ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/717/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Хіоаре І.В., Кірін О.Ю.,

відповідача - Мовчан О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс-Пісочин"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 (головуючий суддя - Ільїн О.В., судді: Россолов В.В., Слободін М.М.) та рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2021 (суддя Прохоров С.А.)

у справі №922/717/21

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс-Пісочин"

до Акціонерного товариства "Харківобленерго"

про визнання недійсними положень договору і зобов`язання укласти договір,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи

1.1.Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс-Пісочин" (далі - ОСББ "Фенікс-Пісочин") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго" ) про:

- визнання недійсним додатка №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214, укладеного між ОСББ "Фенікс-Пісочин" та АТ "Харківобленерго";

- зобов`язання АТ "Харківобленерго" укласти та підписати з ОСББ "Фенікс-Пісочин" додаток №3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії" №747/19214 від 01.01.2019 на умовах ОСББ "Фенікс-Пісочин" із зазначенням засобів обліку, що обліковують електричну енергію, що використовується на виконання статутних цілей ОСББ;

- зобов`язання АТ "Харківобленерго" здійснити перерахунок спожитої ОСББ "Фенікс-Пісочин" електричної енергії, виключивши з обсягів спожитої енергії графу: "Населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційної організації, крім гуртожитків" та зазначені у цій графі обсяги за період з 01.01.2019 до моменту винесення рішення судом.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаток №3.1 до договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214 суперечить чинному на момент його укладання законодавству, оскільки постановою Національної комісії регулювання елктроенергетики України від 25.12.2008 №1449 з п.3.6 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених Національної комісії регулювання елктроенергетики України постановою від 31.07.1996 №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442, виключено абзац 4, яким передбачалось улаштування загальнобудинкового розрахункового обліку, у зв`язку з чим відпали правові підстави для застосування загальнобудинкових лічильників як розрахункових, а тому вказаний додаток до договору підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.3.При цьому, на переконання позивача, відповідач зобов`язаний укласти з ним додаток №3.1 в редакції позивача, яка відповідає вимогам законодавства.

1.4.За твердженнями позивача, враховуючи положення пунктів 1.1.2, 2.3.2, 2.3.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою від 14.03.2018 №312, пунктів 5.1.10, 5.1.19, 5.1.21, підпунктів 14, 34, 71 пункту 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ), розрахунки за спожиту енергію (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання, що знаходиться на території власника або користувача об`єкта нерухомості, тобто розрахунки між позивачем та відповідачем мають здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності позивача.

1.5.Крім того, позивач звертає увагу на те, що, враховуючи положення пункту 1.1.2 ПРРЕЕ, в багатоквартирному будинку №2 по вул. Кушнарьова у смт. Пісочині Харківської області споживачі поділяються на дві групи і мають різні точки продажу електроенергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи і оскільки дві різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником, то ОСББ "Фенікс-Пісочин" не повинне розраховуватися за лічильником, який забезпечує дві різні групи споживання.

1.6.Позивач вважає, що ОСББ є лише формою управління будинком, отже, мешканці будинку, де створено ОСББ, не є субспоживачами у розумінні пункту 1.1.2 ПРРЕЕ, а є лише побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі окремих договорів про користування електричною енергією.

1.7.На думку позивача, загальнобудинкові точки обліку електроенергії, які містить додаток №3.1 до договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214, фактично обліковують електроенергію, яку споживають три різні категорії споживачів: ОСББ "Фенікс-Пісочин", нежитлові приміщення юридичних осіб та побутові споживачі, отже, є три способи нарахування та сплати (пільги, субсидії побутових споживачів, у зв`язку з чим облік електроенергії, яку споживає ОСББ «Фенікс-Пісочин» за загальнобудинковими лічильниками, наведеними у додатку №3.1 до договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214, є незаконним та суперечить пункту 1.1.2 ПРРЕЕ. Зважаючи на наведене, в силу незаконності нарахувань, спожиті позивачем об`єми електричної енергії підлягають перерахунку принаймні з 01.01.2019 до моменту винесення судом рішення у даній справі.

1.8.Заперечення проти позову мотивовані тим, що при укладанні договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214 сторони керувались виключно нормами права та технічними особливостями улаштування електрогосподарства позивача, у зв`язку з чим спірний додаток №3.1 повністю відповідає діючим на той час вимогам законодавства, а саме ПКЕЕ та Закону України «Про електроенергетику», а виключення абзацу 4 з пункту 3.6 ПКЕЕ не свідчить про пряму заборону здійснення обліку на підставі загальнобудинкових лічильників.

1.9.За твердженнями відповідача, договір про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214 припинив дію з 01.01.2019 та на підставі підписаної позивачем заяви-приєднання від 04.12.2018 між сторонами укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №19214, а тому позовні вимоги з визнання недійсним додатку до договору є неактуальними.

1.10.Відповідач вважає, що облік електричної енергії побутових споживачів здійснюється окремими приладами обліку та ці об`єми, при здійсненні розрахунку з позивачем, відраховуються від показників загальнобудинкових приладів обліку.

1.11.Також, відповідачем подано до суду заяву про застосування до вимог позивача в частині визнання недійсним додатку №3.1 до договору постачання електричної енергії №19214 позовної давності.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.ОСББ "Фенікс-Пісочин" створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №2 по вул. Кушнарьова, смт. Пісочин, Харківської області.

2.2.25.08.2016 між ОСББ "Фенікс-Пісочин" (споживач за договором) та АТ "Харківобленерго" (постачальник за договором) укладено договір про постачання електричної енергії №19214, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами. Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності споживача. Приєднана потужність у точці підключення зазначена у додатку №3.1.

2.3.Згідно з пунктом п.7.5 договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №2 Порядок розрахунків (у відповідності до додатку №3.1.1 Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію) оформлюється звіт про обсяг спожитої електричної енергії у формі додатку №9 Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії до цього договору. Також оформлюються акт про використану електричну енергію та акт результатів замірів електричної потужності.

2.4.З додатку №18 до договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214 (наданий до матеріалів справи позивачем) вбачається, що точками продажу електричної енергії визначені межа балансової належності між споживачем (ОСББ "Фенікс-Пісочин") та Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" код ЄДРПОУ 04852585 (далі - АТ "КДБК") із зазначенням номерів лічильників, які встановлені саме на межі балансової належності, тобто точка продажу електроенергії встановлена за домовленістю сторін виходячи з технічних особливостей кожного об`єкту позивача окремо.

2.5.Відповідно до акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток №8 до договору про постачання електричної енергії №19214 від 25.08.2016), підписаного зі сторони електропередавальної організації (власника мереж) АТ "КДБК" та ОСББ "Фенікс-Пісочин" (споживач), межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок встановлюється на контактних з`єднаннях КЛ 0,4 кВ в ВРУ житлового будинку дома по вул. Кушнарьова, 2, саме таку межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності прогнозував власник електричних мереж (АТ "КДБК"), до яких приєднаний позивач відповідно до п.15 "Технічних умов на підключення на забудову 3-го кварталу смт. Пісочин до мереж АТ "КДБК" від 24.04.2009.

2.6.Під час будівництва житлового будинку за адресою вул. Кушнарьова, 2 замовник будівництва виконав узгоджені у встановленому порядку проектні рішення, які відповідали наданим на той час технічним умовам (надані технічні умови та довідка про їх виконання), та введено в експлуатацію зазначені в договорі електроустановки. Узгоджені проектні рішення передбачали схеми електрозабезпечення та облік електроустановок. На дані об`єкти був укладений договір про постачання електричної енергії між ТОВ "Мобількомунсервіс" (код ЄДРПОУ 34784772) №19111 від 03.12.2008, який додатковою угодою від 01.08.2016 було розірвано у зв`язку з утворенням ОСББ.

2.7.Листом від 27.07.2016 №46е-02/04-19938 «Щодо узгодження приладів обліку електричної енергії» споживачу було повідомлено про відповідність вимірювального комплексу електричної енергії вимогам нормативно-технічних документів, додатково повідомлено, про вимоги законодавства щодо організації розрахункового обліку ОСББ, та зазначено що вказані рекомендації до ВК не є підставою для укладання договору про постачання електричної енергії.

2.8.В силу зміни законодавства в сфері енергетики, а саме набуття чинності Закону України "Про ринок електричної енергії", постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" - договір про постачання електричної енергії №19214 від 25.08.2016, додаток до якого просить визнати недійсним позивач, припинив дію з 01.01.2019 та відповідно до підписаної позивачем заяви-приєднання від 04.12.2018 було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Харківської області рішенням від 30.06.2021 у справі №922/717/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021, у позові відмовив повністю; судові витрати ОСББ "Фенікс-Пісочин" по розгляду справи залишив за позивачем.

3.2.Судові рішення мотивовані тим, що при укладанні договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214 сторони керувались виключно нормами права та технічними особливостями улаштування електрогосподарства позивача, а тому спірний додаток №3.1 повністю відповідає діючим на той час вимогам законодавства, а саме Правилам користування електричною енергією та Закону України "Про електроенергетику", а виключення з пункту 3.6 ПКЕЕ частини 4, якою передбачалось улаштування загальнобудинкового розрахункового обліку, не свідчить про пряму заборону зазначеного обліку електроенергії.

3.3.Також суди зазначили, що в силу зміни законодавства в сфері енергетики, а саме набуття чинності Закону України "Про ринок електричної енергії", постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" - договір про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214, додаток до якого просить визнати недійсним позивач, припинив дію з 01.01.2019 та відповідно до підписаної позивачем заяви-приєднання від 04.12.2018 було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019.

3.4.За висновками судів, зміст спірних правовідносин в частині вимог про зобов`язання АТ "Харківобленерго" укласти та підписати з ОСББ "Фенікс-Пісочин" додаток №3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної енергії" до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №747/19214, за наявності факту укладення такого договору приєднання з урахуванням положень частини 2 статті 634 ЦК України, зумовлює наявність спору саме щодо внесення змін у вже існуючу угоду сторін, а не визнання укладеним додатку до договору в редакції позивача. Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив в задоволенні позову в цій частині з огляду на обрання стороною неналежного способу захисту.

3.5.При цьому, щодо долученого позивачем до позовної заяви додатку №3.1 суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пунктом 12.8 Типового договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, що є додатком 3 до ПРРЕЕ, невід`ємною частиною цього договору є, зокрема, додаток №3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип тощо)"; додатка №3.1, ані типовим договором, ані договором, розробленим на основі типового та розміщеного на сайті АТ "Харківобленерго", не передбачено.

3.6.Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання АТ "Харківобленерго" здійснити перерахунок спожитої ОСББ "Фенікс-Пісочин" електричної енергії, виключивши з обсягів спожитої енергії графу: "Населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційної організації, крім гуртожитків" та зазначені у цій графі обсяги за період з 01.01.2019 до моменту винесення рішення судом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки за поставлену електричну енергію, на які посилається позивач, складені та підписані за результатом виконання іншого договору з іншою стороною, а саме договору про постачання електричної енергії, укладеного між ОСББ "Фенікс-Пісочин" та ПрАТ "Харківенергозбут", який є постачальником електричної енергії.

3.7.При цьому, апеляційний суд зазначив, що неможливо однозначно встановити, звідки саме АТ "Харківобленерго" має виключити графу "Населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об`єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційної організації, крім гуртожитків".

3.8.Щодо позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, суди зазначили, що в даному випадку за умов відсутності підстав для задоволення вимог позивача у зв`язку з необґрунтованістю заявленого позову та з причини недоведеності порушення його прав відповідачем, обставини пропуску позовної давності, та обставини наявності чи відсутності поважних причин його пропущення, не досліджуються.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ОСББ "Фенікс-Пісочин" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №922/717/21 в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію"; (2) скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання АТ "Харківобленерго" укласти та підписати з ОСББ "Фенікс-Пісочин" додаток №3.1. "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії" від 01.01.2019 №747/19214, та в цій частині направити справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи що: при ухваленні оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 18.07.2018 у справі №920/422/17, від 11.09.2018 у справі №920/208/17, від 28.01.2021 у справі №920/178/19 стосовно застосування пунктів 3.6 та 1.2 ПКЕЕ; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 5.1.10 ККОЕЕ; судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не досліджено повно та всебічно всіх обставин справи, встановлено факти на підставі неналежних доказів, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування судових рішень.

4.3.Скаржник зазначає, що оскільки оспорюваний додаток №3.1 до договору 2016 року суперечить нормам пунктів 3.6 та 1.2 ПКЕЕ, наявні підстави для визнання його недійсним відповідно до статей 203 215 ЦК України, проте в задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

4.4.Крім цього, скаржник стверджує про безпідставність висновків суду апеляційної інстанції про те, що додаток №3.1 до договору 2019 року вже є укладеним, зазначаючи, що такий додаток не є публічним договором в розумінні статті 633 ЦК України, до нього неможливо приєднатися як до публічного договору, оскільки умови в зазначених додатках не можуть бути однаковими для всіх споживачів. Додатки до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії є індивідуальними для кожного окремого споживача (паспорти точок розподілу, номери засобів обліку тощо), при цьому пунктом 12.2 публічного договору встановлено, що додатки до нього укладаються в письмовій формі.

4.5.Також скаржник вважає безпідставними посилання судів попередніх інстанцій на законність обчислення споживання ОСББ електроенергії на підставі загальнобудинкових лічильників, вказуючи, що облік обсягу електричної енергії повинен здійснюватися за показаннями лічильника, який підключений безпосередньо до електрообладнання певного споживача (квартири, кладової, підвалу, ліфту тощо), а загальнобудинкові лічильники, які обліковують електричну енергію, що постачається до всіх споживачів, об`єкти яких розташовані в будинку, можуть використовуватися в якості контрольних (технічних) для контрою обсягів споживання електроенергії в будинку в цілому всіма споживачами.

4.6.Скаржник звертає увагу, що загальнобудинкові лічильники враховують також безобліково спожиту електроенергію внаслідок несправності поквартирних лічильників, про що в матеріалах справи є відповідні докази, яким суди попередніх інстанцій не надали взагалі ніякої оцінки та фактично визнали законним покладення витрат на оплату безобліково спожитої третіми особами електричної енергії на позивача.

4.7.АТ "Харківобленерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Господарський суд Харківської області рішення від 30.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №922/717/21 - без змін.

4.8.За твердженнями відповідача, оскільки виключення з п.3.6 ПКЕЕ абзацу 4 (Постанова НКРЕ від 25.12.2008 №1449), яким передбачалось улаштування загальнобудинкового розрахункового обліку, не тягне за собою обов`язок для внесення змін до договору про постачання електричної енергії при переукладенні останнього в зв`язку зі зміною власника (створення ОСББ), суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що при укладанні договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214 сторони керувались виключно нормами права та технічними особливостями улаштування електрогосподарства позивача, тобто спірний додаток №3.1 повністю відповідає діючим на той час вимогам законодавства, а саме Правилам користування електричною енергією та Закону України "Про електроенергетику".

4.9.Відповідач вважає, що наведені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду у справах №920/208/17 від 11.09.2018, №920/178/19 від 28.01.2020 та №920/422/17 хоча і були прийняті за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у цій справі №922/717/21, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), то наведені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них, що відповідно до пункту п`ятого частини першої 296 ГПК України є підставою закриття касаційного провадження.

4.10.Крім цього, відповідач вказує, що відповідно до пунктів 2, 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №747/19214 є укладеними шляхом підписання позивачем заяв-приєднання до цього договору на умовах договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214 за особовим рахунком 19214 постачальника за регульованим тарифом.

4.11.Також відповідач зазначає, що визначена пунктом 12.2 договору обов`язковість паперової форми додатків при укладанні договору розповсюджується на нових споживачів, тобто споживачів договірних відносин з яким не було до 01.01.2019, та звертає увагу на те, що на вимогу позивача на його адресу було направлено 2 примірника договору про надання послуг з розподілу електричної енергії в паперовій формі, підписані зі сторони AT "Харківобленерго", з усіма передбаченими додатками, які були повернуті без підписання, що вказує на навмисну поведінку споживача для подальшого твердження про начебто відсутність укладених додатків до договору.

4.12.На переконання відповідача, чинне законодавство передбачає можливість здійснення обліку електричної енергії, що використовується на загальні потреби співвласників багатоквартирного житлового будинку (ОСББ), загальнобудинковими засобами обліку, якщо ці загальнобудинкові засоби вимірювальної техніки передбачені проектними рішеннями та технічною документацією, розробленою при забудові багатоквартирного житлового будинку.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваними рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду в частині (1) підстав відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсним додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214, укладеного між ОСББ "Фенікс-Пісочин" та АТ "Харківобленерго", та (2) відмови в задоволенні вимоги про зобов`язання АТ "Харківобленерго" укласти та підписати з ОСББ "Фенікс-Пісочин" додаток №3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії" від 01.01.2019 №747/19214 на умовах ОСББ "Фенікс-Пісочин" із зазначенням засобів обліку, що обліковують електричну енергію, що використовується на виконання статутних цілей ОСББ.

5.2.Таким чином, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині наведених позовних вимог. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214, укладеного між ОСББ "Фенікс-Пісочин" та АТ "Харківобленерго"

5.3.Статтями 15 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

5.4.Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

5.5.Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.6.Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.7.Відповідно до положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.8.Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

5.9.Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

5.10.На момент укладення договору від 25.08.2016 №19214 правовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) були врегульовані ПКЕЕ.

5.11.Відповідно до пунктів 1.3, 1.6 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об`єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Умови договору про купівлю-продаж електричної енергії між споживачем (субспоживачем) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом визначаються за згодою сторін. Цей договір укладається відповідно до законодавства України.

5.12.Згідно з пунктом 3.7 ПКЕЕ місця та умови встановлення розрахункових засобів обліку визначаються згідно з Правилами улаштування електроустановок та проектними рішеннями.

5.13.Пункту 1.2 Правил улаштування електроустановок передбачено, що точкою продажу електричної енергії є межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. У багатоквартирному будинку споживачі поділяються на дві групи і мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи.

5.14.Згідно з пунктом 3.6 ПКЕЕ підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил. Споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком. Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами обліку, які дають можливість організувати розрахунковий облік за відповідним тарифом на всій площадці вимірювання.

5.15.Отже, розрахунки використаної електричної енергії повинні проводитись з урахуванням даних кожного окремого лічильника.

5.16.Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 №1449 "Про внесення змін до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 №910 та затвердження змін до Правил користування електричною енергією" з пункту 3.6 ПКЕЕ виключено абзац 4, який передбачав встановлення розрахункового обліку електроенергії на межі балансової належності внутрішньобудинкових мереж та мереж електропередавальної організації у багатоквартирних будинках.

5.17.Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсним додатку №3.1 до договору від 25.08.2016 №19214, зокрема з огляду на правомірність використання загальнобудинкового лічильника для взаєморозрахунку між позивачем та відповідачем, оскільки виключення з пункту 3.6 ПКЕЕ абзацу 4, яким передбачалось улаштування загальнобудинкового розрахункового обліку, за висновками судів, не свідчить про пряму заборону зазначеного обліку електроенергії, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 18.07.2018 у справі №920/422/17, від 11.09.2018 у справі №920/208/17, від 28.01.2021 у справі №920/178/19.

5.18.Так, в поставах від 18.07.2018 у справі №920/422/17 та від 11.09.2018 у справі №920/208/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з виключенням постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 25.12.2008 №1449 "Про внесення змін до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 №910 та затвердження змін до Правил користування електричною енергією" з пункту 3.6 ПКЕЕ четвертого абзацу, який передбачав встановлення розрахункового обліку електричної енергії на межі електропередавальної організації у багатоквартирних будинках, товариство (в даному випадку відповідач) не має правових підстав для застосування загальнобудинкового лічильника як розрахункового.

5.19.Крім цього, у в наведених постановах Верховний Суд зазначив, що оскільки у багатоквартирному будинку споживачі мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи, а згідно ПКЕЕ дві різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником (абзац 2 пункту 3.6 ПКЕЕ), то ОСББ не повинно розраховуватися по лічильнику, який обліковує дві різні групи споживання.

5.20.ОСББ є формою управлінням будинком, отже, мешканці будинку, де створено ОСББ, не є субспоживачами у розумінні пункту 1.2 ПКЕЕ, останні є побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником.

5.21.При цьому Верховний Суд зазначив, що загальнобудинковий лічильник, який передбачений проектним рішенням на будинок, може застосовуватися лише як технічний прилад обліку для контролю за рівнем електроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії у внутрішньобудинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку.

5.22.Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували вищенаведені висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.07.2018 у справі №920/422/17, від 11.09.2018 у справі №920/208/17, від 28.01.2021 у справі №920/178/19, що призвело до неповного з`ясування всіх фактичних обставин справи, зокрема, щодо встановлення можливості здійснення розрахунків з позивачем (ОСББ) на підставі загальнобудинкового лічильника при наявності в будинку різних точок продажу електричної енергії та тарифних груп, які згідно ПКЕЕ не можуть обліковуватися одним лічильником; щодо необхідності здійснення розрахунків за спожиту ОСББ електричну енергію на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ, до яких відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо.

5.23.Врахування вищенаведених висновків Верховного Суду та встановлення з їх урахуванням того, яким чином оскаржуваний додаток до договору, який припинив свою дію, порушує права та інтереси позивача, за умови, що останній не просить здійснити перерахунок за період чинності цього додатку, коли нарахування йому здійснювались на підставі загальнобудинкового лічильника, є обов`язковим для того, щоб дійти висновку про наявність чи відсутність у позивача порушених прав та інтересів, за захистом яких останній звернувся з даним позовом до суду.

5.24.Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі в цій частині вимог, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги в частині вимог про зміну мотивувальної частини оскаржуваних рішень та відмову в задоволенні позову в цій частині у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки: по-перше, обставини щодо пропуску позовної давності судами не досліджувались та не встановлювались; по-друге, застосування наслідків порушення позовної давності можливе лише за умови доведення права вимоги, тоді як суди не дали оцінки обставинам порушення прав позивача на момент звернення з позовом про визнання недійсним додатку до договору від 25.08.2016 №19214.

Щодо позовних вимог про зобов`язання АТ "Харківобленерго" укласти та підписати з ОСББ "Фенікс-Пісочин" додаток №3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії" №747/19214 від 01.01.2019 на умовах ОСББ "Фенікс-Пісочин" із зазначенням засобів обліку, що обліковують електричну енергію, що використовується на виконання статутних цілей ОСББ

5.25.Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються ПРРЕЕ.

5.26.За змістом пункту 1.2.4 ПРРЕЕ договір споживача з оператором системи укладається з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані на території діяльності оператора системи. При цьому договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії розробляється оператором системи розподілу на підставі додатка 3 до цих Правил, договір споживача з оператором системи передачі укладається відповідно до типового договору, визначеного Кодексом системи передачі.

5.27.Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з таким споживачем (пункт 2.1.2 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ).

5.28.Відповідно до положень пункту 2.1.3 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу.

5.29.За змістом пункту 2.1.4 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633 634 641 642 ЦК України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил. Оператор системи розподілу зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

5.30.Згідно з пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

5.31.Відповідно до статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії» послуга з розподілу електричної енергії надається виключно на підставі договору про надання послуг з розподілу, який є публічним договором приєднання та укладається на основі типового договору, форма якого затверджується Регулятором.

5.32.Пунктом 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

5.33.Згідно з пунктом 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР; та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

5.34.Аналогічні положення наведені в пункті 2.1.6 ПРРЕЕ, за якими розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, відповідно до якого фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення(надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

5.35.Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання приписів вищевказаних нормативно-правових актів, відповідачем було розроблено та розміщено на сайті АТ "Харківобленерго" текст договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є публічним договором приєднання.

5.36.АТ "Харківобленерго" направило позивачу для підписання заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідно до якої відповідач повідомляє про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом та про приєднання споживача з 01.01.2019, але не раніше дати анулювання ліцензії АТ "Харківобленерго" з передачі місцевими локальними електричними мережами, до: Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №747/19214 від 25.08.2016 за особовим рахунком 19214 постачальника за регульованим тарифом.

5.37.Заява-приєднання підписана Позивачем 04.12.2018 без зауважень.

5.38. Відповідно до статті 633 ЦК України публічний договір - це договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом і іншими правовими актами. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.

5.39.Ознаки публічного договору: наявність зобов`язання сторони договору - особи, що діє у сфері публічного договору; особа, яка діє у сфері публічного договору здійснює продаж товарів, виконання робіт або надання послуг широкому загалу споживачів, тобто будь-кому, хто до неї звернеться. Ця ознака публічного договору, що знаходить вираз у можливості для будь-якого споживача скористатись послугами (товаром), який пропонується згідно із умовами публічного договору; публічний договорі повинен встановлювати однакові умови для всіх споживачів, а пільги надаються лише по оплаті за послуги чи товари в установленому законом порядку.

5.40.Умови публічного договору: стороною договору обов`язково виступає суб`єкт підприємницької діяльності; зазначений суб`єкт здійснює такі види підприємницької діяльності, як: реалізацію товарів, виконання робіт і надання послуг у сферах, перелік яких у ЦК України сформульовано невичерпно; вказані види діяльності повинні здійснюватися суб`єктом підприємництва щодо кожного, хто звернеться до нього; умови такого договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору, якщо інше не встановлено законом; підприємець, за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг), не має права відмовитися від укладення публічного договору, а у разі його необґрунтованої відмови - він має відшкодувати збитки, завдані нею споживачеві. Необґрунтованою слід вважати відмову у випадках, коли суб`єкт підприємницької діяльності не може довести відсутність у нього зазначеної можливості; при укладенні та виконанні публічного договору сторони повинні виконувати обов`язкові для них правила, встановлені актами цивільного законодавства (типові умови окремих видів публічних договорів). Умови публічного договору, які не відповідають цим правилам, або порушують правило щодо однаковості його умов для усіх споживачів, є нікчемними (частина шоста статті 633 ЦК України).

5.41.Оскільки умови публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається на підставі типового договору, є однаковими для всіх споживачів, втім додаток до договору, яким конкретизуються належні конкретному споживачу розрахункові засоби обліку, є індивідуальними і не стосується широкого загалу осіб, а також є невід`ємною частиною договору, якщо такий додаток оформлений сторонами за взаємною згодою (пункт 2.1.12 ПРРЕЕ), колегія суддів доходить до висновку, що додаток до договору в частині відомостей про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії не є укладеним.

5.42.В контексті вищевикладеного, суди не дослідили та не надали жодної оцінки умовам публічного договору, до якого приєднався позивач, зокрема, пунктам 12.1, 12.2, відповідно до яких інші умови договору можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору; усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформляються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

5.43.Крім цього суди не надали жодної оцінки доводам позивача та наданим на їх підтвердження доказам щодо вчинення ним дій, спрямованих на укладення нового договору на умовах, які б не суперечили чинному законодавству, зокрема, на укладення додатків до нового договору, в яких були б зафіксовані положення про визначення обсягів спожитої позивачем електроенергії на підставі цільових лічильників ОСББ, а також обставинам непідписання сторонами таких додатків до договору.

5.44.Зазначаючи, що відповідно до пункту 12.8 типового договору невід`ємною частиною цього договору є, зокрема, додаток №3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип тощо)", а додатка №3.1 ані типовим договором, ані договором, розробленим на основі типового розміщеного на сайті АТ "Харківобленерго", не передбачено, суд першої інстанції жодним чином не проаналізував його зміст, зокрема на відповідність умовам типового договору та ПРРЕЕ, а лише помилково зосередився на невідповідності його назви та номеру, зазначивши, що це засвідчує нечіткість та незрозумілість запропонованого позивачем змісту додатка, не обґрунтувавши такої своєї позиції. Суд першої інстанції взагалі залишив вказані обставини поза увагою.

5.45.Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

5.30.Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

5.46.За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.47.Частиною п`ятою статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.48.Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

5.49.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

5.50.В порушення наведених вище приписів законодавства, суди попередніх інстанцій у судових рішеннях не надали належної правової оцінки фактичних обставин справи та доводам позивача (1) щодо неможливості здійснення розрахунку на підставі загальнобудинкового лічильника за наявності лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ; (2) щодо відповідності додатку №3.1 до договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214 вимогам діючого на той момент вимогам законодавства, а також щодо відсутності правових підстав для зобов`язання відповідача укласти та підписати додаток №.3.1 до договору від 01.01.2019 № 747/19214; (3) щодо права вимагати укладення додаткового договору до публічного договору споживача, який не є невід`ємною частиною договору, оскільки не оформлений сторонами за взаємною згодою.

5.51.Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином оцінити всі доводи позивача та фактичні обставини справи, застосувати норми законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, врахувати наведені висновки Верховного Суду та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4.Господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустились порушень норм процесуального права та без належної оцінки доводів позивача та всіх фактичних обставин справи дійшли до передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків в частині встановлення відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

6.5.Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - частковому скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.6.Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином оцінити всі доводи позивача та фактичні обставини справи, застосувати норми законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи. В залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315-317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс-Пісочин" задовольнити частково.

2.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2021 у справі №922/717/21 в частині позовних вимог про визнання недійсним додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору про постачання електричної енергії від 25.08.2016 №19214, укладеного між ОСББ "Фенікс-Пісочин" та АТ "Харківобленерго", та про зобов`язання АТ "Харківобленерго" укласти та підписати з ОСББ "Фенікс-Пісочин" додаток №3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії" №747/19214 від 01.01.2019 на умовах ОСББ "Фенікс-Пісочин" із зазначенням засобів обліку, що обліковують електричну енергію, що використовується на виконання статутних цілей ОСББ скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

3.В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2021 у справі №922/717/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.А. Кролевець

Л.В. Стратієнко