ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/3616/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Савві Л. Є. (адвоката),
прокуратури - Гребеник І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 (колегія суддів: Сіверін - головуючий, Терещенко О. І., Слободін М. М.) і рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 (суддя Жельне С. Ч.), у справі
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Публічного акціонерного товариства "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш"
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 28 686 295,87 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2019 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш" (далі - ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 28 686 295,87 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у період з 01.09.2016 до 30.09.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою на вул. Іскринській, 37 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка) плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника зазначеної земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Тому, на думку прокурора, у цьому випадку наявні правові підстави для застосування положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі № 922/3616/19, повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш".
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурором при зверненні до суду не надано доказів існування протягом спірного періоду з 01.09.2016 до 30.09.2019 земельної ділянки площею 7,2812 га на вул. Іскринська, 37 у м. Харкові, як об`єкта цивільних прав у розумінні статті 791 Земельного кодексу України. Зокрема, не надано доказів того, що станом на 01.09.2016 і до 30.09.2019 зазначеній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер та зареєстровано її в Державному земельному кадастрі, що, за висновком судів, виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій відхилили доводи прокурора щодо необов`язковості витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, оскільки, за висновком судів, наведене не відповідає вимогам чинного законодавства та судовій практиці Верховного Суду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 і рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі № 922/3616/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся заступник прокурора Харківської області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі № 922/3616/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.
3.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заступник прокурора Харківської області зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 14 76-79 86 236 Господарського процесуального кодексу України та статей 1212-1214 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, апеляційний господарський суд ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17, у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2018 у справі № 922/3412/17. Крім того, скаржник наголошує, що для врегулювання судом кондикційних правовідносин між позивачем та відповідачем не вимагається факт наявності сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна, та розмір безпідставно збережених коштів. На думку заступника прокурора Харківської області, для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельної ділянки комунальної власності та вирішення справи по суті наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не є обов`язковою.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1 Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш", відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військового комплексу і конверсії України від 18.03.1994 № 400 на праві власності належать наступні нежитлові будівлі, розташовані на вул. Іскринська, 37 у м. Харкові: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 6, 7, площею 441,8 кв. м в нежитловій будівлі літ. "З-2"; нежитлова будівля літ. "ДД-1", площею 50,7 кв. м; нежитлова будівля літ. "ЖЖ-1", площею 86,6 кв. м; нежитлова будівля літ. "ЕЕ-1", площею 133,9 кв. м; нежитлові приміщення 1-го поверху № 4, 6, 7, 17, 18, 29, 2-го поверху № 30-:-52, 3-го поверху № 53-:-78, площею 1 054,2 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Ж-3"; нежитлова будівля літ. "Э-3", площею 662,8 кв. м; нежитлова будівля літ. "Ю-1", площею 62,4 кв. м; нежитлові приміщення № 1, 2, 6, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10 в нежитловій будівлі літ. "С", площею 1 535,2 кв. м; нежитлова будівля літ. "Я-2", площею 505,1 кв. м; нежитлова будівля літ. "Ф-2", площею 4 846,6 кв. м; нежитлова будівля літ. "К-4", площею 5 427,1 кв.м; нежитлові приміщення № I, Iа, II в нежитловій будівлі літ. "С", площею 310,4 кв. м.; нежитлова будівля літ. "АА-2", площею 1 163,6 кв. м.; нежитлова будівля літ. "ББ-4", площею 3 136,6 кв. м; нежитлова будівля літ. "ВВ-3", площею 2 962,5 кв. м; нежитлова будівля літ. "М-2", площею 3 521,8 кв. м.; нежитлові приміщення № 11-16, площею 511,0 кв. м в нежитловій будівлі літ. "С-1"; нежитлові приміщення: (корпус 1) побутової 3-х поверхової прибудови; 1-го поверху № 1, 2, 2', 3-:-9, 2-го поверху № 1-:-7; 3-го поверху № 1-:-9, 4-го поверху № 1-:-6; 5-го поверху № 1-:-14; 6-го поверху № 1-:-9, 7-го поверху № 1-:-8 площею 1 432,3 кв. м, нежитлові приміщення (корпус 1) виробничої частини (цехи): 1-го поверху № 1, 1',2, 4-:-16, 18, 19; 2-го поверху № 1-:-7; 3-го поверху № 1-:-11 площею 10 714,0 кв. м, нежитлові приміщення (корпус 1) антресолі № 1-:-3, площею 91,4 кв. м, нежитлові приміщення (корпус 1) підвалу № 1-:-9, площею 157,1 кв. м в літ, "Н-7" загальною площею 12 529,3 кв. м; нежитлова будівля літ. "Ч-2", площею 171,9 кв. м; нежитлова будівля літ. "Ц-2", площею 1 064,5 кв. м; нежитлова будівля літ. "У-4" площею 10 799,7 кв. м; нежитлова будівля літ. "Л-4" площею 17 578,4 кв. м.
