
6.1. За змістом пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
6.2. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
6.3. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;
розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
6.4. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6.5. Верховний Суд наголошує на тому, що із запровадженням з 15.12.2017 змін до ГПК України законодавець принципово по-новому визначає роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4- 6 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.
За змістом статей 13 14 15 ГПК України при вирішенні господарського спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме на сторони, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 ГПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду у питанні відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення з підстав неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
6.6. Зазначене повністю узгоджується з твердженнями скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати із наведених підстав без клопотання іншої сторони.
6.7. Слід розмежовувати поняття «зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу» та «розподіл судових витрат».
Випадки, за яких суд мотивовано може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначено положеннями частин шостої-дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Наведені положення містять прямі вказівки щодо підстав для відмови суду у відшкодуванні судових витрат за наявності відповідних підстав.
Разом з тим приписи частини п`ятої статті 129 ГПК України щодо предмета доказування стосовно судових витрат не містять процесуальних наслідків для висновку про неспівмірність судових витрат на професійну правничу допомогу (за належної доведеності усіх складових цих витрат) та можуть бути підставою для їх зменшення в такому випадку (як і положення частини четвертої статті 126 ГПК УКраїни) лише з дотриманням згаданих приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України - за клопотанням сторони.
6.8. Розглянувши заяву ТОВ «Татойл» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та дослідивши докази на підтвердження цих витрат (договір про надання правової допомоги від 03.01.2020 № 03/02, укладений ТОВ «Татойл» і Адвокатським бюро «Стеценко та партнери», додаткову угоду № 3 до цього договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2022 та додаток до нього (опис наданих послуг), рахунок-фактуру від 19.01.2022 № 220119 на суму 70 000,00 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням того, що:
- надані позивачем докази є належними, допустимими та такими, що у своїй сукупності підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції;
- адвокати Адвокатського бюро «Стеценко та партнери» брали участь у розгляді цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Фактично надані адвокатом послуги в межах перегляду справи в апеляційному порядку полягали в ознайомленні з матеріалами справи, підготовці двох відзивів на апеляційні скарги (по 4 арк. кожен) та участі адвоката у двох судових засіданнях, які відбулись в один день - 18.01.2022;
- їх участь у розгляді справи в суді першої інстанції свідчить про обізнаність з обставинами спірних правовідносин, що істотно впливає на обсяг наданих послуг під час перегляду справи в апеляційному порядку;
- незважаючи на ціну позову, справа № 922/2913/21 за предметом та підставами позову є нескладною, обсяг наданих позивачем документів на підтвердження своїх вимог та заперечень є невеликим (договір з додатком, акт прийому-передачі товару, рахунок на оплату, чотири видаткові накладні, податкові накладні);
- апеляційна скарга на рішення суду складена на 3 арк. та за своїм змістом не містить значного обсягу нових доводів. Натомість відповідач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надавав суду доказів по суті спору.
6.9. За висновками апеляційного суду заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), стягнення адвокатських витрат у заявленій позивачем сумі - 70 000 грн. - не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості і становить надмірний тягар для відповідача.
6.10. Водночас, як правильно наголосив скаржник у касаційній скарзі та що підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Брент+» не заявляло клопотання про зменшення суми судових витрат ТОВ «Татойл» на професійну правничу допомогу з підстав недотримання вимог щодо їх співмірності.
6.11. Посилаючись на наявність у суду права не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усіх її судових витрат в порядку статті 129 ГПК України, апеляційний суд не навів обґрунтування, які саме витрати на правничу допомогу (їх складові) не підлягають відшкодуванню повністю або частково, та не навів мотивування такого рішення з посиланням на приписи частин шостої-дев`ятої цієї статті.
Суд апеляційної інстанції фактично з власної ініціативи зменшив заявлену до стягнення суму з підстав недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України за відсутності відповідного клопотання ТОВ «Брент+», що є порушенням вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України.
6.12. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення заяви ТОВ «Татойл» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу є передчасним.
6.13. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Доводи ТОВ «Татойл» про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у прийнятті додаткової постанови знайшли своє підтвердження за результатами її перегляду в касаційному порядку.
7.2. З огляду на наведене Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Татойл» задовольнити частково: оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду зі справи скасувати; справу із заявою ТОВ «Татойл» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7.3. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку обставинам надання ТОВ «Татойл» правової допомоги в суді апеляційної інстанції, дослідити надані ним докази понесення витрат на правову допомогу і залежно від встановленого розглянути заяву ТОВ «Татойл» відповідно до вимог закону.
8. Судові витрати
Відповідно до положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті. При оскарженні додаткового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, судовий збір не сплачується та, відповідно, не підлягає розподілу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 300 308 310 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Татойл» задовольнити частково.
2. Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 зі справи №922/2913/21 скасувати.
3. Справу із заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Татойл» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко