ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 923/576/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача 1 - не з`явилися,
позивача 2 - не з`явилися,
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - Перевозника П. М. (адвоката),
прокуратури - Романова Р. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 (судді: Поліщук Л. В. - головуючий, Лавриненко Л. В., Таран С. В.) і
рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 (суддя: Остапенко Т. А.) у справі
за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Міністерства аграрної політики та продовольства України (правонаступник - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України)
до 1) Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області, 2) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування та визнання недійсним і скасування свідоцтва про право приватної власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник прокурора Херсонської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) та Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерства) із позовом до Виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області (далі - Виконавчий комітет) та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ") про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради від 28.12.2011 № 170 "Про оформлення права власності та видачу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі і споруди філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Голопристанський елеватор" на вул. Елеваторній, 1 в м. Голій Пристані; про визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 163195 від 07.02.2012 про право приватної власності на будівлі і споруди філії ПАТ "ДПЗКУ" "Голопристанський елеватор", вартістю 14 195 890,00 грн, видане Виконавчим комітетом ПАТ "ДПЗКУ".
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор послався на незаконне вибуття з державної власності у приватну власність відповідача-2 державного майна, оскільки рішення про зміну форми власності прийнято з перевищенням повноважень та суперечить вимогам чинного законодавства: статті 19 Конституції України, статті 145 Господарського кодексу України, статей 115 319 326 Цивільного кодексу України. Крім того, прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності і захистити порушене право держави на спірне майно.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі КМУ та Міністерства до Виконавчого комітету та ПАТ "ДПЗКУ" задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету від 28.12.2011 № 170 "Про оформлення права власності та видачу Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі і споруди філії ПАТ "ДПЗКУ "Голопристанський елеватор" на вул. Елеваторній, 1 в м. Голій Пристані". Визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії САЕ № 163195 від 07.02.2012 про право приватної власності на будівлі і споруди філії ПАТ "ДПЗКУ "Голопристанський елеватор", вартістю 14 195 890,00 грн, видане Виконавчим комітетом. Стягнуто з Виконавчого комітету на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. Стягнуто з ПАТ "ДПЗКУ" на користь прокуратури Херсонської області судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
2.2. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 залишено без змін.
2.3. Рішення судів мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог. Також суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позов заявлений в межах трирічного строку позовної давності, а тому заява відповідача-2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності залишена судом без задоволення. Разом з цим, суд зазначив про відсутність підстав для оцінки поважності причин пропуску строків позовної давності за клопотанням прокурора та позивача-1.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 та постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019, ПАТ "ДПЗКУ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019, прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Голопристанської міської ради від 28.12.2011 № 170 "Про оформлення права власності та видачу Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі і споруди філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Голопристанський елеватор" на вул. Елеваторній, 1 в м. Голій Пристані"; визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 163195 від 07.02.2012 про право приватної власності на будівлі і споруди філії ПАТ "ДПЗКУ" "Голопристанський елеватор", вартістю 14 195 890,00 грн, виданого Виконавчим комітетом.
3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилався на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права: статей 85 86 Господарського кодексу України, статей 111 115 325 328 Цивільного кодексу України, статті 11 Закону України "Про акціонерні товариства", частин 1, 2 статті 129-1 та пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, частини 4 статті 75, статей 86 236 237 326 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник стверджує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольча корпорація України" створено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ДП "ДПЗКУ") та прийнято рішення про передачу спірного майна до статутного капіталу ДП "ДПЗКУ". На підставі постанови КМУ № 593 від 06.06.2011 перетворено ДП "ДПЗКУ" у ПАТ "ДПЗКУ", статутний капітал ПАТ "ДПЗКУ" формувався на базі майна державного підприємства. Згідно з Статутом ПАТ "ДПЗКУ", товариство є власником майна переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу. З урахуванням вказаних обставин, скаржник вважає, що до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" було передано саме спірне нерухоме майно, а не майнові права, а тому він правомірно набув право власності на майно, передане засновником до статутного капіталу.
