ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/449/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Красножон О. М.,

Херсонської обласної ради - не з`явився,

Фізичної особи-підприємця Аксайської Тетяни Анатоліївни - не з`явився,

Комунального закладу

«Гімназія ім. Т. Г. Шевченка» Херсонської обласної ради - не з`явився,

Південного офісу Держаудитслужби - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019

(у складі колегії суддів: Поліщук Л. В. (головуючий), Аленін О. Ю., Богатир К. В.)

у справі № 923/449/18

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради

до Фізичної особи-підприємця Аксайської Тетяни Анатоліївни, Комунального закладу «Гімназія ім. Т. Г. Шевченка» Херсонської обласної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Південного офісу Держаудитслужби

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору і додаткових угод до договору,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Заступник прокурора Херсонської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради (далі - позивач, Облрада) до Фізичної особи-підприємця Аксайської Тетяни Анатоліївни (далі - відповідач, ФОП Аксайська Т. А.) та Херсонської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів ім. Т. Г. Шевченка Херсонської обласної ради (далі - Херсонська загальноосвітня школа-інтернат), в якому просив:

визнати недійсним рішення тендерного комітету Херсонської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів ім. Т. Г. Шевченка Херсонської обласної ради про визначення переможця процедури відкритих торгів на предмет закупівлі ДК 021:2015:15110000-2 «М`ясо» та прийняття рішення про намір укласти договір, оформлене протоколом від 24.01.2018 № 19 (далі - рішення від 24.01.2018);

визнати недійсним договір про закупівлю від 05.02.2018 № 17, укладений між Херсонською загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Херсонської обласної ради та ФОП Аксайською Т. А. на постачання товарів харчової промисловості ДК 021:2015:15110000-2 - М`ясо (свинина, яловичина, курятина) загальною вартістю 477 500,00 грн (далі - договір від 05.02.2018 №17);

визнати недійсними додаткові угоди від 26.03.2018 №1, від 10.04.2018 № 2, від 10.05.2018 № 3 до договору від 05.02.2018 № 17, укладені між Херсонською загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІІ ступенів ім. Т. Г. Шевченка Херсонської обласної ради та ФОП Аксайською Т. А.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що:

тендерна пропозиція ФОП Аксайської Т. А. не відповідала умовам тендерної документації, визначеним у ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - у редакції, чинній на дату проведення торгів), оскільки не містила інформації про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристика предмета закупівлі, тому мала бути відхилена Херсонською загальноосвітньою школою-інтернат відповідно до ст.30 Закону України «Про публічні закупівлі»;

процедура закупівлі проведена з порушенням вимог ст. 28 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо розгляду та оцінки тендерних пропозицій;

спірний договір від 05.02.2018 № 17 (з урахуванням додаткових угод до нього), укладений за результатами проведення спірних відкритих торгів, суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», інтересам держави і суспільства, тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Також прокурор, зазначаючи про невжиття Облрадою заходів щодо оскарження спірних відкритих торгів та оспорення договору від 05.02.2018 № 17 та додаткових угод до нього, вказував на правомірність звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Облради, яка є засновником Херсонської загальноосвітньої школи-інтернат, здійснює контроль за використанням та збереженням майна та за фінансово-господарською діяльністю закріпленого за нею навчальним закладом, а також несе відповідальність за організацію харчування у закладі. Окрім того, прокурор вказував, що позовна заява пред`явлена в інтересах держави в особі Облради з метою усунення виявлених порушень у сфері державних закупівель, які були допущені під час проведення процедури закупівлі та укладення договору на постачання продуктів харчування (м`яса) у навчальний заклад, який підпорядкований Облраді.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.11.2018 залучено до участі у справі Південний офіс Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, а ухвалою від 20.12.2018 - замінено відповідача Херсонську загальноосвітню школу-інтернат на її правонаступника - Комунальний заклад «Гімназія ім. Т. Г. Шевченка» Херсонської обласної ради (далі - відповідач, Гімназія).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.01.2019 позов прокурора задоволено повністю. Визнано недійсними рішення тендерного комітету, оформлене протоколом від 24.01.2018 № 19, договір про закупівлю від 05.02.2018 № 17 та додаткові угоди від 26.03.2018 № 1, від 10.04.2018 № 2, від 10.05.2018 № 3 до цього договору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що тендерна пропозиція ФОП Аксайської Т. А. не відповідала умовам тендерної документації, визначеним у ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки не містила інформації про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристика предмета закупівлі, тому мала бути відхилена Херсонською загальноосвітньою школою-інтернат відповідно до ст. 30 Закону України «Про публічні закупівлі». Процедура закупівлі проведена з порушенням вимог ст. 28 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо розгляду та оцінки тендерних пропозицій. Спірний договір від 05.02.2018 № 17 з урахуванням додаткових угод до нього суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203 215 ЦК України.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі Облради, оскільки саме Облрада є засновником Херсонської загальноосвітньої школи-інтернат, а згідно з положеннями ч. 3 ст. 37 Закону України «Про загальну середню освіту», на органи місцевого самоврядування у галузі загальної середньої освіти в межах їх компетенції покладено забезпечення реалізації державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; виконання функцій засновника закладів загальної середньої освіти на відповідній території; створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти, забезпечення соціального захисту учнів (вихованців).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 10.01.2019 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що прокурор помилково визначив позивачем у спірних правовідносинах Облраду, оскільки до компетенції Облради не входить контроль за проведенням публічних закупівель, тоді як такими повноваженнями наділені Держаудитслужба та Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція), які мають право звертатись до суду з відповідним позовом при виявлені випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та невиконання підконтрольною установою вимог до усунення певних порушень.

Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019, у грудні 2019 року Заступник прокурора Херсонської області звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019, а рішення Господарського суду Херсонської області від 10.01.2019 - залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги Заступник прокурора Херсонської області зазначив про правомірність звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Облради, оскільки Облрада є засновником Херсонської загальноосвітньої школи-інтернат, правонаступником якої є Гімназія, здійснює контроль за використанням та збереженням майна та за фінансово-господарською діяльністю закріпленого за нею навчальним закладом, а також несе відповідальність за організацію харчування у закладі.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі та зупинено касаційне провадження у справі № 923/449/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18.

26.03.2020 ФОП Аксайська Т. А. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечила доводи касаційної скарги, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції від 30.10.2019 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі №923/449/18 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.08.2020.

07.08.2020 Заступник прокурора Херсонської області подав до Верховного Суду документ, який має назву «відзив на касаційну скаргу», в якому навів заперечення щодо доводів, зазначених у відзиві ФОП Аксайської Т. А.

Облрада, Гімназія та Південний офіс Держаудитслужби не скористалися своїм правом відповідно до ст. 295 ГПК України та не подали до суду касаційної інстанції письмових відзивів на касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області.

У судове засідання 19.08.2020 Облрада, ФОП Аксайська Т. А., Гімназія та Південний офіс Держаудитслужби своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, а також зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», внесені постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04.05.2020 № 343 щодо дозволу діяльності адвокатів та положення ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) щодо можливості участі учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності представників Облради, ФОП Аксайської Т.А., Гімназії та Південного офісу Держаудитслужби.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки Заступник прокурора Херсонської області подав касаційну скаргу до набрання чинності цим Законом, зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній до 08.02.2020.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.2018 Херсонською загальноосвітньою школою-інтернат на вебсайті //prozorro.gov.ua оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю товару ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» код 15110000-2 М`ясо (свинина, яловичина, курятина) у кількості 6000 кг. Розмір бюджетного призначення 537 500,00 грн. Кінцевий строк подання, а також дата та час розкриття тендерних пропозицій -22.01.2018 (UA-2018-01-05-000454-b) (далі - спірні відкриті торги).

Відповідно до реєстру отриманих пропозицій тендерні пропозиції подано двома учасниками ФОП Аксайською Т. А. та ФОП Чередниченко М. В.

Керуючись протоколом розгляду тендерних пропозицій та за результатами проведення електронного аукціону процедури спірних відкритих торгів, тендерний комітет Херсонської загальноосвітньої школи-інтернат прийняв рішення, яке оформлене протоколом від 24.01.2018 № 19, відповідно до якого переможцем спірних відкритих торгів визначено ФОП Аксайську Т. А., та вирішено укласти з ФОП Аксайською Т. А. договір про закупівлю товару ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» код 15110000-2 М`ясо (свинина, яловичина, курятина).

05.02.2018 між Херсонською загальноосвітньою школою-інтернат (замовник) та ФОП Аксайською Т. А. (постачальник) укладено договір про закупівлю № 17, за умовами якого постачальник зобов`язався протягом 2018 року поставити товари харчової промисловості ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» код 15110000-2 М`ясо (свинина, яловичина, курятина) відповідно до специфікації, а замовник - прийняти та оплатити товар. Ціна договору становить 477 500,00 грн. Термін постави товарів - до 31.12.2018. Договір діє до 31.12.2018, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх виконання (п. 1.1, 3.1, 5.1, 10.1 договору).

Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору від 05.02.2018 № 17) постачальник зобов`язався протягом 2018 року поставити замовнику 6000 кг м`яса (свинина, яловичина, курятина) всього на суму 477 500,00 грн.

У період дії договору від 05.02.2018 № 17 сторони вносили зміни у нього в частині вартості за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод: від 26.03.2018 № 1, якою було збільшено ціну за одиницю товару на 10 %, від 10.04.2018 № 2, якою було збільшено ціну за одиницю товару на 10 %, від 10.05.2018 № 3, якою було зменшено ціну за одиницю товару. Зміни вносились сторонами без зміни кількості, якості та загальної вартості товару.

Посилаючись на те, що процедура закупівлі проведена з порушенням вимог ст. 28 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо розгляду та оцінки тендерних пропозицій, зазначаючи, що тендерна пропозиція ФОП Аксайської Т. А. не відповідала умовам тендерної документації, визначеним у ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки не містила інформації про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристика предмета закупівлі, тому мала бути відхилена Херсонською загальноосвітньою школою-інтернат відповідно до ст. 30 Закону України «Про публічні закупівлі», а спірний договір від 05.02.2018 № 17 (з урахуванням додаткових угод до нього) суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», інтересам держави і суспільства, прокурор звернувся до господарського суду із цим позовом в інтересах держави в особі Облради.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що прокурор помилково визначив позивачем у спірних правовідносинах Облраду, оскільки до компетенції Облради не входить контроль за проведенням публічних закупівель, тоді як такими повноваженнями наділені Держаудитслужба та Держфінінспекція, скасував рішення суду першої інстанції від 10.01.2019 про задоволення позову та відмовив у задоволенні позову.

Касаційний господарський суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених ст. 53 ГПК України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано і у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015, яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1, 2 ч. 4).

Отже, системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також зазначає компетентний орган.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Так, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду), оскільки відмова у позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, яка уточнила правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та у справі № 925/650/18, від 17.04.2019 у справі № 923/560/18, від 18.04.2019 у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18, від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, та відступила від правових висновків, зазначених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 16.04.2019 у справі № 925/650/18, від 17.04.2019 у справі № 923/560/18.

Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з ч. 2 ст. 315 ГПК України, п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», мають враховуватись судами при розгляді справ.

У справі № 923/449/18, яка розглядається, судом першої інстанції, при вирішенні спору по суті та задоволенні позову, констатовано доведеність прокурором законних підстав для представництва інтересів держави в особі Облради у спірних правовідносинах.

Втім, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився та зазначив про те, що прокурором неправильно визначено Облраду як орган, уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах, що стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 10.01.2019 з постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо дій суду щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, наведений у вказаній вище постанові у справі № 912/2385/18, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з посиланням на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Облради у спірних правовідносинах, є передчасним.

У справі № 923/449/18, яка розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Облрада у спірних правовідносинах не є належним позивачем, оскільки не наділена повноваженнями здійснювати контроль у сфері публічних закупівель, натомість належними позивачами у даному випадку є Держаудитслужба та/або Держфінінспекція.

Разом з тим за наведеною вище правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 суд повинен вирішити питання чи є позивач (особа, в інтересах якої поданий прокурором позов) тією заінтересованою особою, про яку йдеться в ч. 2 ст. 4 ГПК України, розглядаючи справу по суті. При цьому при вирішенні такого питання суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин та оцінки конкретних фактичних обставин справи.

У спорах, які пов`язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, в залежності від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин (предмета та підстав позову). Водночас положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави.

Так, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - у редакції, чинній на дату звернення прокурором із цим позовом) уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

У ч. 2, 6 ст. 25 Закону України «Про освіту» вказано, що засновник закладу освіти здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти та зобов`язаний, зокрема, забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.

У ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальну середню освіту» зазначено, що відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у закладах загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності додержання в них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти фінансуються за рахунок коштів засновника (засновників) цих закладів (ч. 2 ст. 43 цього Закону).

На органи місцевого самоврядування у галузі загальної середньої освіти в межах їх компетенції покладено забезпечення реалізації державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; виконання функцій засновника закладів загальної середньої освіти на відповідній території; створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти, забезпечення соціального захисту учнів (вихованців) (ч. 3 ст. 37 Закону України «Про загальну середню освіту»).

При визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст.53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом у справі № 923/449/18, яка розглядається, в інтересах держави в особі Облради, вказував, що Облрада у спірних правовідносинах виступає як головний розпорядник бюджетних коштів, орган, який представляє інтереси територіальної громади, а також як засновник Херсонської загальноосвітньої школи-інтернат, який здійснює контроль за використанням та збереженням майна та за фінансово-господарською діяльністю закріпленого за нею навчальним закладом.

На підтвердження своїх доводів, прокурор надав Статут Херсонської загальноосвітньої школи-інтернат, відповідно до якого школа-інтернат є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області, які є засновниками цього навчального закладу в особі Облради. Заклад підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Облраді, яка серед іншого здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю школи-інтернат. Фінансування навчального закладу здійснюється за бюджетні кошти на основі кошторису, який затверджується у т. ч. Облрадою (пп. 1.4-1.6 п. 1, пп. 9.2 п. 9, пп. 11.6, 11.8 п. 11 Статуту).

Наведеним доводам прокурора та наданим ним доказам суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 73 86 ГПК України належної правової оцінки не надав, в результаті чого, дійшовши висновку, що Облрада у спірних правовідносинах не є належним позивачем, не з`ясував характер спірних правовідносин і в залежності від цього не визначив орган, уповноважений державою на захист порушених прав держави у спірних правовідносинах, попри те, що суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З огляду на викладене, є передчасним висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність прокурором підстав звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Облради як головного розпорядник бюджетних коштів, органу, уповноваженого представляти інтереси територіальної громади, та засновника Херсонської загальноосвітньої школи-інтернат, який здійснює контроль за використанням та збереженням майна та за фінансово-господарською діяльністю закріпленого за нею навчальним закладом.

Одночасно, посилаючись на Положення про Держфінінспекцію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 310, та зазначаючи, що Держфінінспекція також здійснює державний фінансовий контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі та вживає заходів до усунення виявлених порушень шляхом звернення до суду з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 868 Держфінінспекцію реорганізовано шляхом перетворення її у Держаудитслужбу.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог ст. 86 236 238 282 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 310 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) постанова суду апеляційної інстанції від 30.10.2019 у цій справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати наведене, з`ясувати характер спірних правовідносин, перевірити подані сторонами докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

При цьому апеляційному суду необхідно звернути увагу на те, що звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Облради, прокурор просив, зокрема, визнати недійсним договір про закупівлю від 05.02.2018 № 17 та додаткові угоди до нього, а правовим наслідком в разі задоволення таких позовних вимог може бути застосування реституції відповідно до ст. 216 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист прав і законних інтересів.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Як вбачається зі змісту спірного договору від 05.02.2018 № 17 він був укладений строком до 31.12.2018, а матеріали справи свідчать, що на момент розгляду справи судами як першої інстанції, так і апеляційної інстанції, спірний договір від 05.02.2018 № 17 та додаткові угоди до нього були виконані, поставки предмета закупівлі «М`ясо» здійснені ФОП Аксайською Т. А. у повному обсязі, необґрунтоване підвищення ціни за одиницю товару відповідно до додаткової угоди від 10.04.2018 № 2 було компенсоване постачальником за рахунок безоплатної поставки товару на завищену суму, про що вказано у акту ревізії від 22.05.2018 № 15-21-03-30/04 Держаудитслужби.

Отже, при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід також надати належну правову оцінку наведеним обставинам, оскільки ці обставини мають значення для вирішення питання щодо можливості поновлення порушених майнових прав та інтересів держави.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 08.02.2020, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 923/449/18 скасувати.

3. Справу № 923/449/18 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий