ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/4195/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивача - Гамея В.В.,

відповідача - Василенка І.Ю.,

ФОП Антипенка О.В. - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Шарко Л.В.)

від 09.12.2021,

на додаткове рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Шарко Л.В.)

від 23.12.2021,

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Геза Т.Д., судді - Терещенко О.І., Тихий П.В.)

від 14.09.2022,

та касаційні скарги ОСОБА_1 ,

на додаткове рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Шарко Л.В.)

від 23.12.2021,

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Геза Т.Д., судді - Терещенко О.І., Тихий П.В.)

від 14.09.2022,

та на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Геза Т.Д., судді - Терещенко О.І., Тихий П.В.)

від 19.10.2022

за позовом ОСОБА_1

до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про скасування рішення Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 23.09.2021 «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-08-26-000123-2»; зобов`язання відповідача затвердити протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-08-26-000123-2 щодо придбання ОСОБА_1 майна з публічних торгів: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-2, 2-го поверху № 2-1-:-2-15 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 241,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною лоту 490 001,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач брав участь в електронному аукціоні з ідентифікатором № UA-PS-2021-08-26-000123-2 з продажу об`єкта приватизації: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-2, 2-го поверху № 2-1-:-2-15 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 241,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Обрав один з акредитованих електронних майданчиків ДП «Прозорро. Продажі» для участі у торгах (ТОВ «ЗЕ ТЕНДЕР»), створив електронний кабінет, подав необхідні документи, передбачені ч. 7 ст. 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (ідентифікаційний код, копії сторінок паспорту 1-7, 10-15, заяву на участь в електронному аукціоні) та вчасно сплатив суми реєстраційного та гарантійного внесків. За результатами проведеного 15.09.2021 аукціону, став його переможцем, запропонувавши найбільшу кінцеву цінову пропозицію - 490 001,00 грн, проте 23.09.2021 відповідачем в систему ДП «Прозорро. Продажі» завантажено рішення «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-08-26-000123-2» у зв`язку із тим, що переможцем аукціону надано копії лише окремих сторінок паспорта громадянина України (1-7, 10-15). На думку позивача, ненадання копій сторінок паспорту громадянина України (8, 9,16) не могли вплинути на можливість встановлення особи позивача. При цьому, зазначив, що звернувся із ефективним способом захисту своїх прав.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 позов задоволено.

Скасовано рішення Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 23.09.2021 «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-08-26-0001123-2».

Зобов`язано відповідача затвердити протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-08-26-0001123-2 щодо придбання ОСОБА_1 майна з публічних торгів: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-2, 2-го поверху 2-1-:-2-15 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 241,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною лоту 490 001,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В частині стягнення 5 000,00 грн «гонорару успіху» відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з відповідача та з ФОП Антипенка О.В. по 3 000,00 грн (з кожного) витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

У частині стягнення «гонорару успіху» в сумі 5 000,00 грн відмовлено.

28.10.2022 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022, в якій просить вказані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

У касаційній скарзі посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 160/8402/19. Вказує, що ч. 7 ст. 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» встановлено вичерпний перелік документів, подання яких є необхідними для участь у приватизації об`єкта малої приватизації, і вказана норма є імперативною. Вважає, що органом приватизації було дотримано вимог чинного законодавства України під час відмови ОСОБА_1 у визначенні його переможцем аукціону з продажу комунального майна. Зазначає про порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. ст. 236 238 ГПК України.

29.09.2022 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022, а 04.11.2022 - подав касаційну скаргу на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022. У касаційній скарзі від 29.09.2022 просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду від 23.12.2021 в частині відмови у стягненні 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та постанову суду апеляційної інстанції від 14.09.2022 (в частині залишення без змін додаткового рішення щодо відмови у стягненні 5 000,00 грн) та прийняти в цій частині нове рішення про їх стягнення з відповідача. В решті додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 - залишити без змін. Також просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційній інстанції. Просить стягнути з відповідача та з ФОП Антипенка О.В. по 2 500,00 грн (з кожного) витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 - залишити без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_1 посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ст. ст. 126 129 ГПК України, ст. ст. 632 903 ЦК України, ст. ст. 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21, від 08.12.2021 у справі № 914/708/21.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначає про безпідставність посилання позивача на постанови Верховного Суду, адже у них Верховним Судом за інших фактичних обставин вирішувалось питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, ніж у справі, яка переглядається. Вказує, що судові акти в оскаржуваній частині прийняті за наслідками повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин і підстав для їх зміни чи скасування немає.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 в неоскаржуваній позивачем частині залишити без змін з підстав, вказаних у відзиві.

18.11.2022 від ФОП Антипенка О.В. до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких останній вказав, що касаційна скарга відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2021, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 є обґрунтованою, вмотивованою та підлягає задоволенню.

14.12.2022 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду письмові пояснення, в яких послався на ухвалу Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/4194/21, якою касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України. З огляду на подібність правовідносин у справі № 922/4194/21 та справі, яка переглядається, просить закрити касаційне провадження в справі № 922/4195/21, порушене за касаційною скаргою відповідача. Також зазначав, що судами попередніх інстанцій у справі № 922/4194/21 було здійснено розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача «гонорар успіху», з чим погодився і Верховний Суд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційних скаргах підстав касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно закрити, а касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 брав участь в електронному аукціоні з ідентифікатором № UA-PS-2021-08-26-000123-2 з продажу об`єкта приватизації: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-2, 2-го поверху № 2-1-:-2- 15 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 241,5 кв.м, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Замовником аукціону було Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Аукціон відбувався за правилами малої приватизації.

Інформацію про електронний аукціон розміщено за посиланням https://thetender.com.ua/public/view/UA-PS-2021-08-26-000123-2.

Судами встановлено, що позивач обрав один з акредитованих ДП «Прозорро. Продажі» електронних майданчиків для участі у торгах, а саме: TOB «ЗЕ ТЕНДЕР», створив електронний кабінет, подав документи, передбачені ч. 7 ст. 14 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та вчасно сплатив суми реєстраційного та гарантійного внесків.

За результатами проведеного 15.09.2021 аукціону позивач став його переможцем, запропонувавши найбільшу кінцеву цінову пропозицію - 490 001,00 грн.

23.09.2021 відповідачем в систему ДП «Прозорро. Продажі» завантажено рішення про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-08-26-000123-2 з продажу об`єкта приватизації на підставі ч. 9 ст. 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (переможцем аукціону не було надано копії всіх сторінок паспорта громадянина України, а надано лише окремі копії сторінок - 1-7, 10-15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України з запитом № 24 від 24.09.2021 про надання інформації, який МЮУ перенаправило до Фонду державного майна України на підставі ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Закону України «Про Фонд державного майна України» (а.с. 86, т. 1).

Листом № 10-21-25275 від 27.10.2021 Фонд державного майна України повідомив, що копія паспорта учасника аукціону повинна забезпечити ідентифікацію фізичної особи та містити інформацію, достатню для проведення перевірки ідентифікації потенційного покупця, та даних, які зазначаються такою особою в заяві на участь в електронному аукціоні та інших документах (а.с. 87-88, т. 1).

01.12.2021 відповідачем було розміщено оголошення про проведення ще одного електронного аукціону з ідентифікатором № UA-PS-2021-11-11-000109-1 з реалізації об`єкту приватизації: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-2, 2-го поверху № 2-1-:-2-15 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 241,5 кв.м, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Переможцем електронного аукціону став ФОП Антипенко О.В.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходили з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Способи приватизації визначає ст. 13 вказаного Закону, відповідно до якої приватизація державного або комунального майна здійснюється, зокрема шляхом продажу об`єктів права державної або комунальної власності на аукціоні.

Суб`єктами приватизації є: державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці (ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» встановлено, що покупцями об`єктів приватизації з урахуванням обмежень, установлених цією статтею, можуть бути: 1) громадяни України, іноземні громадяни; 2) юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених ч. 2 цієї статті; 3) юридичні особи інших держав, крім передбачених ч. 2 цієї статті.

За ч. 1, п. 1 ч. 7 ст. 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» потенційні покупці зобов`язані подати разом із заявою у довільній формі інформацію і документи на участь у приватизації, визначені частиною сьомою цієї статті - для об`єктів малої приватизації.

До заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації подаються для потенційних покупців - фізичних осіб - громадян України копія паспорта громадянина України.

Відповідно до п. п. 1, 5 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 (Положення № 2503-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), паспорт громадянина України є документом, який посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспортна книжечка є зшитою внакидку нитками обрізною книжечкою розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

На 1 і 2 сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження; 3, 4, 5, 6 сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а 7, 8, 9 - для особливих відміток; на 10 сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта; на 11, 12, 13, 14, 15, 16 - відомості про реєстрацію постійного місця проживання громадянина; на прохання громадянина до паспорта може бути внесено (7, 8, 9 сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів (п. 6 Положення № 2503-ХІІ).

З п. 1 Положення № 2503-ХІІ вбачається, що паспорт необхідний для того, щоб посвідчити його власника та підтвердити громадянство України.

Відповідно до абз. 2 п. 19 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 432 від 10.05.2018, оператор електронного майданчика проводить перевірку відповідності ідентифікаційної інформації (для громадян України - паспортні дані). Невідповідність наданої інформації є підставою для відмови такій особі у доступі до участі в електронному аукціоні.

За ч. 9 ст. 14 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» орган приватизації з продажу об`єкта малої приватизації не затверджує протокол електронних торгів, не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу із потенційним покупцем, який не подав документи або відомості, обов`язкове подання яких передбачено цим Законом.

Не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову в затвердженні протоколу електронних торгів та подальшому укладенні договору купівлі-продажу формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема технічні помилки та описки.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 надав відповідачу копії сторінок 1-7, 10-15 паспорту громадянина України та не надав копії сторінок - 8, 9, 16.

Врахувавши вказані вище норми матеріального права, надавши оцінку наявним в матеріалах справи документам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що інформація, розміщена на сторінках 8, 9 паспорту громадянина України, заповнюється на прохання громадянина і жодним чином не ідентифікує його особу (крім того, вказані сторінки - 8, 9, належного позивачу паспорту громадянина України, не містили жодної інформації), а тому орган приватизації з продажу об`єкта малої приватизації не повинен був вимагати у позивача надання копії сторінок паспорту, заповнення яких не є обов`язковими (копії сторінок 8, 9 в цьому випадку) та відмовляти в затвердженні протоколу аукціону виключно через їх відсутність.

Щодо ненадання ОСОБА_1 копії сторінки 16 паспорту громадянина України, суди зазначили таке.

Згідно з вимогами Положення № 2503-ХІІ на сторінках 11, 12, 13, 14, 15, 16 можуть міститись відомості про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

Інформація про зміну місця реєстрації вноситься послідовно на кожній сторінці, починаючи з 11.

Судами встановлено, що згідно з наданих позивачем копій сторінок його паспорту громадянина України до заяви на участь в аукціоні, останній запис про місце реєстрації ОСОБА_1 містився на сторінці 14, а сторінка 15, а, отже, і наступна сторінка - 16 не були заповнені та не містили інформації про місце реєстрації ОСОБА_1 .

Тобто позивач не долучив до заяви на участь в аукціоні копію сторінки 16 паспорту громадянина України з огляду на те, що на ній не містилось будь-якої інформації, а ним була долучена копія сторінки 14, яка містила необхідну інформацію про місце реєстрації ОСОБА_1 .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем для участі в аукціоні копії сторінок 1-7, 10-15 паспорту громадянина України дозволяли забезпечити ідентифікацію позивача і провести перевірку інформації, зазначену ним в заяві на участь в електронному аукціоні, а ненадання ним копій 8, 9 та 16 сторінок паспорта громадянина України не заважала відповідачу ідентифікувати особу яка приймала участь в аукціоні, встановити дійсність документа і провести всебічну перевірку відповідності ідентифікаційної інформації.

Встановивши вказане, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги шляхом скасування рішення Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 23.09.2021 «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-08-26-0001123-2» та зобов`язали відповідача затвердити протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-08-26-0001123-2 щодо придбання ОСОБА_1 майна з публічних торгів: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-2, 2-го поверху 2-1-:-2-15 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 241,5 кв.м, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною лоту 490 001,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.01.2021 у справі № 160/8402/19.

За п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

Щодо подібності правовідносин, необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (подібний висновок викладений в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

У справі № 160/8402/19, на яку посилається відповідач в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, предметом спору був висновок Східного офісу Держаудитслужби від 16.08.2019 про результати моніторингу закупівлі департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо закупівлі: поточний ремонт споруд та благоустрій території Комунального позашкільного закладу освіти «Міська флотилія юних моряків і річковиків» Дніпровської міської ради, за адресою: 49000, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 5, ДК: 021:2015: 45000000-7-будівельні роботи та поточний ремонт, ID: UА-2019-05-16-002268-а, а не рішення Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 23.09.2021 «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону», як у справі, яка переглядається.

Правовідносини у справі № 160/8402/19 підпадали під правове регулювання норм Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Порядку заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України № 86 від 23.04.2018 і не регулювались нормами Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», як у справі № 922/4195/21.

У справі № 160/8402/19 судами встановлено ненадання учасником процедури закупівлі (ПП «ЮПІТЕР БУД ПЛЮС») копії договору з додатками у вигляді, який вимагався п. 5 розділу ІІІ тендерної документації позивача, а також ненадання копії 6 сторінки паспорта уповноваженої особи, що суперечить п. 4 розділу VI тендерної документації. На відміну від справи № 160/8402/19, у справі, яка переглядається, позивач надав відповідачу копію 6 сторінки паспорта громадянина України (ним не було надано копії сторінок 8, 9, 16, які не містили жодної інформації), а законодавство, яке регулює спірні правовідносини у справі № 922/4195/21, не містить імперативної норми про надання учасником органу приватизації з продажу об`єкта малої приватизації копії сторінок паспорту, заповнення яких не є обов`язковими або які є незаповненими.

Аналіз висновків, зроблених у рішенні і постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржуються відповідачем, не свідчить про їх невідповідність висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у справі № 160/8402/19, адже фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у цих справах не є подібними.

Отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішення в частині вирішення позову по суті з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому, оскаржуючи додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 (в частині залишення додаткового рішення без змін), відповідач не навів жодної норми права, якій суперечать чи не відповідають вказані судові акти.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд закриває касаційне провадження у справі № 922/4195/21, порушене за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на підставі, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, порушеного за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідно до приписів ст. 296 ГПК України, судові витрати відповідача за подання його касаційної скарги покладаються на останнього.

У касаційній скарзі позивач оскаржує додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу («гонорару успіху») та додаткову постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача та з ФОП Антипенка О.В. на користь позивача по 2 500,00 грн (з кожного) витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Як вбачається із матеріалів справи, 13.12.2021 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява від 09.12.2021, в якій останній просив стягнути з відповідача на його користь 14 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції, які складаються з 3 000,00 грн - за підготовку і подання до суду позовної заяви; 500,00 грн - за подання до суду клопотання про долучення доказів від 10.11.2021; 500,00 грн - за подання клопотання про участь у судовому засіданні 11.11.2021 в режимі відеоконференції (з надсиланням копії відповідачу); 2 000,00 грн - за участь у судовому засіданні 17.11.2021; 500, 00 грн - за подання клопотання про долучення доказів від 19.11.2021; 2 000,00 грн - за участь у судовому засіданні 09.12.2021; 500, 00 грн - за підготування заяви про прийняття додаткового рішення; 5 000,00 грн - винагорода за досягнення позитивного результату у справі.

На підтвердження надання цих послуг надав такі документи:

-копію договору про надання правової допомоги № 28/09/21-1 від 28.09.2021, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) і Гамеєм В.В. (адвокат), за умовами якого адвокат за дорученням клієнта зобов`язувався надавати правову допомогу клієнту як позивачу в процедурі оскарження рішення Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 23.09.2021 «Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-08-26-000123-2», зокрема, супроводжувати цю процедуру у судах усіх інстанцій, органах виконання судових рішень та інших установах;

-копію додатка № 1 до договору про надання правової допомоги № 28/09/21-1 від 28.09.2021, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) і Гамеєм В.В. (адвокат), в якому сторони досягли згоди, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги згідно з цього договору складається з таких частин, залежно від виконаної адвокатом роботи та наданих послуг: п. 1.1.2 - підготовка позовної заяви, додатків до неї та подання її до суду - 3 000,00 грн; п. 1.1.7 - підготовка клопотань, заяв тощо - 500,00 грн за один документ; п. 1.1.8 - участь у судовому засіданні (у суді будь-якої інстанції) - 2 000,00 грн за одне засідання; п. 1.1.11 - винагорода адвоката за позитивне рішення на користь клієнта у суді першої інстанції - 5 000,00 грн (у п. п. 1.3,1.4 додатку № 1 до договору сторони визначили, що гонорар адвоката складається з двох частин - авансу та основної частини гонорару. Розмір авансу згідно з цим договором становить 5 000,00 грн та сплачується клієнтом на рахунок адвоката протягом 15 (п`ятнадцять) робочих днів з моменту укладення цього договору).

-копію квитанції від 18.10.2021 про сплату позивачем Гамею В.В. 5 000,00 грн за договором № 28/09/21-1 від 28.09.2021.

Врахувавши результати розгляду справи у суді першої інстанції, надавши оцінку доказам понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, взявши до уваги заперечення відповідача від 17.12.2021 (а.с. 198-199, т. 1), керуючись ст. ст. 123 126 129 ГПК України, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, стягнув з відповідача на користь позивача 9 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції. Витрати в цій сумі є обґрунтованими, відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і є співмірні з наданими позивачу послугами у суді першої інстанції.

Разом з цим, суди відмовили у стягненні з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи у їх стягненні, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, взято до уваги заперечення відповідача від 17.12.2021, та встановлено, що витрати саме у сумі 9 000, 00 грн є співмірними з наданими адвокатом послугами позивачу в суді першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та відмову у стягненні 5 000,00 грн є законними і обґрунтованими, прийнятими відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, а тому відсутні підстави для їх скасування.

30.09.2022 до апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій останній просив стягнути з відповідача та з ФОП Антипенка О.В. на його користь по 5 500,00 грн (з кожного) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у апеляційному господарському суді.

Вказав, що адвокатом було надано позивачу послуги у апеляційному господарському суді на суму 5 500,00 грн (щодо апеляційної скарги відповідача) та на суму 5 500,00 грн (щодо апеляційної скарги ФОП Антипенка О.В.):

- 2 000,00 грн - за підготовку відзиву на апеляційну скаргу відповідача та 2 000,00 грн - за підготовку відзиву на апеляційну скарги ФОП Антипенка О.В.;

- 1 000,00 грн - за участь в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги відповідача (50% від загального розміру, передбаченого договором) та 1 000,00 грн - за участь в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги ФОП Антипенка О.В.;

- 2 500,00 грн - винагорода за позитивне для позивача рішення у суді апеляційної інстанції (щодо апеляційної скарги відповідача) та 2 500,00 грн - винагорода за позитивне для позивача рішення у суді апеляційної інстанції (щодо розгляду апеляційної скарги ФОП Антипенка О.В.).

На підтвердження понесення цих витрат при перегляді рішення суду першої інстанції у апеляційному господарському суді надав копію договору про надання правової допомоги № 28/09/21-1 від 28.09.2021, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) і Гамеєм В.В. (адвокат), та копію додатку № 1 від 28.09.2021 до цього договору.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, апеляційним господарським судом встановлено, що представником позивача, адвокатом Гамеєм В.В. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було надано такі послуги позивачу: підготовка відзиву на апеляційну скаргу ФОП Антипенка О.В. та подання його до суду, вартістю послуги згідно з п. 1.1.9 договору - 2 000,00 грн; підготовка відзиву на апеляційну скаргу відповідача та подання його до суду, вартістю послуги згідно з п. 1.1.9 договору - 2 000,00 грн; участь у судовому засіданні 14.09.2022, вартістю послуги згідно з п. 1.1.8 договору - 2 000,00 грн (при цьому, обґрунтовано зазначив, що неправильним є визначення і стягнення «за участь у судовому засіданні» за кожну апеляційну скаргу окрему, адже обидві апеляційні скарги розглядались в одному судовому засіданні), а всього на суму 6 000,00 грн (з відповідача та з ФОП Антипенка О.В. по 3 000, 00 грн з кожного).

Встановивши, що витрати у сумі 6 000,00 грн за розгляд справи у апеляційному господарському суді є реальними, необхідними, апеляційний господарський суд правомірно стягнув їх з відповідача та з ФОП Антипенка О.В. на користь позивача у сумі 6 000, 00 грн (з відповідача та з ФОП Антипенка О.В. по 3 000,00 грн (з кожного).

При цьому, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги висновки, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та, врахувавши заперечення відповідача, правомірно встановив, що витрати у сумі 5 000, 00 грн (з відповідача та ФОП Антипенка О.В. по 2 500,00 грн (з кожного) не є необхідними, фактичними та відмовив у їх стягненні.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції прийнята відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, а доводи позивача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень та бажання стягнути з відповідача та з ФОП Антипенка О.В. витрат у надмірній сумі, що суперечить інституту розподілу судових витрат.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання розподілу витрати на професійну правничу допомогу прийняті без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21, від 08.12.2021 у справі № 914/708/21, необхідно зазначити таке.

Щодо доводів позивача про прийняття додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2021, постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 (в частині залишення додаткового рішення без змін), додаткової постанову суду апеляційної інстанції від 19.10.2022 (в оскаржуваній частині) без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, то вони є безпідставними, адже оскаржувані судові рішення прийняті з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, врахувавши які (висновки), суди обох інстанцій здійснили правомірний, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, розподіл витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої і апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21, за позовом Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» до Фермерського господарства «Західний Буг» Юнака С.П. про стягнення заборгованості з оплати послуг з правової (правничої) допомоги, наданих позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20.01.2021 та прийнятих відповідачем згідно з актом надання послуг № 26 від 28.04.2021, не вирішувалось питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу за наслідками вирішення спору у господарському суді, як у справі, яка переглядається. У справі № 903/781/21 надавалась оцінка договірним відносинам між АО «Гапоненко Роман і партнери» та ФГ «Західний Буг» Юнака С.П. та наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 03-490 від 20.01.2021.

Щодо посилань позивача на справу № 914/708/21, за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» до Львівської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту, то в ній суд апеляційної інстанцій, з яким погодився Верховний Суд, вирішив питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду і вирішення позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, за встановлених обставин, які не є подібними з обставинами у справі, яка переглядається.

Отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу з огляду на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо посилання позивача у письмових поясненнях на ухвалу Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/4194/21, в якій, на думку позивача, суд касаційної інстанції погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, необхідно зазначити, що Верховний Суд у справі № 922/4194/21 не переглядав оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу (касаційне провадження у цій справі було закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України), на що помилково посилається позивач, а здійснював розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у Верховному Суді, у зв`язку з закриттям касаційного провадження.

Доводи позивача щодо скасування оскаржуваних судових рішень в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, а також зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд, переглядаючи касаційні скарги відповідно до вимог ст. 300 ГПК України, дійшов висновку, що судові рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу прийняті з додержанням вимог процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування в цій частині немає.

У відзиві позивач просив стягнути з відповідача 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені ним при розгляді цієї справи у Верховному Суді ( 3 000, 00 грн - за підготовку відзиву на касаційну скаргу; 2 000,00 грн - за участь у судовому засіданні (одному); 5 000,00 грн - винагороди за позитивне для позивача рішення у суді касаційної інстанції).

Понесення цих витрат у сумі 10 000,00 грн обумовлено у договорі про надання правової допомоги № 28/09/21-1 від 28.09.2021, укладеному між ОСОБА_1 і адвокатом Гамеєм В.В.; додатку № 1 до договору.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат позивача, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суді.

Витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн є фактичними, обґрунтованими та відповідають критерію «реальності адвокатських витрат» - встановлення їхньої дійсності та необхідності та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.

Щодо посилання позивача на ухвалу Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/4194/21 та необхідність стягнення з відповідача «винагороди за позитивне для позивача рішення у суді касаційної інстанції» (5 000,00 грн), що є «гонораром успіху», необхідно зазначити, що «гонорар успіху «pactumde de quota litis» відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат, які розподіляються в кожній окремій справі, в тому числі, і у Верховному Суді, за наявними доказами, результатами розгляду справи, відповідно до вимог ст. ст. 123 126 129 ГПК України, з урахуванням заперечень іншої сторони. При цьому, в кожному конкретному випадку, суд визначає чи відповідає «гонорар успіху», при стягненні витрат на професійну правничу допомогу, критерію «розумності його розміру», оцінює необхідність і чи його відшкодування не матиме надмірний характер.

Отже, за наявними у матеріалах справи доказами, результатами розгляду справи, враховуючи критерії «розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу», застосувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, Верховний Суд стягує з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді.

Керуючись ст. ст. 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

закрити касаційне провадження у справі № 922/4195/21, порушене за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 09 грудня 2021 року, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23 грудня 2021 року та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2022 року.

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23 грудня 2021 року, постанову Східного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2022 року (в частині перегляду додаткового рішення) та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 922/4195/21 - без змін.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи у Верховному Суді.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко