№ 922/5723/14 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/5723/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. (доповідач), Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року

(головуючий суддя Зубченко І. В., судді Пушай В. І., Чернота Л. Ф.)

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 8 вересня 2020 року (головуючий суддя Калініченко Н. В., судді Чистякова І. О., Жигалкін І. П.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт"

на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича у справі № 922/5723/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Східно - Український Банк "Грант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичної особи - підприємця Оганесяна Армаіса Вартікесовича,

про стягнення 3871588,38 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи за скаргою на дії приватного виконавця.

1.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 24 грудня 2015 року у справі № 922/5723/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Східно - Український Банк "Грант" (далі - ПАТ "Східно - Український Банк "Грант") задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" (далі - ТОВ "Фарт") на користь ПАТ "Східно - Український Банк "Грант" основну суму кредиту в розмірі 2265000,00 доларів США, відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 1126458,33 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту та відсотків у розмірі 480130,05 доларів США та судовий збір у сумі 74907,00 грн.

1.2. На виконання зазначеного рішення 12 січня 2016 року виданий наказ зі строком виконання до 13 січня 2017 року (далі також - наказ Господарського суду Харківської області від 12 січня 2016 року).

1.3. 10 березня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденко В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50402325.

1.4. 5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження", згідно з статтею 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

1.5. 27 лютого 2017 року, на підставі поданої стягувачем заяви про повернення виконавчого документа без виконання, керуючись пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденко В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду Харківської області від 12 січня 2016 року) стягувачу у виконавчому провадженні № 50402325 із застереженням, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено до виконання в строк до 27 лютого 2020 року (пункт 4 постанови).

1.6. Після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, строк пред`явлення виконавчого документу (наказу господарського суду Харківської області від 12 січня 2016 року) був перерваний і міг бути пред`явлений до виконання у строк до 27 лютого 2020 року.

1.7. 22 січня 2020 року стягувач повторно звернувся до органу примусового виконання рішень Московського ВДВС у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) з заявою від 22 січня 2020 року за вихідним № 228/05-1 про примусове виконання рішення суду у справі № 922/5723/14 і прийняття до виконання наказу, виданого на виконання цього рішення 12 січня 2016 року. Оригінал виконавчого документу був надісланий разом із заявою про відкриття виконавчого провадження до Московського ВДВС у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків).

1.8. Через відсутність інформації щодо виконавчого документа за № 922/5723/14 від 12 січня 2016 року стягувач звернувся до Московського ВДВС у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) листом від 05 серпня 2020 року за вихідним № 2124/05-1 щодо надання інформації про результати розгляду заяви.

1.9. 6 серпня 2020 року стягувачу було видано повідомлення старшого державного виконавця Московського ВДВС у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) Бабенко К.О. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку з тим, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

1.10. Виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання на тій підставі, що адреса, зазначена у виконавчому документі, не відноситься до підвідомчості Московського ВДВС у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків).

1.11. Судом, при розгляді даної скарги, було здійснено моніторинг даного виконавчого документу (наказу суду № 922/5723/14 від 12 січня 2016 року) за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП, докази чого долучені до матеріалів справи, та з`ясовано звернення стягувача до Московського ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження.

1.12. 14 серпня 2020 року приватним виконавцем Попляком В.В. у межах виконавчого провадження № 62826099 було прийнято: постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року; постанову про арешт коштів боржника від 14 серпня 2020 року; постанову про арешт майна боржника від 14 серпня 2020 року; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 14 серпня 2020 року.

1.13. 28 серпня 2020 року на адресу Господарського суду Харківської області від ТОВ "Фарт" надійшла скарга на дії приватного виконавця, за змістом якої скаржник (боржник) просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В. В. протиправними та скасувати постанови, прийняті у межах виконавчого провадження № 62826099: постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року; постанову про арешт коштів боржника від 14 серпня 2020 року; постанову про арешт майна боржника від 14 серпня 2020 року; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 14 серпня 2020 року.

1.14. Скарга мотивована тим, що стягувач пропустив установлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим приватний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження. Крім того ТОВ "Фарт" зазначає, що не має жодних боргових зобов`язань перед ПАТ "Східно - Український Банк "Грант".

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Господарський суд Харківської області ухвалою від 8 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року, у справі № 922/5723/14 відмовив ТОВ "Фарт" у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.

2.2. Судові рішення господарських судів мотивовані таким. З моменту пред`явлення 22 січня 2020 року виконавчого документа до виконання до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові до отримання 6 серпня 2020 року повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання строк пред`явлення виконавчого документу до виконання був перерваний. З аналізу частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Оскільки строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив і, відповідно, право на примусове виконання вказаного виконавчого документу заявником (стягувачем) не втрачено, відсутні підстави вважати дії приватного виконавця Попляка В.В. при відкритті ВП № 62826099 за постановою від 14 серпня 2020 року протиправними, та, як наслідок, відсутні підстави для скасування названої постанови приватного виконавця. Дійшовши висновку, що заявник (стягувач) не пропустив строк пред`явлення до виконання наказу, виданого 12 січня 2016 року на виконання рішення у справі № 922/5723/14, та зазначивши про відсутність доказів погашення відповідачем заборгованості, стягнутої за рішенням суду у справі № 922/5723/14, суди попередніх інстанцій дійшли також висновків, що при накладенні арешту на майно та кошти боржника, а також при винесенні постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди, приватний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений нормами законодавства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 8 грудня 2020 року ТОВ "Фарт" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 8 вересня 2020 року, в якій просить скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії приватного виконавця у повному обсязі.

3.2. Скарга мотивована тим, що:

- ПАТ "Східно - Український Банк "Грант" пропустив строк на пред`явлення до виконання наказу, виданого 12 січня 2016 року на виконання рішення у справі № 922/5723/14, оскільки Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові не отримував зазначений виконавчий документ 22 січня 2020 року, а отримав лише 6 серпня 2020 року. Скаржник вважає безпідставними висновки попередніх судових інстанцій про те, що з моменту пред`явлення 22 січня 2020 року виконавчого документа до виконання до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові до отримання 6 серпня 2020 року повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання строк пред`явлення виконавчого документу до виконання був перерваний;

- судами першої та апеляційної інстанцій проігноровані правові позиції Верховного Суду, сформовані у подібних правовідносинах, у яких мова йде про те, що виконавчий документ підлягає пред`явленню до виконання саме у визначеному законодавством порядку - за місцем виконання (постанова від 22 жовтня 2018 року у справі № 401/1769/17, від 26 лютого 2020 року у справі №216/1973/17, від 1 жовтня 2020 року у справі № 0540/6415/18а);

- виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором, що підтверджується наданими відповідачем довідками з банку, припинило всі зобов`язання ТОВ "Фарт" як поручителя;

- судом першої інстанції, в порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), самостійно сформовано докази за наслідками моніторингу виконавчого документу за результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, долучено їх до матеріалів справи та не повідомлено про це сторін. Скаржник наголошує, що зазначені документи сформовані 8 вересня 2020 року об 11:29 год., судове засідання було призначене на 12:00 годину, що, на переконання відповідача, свідчить про упередженість судової колегії та порушення принципів господарського судочинства.

3.3. ПАТ "Східно - Український Банк "Грант" та приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. надали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують викладені в ній доводи, та просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін.

3.4. ПАТ "Східно - Український Банк "Грант" та приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. зазначають, що з моменту звернення стягувача до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові до отримання 6 серпня 2020 року повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання був перерваний, і, відповідно, має новий обрахунок впродовж трирічного строку з 7 серпня 2020 року, у зв`язку з чим строк пред`явлення до виконання наказу, виданого 12 січня 2016 року на виконання рішення у справі №922/5723/14, не сплив і, відповідно, право на примусове виконання вказаного виконавчого документу заявником (стягувачем) не втрачено.

3.5. ПАТ "Східно - Український Банк "Грант" зазначає, що на теперішній час рішення Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2015 року у справі № 922/5723/14 ані позичальником (фізичною особою - підприємцем Оганесяном А. В.), ані майновим поручителем (ТОВ "Фарт") у повному обсязі не виконано, у зв`язку з чим вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність заборгованості перед ПАТ "Східно - Український Банк "Грант".

3.6. Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. зазначає, що під поняттям "пред`явлення виконавчого документа до виконання" розуміється подання виконавчого документа до органу виконавчої служби або приватного виконавця після чого виконавцем приймається відповідне рішення. Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи, що на теперішній час від сторін виконавчого провадження на адресу приватного виконавця не надходило повідомлень про виконання судового рішення у справі № 922/5723/14 та не надано відповідних доказів, приватний виконавець зазначає, що його дії із винесення постанов від 14 серпня 2020 року вчинені відповідно до вимог законодавства.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

4.2. За приписами частин першої, третьої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

4.3. Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження". Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

4.4. 5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" у редакції Закону України № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі також - Закон № 1404). У свою чергу, 5 жовтня 2016 року Закон України "Про виконавче провадження" у попередній редакції № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року (далі також - Закон № 606) втратив свою чинність.

4.5. Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

4.6. Частиною першою статті 1 Закону № 1404 унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

4.7. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

4.8. Згідно із статтею 12 Закону № 1404 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

4.9. Колегія суддів погоджується із висновком судів, що у зв`язку з прийняттям Закону № 1404-VIII, строк пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області від 12 січня 2016 року встановлено до 27 лютого 2020 року.

4.10. Втім колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання з 22 січня 2020 року, коли наказ Господарського суду Харківської області від 12 січня 2016 року було пред`явлено до виконання до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові, і до 6 серпня 2020 року, коли органом державної виконавчої служби було винесене повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

4.11. Відповідно до частин третьої, п`ятої розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/208023 (далі - Інструкція), заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа; у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

4.12. Частиною четвертої статті 4 Закону № 1404, яка має назву "Вимоги до виконавчого документа" унормовано таке.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

4.13. З наведеної норми вбачається, що без відкриття виконавчого провадження виконавчий документ повертається органом державної виконавчої служби тоді коли його подано без дотримання вимог Закону № 1404 та Інструкції (пункти 1, 2, 6, 7, 8, 9, 10 Закону № 1404), або коли існують об`єктивні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (пункти 3, 4, 5, 11 Закону № 1404), які у останньому випадку відповідають положенням пунктів 3, 4, 8 частини першої статті 39 Закону № 1404 і є підставою для закриття виконавчого провадження, а приписи статей 39 - 41 Закону № 1404 не передбачають таких наслідків закінчення виконавчого провадження, як переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

4.14. Судами не встановлено обставин, які б засвідчували, що після повернення стягувачу органом державної виконавчої служби виконавчого документа без прийняття до виконання саме у зв`язку з тим, що адреса, зазначена у виконавчому документі, не відноситься до підвідомчості Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), ці дії органу державної виконавчої служби були стягувачем оскаржені.

4.15. Звідси висновок, що повідомлення від 6 серпня 2020 року старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бабенко К.О. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" є чинним, а відтак 22 січня 2020 року заява про примусове виконання рішення була подана стягувачем без дотримання вимог Закону № 1404.

4.16. Пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404 передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

4.17. Частиною п`ятою статті 12 Закону № 1404 унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

4.18. Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: 1) неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; 2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Обидва ці випадки є такими, які не спираються на приписи частини четвертої статті 4 Закону № 1404, а є такими, що спираються на приписи статті 37 цього Закону.

4.19. Так, частинами першою, четвертою, п`ятою статті 37 Закону № 1404, яка має назву "Повернення виконавчого документа стягувачу" унормовано таке.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

4.20. Аналізуючи вищенаведену норму права колегія суддів дійшла до висновку, що: по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства; по-друге, на відміну від положень статті 4 Закону № 1404, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь якого повернення, зокрема тоді, коли законодавець у частині четвертій статті 4 Закону № 1404 лише використовує фразу "виконавчий документ повертається стягувачу", унормовуючи підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

4.21. Аналізуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що пред`явленням до виконання виконавчого документа є лише такі дії, які відповідають вимогам Закону №1404 та Інструкції.

4.22. Перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а такого, яке здійснене з додержанням вимог законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо.

4.23. З огляду на викладене вище, строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Харківської області від 12 січня 2016 року у справі № 922/5723/14 закінчився 27 лютого 2020 року, звернення стягувача із заявою 22 січня 2020 року до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не переривало строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року, постанова про арешт коштів боржника від 14 серпня 2020 року, постанова про арешт майна боржника від 14 серпня 2020 року, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року, постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 14 серпня 2020 року, були прийняті в порушення вимог статті 12 Закону № 1404, що не враховано попередніми судовими інстанціями.

4.24. Колегія суддів вважає помилковими посилання судів першої та апеляційної інстанції як на підставу для відмови у задоволенні скарги на ту обставину, що у спірних правовідносинах державною виконавчою службою допущено істотне порушення строків повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, визначених частиною четвертою статті 4 Закону № 1404 (протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення), внаслідок чого до моменту повернення виконавчого документу стягувачу, останній був позбавлений можливості пред`явити його за місцем належного виконання, адже такі обставини могли б досліджуватися та оцінюватися судом при вирішенні конфліктних ситуацій щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, втім не впливають на результат розгляду цієї скарги.

4.25. Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на те, що судами першої та апеляційної інстанції проігноровані правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 22 жовтня 2018 року у справі № 401/1769/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 216/1973/17, від 1 жовтня 2020 року у справі № 0540/6415/18а, оскільки в жодній із зазначених постанов не міститься висновків щодо строку пред`явлення виконавчих документів до виконання та переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання.

4.26. В якості підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій скаржник зазначає також порушення вимог статті 74 ГПК України, з посиланням на те, що судом першої інстанції самостійного зібрано докази (за наслідками моніторингу виконавчого документу за результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень) та долученню їх до матеріалів справи. Скаржник наголошує, що зазначені документи сформовані 8 вересня 2020 року об 11:29 годині, судове засідання було призначене на 12:00 годину, що, на переконання відповідача, свідчить про упередженість судової колегії та порушення принципів господарського судочинства. Проте, колегія суддів вважає, що дії місцевого господарського суду щодо моніторингу виконавчого документу за результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, доступ до якої є відкритим, не порушують норм процесуального права та не свідчать про упередженість судової колегії, а навпаки доводять виконання судом вимог процесуального законодавства щодо повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Частинами першою, третьою статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.3. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року та ухвали Господарський суд Харківської області від 8 вересня 2020 року у справі № 922/5723/14, ухвалення нового рішення про задоволення скарги ТОВ "Фарт" від 28 серпня 2020 року № 19798, визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В. В. протиправними та скасування постанов, прийнятих у межах виконавчого провадження №62826099: постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року; постанови про арешт коштів боржника від 14 серпня 2020 року; постанови про арешт майна боржника від 14 серпня 2020 року; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року; постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 14 серпня 2020 року.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.3. Статтею 344 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

6.4. Враховуючи, що Верховний Суд приймає нове рішення про задоволення скарги заявника на дії приватного виконавця, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В. В. у загальній сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн, яка складається з 2102 (двох тисяч сто двох) грн судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи Східним апеляційним господарським судом, та з 2102 (двох тисяч сто двох) грн судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 8 вересня 2020 року у справі № 922/5723/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" від 28 серпня 2020 року № 19798 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича.

4. Визнати дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича протиправними та скасувати наступні постанови, прийняті у межах виконавчого провадження № 62826099: постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року; постанову про арешт коштів боржника від 14 серпня 2020 року; постанову про арешт майна боржника від 14 серпня 2020 року; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 серпня 2020 року; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 14 серпня 2020 року.

5. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" (61036, м. Харків, вул. Плеханівська, 134, код ЄДРПОУ 24287638) 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні судових витрат.

5. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Бакуліна

Судді Н.М. Губенко

О.А. Кролевець