ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/831/23 (638/2126/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (вх. № 5291/2024)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024
у складі колегії суддів: Гетьмана Р. А. (головуючий), Россолова В. В., Склярук О. І.
та на рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2024
у складі судді Усатого В. О.
у справі № 922/831/23 (638/2126/23)
за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства "Жилкомсервіс"
про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в межах справи № 922/831/23
про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (код ЄДРПОУ 34467793),
ВСТАНОВИВ
На розгляд суду постало питання щодо законності наказу комунального підприємства про призупинення дії трудового договору з працівником на підставі ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (далі - КП "Жилкомсервіс"), провадження в якій було відкрито ухвалою 21.03.2023.
2. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 Наказом №0328/1 була призначена на посаду майстра дільниці №3 Шевченківського району міста Харкова, що підтверджується відомостями з трудової книжки позивача.
3. 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
4. До позовної заяви позивачем долучено заяву позивачки адресовану директору КП "Жилкомсервіс" від 15.12.2022 щодо необхідності здійснення перевірки нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 10).
5. 15.12.2022 Наказом директора Комунального підприємства "Жилкомсервіс" №1512-1/1 призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , майстра дільниці №3 Шевченківського району, з 16.12.2022 до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану (т.1. а.с. 9).
6. 20.12.2022, не погодившись з вказаним наказом, ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якій просила провести перевірку щодо фактів невиплати заробітної плати та незаконної видачі наказу КП "Жилкомсервіс" про призупинення дії трудового договору та винести припис про скасування вказаного наказу.
7. Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надало відповідь на вищезазначену скаргу позивача (на №А-122/пнс/-22 від 22.12.2022), в якій зазначило, зокрема, що розгляд питання про скасування наказу про призупинення дії трудового договору буде можливим після затвердження відповідної форми припису. Довідково Управління вказало, що якщо працівник вважає свої права порушеними, то може звернутися за їх захистом до суду.
8. В матеріалах справи наявний лист-відповідь КП "Жилкомсервіс" на звернення ОСОБА_1 №2880/210705 від 28.12.2022 щодо здійснення перевірки нарахування та виплати заробітної плати позивачу, в якому повідомлено про нараховану та виплачену заробітну плату протягом 2022 року з доданими доказами.
9. Також, позивачем долучено до матеріалів справи роздруківки по заробітній платі ОСОБА_1 за 2022 рік та квитанції в підтвердження не зупинення діяльності на дільниці працевлаштування позивачки, виставлені КП "Жилкомсервіс" за різними адресами на території обслуговування дільниці №3.
10. Відповідачем долучено до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство КП "Жилкомсервіс".
Короткий зміст позовних вимог
11. 15.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до КП "Жилкомсервіс" про визнання незаконним і скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
12. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є працівником КП "Жилкомсервіс", зокрема, працює на посаді майстра дільниці №3 Шевченківського району міста Харкова. Як вказує представник позивача, під час воєнних дій у місті Архіпова К. І. нікуди не виїжджала, а продовжувала працювати, але заробітну плату отримувала нерегулярно та не в повному обсязі. Враховуючи вищевикладені обставини нерегулярної виплати заробітної плати, позивачка звернулась з письмовою заявою до КП "Жилкомсервіс", натомість, 15.12.2022 Наказом директора КП "Жилкомсервіс"№1512-1/1 було призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , майстра дільниці №3 Шевченківського району, з 16.12.2022 до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану.
13. Позивачка доводить, що цей наказ видано незаконно, оскільки КП "Жилкомсервіс" повністю працює в цей час, веде господарську діяльність, виставляє жителям міста квитанції на оплату та отримує кошти на свої рахунки. Тобто, підприємство має змогу забезпечити робітників роботою, і робітники цю роботу виконують. Крім того, представник позивача зазначає, що в самому наказі взагалі не вказано, в чому причина призупинення договору саме з позивачем, в чому полягає неможливість надання їй роботи чи неможливість виконання роботи позивачем.
14. Позивач вказує, що призупинення трудового договору з працівником фактично позбавляє працівника роботи і належного йому заробітку, який би він отримав, коли б працював на своєму робочому місці і виконував покладені на нього обов`язки. Таким чином позивач також просив суд про стягнення з відповідача компенсації за період з 16.12.2022 до моменту фактичного допуску до роботи, виходячи з розміру оплати 588,28 грн за робочий день.
15. 25.10.2023 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова матеріали справи за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвокатки Світличної Яни Олексіївни до КП "Жилкомсервіс" про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору передано на розгляд Господарського суду Харківської області з тих підстав, що в межах справи №922/831/23 ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство КП "Жилкомсервіс".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
16. 12.03.2024 рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/831/23 (638/2126/23) позовну заяву задоволено. Визнано незаконним та скасовано Наказ директора КП "Жилкомсервіс" №1512-1/1 від 15.12.2022 про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 , майстра дільниці № 3 Шевченківського району. Зобов`язано КП "Жилкомсервіс" нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 16.12.2022 по день фактичного допуску до роботи як оплату за час вимушеного прогулу, виходячи з суми 588,28 грн за кожен день. Стягнуто з КП "Жилкомсервіс" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 905,00 грн.
17. Суд першої інстанції дійшов висновку, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки в суді відповідач не довів з наданням належних та допустимих доказів факту неможливості надання роботи позивачу у зв`язку з військовою агресією проти України, в свою чергу позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона могла та бажала виконувати свою роботу, мала таку можливість, обставин відсутності можливості виконувати роботу позивачем в цій справі не встановлено.
18. Встановивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суд, керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, поклав на відповідача обов`язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі - за період з 16.12.2022 по день фактичного допуску до роботи як оплату за час вимушеного прогулу, виходячи з суми 588,28 грн. за кожен день.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
19. 13.06.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 21.06.2024) рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 у справі №922/831/23 (638/2126/23) залишено без змін.
20. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що права позивача порушені та підлягають захисту у заявлений ним спосіб.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21. 11.07.2024 (через підсистему "Електронний суд") КП "Жилкомсервіс" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 у справі №922/831/23 (638/2126/23); ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
22. Касаційна скарга подана з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.
23. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
24. При цьому, скаржник стверджує, що застосований судом апеляційної інстанції висновок Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №149/1089/22 не може бути застосований до спірних у цій справі правовідносин, оскільки у межах справи № 149/1089/22 відповідачем є Акціонерне товариство "Українська залізниця", а обставини справи свідчать про те, що трудовий договір з позивачем, який обіймав посаду заступника директора структурного підрозділу "Санаторій "Медичний центр реабілітації залізничників" філії "Центр оздоровлення та відпочинку" (який розташовано у Вінницькій області), було призупинено через зменшення кількості відпочиваючих у санаторії.
25. Тобто, призупинення трудового договору з позивачем у справі №149/1089/22 стало наслідком не повномасштабної агресії російської федерації, оскільки санаторій знаходиться не у зоні активних або можливих бойових дій, а наслідком економічних чинників і саме на цій підставі Верховний Суд констатував, що сама по собі обставина зменшення кількості пацієнтів санаторію після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача роботою.
26. Натомість, як доводить скаржник, у цій справі спірний наказ було прийнято у зв`язку тим, що через повномасштабну військову агресію проти України велика кількість мешканців міста були вимушені евакуюватися до більш безпечних територій, Виконавчим комітетом Харківської міської ради було вирішено здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги споживачам, через скрутне фінансове становище на підприємстві було проведена оптимізація виробничого процесу та залишені лише необхідні спеціалісти, у ОСОБА_1 відсутня кваліфікація для виконання іншої роботи.
27. Наведене, за доводом скаржника, свідчить як про відсутність можливості у КП "Жилкомсервіс" надати роботу ОСОБА_1 , так і про відсутність можливості ОСОБА_1 виконувати роботу, отже спірний наказ про призупинення дії трудового договору зумовлений об`єктивними чинниками - повномасштабною військовою агресією та спричиненим такою агресією погіршенням фінансового стану КП "Жилкомсервіс".
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
28. 09.09.2024 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
29. Позивачка наголошує на обґрунтованості висновків судів, натомість доводи відповідача не підтверджені жодними доказами щодо неможливості надати позивачу роботу у зв`язку з військовою агресією проти України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
31. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо законності наказу комунального підприємства про призупинення дії трудового договору з працівником на підставі ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
32. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
33. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
34. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
35. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
36. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
37. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України.
38. 15.03.2022 прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
39. Частинами другою Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України.
40. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
41. Відповідно до частини першої, четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
42. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
43. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
44. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
45. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
46. У постановах Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 149/1089/22, від 06.06.2024 у справі № 638/6000/22 Суд дійшов висновку, що наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
47. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
48. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що спірним наказом директора КП "Жилкомсервіс" від 15.12.2022 було призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , майстра дільниці №3 Шевченківського району, з 16.12.2022 до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану. При цьому будь-яких підстав для такого призупинення в наказі не наведено.
49. Судами також встановлено, що доказів на підтвердження неможливості виконання роботи позивачем в період винесення наказу про призупинення дії трудового договору відповідачем не надано. Навпаки, суди встановили, намагання та бажання позивача приступити до виконання трудових обов`язків.
50. Відносно доводів відповідача про те, що через військову агресію значна кількість мешканців міста евакуювалися до більш безпечних регіонів, а місцевою владою було вирішено здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги споживачам, суд апеляційної інстанції вказав, що за обставинами справи вбачається, що підприємство здійснювало свій основний вид діяльності та надавало житлово-комунальні послуги на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору (доказів щодо призупинення діяльності підприємства матеріали справи не містять). Відповідачем не доведено об`єктивних обставин, пов`язаних з воєнним станом, які б перешкоджали позивачеві приходити на роботу та виконувати свою трудову функцію (завдання, посадові обов`язки).
51. Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що сама по собі обставина значного відтоку жителів міста після введення воєнного стану на території України та погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками на підставі статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
52. Водночас, відповідачем не надано судам доказів проведення як самої оптимізації виробничого процесу, так і того чи відбулася така оптимізація саме у період видачі наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем, і чи скорочено внаслідок такої оптимізації посаду майстра дільниці №3, яку займає позивач.
53. Таким чином, суди встановили, що відповідачем не доведено наявності передбачених статтею 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" підстав для призупинення дії трудового договору, які б свідчили про неможливість виконання відповідачем виробничих завдань та функцій підприємства, призупинення його діяльності, а також про неможливість виконання позивачем визначених трудовим договором завдань.
54. Отже колегія суддів Верховного Суду погоджується із обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про незаконність призупинення дії трудового договору з позивачем та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування спірного наказу КП "Житлокомсервіс" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки.
55. Відносно доводів скаржника про невірне застосування судом апеляційної інстанції ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №149/1089/22 колегія суддів зазначає наступне.
56. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
57. Колегія суддів зазначає, що наведена скаржником відмінність фактичних встановлених судами обставин у цій справі та справі № 149/1089/22 щодо особи роботодавця та особливостей економіки на підприємстві після введення воєнного стану, про які стверджує скаржник, з огляду на зміст спірних правовідносин, не спростовує правильність врахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 149/1089/22 щодо застосування ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та необхідності доведення обставин неможливості роботодавця у зв`язку з військовою агресією проти України надати працівнику роботу, а останній її виконувати для призупинення дії трудового договору з таким працівником.
58. Доводи скаржника про те, що винесення спірного наказу про призупинення дії трудового договору було зумовлено об`єктивними чинниками - повномасштабною військовою агресією та спричиненим такою агресією погіршенням фінансового стану КП "Жилкомсервіс" колегія суддів відхиляє, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі та встановлення обставин справи, що в силу ст. 300 ГПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.
59. Верховний Суд також наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
60. Верховним Судом у цій справі не встановлено порушень судами норм процесуального права щодо оцінки доказів у справі, а скаржник не вказує, який саме доказ не було досліджено судами попередніх інстанцій чи досліджено з порушенням закону.
61. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
62. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).
63. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
65. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
66. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Жилкомсервіс" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 у справі № 922/831/23 (638/2126/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік