№ 922/3780/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3780/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторітеллерз"

на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020

на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020

та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020

у справі № 922/3780/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторітеллерз"

до Фізичної особи - підприємця Шарої Людмили Олегівни

про стягнення 379 948,00 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сторітеллерз" (далі - ТОВ "Сторітеллерз") з позовом до Фізичної особи - підприємця Шарої Людмили Олегівни (далі - ФОП Шара Л.О.) про стягнення грошових коштів у сумі 379 948,00 грн.

Позивач посилався на те, що зазначена у позові сума перерахована на рахунок відповідача помилково, тому є безпідставно набутим майном і, відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підлягає поверненню ТОВ "Сторітеллерз".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 (суддя Жиляєв Є.М.) у справі № 922/3780/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Судове рішення мотивоване тим, що між сторонами склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов`язки на підставі договору про надання послуг у спрощеній формі. Встановлені обставини участі відповідача у знімальному процесі та перерахування коштів за відповідним призначенням, а також відомості податкової звітності свідчать про наявність договірних правовідносин з надання послуг між сторонами, що виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України.

При цьому, судом зазначено, що права позивача, в даному випадку, можуть бути захищені на підставі правових норм, які регулюють договірні відносини сторін з надання послуг та стосуються наслідків порушення його умов або його невиконання.

Також, додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 у справі № 922/3780/19 стягнуто з ТОВ "Сторітеллерз" на користь ФОП Шари Л.О. 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції послався на те, що до матеріалів справи долучено необхідні документи, що підтверджують витрати відповідача пов`язані з оплатою ним послуг, наданих адвокатом, а також документи, що підтверджують представництво інтересів відповідача саме адвокатом у даній господарській справі у судових засіданнях.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 (колегія суддів: Геза Т.Д. - головуючий, Мартюхіна Н.О., Плахов О.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Сторітеллерз" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 у справі № 922/3780/19 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні погодився з позицією суду першої інстанції, що, з урахуванням фактичних обставин справи, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів в сумі 379 948,00 грн) відповідно до норм статті 1212 ЦК України відсутні.

Також, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в межах даного спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять належним чином засвідчені копії платіжних доручень: № 82 від 30.07.2019 на суму 106383,00 грн, № 95 від 05.08.2019 на суму 85110,00 грн, № 99 від 08.08.2019 на суму 117100,00 грн, № 114 від 19.08.2019 на суму 53200,00 грн, №121 від 05.09.2019 на суму 13340,00 грн, № 127 від 06.09.2019 на суму 4815,00 грн (т.1, а.с. 49-54), у призначенні платежу за якими вказано: "Оплата за послуги художника-постановника при створенні web-серіалу "Київська зірка 2" за договором №1507-ХП від 15.07.2019".

Зазначеними доказами підтверджується, що позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 379 948,00 грн за послуги художника-постановника під час зйомок web-серіалу "Київська зірка 2".

Договір про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019 сторонами не підписаний.

Як встановлено з матеріалів справи, сторони у справі №922/3780/19 не заперечують, що послуги художника-постановника ФОП Шара Л.О. при створенні серіалу "Київська зірка 2" повинні були надаватися у період з 15.07.2019 по 24.09.2019.

Факт участі відповідача у знімальному процесі при створенні web-серіалу "Київська зірка 2" позивачем не заперечується.

30.10.2019 позивач направив відповідачу заяву вих.№0192 від 30.10.2019 з вимогою про повернення помилково сплачених коштів в сумі 379 948,00 грн.

З заяви вих.№0192 від 30.10.2019 про повернення помилково сплачених коштів в сумі 379 948,00 грн вбачається, що ТОВ "Сторітеллерз" звернулось до ФОП Шарої Л.О. з вимогою підписати в запропонованих редакціях договір про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019 та акт прийому-передачі наданих послуг від 24.09.2019 до договору про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019 у строк до 03.11.2019 та передати їх представнику ТОВ "Сторітеллерз" аби вважати ситуацію вичерпаною (т.1, а.с.16-17).

ТОВ "Сторітеллерз" також у своїй заяві зазначило, що у випадку непідписання вищезазначених документів, воно вимагає повернення помилково сплачених коштів в сумі 379 948,00 грн у строк до 05.11.2019.

З матеріалів справи встановлено, що проект договору про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019 та проект акту прийому-передачі наданих послуг від 24.09.2019 до договору про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019 додані позивачем до заяви вх.№ 0192 від 30.10.2019 про повернення помилково сплачених коштів сторонами не підписані.

Заява вих.№0192 від 30.10.2019 про повернення помилково сплачених коштів в сумі 379 948,00 грн з доданими до неї документами на адресу відповідача надіслана позивачем 30.10.2019, тобто вже після закінчення періоду надання послуг художника-постановника під час зйомок web-серіалу "Київська зірка 2".

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що він не підписав проект договору про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019 та проект акту прийому-передачі наданих послуг від 24.09.2019 до договору про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019 у зв`язку з тим, що між позивачем та відповідачем було погоджено вартість послуг художника-постановника, наданих ФОП Шарою Л.О. у липні-серпні 2019 року, у загальній сумі 655 000,00 грн. Відповідач зазначив, що саме через недобросовісність дій позивача (сплата лише 58% від погодженої сторонами суми) ФОП Шара Л.О. не підписала вказані документи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що доданий до заяви вих.№0192 від 30.10.2019 про повернення помилково сплачених коштів в сумі 379 948,00 грн проект договору датований "15.07.2019", а проект акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019 датований "24.09.2019", тобто вже після закінчення узгодженого сторонами строку надання ФОП Шарою Л.О. послуг художника-постановника під час зйомок web-серіалу "Київська зірка 2".

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі робіт №1 від 24.09.2019, з якого вбачається, що ТОВ "Сторітеллерз" передало, а Приватне акціонерне товариство "Київстар" прийняло 6 оригінальних аудіовізуальних творів серіалу під робочою назвою "Київська зірка 2" (т.1, а.с.167).

Web-серіал "Київська зірка 2" наявний у вільному доступі в мережі Інтернет (YouTube): https: // www. уоutube. соm/watch?v=g9uS0-AMzk 8.

У доданому позивачем до заяви вх. № 0192 від 30.10.2019 проекті акту прийому-передачі наданих послуг від 24.09.2019 до договору про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019, який ТОВ "Сторітеллерз" направило на адресу відповідача, зазначено, що позивачу надані ФОП Шарою Л.О. послуги у повному обсязі та в обумовлений сторонами строк. При цьому замовник немає жодних претензій до художника-постановника щодо виконання останнім зобов`язань за договором про надання послуг №1507-ХП від 15.07.2019 (т.1, а.с.26)

У відповіді на відзив ТОВ "Сторітеллерз" посилається на те, що позивач запропонував відповідачу підписати вищезазначені документи на фактично оплачену суму з метою уникнення в майбутньому претензій один до одного (т.1, а.с.162).

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти перераховувались позивачем систематично, 6 різними платежами протягом 2 місяців, тому твердження позивача про помилкове здійснення перерахування спірної суми є менш вірогідним доводам відповідача про існування між сторонами господарських відносин.

Наявні матеріали свідчать про те, що дії позивача щодо сплати відповідачу грошових коштів стосуються виконання обов`язку щодо оплати послуг художника - постановника при створенні web-серіалу "Київська зірка 2".

На переконання судів попередніх інстанцій, між сторонами склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов`язки на підставі договору про надання послуг у спрощеній формі.

З огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність підписаного між сторонами договору не свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами. Відтак, наявність договірних правовідносин з надання послуг між сторонами унеможливлює застосування до спірних відносин положень статті 1212 ЦК України.

Судами в оскаржуваних рішеннях враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справах №№ 910/9072/17 та 910/1238/17.

Крім того, суд апеляційної інстанції критично оцінив посилання апелянта на те, що між сторонами виникли правовідносини щодо створення за замовленням і використання об`єкта інтелектуальної власності, оскільки такі не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, натомість в реквізитах платіжних доручень зазначено призначення платежу: "Оплата за послуги художника-постановника при створенні web-серіалу "Київська зірка 2".

Щодо ухвалення додаткового рішення

У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 97-100) відповідач зробив заяву про наявність витрат на професійну правничу допомогу та про те, що докази таких витрат будуть подані до суду в строк, визначений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

28.02.2020 представником відповідача подано клопотання про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу (вх. № 5335 від 28.02.2020), тобто, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У вказаному клопотанні представник відповідача просив покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в умовах Договору про надання правової допомоги б/н від 29.01.2020 сторони домовились, що адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу із захисту його законних прав та інтересів у судовій справі № 922/3780/19 за позовом ТОВ "Сторітеллерз" про стягнення коштів.

В обґрунтування доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано належним чином засвідчені копії наступних документів, а саме копії:

- Договору про надання правової допомоги б/н від 29.01.2020;

- Акт від 26.02.2020 до Договору про надання правової допомоги від 29.01.2020, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт отримав правову допомогу на загальну суму 10 000,00 грн, що включає в себе:

1) попередній аналіз адвокатом документів по взаємовідносинам ТОВ "Сторітеллерз" з ФОП Шара Л.О. - 500,00 грн.

2) підготовка адвокатом клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення з матеріалами справи в суді - 1 500,00 грн.

3) підготовка відзиву на позовну заяву та клопотання про поновлення строку для подання відзиву, направлення відзиву стороні та подання його до суду- 1 500,00 грн.

4) участь у судових засіданнях 30.01.2020 та 25.02.2020 - 3 000,00 грн.;

- квитанцію №1-2602 від 26.02.2020 на суму 10 000,00 грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тобто, до матеріалів справи долучено необхідні документи, що підтверджують витрати відповідача, пов`язані з оплатою ним послуг, наданих адвокатом, а також документи, що підтверджують представництво інтересів відповідача саме адвокатом у даній господарській справі під час присутності представника відповідача у судових засіданнях.

Позивач не звертався з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та запереченнями щодо неспівмірності заявлених витрат до суду першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в межах даного спору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ТОВ "Сторітеллерз" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить, серед іншого, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі №922/3780/19 і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема не застосовано положень частин першої-другої статті 1112, пункту 3 частини першої статті 1107, частини другої статті 215 ЦК України, а також не враховано правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 02.10.2013 № 6-88цс13.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник ФОП Шара Л.О. просить відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій належних норм матеріального права, що не спростовується доводами касаційної скарги.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3780/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.07.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 касаційну скаргу ТОВ "Сторітеллерз" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/3780/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Пєсков В.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.09.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сторітеллерз" на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 922/3780/19; призначено до розгляду на 07.10.2020. Відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Сторітеллерз" про зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників справи.

При цьому, Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанції обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України у загальному розмірі 379 948,00 грн.

Для застосування до спірних правовідносин у справі статті 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, про що зазначено вище, у даному випадку між сторонами склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов`язки на підставі договору про надання послуг у спрощеній формі.

При цьому, дії позивача щодо сплати відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 379 948,00 грн стосуються виконання обов`язку щодо оплати послуг художника - постановника при створенні web-серіалу, що, окрім іншого, підтверджується і вказаними у призначені платежу реквізитами номеру договору.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що наявність договірних правовідносин з надання послуг між сторонами є тією правовою підставою, яка виключає можливість застосування до спірних правовідносин правил статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості застосування до правовідносин, що мають договірний характер, положень частини першої статті 1212 ЦК України відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, відступати від якої Суд не вбачає підстав.

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення процесуального обов`язку відповідача доводити ті обставини, на які він посилається, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про наявність договірних правовідносин з надання послуг, враховуючи встановлені судами обставини, що викладені вище.

Інші аргументи скаржника про порушення норм процесуального права щодо неповноти встановлення обставин справи та оцінки доказів Судом до уваги не приймаються, оскільки зводяться до необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена судами попередніх інстанцій та встановлення інших обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У розрізі цього питання Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 14.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, відповідно до якої Верховний Суд є судом права, а не факту. Верховний Суд, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.02.2020 у справі №912/3192/18, від 12.11.2019 у справі №911/3848/15, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18).

Також, доводи скаржника щодо невірного застосування норм матеріального права колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

За змістом касаційної скарги, судами помилково не застосовано до спірних правовідносин положення статті 1107 ЦК України. Відповідно до пункту 3 частини першої вказаної статті розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним (частина друга статті 1107 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи доказів існування між сторонами правовідносин щодо створення за замовленням і використання об`єктів інтелектуальної власності, що стало підставою для спростування відповідних аргументів заявника апеляційної скарги.

Більш того, підставою позовної заяви про стягнення безпідставно набутого майна позивач зазначив обставини щодо відсутності досягнення остаточної згоди щодо істотних умов співпраці з надання послуг художника-постановника, а відтак помилкового перерахування грошових коштів. При цьому, відомості позовної заяви не містять посилання щодо наявності будь-якого договору, предметом якого є створення та використання об`єкту права інтелектуальної власності.

Тому, доводи скаржника щодо того, що договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності не укладено у письмовій формі, що свідчить про його нікчемність відповідно до вимог статті 1107 ЦК України, а тому часткова оплата за таким правочином свідчить про набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави, спростовуються обставинами справи та зводяться до намагання позивача змінити підстави позову, зокрема, під час касаційного розгляду справи, що прямо суперечить положенням ГПК України.

Крім того, в обґрунтування звернення із касаційною скаргою на підставі вимог пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) скаржник зазначає, що постановою Верховного суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13 визначено за правилами пункту 3 частини першої статті 1107 ЦК України, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема на підставі договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Аналіз постанови Верховного суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13 дає підстави стверджувати про відсутність такого правового висновку, про який зазначено скаржником.

Натомість, у згаданій скаржником постанові Верховного суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, колегія суддів судових палат у цивільних та господарських справах дійшла висновку, що правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Звідси, твердження скаржника, що оскаржувані судові рішення у справі прийняті без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, є безпідставними.

Також, враховуючи ухвалення рішення зі справи на користь відповідача, звернення його представником з відповідною заявою в межах процесуального строку відповідно до вимог статті 129 ГПК України, а також наявність в матеріалах справи доказів понесення витрат на правничу допомогу, колегія суддів касаційної інстанції вважає законним та обґрунтованим додаткове рішення суду першої інстанції, що також було предметом апеляційного перегляду оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого господарськими судами та зводяться до необхідності переоцінки встановлених обставин і доказів, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129 240 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторітеллерз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі №922/3780/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков