ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/651/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Костюк О. В.,
Харківської міської ради - не з`явився,
Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Відпочинок» -
не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019
(у складі колегії суддів: Гребенюк Н. В. (головуючий), Зубченко І. В.,
Чернота Л. Ф.)
та на рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019
(суддя Новікова Н. А.)
у справі № 922/651/17
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1
до Харківської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Відпочинок»
про визнання незаконним і скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Рада) та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Відпочинок» (далі - ОК «ЖБК «Відпочинок») про визнання незаконним та скасування п. 8 додатку 1 до рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 № 456/16 «Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів» (далі - оспорюване рішення Ради), яким було надано ОК «ЖБК «Відпочинок» у власність земельну ділянку, площею 11,0346 га, кадастровий номер 6310136300:12:001:0021, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Букова (колишня вул. Заводу Комсомолець) (далі - спірна земельна ділянка).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване рішення Ради від 21.12.2016 №456/16 в частині надання у власність ОК «ЖБК «Відпочинок» спірної земельної ділянки, площею 11,0346 га, кадастровий номер 6310136300:12:001:0021, суперечить приписам ст. 41 Земельного кодексу України (далі - ЗК), оскільки прийняте без з`ясування правового статусу, мети та підстав створення ОК «ЖБК «Відпочинок» відповідно до Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186 (далі - Примірний статут ЖБК).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.05.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 10.05.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення обґрунтовані тим, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми ЖК та Примірного статуту ЖБК, оскільки вони суперечать положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про кооперацію».
Застосувавши положення Закону України «Про кооперацію», суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОК «ЖБК «Відпочинок» є житлово-будівельним кооперативом, а прокурором не надано доказів на підтвердження того, що на момент створення ОК «ЖБК «Відпочинок» його члени не потребували поліпшення житлових умов, а тому у Ради були підстави для передачі спірної земельної ділянки у власність ОК «ЖБК «Відпочинок» відповідно до ст. 41 ЗК.
Окрім того, суди вказали, що Рада при прийняті оспорюваного рішення врахувала правовий статус, мету та підстави створення ОК «ЖБК «Відпочинок», що врегульовано, зокрема Цивільним кодексом України Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію» та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2019, у січні 2020 року Заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор зазначив, що до спірних правовідносин під час дослідження мети створення, порядку організації та суб`єктного складу Кооперативу підлягають застосуванню положення ЖК та Примірного статуту ЖБК.
Прокурор також вказав, що Статут ОК «ЖБК «Відпочинок» не відповідає вимогам ЖК та Примірного статуту ЖБК, оскільки у ньому не визначено кількості квартир у жилому будинку ОК «ЖБК «Відпочинок», запланованого до будівництва, рішення про створення кооперативу та список його членів не затверджено Виконавчим комітетом Ради, не зазначено, що члени кооперативу повинні постійно проживати у м. Харкові і потребувати поліпшення житлових умов. На момент прийняття оспорюваного рішення Ради засновники ОК «ЖБК «Відпочинок» не перебували на квартирному обліку та не потребують поліпшення житлових умов.
Окрім того, прокурор звернув увагу, що за даними реєстраційної справи ОК «ЖБК «Відпочинок» зазначений кооператив є обслуговуючим, а не житлово-будівельним, що виключає можливість безоплатного отримання ним спірної земельної ділянки у порядку ст. 41 ЗК.
Ухвалою Верховного суду від 30.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/651/17, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 26.02.2020, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.02.2020.
24.02.2020 Рада надала відзив на касаційну скаргу, в якому заперечила доводи касаційної скарги, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки Рада подала відзив на касаційну скаргу після спливу строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 про відкриття касаційного провадження, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про залишення зазначеного відзиву без розгляду відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні 26.02.2020 на 11.03.2020.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У судові засідання 26.02.2020 та 11.03.2020 Харківська міська рада та ОК «ЖБК «Відпочинок» своїх представників не направили, хоча були повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників Харківської міської ради та ОК «ЖБК «Відпочинок».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.03.2016 №28730958 за Харківською міською радою 10.03.2016 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 11,0346 га, кадастровий номер 6310136300:12:001:0021, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Заводу Комсомолець (зараз - вул. Букова). Підстава виникнення права власності - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-V. Цільове призначення - землі житлової та громадської забудови.
09.09.2016 установчими зборами засновників ОК «ЖБК «Відпочинок» прийнято рішення, зокрема, про створення ОК «ЖБК «Відпочинок», про затвердження Статуту ОК «ЖБК «Відпочинок», оформлене протоколом № 1.
Відповідно до Статуту ОК «ЖБК «Відпочинок» створений його засновниками на добровільних засадах, згідно із Конституцією України Цивільним кодексом України Господарським кодексом України, Законом України «Про кооперацію», іншими діючими нормативними актами України та цим Статутом.