4.2. Рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 № 479/11 "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш" надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок площею 3,4 га та 4,5 га на вул. Іскринській, 37 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.
4.3. Рішенням Харківської міської ради від 20.09.2017 № 739/17 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш" надано дозвіл на розробку проектів землеустрою із земель комунальної власності на земельну ділянку № 1, площею орієнтовно 7,3350 га, та земельну ділянку № 2, площею орієнтовно 0,1563 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі та допоміжні) на вул. Іскринській, 37. Попереднє рішення Харківської міської ради із зазначеного питання визнано нечинним. Пунктом 4 рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 739/17 визначено, що земельні ділянки для експлуатації та обслуговування об`єктів буде надано у користування окремими рішеннями після надання документації із землеустрою, погодженої у встановленому законодавством порядку.
4.4. У позовній заяві прокурор наголошував, що в ході досудового розслідування кримінального провадження від 13.06.2019 № 4201922104000087 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1971 Кримінального кодексу України, 02.07.2019 на підставі ухвали слідчого судді від 21.06.2019 № 643/9910/19, за участю інженера-геодезиста ДП "Центр Державного земельного кадастру" Харківської регіональної філії Сергієнка О. І., з використанням тахеометра Nikon NLP-322, заводський № 042323, який пройшов перевірку 21.03.2018, проведено огляд земельної ділянки на вул. Іскринській, 37 у м. Харкові, за наслідками якого було складено Протокол огляду від 02.07.2019. Координати точок ходу та кутів повороту зовнішніх меж обчислені в СК-63 за допомогою програмного комплексу Геодезична інформаційна система 6 (ГІС 6).
4.5. Водночас у ході зазначеного огляду встановлено загальну площу земельної ділянки, що використовується, та площу земельних ділянок під забудовою. Згідно з планом зйомки земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, 37, проведеного за участю інженера-геодезиста ДП "Центр Державного земельного кадастру" Харківської регіональної філії Сергієнка О. І., площа земельної ділянки, яка використовується ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш" відповідно до її меж, складає 7, 2812 га.
4.6. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівель та паркану з урахуванням наявного пропускного пункту. Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі "shp" для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.
4.7. Прокурор у позовній заяві зазначав про те, що з 01.09.2016 до 30.09.2019 спірна земельна ділянка використовувалась ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш" без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до статей 125 126 Земельного кодексу України.
4.8. Згідно з інформаційною довідкою ГУ ДФС в Харківській області від 29.07.2019 № 23614/9/20-40-12-03-18 загальна сума надходжень земельного податку становить: на 2016 рік - 1 149 634,62 грн, на 2017 рік - 1 184 169,88 грн, на 2018 рік - 1 338 877,87 грн, з 01.01.2019 по 29.07.2019 - 323 318,82 грн.
4.9. На виконання листа Харківської місцевої прокуратури від 07.10.2019 № 4 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради було проведено розрахунок безпідставно збережених коштів через відсутність у ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш" укладеного Договору оренди земельної ділянки на вул. Іскринській, 37 у м. Харкові, площею 7,2812 га.
4.10. Відповідно до зазначеного розрахунку:
- з 01.10.2016 до 31.12.2016 ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш", з урахуванням сплати земельного податку в сумі 287 408,66 грн (за 3 місяці), безпідставно збережено кошти в сумі 1 008 430,72 грн під час використання нежитлових будівель розташованих на вул. Іскринській, 37 у м. Харкові;
- з 01.01.2017 до 31.12.2017 ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш", з урахуванням сплати земельного податку в сумі 1 184 169,88 грн (за 12 місяців), безпідставно збережено кошти в сумі 7 973 104,76 грн під час використання нежитлових будівель розташованих на вул. Іскринській, 37 у м. Харкові;
- з 01.01.2018 до 31.07.2018 ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш", з урахуванням сплати земельного податку в сумі 1 338 877,87 грн, безпідставно збережено кошти в сумі 4 002 865,67 грн під час використання нежитлових будівель розташованих на вул. Іскринській, 37 у м. Харкові;
- з 01.08.2018 до 31.12.2018 ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш" безпідставно збережено кошти в сумі 5 723 290,55 грн під час використання нежитлових будівель розташованих на вул. Іскринській, 37 у м. Харкові.
- з 01.01.2018 до 31.07.2018 ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш", з урахуванням сплати земельного податку в сумі 323 318,82 грн, безпідставно збережено кошти в сумі 9 978 604,17 грн під час використання нежитлових будівель розташованих на вул. Іскринській, 37 у м.Харкові.
4.11. Прокурор зазначав, що за період з 01.09.2016 до 30.09.2019 розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою площею 7,2812 га на вул.Іскринська, 37 у м. Харкові складає 28 686 295,87 грн, оскільки, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш" належним чином не оформило правовідносини щодо користування земельною ділянкою.
4.12. Викладені обставини і стали підставою для звернення керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області із позовом до ПАТ "Харківський електромеханічний завод "Укрелектромаш" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 28 686 295,87 грн. Предметом позову у цій справі є стягнення з власника нежитлових будівель безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою, на якій, як стверджує прокурор, розміщені нежитлові будівлі.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17, у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2018 у справі № 922/3412/17.
Крім того, скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій порушили положення статей 73 76-79 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не взяли до уваги акт обстеження земельної ділянки. Також, на думку заступника прокурора Харківської області, господарські суди попередніх інстанцій, порушуючи положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, залишили поза увагою доводи прокурора про те, що Харківською міською радою відповідно до покладених на неї обов`язків та в межах наданих законодавством повноважень здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів.
5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
5.5. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.7. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.8. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.
5.9. При цьому згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.10. Верховний Суд вивчивши та проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, установив, що апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови враховано висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник, і суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення відповідно до таких висновків.
5.11. Щодо постанови Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17.
Верховний Суд установив, що у справі № 642/4792/17 (предмет позову - стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 126 562, 56 грн) Суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій при визначенні суми, яка підлягає стягненню, правильно взяли до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки, Договори дарування із зазначенням площі нерухомого майна, та вирахували цю суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується відповідачем, а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку із врахуванням сплачених відповідачем сум земельного податку.
Поряд із цим, здійснюючи касаційний перегляд з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в контексті неврахування висновків викладених у справі № 642/4792/17, Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Водночас, відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
При цьому Верховний Суд зазначає, що подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та у постановах Верховного Суду від 04.05.2020 у справі № 924/878/18, від 05.03.2020 у справі № 922/926/19.
Пунктом 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Господарськими судами попередніх інстанцій, при ухваленні оскаржуваних рішеннь у цій справі, враховано неведені висновки Великої Палати Верховного Суду, Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду та Верховного Суду. Суди у цій справі достеменно установили відсутність доказів існування протягом спірного періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
5.12. Щодо постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.
Верховний Суд України, скасовуючи постановою від 12.04.2017 постанову Вищого господарського суду України від 29.10.2015, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, та залишаючи в силі рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/207/15 (предмет позову - повернення безпідставно набутого майна та стягнення доходів, отриманих відповідачем від використання безпідставно набутої земельної ділянки, у виді несплаченої орендної плати), зазначив, що є помилковим висновок Вищого господарського суду України про відмову у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради про стягнення коштів на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України з огляду на те, що спірні правовідносини не регулюються зазначеними нормами права. Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди, таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Проте Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову у цій справі ухвалено без урахування висновку викладеного у постанові від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, оскільки зміст мотивувальної частини оскаржуваної постанови свідчить, що судом апеляційної інстанції ураховано зазначений висновок. Зокрема, суд апеляційної інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови зазначив, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України, є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
5.13. Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи постановою від 20.11.2018, постанову апеляційного господарського суду та направляючи справу № 922/3412/17 (предмет позову - стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати) на новий апеляційний розгляд, зазначила, що суд першої інстанції, встановив факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Натомість суд апеляційної інстанції без належного обґрунтування зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
5.14. Проте Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову у цій справі ухвалено без урахування висновку викладеного у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, оскільки зміст мотивувальної частини оскаржуваної постанови свідчить, що судом апеляційної інстанції враховано зазначений висновок. Зокрема, суд апеляційної інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови зазначив, що положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
5.15. Верховний Суд також вважає необґрунтованими доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (предмет позову - стягнення збитків, завданих територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства), оскільки у наведеній справі, на відміну від справи, що розглядається, судами було установлено існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, відтак - наведені справи відрізняються за фактичними обставинами, встановленими судами.
5.16. Посилання прокурора у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 925/9/18 (предмет позову - стягнення з власника об`єктів - рекламних засобів/спеціальних конструкцій (рекламних щитів) коштів за фактичне користування місцями, де такі засоби (об`єкти) розміщено) колегія суддів вважає нерелевантним, оскільки зазначене судове рішення ухвалене за іншого предмета позову та в інших правовідносинах, що відрізняються за змістом та правовим регулюванням, тому не є подібними.
5.17. Щодо доводів скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій акта обстеження земельної ділянки, а також ненадання належної оцінки доводам прокурора щодо предмета позову.
Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій акта обстеження земельної ділянки, а також доводів прокурора щодо предмета позову, оскільки із оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами було надано оцінку акту обстеження земельної ділянки та враховано позиції усіх учасників справи. Водночас підставою відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі є достеменне установлення судами факту відсутності доказів існування протягом спірного періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні статті 791 Земельного кодексу України, та відсутності витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Викладеним спростовуються доводи скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій положень статей 14 76-79 86 236 Господарського процесуального кодексу України.
5.18. Доводи скаржника про необов`язковість наявності сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, та необов`язковості витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, спростовуються наведеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, Верховного Суду.
5.19. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.
5.20. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області слід залишити без задоволення.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та неповне дослідження доказів у справі не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі № 922/3616/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак