№ 922/4183/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/4183/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: Мамай А.С. (присутній в режимі відеоконференції)

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022

та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2022

у справі № 922/4183/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ"

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" (далі - ТОВ "ІНБІКО", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" (далі - ТОВ "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ", відповідач) про визнання права власності на майнові права об`єкта нерухомості - другий під`їзд блоку громадського призначення у складі комплексу житлових будинків та об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою по вулиці Серповій в місті Харкові.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.12.2021 позов задоволений повністю. Визнано за ТОВ "ІНБІКО" право власності на майнові права об`єкта нерухомості - другий під`їзд блоку громадського призначення у складі комплексу житлових будинків та об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою по вулиці Серповій в місті Харкові (II черга) на земельних ділянках за кадастровими номерами 6310136300:07:006:0050 та 6310136300:07:006:0051 (складові елементи об`єкта нерухомості: усі нежитлові приміщення підвалу загальною проектною площею 694,05 кв.м.; усі нежитлові приміщення першого поверху загальною проектною площею 540,30 кв.м.) загальною вартістю 14 233 822,60 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 (суддя Чистякова І.Ю.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (колегія суддів: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) стягнуто відповідача на користь позивача 197 138,22 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суди попередніх інстанцій установили, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивач (клієнт) надав укладений з Адвокатським об`єднанням "Мамай, Самілик та партнери" (адвокатське об`єднання) договір про надання професійної правової (правничої) допомоги №14/04/04-02/2021/МСП від 04.02.2021 (далі - Договір), за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу щодо представництва та захисту інтересів клієнта, іншої правової допомоги та послуг в рамках розгляду та вирішення виниклого у клієнта із його контрагентом ТОВ "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" господарського спору щодо виконання та/або розірвання (припинення) укладеного між ними договору купівлі - продажу майнових прав №52/3 від 07.09.2019, які визначаються у завданні, а клієнт зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню зазначену послугу, в порядку та на умовах, визначених цим договором та/або завданням.

Відповідно до п.6.1. Договору за надання правової допомоги клієнт (замовник) здійснює оплату послуг адвокатського об`єднання, зокрема по господарським справам від 1 500 грн за одну годину фактично наданих послуг. За загальним правилом, якщо інше не передбачено сторонами в узгодженому завданні, у разі досягнення адвокатським об`єднанням позитивного або частково позитивного результату на користь клієнта, клієнт зобов`язаний в порядку та строки, визначені в п.п. 6.3.-6.5. цього договору, сплатити на користь адвокатського об`єднання додатковий гонорар успіху в розмірі 10% від суми (розміру) майнової вигоди, яку отримав клієнт в результаті надання йому адвокатським об`єднанням правових послуг.

Сторонами в укладеному та погодженому між ними завданні та/або в звіті (акті) приймання - передачі наданих правових послуг гонорар успіху може бути визначено у твердій грошовій сумі (у фіксованому розмірі).

Згідно з додатковою угодою від 08.11.2021 до Договору за надання правової допомоги клієнт здійснює оплату послуг адвокатського об`єднання, зокрема, у розмірі: від 1 500 грн за годину фактично наданих послуг по господарським справам та у фіксованому розмірі від 2 700 грн за участь в судовому засіданні в межах міста де розташоване постійне (тимчасове) місце робити адвоката (одиниця виміру «судодень»).

Між адвокатським об`єднанням та ТОВ "ІНБІКО" були складені звіти (акти) наданих правничих (правових) послуг по Договору №4 від 18.10.2021, №5 від 06.12.2021 та №6 від 29.12.2021 на загальну суму 54 800 грн, згідно з якими позивачу були надані наступні послуги:

- інтерв`ювання клієнта (його керівника), збір та правовий аналіз інформації, що стосується суті виниклого у клієнта із його контрагентом господарського спору (1 година);

- вивчення та детальний правовий аналіз первинної та іншої правової документації клієнта, первинний збір додаткової необхідної для надання належної правової допомоги інформації та документації (1 година);

- вивчення та фактичне застосування до спірних правовідносин нормативно матеріальної та процесуальної бази, відповідної судової практики судів касаційної інстанції та міжнародних судових установ (1 година);

- складення від імені ТОВ "ІНБІКО" досудової вимоги (господарської претензії), що стосується суті виниклого у клієнта із його контрагентом господарського спору та організація його направлення контрагенту (2 години);

- підготовка і складення позовної заяви до про визнання права власності на майнові права (7 годин);

- підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви (1,33 години);

- складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 922/4138/21, виїзд адвоката до Господарського суду Харківської області (2 години);

- інтерв`ювання клієнта з урахуванням заперечень відповідача, додатковий збір та правовий аналіз інформації, додаткове надання правової інформації, консультації з правових питань клієнту (1 година);

- вивчення та правовий аналіз відзиву відповідача на позов, уточненням підсумкової правової позиції у справі (1 година);

- додатковий збір, вивчення та фактичне застосування до спірних правовідносин сторін нормативно-матеріальної та процесуальної правової бази, відповідної судової практики судів касаційної інстанцій та міжнародних судових установ, на якій мають ґрунтуватися заперечення позивача проти відливу відповідача на позов(2 години);

- підготовка і складення відповіді на відзив (8 годин);

- підготовка і направлення сторонам відповіді позивача на відзив відповідача, подання цієї заяви по суті спору до суду (з доказами направлення сторонам) (2 години);

- представлення інтересів клієнта адвокатом у судових засіданнях (участь представника у чотирьох судових засіданнях, вартість наданих послуг 10 800 грн. із розрахунку 2700 грн за участь в одному судовому засіданні).

У завданні №4 від 11.10.2021 сторони дійшли згоди зменшити розмір погодженого в Договорі гонорару успіху і вирішили, що при ухваленні судового рішення на користь клієнта він зобов`язаний сплатити на користь адвокатського об`єднання гонорар успіху у розмірі 1% від суми майнової вигоди (позитивного результату).

Отже, сукупний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката склав 197 138,22 грн, з яких 54 800 грн - вартість фактично наданих адвокатським об`єднанням юридичних послуг, 142 338,22 грн - додаткова винагорода адвоката ("гонорар успіху").

Дослідивши зміст та вартість заявлених до відшкодування витрат, суди, виходячи із критерію дійсності, необхідності, розумності розміру витрат на правову допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, її складність, дійшли висновку, що заявлена до стягнення сума фактично наданої позивачу правничої допомоги є документально підтвердженою та обгрунтованою, а тому підлягає стягненню в повному обсязі. Судами також враховано, що так званий "гонорар успіху" обумовлений сторонами Договору є складовою частиною гонорару адвоката та належить до судових витрат, є співмірним з ціною позову (1% від суми позову), складністю справи та її значенням для позивача. Натомість відповідачем не доведено неспівмірності як фактичних витрат на оплату правничої допомоги адвоката, так і необґрунтованості розміру "гонорар успіху".

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на таке.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 15 16 123 126 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 1, 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не врахували висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, від 08.04.2021 у справі №922/2321/20, щодо вимог реальності, розумності, обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат. Так, заявлена позивачем до стягнення сума «гонорару успіху» не є безумовною підставою для відшкодування її в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумності, добросовісності і справедливості.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 16.12.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2022 продовжено строк для подання відзиву позивача на касаційну скаргу до 23.12.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 14.12.2022 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній зазначає, що відповідач у касаційній скарзі не зазначив, в чому саме полягає неспівмірність фактично оспорюваної ним суми гонорару успіху із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи, а отже не спростував законних та обґрунтованих висновків судів про необхідність стягнення відповідної суми на користь позивача. У зв`язку з чим позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані рішення господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд констатує, що доводи касаційної скарги відповідача у розрізі передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підстави касаційного оскарження стосуються суми стягнутої з відповідача додаткової винагороди адвоката («гонорар успіху»). У зв`язку з чим з огляду на приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд переглядає судові рішення виключно в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3, 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При цьому розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Разом із тим, господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частинами 2 - 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, на яку посилається скаржник). Вказані висновки щодо критеріїв, які мають бути дотримані при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду та викладені у тому числі у наведених скаржником судових рішеннях Верховного Суду.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, на яку посилається скаржник.

Задовольняючи заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 142 338,22 грн погодженого в Договорі «гонорару успіху», суди обґрунтовано виходили з того, що відповідна сума є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу вказаних витрат суди виходили з того, що: 1) сторони зменшили розмір «гонорару успіху», який визначено відповідно до абз. 2 п. 6.1 Договору, до з 10% до 1% від суми отриманої клієнтом майнової вигоди (позитивного результату); 2) рішенням суду першої інстанції задоволено позов та визнано за позивачем право власності на майнові права об`єкта нерухомості загальною вартістю 14 233 822,60 грн.

Урахувавши обсяг та співмірність заявлених витрат із ціною позову та значенням справи для сторони, їх обґрунтованість та розумність, а також заперечення відповідача, суди дійшли висновку, що заявлена додаткова винагорода адвокатського об`єднання ("гонорар успіху") на суму 142 338,22 грн, яка відповідає 1% від суми позову, тобто майнової вигоди, отриманої позивачем в результаті задоволення позову, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі.

Приймаючи рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій, у системному зв`язку із вищенаведеними правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, наявністю заперечень відповідача щодо їх розподілу, дійшли обґрунтованого висновку, що заявлена сума цих витрат є обґрунтованою. Визначена судом сума витрат позивача не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторони.

Верховний Суд у межах наданих процесуальних повноважень не встановив недотримання судами попередніх інстанцій порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням вимог частини 4 статті 126 ГПК України, а також критеріїв, визначених в усталеній судовій практиці Верховного Суду.

При цьому обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності статті 129 ГПК України, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

У зв`язку з чим Суд відхиляє доводи касаційної скарги як такі, що спрямовані на заперечення встановлених судами обставин справи та переоцінку доказів у ній, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, який відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд також зазначає, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних постанові та додатковому рішенні, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених скаржником справах , оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Так, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

Однак у зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126 129 ГПК України, статті 30 Закону, а лише наголошується на необхідності суду при вирішенні питання виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу в разі доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Одночасно Верховний Суд не враховує посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у постанові від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній постанові стосуються порядку підтвердження розміру витрат на фактично надану стороні професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі, а не суми «гонорару успіху», з якою не погоджується відповідач.

Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень саме з цієї підстави.

Враховуючи викладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що додаткова постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 у справі №922/4183/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.