Згідно із п. 1.3, 1.5, 3.1, 3.2 Статуту ОК «ЖБК «Відпочинок» відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» за своїм типом є обслуговуючим кооперативом, за напрямком своєї діяльності - житлово-будівельним кооперативом. Метою створення ОК «ЖБК «Відпочинок» є задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб його членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Предметом діяльності ОК «ЖБК «Відпочинок» є забезпечення житлом та/або нежитловим приміщенням членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва житлових будинків за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління житловими будинками.
Засновниками ОК «ЖБК «Відпочинок» та його членами є ОСОБА_1 , зареєстрований у м.Харкові, ОСОБА_2 , зареєстрована у смт. Пісочин Харківської області, ОСОБА_3 , зареєстрована у м. Харкові, ОСОБА_4 , зареєстрована у м. Харкові та ОСОБА_5 , зареєстрований у м. Києві (п. 4 Статуту ОК «ЖБК «Відпочинок»).
Члени ОК «ЖБК «Відпочинок» зобов`язуються, зокрема, у встановлений строк вносити внески (вступні, пайові, членські, цільові та ін.), передбачені Статутом та іншими документами кооперативу, затвердженими відповідними органами у встановленому порядку (п. 6.3 Статуту ОК «ЖБК «Відпочинок»).
Державна реєстрація ОК «ЖБК «Відпочинок» проведена 09.09.2016, про що свідчить витяг з ЄДРЮО. Організаційно-правова форма ОК «ЖБК «Відпочинок» - обслуговуючий кооператив. Дані про розмір статутного капіталу та про дату закінчення його формування відсутні. Вид економічної діяльності - комплексне обслуговування об`єктів (код КВЕД 81.10).
12.12.2016 ОК «ЖБК «Відпочинок» звернувся до Ради із клопотанням про надання у власність земельної ділянки, площею 11,0346 га, кадастровий номер 6310136300:12:001:0021, без зміни цільового призначення із зміною її виду використання з «для будівництва житлової забудови, малоповерхової котеджної забудови з об`єктами торговельного та спортивно-оздоровчого призначення (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації» на «будівництво та обслуговування житлової забудови».
21.12.2016 Радою прийнято рішення № 456/16 «Про надання земельних ділянок для будівництва», яким, серед іншого, затверджено документацію із землеустрою для будівництва об`єктів в т. ч. ОК «ЖБК «Відпочинок», надано, зокрема, ОК «ЖБК «Відпочинок» у власність земельну ділянку, площею 11,0346 га, кадастровий номер 6310136300:12:001:0021, зобов`язано ОК «ЖБК «Відпочинок» оформити речові права на спірну земельну ділянку, одержати вихідні дані для проєктування об`єкта будівництва, розробити проєктну документацію на будівництво об`єкта.
Пунктом 8 додатку 1 «Перелік юридичних осіб, яким надаються земельні ділянки для будівництва об`єктів» до рішення Ради від 21.12.2016 № 456/16 визначено змінити вид використання земельної ділянки площею 11,0346 га (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021) по вул. Буковій (колишня вул. Завода Комсомолець) з «для будівництва житлової забудови, малоповерхової котеджної забудови з об`єктами торговельного та спортивно-оздоровчого призначення (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації» на «для будівництва та обслуговування житлової забудови» (пп. 8.1 п. 8).
Визначено адресу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021): пров. Буковий, 3 (пп. 8.2 п. 8).
Надано ОК «ЖБК «Відпочинок» у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:001:0021) площею 11,0346 га по пров. Буковому, 3 із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлової забудови. Будівництво виконати до 31.12.2018 (пп. 8.3 п. 8).
Посилаючись на те, що рішення Ради від 21.12.2016 № 456/16 в частині надання у власність ОК «ЖБК «Відпочинок» спірної земельної ділянки (п. 8 додатку № 1 до рішення Ради), площею 11,0346 га, кадастровий номер 6310136300:12:001:0021, суперечить приписам ст. 41 ЗК, оскільки прийняте без з`ясування правового статусу, мети та підстав створення ОК «ЖБК «Відпочинок» (який є обслуговуючим кооперативом, а не житлово-будівельним) відповідно до ЖК та Примірного статуту ЖБК, прокурор звернувся із цим позовом до господарського суду.
Повторно розглянувши заявлені прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п. 8 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 21.12.2016 № 456/16, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції вважали їх необґрунтованими.
Переглянувши оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції від 26.11.2019 та рішення суду першої інстанції від 25.04.2019 у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових рішень, Касаційний господарський суд вважає зазначені судові рішення такими, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
За змістом ст. 236 ГПК рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Судові рішення не відповідають вказаним вимогам законодавства, враховуючи наступне.
Предметом розгляду у цій справі є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування п. 8 додатку 1 до рішення Ради від 21.12.2016 № 456/16 «Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів», яким було надано ОК «ЖБК «Відпочинок» у власність земельну ділянку, площею 11,0346 га, кадастровий номер 6310136300:12:001:0021, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Букова, 3 для будівництва об`єкта нерухомості.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 12 ЗК до повноважень Харківської міської ради, зокрема, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 ЗК).
За змістом ст. 41 ЗК житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
Вказаною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.
При цьому безоплатне надання у власність житлово-будівельного кооперативу земельних ділянок зумовлено необхідністю забезпечити громадян, які потребують поліпшення житлових умов, жилими приміщеннями у будинках створеного ними житлово-будівельного кооперативу.
Згідно зі ст. 133 134 137 ЖК громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих радах народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється, зокрема ЖК та Примірним статутом ЖБК. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту ЖБК загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.
Пунктом 1 Примірного статуту ЖБК встановлено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).
Відповідно до п. 3 Примірного статуту ЖБК число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.
Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (ч. 6 ст. 137 ЖК та абз. 2 п. 4 Примірного статуту ЖБК).
Статут житлово-будівельного кооперативу реєструється у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу (п. 5 Примітного статуту ЖБК).
Із системного аналізу наведених норм слідує, що ст. 41 ЗК передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: така особа створена як житлово-будівельний кооператив; його члени громадяни потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в даному населеному пункті.
За змістом ч. 1 ст. 41 ЗК місцевій раді надано право передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельним кооперативам, які створені відповідно до ст. 133 134 137 ЖК, Примірного статуту ЖБК, а не будь-яким, в тому числі обслуговуючим кооперативам.
При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема, потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу відповідно до ЖК та Примірного статуту ЖБК. Тобто житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень ст.41 ЗК.
На теперішній час ЖК та постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15, та постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, від 05.06.2018 у справі № 925/972/16, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 № 922/2614/17, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17, від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17, від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16.
Відповідно до п. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно із ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК (у редакції, чинній до 08.02.2020) висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 вказав на необхідність при вирішенні спору враховувати наведені правові висновки та необхідність встановити, чи дотримано Радою при безоплатному наданні земельної ділянки ОК «ЖБК «Відпочинок» положень ч. 1 ст. 41 ЗК, якою надано право місцевій раді передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельному кооперативу, оскільки Рада мала можливість, і, в силу покладених на неї функцій була зобов`язана з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК «ЖБК «Відпочинок», переконатись у додержанні останнім порядку його створення у відповідності до вимог чинного законодавства, та перевірити підстави передачі землі Радою ОК «ЖБК «Відпочинок».
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій (у постанові від 25.01.2018 та у рішенні від 10.05.2017) про те, що: створення, державна реєстрація та діяльність житлово-будівельних кооперативів в Україні регулюється Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про кооперацію» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та іншими нормативно-правовими актами, а застосування до спірних правовідносин норм ЖК та Примірного статуту ЖБК є неможливим; до компетенції органу місцевого самоврядування не входить обов`язок та/або право перевіряти мету створення кооперативу; не існує жодних законодавчих обмежень щодо участі у заснуванні чи діяльності кооперативу, пов`язаних з наявністю чи відсутністю потреби у поліпшенні житлових умов.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 також вказав, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15, Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 №922/2614/17, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17.
При цьому на наведені правові висновки не впливає рішення Конституційного Суду України від 20.12.2019 № 12-р/2019 у справі № 1-26/2018(2572/17) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 135 ЖК, оскільки відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України положення ч. 2 ст. 135 ЖК, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Порушуючи ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК, суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи, формально пославшись на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 таких вказівок Верховного Суду не врахували, так само як і не врахували правових висновків у постановах Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, від 19.04.2017 у справі №922/4401/15, Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 № 922/2614/17, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17.
Зазначені в оскаржуваних постанові суду апеляційної інстанції від 26.11.2019 та рішенні суду першої інстанції від 25.04.2019, прийнятими за результатами нового розгляду справи, підстави відмови у задоволенні позовних вимог прокурора фактично є аналогічними підставам відмови у задоволенні позову прокурора, наведеними у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та у рішенні Господарського суду Харківської області від 10.05.2017, які були скасовані постановою Верховного Суду від 11.12.2018 відповідно до п.1 ч. 3 ст. 310 ГПК.
Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст.300 ГПК).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із п. 1, 2 ч. 3 ст. 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК).
Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій не виконано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2018, зокрема щодо необхідності встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення цього спору, тому постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити усі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі № 922/651/17 скасувати.
3. Справу № 922/651/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: І. С. Міщенко
В. Г. Суховий