ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/43/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Артемчук Тетяни Вікторівни

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 (судді Ярош А.І., Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

у справі № 923/43/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Артемчук Тетяни Вікторівни

до Фізичної особи-підприємця Макієвської Олени Вікторівни

про стягнення 423 029, 36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Артемчук Тетяна Вікторівна звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом, в якому (згідно з подальшим уточненням) просила стягнути з Фізичної особи-підприємця Макієвської Олени Вікторівни, заборгованість по орендній платі у сумі 30000,00 грн, суму прострочки внесення орендної плати з розрахунку 0,1 % за кожен день прострочки у розмірі 9724,00 грн, суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 838,36 грн, суму збитків, понесених у зв`язку з відновлювальними роботами, в розмірі 194967,00 грн, суму збитків понесених у зв`язку з неодержаним прибутком (упущена вигода) в розмірі 180000 грн, витрати пов`язані із розглядом справи, понесені позивачем у зв`язку із залученням експерта в сумі 3500,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6266,28 грн.

Під час розгляду заявлених позовних вимог суди встановили, що 05.05.2015 між Фізичною особою-підприємцем Артемчук Тетяною Вікторівною (орендодавцем) і Фізичною особою-підприємцем Макієвською Оленою Вікторівною (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі - договір), на умовах якого орендодавець передала, а орендар прийняла у платне строкове користування нежитлове приміщення в порядку та на умовах, визначених договором.

Умовами вказаного договору передбачено, що об`єкт оренди передається орендодавцем та приймається орендарем протягом 3-х календарних днів з моменту підписання договору за актом - приймання передачі, що оформляється у вигляді додатку до договору та є його невід`ємною частиною. Стан об`єкта оренди на момент передачі в оренду зазначається сторонами в акті - приймання передачі.

В акті приймання-передачі об`єкта від 05.05.2015 сторонами зазначено, що "об`єкт оренди потребує здійснення ремонту. Додатково стан об`єкту оренди зафіксовано на фотознімках. Пожежна сигналізація, вентиляція, опалення у приміщенні - відсутні. Потужність номінальна електроенергії - 5,6 Квт/год. Підведено точки водопостачання, електроенергії з лічильниками, каналізації. В наявності - металеві двері, унітаз, рукомийник. Вікна відсутні."

Пунктом 4.1. договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди за перший і останній місяці оренди становить 8000 грн, за другий, третій та четвертий місяць - 0 грн, за п`ятий, шостий - 5000 грн на місяць, починаючи з сьомого місяця оренди - з 05.11.2015 - 8000 грн на місяць. Об`єктом оренди за договором є приміщення кафе загальною площею 58,2 м2, розташованого за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 15 (п. 1.3 договору). Пунктом 3.1 договору погоджено, що термін дії договору - 2 роки 11 місяці, тобто він діє з 05.05.2015 по 04.04.2018.

27.04.2016 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 05.05.2015, якою внесено зміни до п. 4.1. договору щодо розміру орендної плати, а саме, погодили, що "з 06 травня 2016 року розмір орендної сплати визначено - 10400 грн. за місяць" в іншій частині умови договору залишено без змін.

Також до договору оренди 28.03.2017 укладено додаткову угоду № 2, якою внесено зміни до пунктів 1.2., 4.1, 4.2, 4.5, 5.2.2, та 6.1 договору. Змінено підстави для надання об`єкту нерухомості в оренду, розмір орендної плати, підстави припинення дії договору в односторонньому порядку, доповнено розділ обов`язки та права орендаря, а також визнано додаткову угоду від 27.04.2016 до договору оренди нежитлового приміщення такою, що втратила силу.

Додатковою угодою № 2 від 28.03.2017 сторонами погоджено, що розмір орендної плати з 01.04.2017 становить 30000,00 грн. Пунктом 3 додаткової угоди змінено та викладено п. 4.2. договору в такій редакції "4.2. До 13 квітня 2017 року орендар сплачує різницю вартості орендної плати за останній місяць оренди в розмірі 22000 грн. В разі дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря, кошти, сплачені наперед, не повертаються, а зараховуються як за фактично останній місяць оренди".

За умовами п. 4.4. договору орендна плата сплачується щомісячно, наперед, 1-го числа поточного місяця оренди в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця або в інший не заборонений законом спосіб.

Сторонами погоджено, що розірвання договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити орендну плату та штрафні санкції за порушення умов договору в розмірі 0,1-ї відсотків від заборгованої суми за кожен день прострочки внесення орендної плати.

Відповідно до п. 6.1 укладеного договору, орендар зобов`язується протягом травня - серпня 2015 року провести ремонтні роботи в приміщені, вартість та об`єм яких погодити з орендодавцем шляхом погодження кошторису або укладення додаткової угоди.

Крім того, умовами договору визначено, що орендар зобов`язується після припинення дії договору не проводити демонтаж невід`ємних частин приміщення (вікна, двері, підлога, стіни, дах), а також претендувати на відшкодування ремонтних робіт орендодавцем як у повному обсязі, так і частково.

За умовами договору орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, всі витрати з експлуатації, орендованого приміщення (комунальні послуги), утримувати орендоване приміщення у повній справності, здійснювати за власний рахунок, за письмової згоди поточний ремонт орендованого приміщення, не здійснювати без письмової згоди орендодавця добудову, перепланування, реконструкцію і прибудову капітальних споруд, до орендованого приміщення, підтримувати території, прилеглі до орендованого приміщення, та земельну ділянку в належному санітарному стані, за власний рахунок усувати всі несправності та поломки комунікацій (електромережа, трубопровід і т.п.) орендованого приміщення в період терміну дії договору оренди, які виникли з вини орендаря, безперешкодно допускати в орендоване приміщення орендодавця та його представників за довіреністю з метою перевірки використання об`єкта оренди у відповідності до умов договору з періодичністю визначеною пп. 5.2.1 п. 5.2., дотримуватись санітарних, протипожежних та інших обов`язкових вимог при експлуатації орендованого майна, дотримуватися правил охорони праці та норм санітарного стану, після закінчення строку оренди повернути орендоване майно орендодавцю в належному стані з врахуванням природного та фізичного зносу за період його оренди.

У відповідності до розділу 7 договору орендар зобов`язаний передати орендодавцю орендоване приміщення протягом 3-х днів за додатковою угодою актом приймання - передачі та підготувати його до передачі. Орендоване приміщення повинно бути передане не в гіршому стані, у якому воно було передане в оренду, з урахуванням ремонтних робіт, які будуть проведені орендарем на підставі кошторису або укладеної додаткової угоди.

Судами з`ясовано, що 05.03.2018 орендодавець направив орендарю лист з повідомленням про закінчення строку дії укладеного договору оренди нерухомого майна та з пропозицією продовжити чи припинити дії вказаного договору, який останнім залишено без відповіді; акт приймання-передачі приміщення після його повернення з оренди сторонами не підписано.

Під час огляду 06.04.2018 представником орендодавця орендованого приміщення ним виявлено значні його пошкодження, у зв`язку з чим орендодавець звернулась до поліції з заявою про вчинення злочину, про що складено відповідний протокол.

Однак відповідне кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ознак кримінального правопорушення, про що складено постанову від 20.04.2018, в якій окрім іншого зазначено про існування підстав вважати, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, пов`язані з порушенням договору оренди приміщення.

Звертаючись до господарського суду з позовом, орендодавець посилалась на те, що орендарем порушено умови укладеного договору оренди, а саме: не виконано вимоги щодо порядку проведення розрахунків за орендоване майно, не дотримано умов щодо порядку утримання орендованого майна та порядку повернення даного майна орендодавцю.

За доводами позивача, відповідач порушила умови розділу 7 договору, яким встановлено порядок повернення орендодавцю об`єкту оренди, не передала належним чином орендоване приміщення, у не гіршому стані, у якому воно було з урахуванням ремонтних робіт, з урахуванням умов п. 6.1. та 7.4. якими передбачено проведення ремонту орендованого приміщення та прямо зазначено, що після припинення дії договору орендар не має право проводити демонтаж невід`ємних частин приміщення (вікна, двері, підлога, стіни, дах), а також претендувати на відшкодування ремонтних робіт орендодавцем, як у повному обсязі так і частково.

Обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати, позивач стверджувала, що ремонт приміщення проведено за рахунок коштів, від сплати яких відповідач була звільнена протягом другого-четвертого місяців оренди, а також зменшення плати за п`ятий та шостий місяці оренди. Відтак, зважаючи на те, що відповідач всупереч умовам договору, демонтувала двері, вікна, внутрішню обшивку приміщення, пошкодила приміщення, порушила опломбування лічильників, позивач вважає, що підстава для звільнення від сплати вказаної частини орендної плати відпала, тому вважає не сплаченою орендну плату в сумі 34 000 грн. Також позивачем заявлено вимоги про стягнення нарахованих на підставі укладеного договору суму прострочки внесення орендної плати з розрахунку 0,1% за кожен день прострочки у розмірі 9724,00 грн, суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 838,36 грн, суму понесених збитків у зв`язку з відновлювальними роботами у розмірі 194967,00 грн, суму збитків понесених у зв`язку з неодержаним прибутком (упущена вигода) в розмірі 180000,00 грн та суму витрат пов`язаних у зв`язку із залученням експерта у розмірі 3500,00 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 (суддя Нікітенко С.В.) позовні вимоги задоволено частково, а саме в частині заборгованості з орендної плати у сумі 34 000,00 грн, пеню у сумі 5 900,16 грн, 3% річних у сумі 838,36 грн та збитки, понесені у зв`язку з відновлювальними роботами, у розмірі 194 967,00 грн. В решті позову відмовлено.

Під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду апеляційним судом встановлено, що у ході розгляду даної справи господарським судом першої інстанції у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Разом з тим, для повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, забезпечення принципу змагальності сторін, встановленого ст.13 ГПК України, та надання відповідачу можливості надати свої заперечення проти позовних вимог, враховуючи, що відповідач не приймала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для надання правової оцінки додатковим доказам, наданим відповідачем на стадії апеляційного розгляду.

З урахуванням оцінки нових, а також наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов протилежних висновків у задоволеній місцевим судом частині позову, зазначив про недоведеність позивачем факту і розміру спричинених йому збитків, а також про відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу з орендної плати протягом періоду здійснення ремонту орендованого приміщення.

За таких обставин постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 рішення місцевого суду частково скасовано, стягнуто з відповідача 22 000 грн заборгованості з орендної плати, пеню у розмірі 4048,00 грн, 3% річних у розмірі 542,47 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду повністю, а з рішенням місцевого суду - в частині відмови в стягненні орендної плати, пені та 3% річних - позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить у вказаній частині судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

За доводами скаржника судами зроблено помилкові висновки стосовно правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору оренди, вважає, що оскільки відповідач знищив здійснений ним ремонт та демонтував встановлені двері, вікна, стелю та підлогу, орендна плата має бути сплачена ним у повному обсязі, без урахування знижки та звільнення за декілька місяців оренди, під час яких і здійснювався вказаний ремонт.

Відповідач у поданому на касаційну скаргу відзиві заперечує проти доводів позивача, вважає, що позовні вимоги є безпідставними у повному обсязі.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного суду, а також рішення місцевого суду в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні у даній справі зобов`язання мають бути виконані з урахуванням, в тому числі, положень ст.ст. 759 762 774 ЦК України, згідно з якими за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлене договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Спростовуючи висновки місцевого суду про те, що передбачене договором часткове звільнення орендаря від сплати орендної плати обумовлене тим, що орендар проводив ремонтні роботи орендованого приміщення, апеляційний суд правильно зауважив, що умовами укладеного між сторонами договору встановлено розмір орендної плати за об`єкт оренди без посилань на обов`язок орендаря здійснювати ремонт приміщення замість сплати орендної плати, та, відповідно, будь-якої можливості зміни розміру орендної плати у разі не виконання орендарем своїх зобов`язань стосовно здійснення ремонту у приміщенні та підстав виникнення обов`язку сплатити орендну плату за 2, 3 та 4 місяці оренди.

Колегія суддів погоджується з оцінкою умов договору, наданою апеляційним судом, та вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 8000 грн. за другий, третій та четвертий місяць оренди нежитлового приміщення. При цьому, апеляційним судом слушно зазначено про те, що позивачем не обґрунтовано розмір орендної плати за вказані місяці саме у сумі 8000 грн на місяць, враховуючи, що з п`ятого місяця оренди орендна плата становила 5000 грн.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції підтверджується наявними у справі доказами, відповідає умовам договірних зобов`язань, що існували між сторонами, та узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Натомість доводи касаційної скарги про те, що демонтаж відповідачем дверей, вікон, внутрішньої обшивки приміщення, пошкодження приміщення, порушення опломбування лічильників, є достатньою підставою для стягнення орендної плати у іншому, ніж передбачено договором, розмірі, базуються на викривленому змісті умов укладеного між сторонами договору, суперечать встановленим обставинам справи і не відповідають жодній нормі права, тому відхиляються колегією суддів касаційної інстанції.

У зв`язку з цим, правильним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені і 3% річних, нарахованих на непідтверджену суму заборгованості.

Щодо вимог про стягнення збитків, обґрунтованих позивачем тими обставинами, що внаслідок вказаних дій відповідача, з метою приведення приміщення у стан, в якому його можливо здавати в оренду, їй довелось здійснювати відновлювальні роботи вартістю 194967,00 грн, що підтверджується відповідним висновком експерта, то апеляційним судом надана вичерпна оцінка на підставі положень:

- ст. 22 ЦК України, за якою збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі;

- ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, в силу якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

- ч. 1 ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені;

- ст. 225 ГК України, згідно з якою до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом;

- ч. 3 ст. 225 ГК України, якою передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків;

- п. 7.4. укладеного між сторонами договору, яким встановлено, що орендоване приміщення повинно бути передано орендодавцю не в гіршому стані, у якому воно було передано в оренду, з урахуванням ремонтних робіт, які будуть проведені орендарем на підставі кошторису або укладеної додаткової угоди. У разі обладнання приміщення капітальними спорудами, які неможливо демонтувати при здачі орендованого приміщення, все обладнання залишається на об`єкті оренди без відшкодування його вартості орендарю.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За висновком апеляційного суду позивачем не доведено існування вказаних умов ані висновком судової будівельно-технічної експертизи № 6 від 20.04.2018, яким встановлено вартість ремонтно-відновлювальних робіт по відновленню належного функціонування об`єкту експертизи приміщення на підставі акта прийому-передачі об`єкта оренди від 05.05.2015 та плана будівлі кафе станом на 12.04.2018, ані будь-якими іншими доказами.

Так, апеляційним судом враховано, що позивачем під час розгляду даної справи в порушення вимог ст.ст.74 - 76 ГПК України не надано доказів того, в якому саме стані приміщення передавалось в оренду відповідачу. При цьому, апеляційним судом слушно зауважено, що вказівка, яка міститься в Акті прийому-передачі об`єкта оренди від 05.05.2015, "приміщення потребує здійснення ремонту" має невизначений характер та не характеризує наявне у ньому обладнання, вікна, двері тощо. Такі відомості є недостатньо інформативними, не дають змоги оцінити в повному обсязі стан приміщення та можливості порівняння стану приміщення на час його повернення з оренди з тим станом, в якому воно передавалось відповідачу, враховуючи також те, що серед матеріалів справи відсутній акт про повернення об`єкту оренди позивачу по закінченню строку дії договору.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що для здійснення експертизи експертом було враховано докази, які не містять достатньої інформації для підтвердження факту завдання відповідачем позивачу збитків, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відхилення такого доказу як неналежного.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, адже матеріалами справи підтверджується, що при проведенні експертизи експертом встановлена сума вартості заміщення ремонтно-відновлювальних робіт без урахування документів, підтверджуючих стан об`єкта до та після його повернення з оренди та без урахування доказів здійсненого орендарем ремонту приміщення.

На переконання колегії суддів касаційної інстанції, судом апеляційної інстанції наведено обґрунтовані і переконливі доводи, достатні для відхилення вказаного висновку експертизи в якості доказу завдання позивачу збитків у вказаному ним розмірі, оскільки на підставі наявних доказів неможливо встановити наявність понесених збитків у вигляді витрат на ремонт приміщення.

На підтвердження висновку про необґрунтованість вимог про стягнення збитків у вигляді вартості відновлюваного ремонту, апеляційним судом також вказано на умови п. 6.1 договору, якими передбачено, що орендар зобов`язується протягом травня - серпня 2015 року провести ремонтні роботи в приміщені, вартість та об`єм яких погодити з орендодавцем шляхом погодження кошторису або укладення додаткової угоди. Однак наявні матеріали справи не містять кошторису або укладеної між сторонами додаткової угоди, погодженої з орендодавцем на проведення ремонтних робіт, з зазначенням переліку та вартості робіт.

Враховуючи відсутність кошторису на проведення ремонту та доказів стану приміщення, правильним є висновок апеляційного суду про недоведеність позивачем наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, заявлених на підставі висновку експертизи, якому судом надана критична оцінка.

Водночас як правильно зазначив апеляційний суд, вартість здійсненого позивачем ремонту після звільнення відповідачем орендованого приміщення не доводить наявності нанесених збитків та їх розміру, адже їх неможливо визначити через відсутність можливості порівняти стан звільненого приміщення із тим станом, в якому воно передавалось в оренду.

Сукупність вказаних обставин підтверджує правильність висновку апеляційного суду про неможливість на підставі наявних у справі доказів підтвердження або спростування того факту, що приміщення знаходиться не в гіршому стані, у якому воно передавалось орендарю, дійсний стан якого сторонами належним чином не зафіксовано.

У зв`язку з цим, апеляційним судом обґрунтовано відмовлено у вимогах про стягнення з відповідача вартості відновлення приміщення.

Щодо протилежних доводів скаржника, то ними не спростовано основного - відсутності обґрунтованих доказів того, що відновлювальний ремонт приміщення, розрахований експертом, відновить приміщення саме до того стану, в якому воно передавалось в оренду відповідачу. Це саме стосується і інших наданих позивачем доказів, як-то накладних, товарних чеків на придбання будівельних матеріалів тощо.

Таким чином, оскільки за результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів скаржника, постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині в силу приписів ст. 309 ГПК України має бути залишена без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Артемчук Тетяни Вікторівни залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі №923/43/19 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.