Крім того, скаржник зазначає про порушення судами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що прокурор не довів, а суди не встановили правові підстави представництва прокурора у цій справі.
Скаржник наголошує на порушенні судами статей 261 267 Цивільного кодексу України з огляду на те, що КМУ з 22.07.2014, а Міністерство з 30.07.2017 були обізнані про порушення своїх прав, а тому заява про застосування строку позовної давності підлягала задоволенню.
3.3. Виконавчий комітет у відзиві на касаційну скаргу зазначив про її обґрунтованість, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора. Зазначав про те, що судами проігноровано факт пропуску строку позовної давності позивачами. При винесенні оскаржуваного рішення Виконавчий комітет діяв у межах повноважень, встановлених чинним на той час законодавством.
3.4. Кабінет Міністрів України просить у відзиві на касаційну скаргу залишити касаційну скаргу ПАТ "ДПЗКУ" без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суди вірно встановили, що ПАТ "ДПЗКУ" отримало спірне майно для здійснення статутної діяльності, а не у власність, а тому неправомірно набуло право приватної власності. Щодо позовної давності, зазначає, що обізнаність КМУ про порушення права державної власності не доведена скаржником, а протиправні рішення виконавчим комітетом приймалися без участі позивача-1.
3.5. Заступник прокурора Херсонської області у відзиві на касаційну скаргу вказує, що відсутнє рішення власника про зміну правового режиму майна ДП "ДПЗКУ" з державної власності у приватну, Голопристанський елеватор за Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" приватизації не підлягає, але може бути корпоратизований, тому суди дійшли правильного висновку щодо невідповідності оскаржених рішень Виконавчого комітету чинному законодавству. Зазначає, що необхідність процесуального представництва державних інтересів саме прокурором була викликана невжиттям протягом тривалого часу заходів для повернення майна у власність держави позивачами. На підставі викладеного просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Суди встановили, що 11.08.2010 КМУ прийняв постанову № 764 "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - постанова КМУ № 764 від 11.08.2010), відповідно до якої ліквідовано дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - ДАК "Хліб України") та утворено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України") з віднесенням його до сфери управління Міністерства.
Відповідно до пункту 5 постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 статутний капітал ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства.
4.2. Згідно з Переліком дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації, що є додатком до постанови № 764 від 11.08.2010, зокрема, припиняється шляхом ліквідації Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Голопристанський елеватор".
4.4. На виконання пункту 3 постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу № 46 від 30.03.2011, комісія з ліквідації Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Голопристанський елеватор" передала, а ДП "ДПЗКУ" прийняло цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Голопристанський елеватор" .
4.5. Постановою КМУ № 593 від 06.06.2011 внесені зміни до постанови КМУ №764 від 11.08.2010, а саме перетворено ДП "ДПЗКУ" у Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - Державне ПАТ "ДПЗКУ"). При цьому зазначено, що повноваження з управління корпоративними правами Державного ПАТ "ДПЗКУ" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства.
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ № 593 від 06.06.2011, 100 відсотків акцій Державного ПАТ "ДПЗКУ", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення КМУ; Державне ПАТ "ДПЗКУ" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.
Цією ж постановою доручено Міністерству здійснити у встановленому порядку заходи, пов`язані з перетворенням ДП "ДПЗКУ".
4.6. На виконання постанови КМУ № 593 від 06.06.2011 Міністерством виданий наказ № 325 від 07.07.2011 "Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яким реорганізовано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Статутний капітал товариства формується на базі майна ДП "ДПЗКУ" (пункт 4 Наказу № 325 від 07.07.2011).
Відповідно до акта оцінки майна ДП "ДПЗКУ" від 26.09.2011, його статутний капітал станом на липень 2011 року складає 867 717 000,00 грн.
4.7. Наказом Міністерства № 634 від 17.11.2011 "Про деякі питання діяльності Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено ПАТ "ДПЗКУ" шляхом перетворення ДП "ДПЗКУ" та затверджено його Статут; здійснено емісію акцій ПАТ "ДПЗКУ" на весь розмір його статутного капіталу 867 717 000,00 грн; випущено 8 677 170 простих іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 100,00 грн кожна; створено філії ПАТ "ДПЗКУ" згідно з додатком.
4.8. Відповідно до переліку філій ПАТ "ДПЗКУ", що створюються, який є додатком до наказу Міністерства № 634 від 17.11.2011, створено філію "Голопристанський елеватор".
На підставі акта приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків від 18.11.2011 ДП "ДПЗКУ" передало, а ПАТ "ДПЗКУ" прийняло станом на 18.11.2011 майновий комплекс відповідно до додатків.
4.9. Згідно з пунктами 1.1, 1.4, 1.6, 4.4, 5.1, 6.6, 7.1 Статуту ПАТ "ДПЗКУ" останнє створено шляхом перетворення ДП "ДПЗКУ" відповідно до постанови КМУ від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Засновником товариства є держава в особі КМУ. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови КМУ № 593 від 06.06.2011 "Про внесення зміни до постанови Кабінету міністрів України від 11.08.2010 № 764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків ДП "ДПЗКУ". Товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому статуту та меті діяльності товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту. Статутний капітал товариства становить 867 717 000,00 грн та формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. До прийняття окремого рішення КМУ 100% акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави. Акціонерами товариства є, зокрема, держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій товариства та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій товариства, визначених для продажу згідно з прийнятим у встановленому порядку рішення про їх приватизацію.
4.10. 25.11.2011 Філія ПАТ "ДПЗКУ" "Голопристанський елеватор" звернулася до Голопристанського міського голови з клопотанням (вих. №07/01) видати свідоцтво на право власності на будівлі та споруди філії ПАТ "ДПЗКУ" "Голопристанський елеватор", розташовані за адресою: 75600, м. Гола Пристань, вул. Елеваторна 1.
4.11. 28.12.2011 Виконавчим комітетом прийнято рішення № 170 "Про оформлення права власності та видачу ПАТ "ДПЗКУ" свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлі і споруди філії ПАТ "ДПЗКУ" "Голопристанський елеватор" на вул. Елеваторній 1 в м. Голій Пристані.
4.12. На підставі вказаного рішення Виконавчий комітет 07.02.2012 видав ПАТ "ДПЗКУ" свідоцтво серії САЕ №163195 від 07.02.2012 про право приватної власності на будівлі та споруди філії ПАТ "ДПЗКУ" "Голопристанський елеватор", Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вулиця Елеваторна, будинок 1.
4.13. 07.02.2012 Херсонське державне бюро технічної інвентаризації прийняло рішення про державну реєстрацію прав ПАТ "ДПЗКУ" на зазначений об`єкт нерухомого майна та сформовало витяг №33101669.
4.14. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для визнання оспорюваних рішень виконавчого комітету та виданого ним свідоцтва незаконними та недійсним відповідно.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
5.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2019 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ДПЗКУ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018.
У зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2019 № 29.3-02/1513 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Херсонської області № 923/576/18.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.07.2019 призначено колегію суддів у справі № 923/576/18 у складі Багай Н. О. - суддя-доповідач, Волковицька Н. О., Зуєв В.А.
Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2019 зупинено провадження у справі № 923/576/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.
Великою палатою Верховного Суду 26.06.2019 ухвалено постанову у справі № 587/430/16-ц, яка була оприлюднена 30.09.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження у справі № 923/576/18 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження.
У зв`язку з відпусткою судді Волковицької Н. О. розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 № 29.3-02/3694 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Херсонської області № 923/576/18.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.11.2019 призначено колегію суддів у справі № 923/576/18 у складі Багай Н. О. - суддя-доповідач, Дроботова Т. Б., Зуєв В.А.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2019 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ПАТ "ДПЗКУ" у справі № 923/576/18 до 21.11.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
10.07.2020 від заступника Генерального прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 923/576/18.
Великою палатою Верховного Суду 26.05.2020 ухвалено постанову у справі № 912/2385/18, яка була оприлюднена 20.07.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 поновлено провадження у цій справі № 923/576/18, призначено здійснити розгляд у відкритому судовому засіданні 27.08.2020.
Ураховуючи усунення обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у даній справі та поновлення провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 923/576/18 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
5.4. Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги про визнання незаконними та скасування рішення Виконавчого комітету від 28.12.2011 № 170, а також про визнання недійсним свідоцтва серії САЕ № 163195 від 07.02.2012 про право приватної власності на майновий комплекс - "Голопристанський елеватор", виданого Виконавчим комітетом ПАТ "ДПЗКУ". Підставою для звернення до суду з позовом прокурор визначив неправомірне, за відсутності рішення власника нерухомого майна - держави, прийняття Виконавчим комітетом рішення про передачу державного майна у приватну власність ПАТ "ДПЗКУ". Правовою підставою для звернення з позовом прокурора зазначено невчинення протягом тривалого часу компетентними органами дій щодо повернення майна до державної власності.
5.5. Частиною 2 статті 325 Цивільного кодексу України передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно з частиною 3 статті 86 Господарського кодексу України забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
Отже внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється.
5.6. За змістом частин 2, 3, 4 статті 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.
Суди встановили, що на виконання постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 було утворено ДП "ДПЗКУ", в статутний капітал якому за актом приймання-передачі від 20.01.2011 передано, зокрема, цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Голопристанський елеватор". Згідно з постановою КМУ від 06.06.2011 № 593 Міністерством видано наказ від 07.07.2011 № 325 про реорганізацію ДП "ДПЗКУ" шляхом його перетворення у ПАТ "ДПЗКУ", яке є правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства. На підставі спірного рішення виконавчого комітету було переоформлено право власності на вказаний об`єкт за ПАТ "ДПЗКУ", про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Як установили суди, рішення власника про зміну правового режиму майна ДП "ДПЗКУ" з державної власності у приватну відсутнє, Голопристанський елеватор за Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" приватизації не підлягає, його також не може бути корпоратизовано, тому суди дійшли правильного висновку щодо невідповідності оскарженого рішення Виконавчого комітету чинному законодавству.
5.7. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на момент ухвалення оскаржуваних рішень виконавчого комітету) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
За змістом статей 4, 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" повноваження щодо управління об`єктами державної власності здійснює Кабінет Міністрів України.
Отже, оскільки власником майнового комплексу - "Голопристанський КХП", є держава Україна в особі КМУ, то Виконавчий комітет не міг здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права державної власності.
5.8. Ураховуючи викладене, суди обґрунтовано встановили, що оспорюване рішення від 28.12.2011 № 170 прийнято Виконавчим комітетом з перевищенням повноважень, поза межами компетенції, за відсутності рішення власника (держави Україна) про зміну правового режиму державного майна, а отже і оспорюване свідоцтво, видане товариству на підставі незаконного рішення, є недійсним.
5.9. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільний кодекс України).
При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц (провадження N 14-252цс18).
5.10. Отже, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що тягар доведення пропуску строку позовної давності згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладається на особу, яка заявила про застосування позовної давності.
Суд зазначив, що на підтвердження обізнаності позивачів про те, що цілісний майновий комплекс філії ПАТ "ДПЗКУ" Голопристанський елеватор" оформлений на праві приватної власності за ПАТ "ДПЗКУ", відповідач-2 надав наступні документи:
1) довідку від 17.09.2012 № 24/321, складену за результатами перевірки діяльності ПАТ "ДПЗКУ" за перше півріччя 2012, проведеної на підставі наказу Міністерства № 501 від 10.08.2012. З довідки вбачається, що станом на 20.08.2012 виготовлені технічні паспорти та отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно філій, власником якого є ПАТ "ДПЗКУ", зокрема і філії ПАТ "ДПЗКУ" "Голопристанський елеватор";
2) лист ПАТ "ДПЗКУ" № 130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 про повідомлення Міністерства про те, що з метою реєстрації права власності на майно, товариством в якості внеску до статутного капіталу отримано свідоцтва про право приватної власності, зокрема, на філію "Голопристанський елеватор";
3) листи ПАТ "ДПЗКУ" від 13.06.2013 № 130-2-116/1-9/2156, від 26.09.2013 № 130-10-252/1-9/3908, від 14.03.2014 № 130-2-49/1-9/741, якими повідомлено про те, що на балансі ПАТ "ДПЗКУ" не обліковуються об`єкти державного нерухомого майна та об`єкти, які можуть бути передані в оренду;
4) довідку Державної фіскальної інспекції № 07-21/74 від 21.07.2014 щодо перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності, в якій зазначено, що перевіркою наявності документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно, яке увійшло до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" встановлено, що згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, які видані місцевими органами виконавчої влади за місцем його фактичного розташування, та витягом з реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником майна за місцем розташування 34-х філій корпорації є ПАТ "ДПЗКУ";
5) Аналітично-статистичний збірник за результатами діяльності Державної аудиторської служби України за січень-вересень 2013 року, в якому зазначено про реєстрацію ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на майно передане до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ".
5.11. Надаючи правову оцінку зазначеним документам, суди дійшли висновків про те, що наданими доказами підтверджено інформування позивачів про вчинення дій щодо реєстрації права приватної власності та отримання правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна філій ПАТ "ДПЗКУ". Проте, жоден із зазначених документів не містить повідомлення про реєстрацію права приватної власності та отримання правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна філій ПАТ "ДПЗКУ", у тому числі Голопристанський елеватор, та порушує положення законодавства, права та інтереси позивачів.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено ПАТ "ДПЗКУ", з огляду на те, що суди встановили, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження саме обізнаності позивачів про порушення інтересів держави у зв`язку з оформленням ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на спірне майно до одержання відповідних повідомлень від прокуратури від 02.03.2018 № 05/2-224вих18, №05/2-225вих18. За таких обставин, прокурор заявив позов у межах трирічного строку без пропуску строків позовної давності.
5.12. Заперечення скаржника щодо права прокурора на звернення з даним позовом Верховний Суд відхиляє з огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою для свого звернення в інтересах держави в особі компетентних органів зазначив про неправомірне вибуття майна із власності держави, довів, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтував необхідність їх захисту, а також правильно зазначив Кабінет Міністрів України і Міністерство аграрної політики та промисловості України як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Суди встановили, що ні КМУ, ні Міністерство не вжили заходів до усунення порушень законодавства, що призвело до вибуття з державної власності спірного об`єкта нерухомого майна. Зазначене у свою чергу свідчить про невиконання уповноваженими органами своїх обов`язків з управління ПАТ "ДПЗКУ" і є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі зазначених органів.
Крім того, прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору до звернення до суду шляхом направлення Міністерству та КМУ листів від 02.03.2018 (т. 1 а.с. 118, 119), від 20.06.2018 (т.1 а.с. 129, 131).
У контексті наведеного Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до якої невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У цій справі прокурор повідомив листами Кабінет Міністрів України і Міністерство аграрної політики та промисловості України як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, про порушення їх майнових прав відповідачами, а у подальшому звернувся самостійно з позовом в інтересах держави в особі зазначених органів.
5.13. Доводи скаржника про порушення судом частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України з огляду на неврахування фактів, які встановлені постановою суду у адміністративній справі № 818/3912/13-а, є необґрунтованими. У зазначеній справі вирішувалося питання про реєстрацію права власності ПАТ "ДПЗКУ" на майновий комплекс, який знаходиться за адресою: Сумська область, Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Андріївська, 10, тобто, інший майновий комплекс. Питання про набуття ПАТ "ДПЗКУ" права власності на майновий комплекс, який є предметом спору у цій справі № 923/576/18, не вирішувалося. Крім того, відповідно до частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас, згідно з частиною 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
5.14. Решта доводів, викладених у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржених судових рішень у справі відсутні.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).
6.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 08.11.2018 у справі № 923/576/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв