ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 924/1213/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

прокуратури - Савицької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 (колегія суддів: Олексюк Г. Є. - головуючий, Петухов М. Г., Гудак А. В.) та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 (суддя Танасюк О. Є.), у справі

за позовом першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Транс"

про стягнення 86 710,35 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року перший заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Хмельницької міської ради, звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Транс" (далі - ТОВ "Актив-Транс") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 86 710,35 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту придбання нерухомого майна (01.07.2002) на вул. Курчатова, 124 у м. Хмельницькому ТОВ "Актив-Транс" не оформило право користування (оренди) земельної ділянки відповідно до вимог законодавства, орендної плати не сплачувало, що підтверджується актом від 20.04.2018, складеним представниками управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради за результатами обстеження земельної ділянки. Таким чином, прокурор зазначав, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного Договору збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження (невиплати) орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Підставою позову прокурором визначено положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019, позов у справі № 924/1213/18 залишено без розгляду.

2.2. Судові рішення обґрунтовані тим, що, звертаючись із позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або в разі відсутності відповідного органу. При цьому саме лише посилання у позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження є недостатніми для прийняття позовної заяви до розгляду. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Сама по собі обставина незвернення позивача із позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Господарськими судами зазначено, що наведені прокурором обставини пасивної поведінки позивача без відповідних підтверджуючих доказів не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Хмельницькою міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав територіальної громади. Ураховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 і ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі № 924/1213/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся заступник прокурора Рівненської області з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 і ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі № 924/1213/18, а справу передати для продовження розгляду до Господарського суду Хмельницької області.

3.2. У касаційній скарзі заступник прокурора Рівненської області зазначає, що судові рішення у цій справі прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а саме статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53 236 Господарського процесуального кодексу України. Заступник прокурора Рівненської області також зазначає, що господарські суди, здійснюючи оцінку підставам звернення прокурора із позовом у цій справі, усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади, про що свідчать листи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 05.06.2018, 25.06.2018, 30.07.2018, залишили поза увагою те, що Хмельницька міська рада з серпня 2018 року не зверталась з позовом до суду про захист інтересів територіальної громади міста. Бездіяльність позивача полягає в тому, що, будучи наділеним Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування" повноваженнями щодо захисту інтересів територіальної громади, в тому числі у судовому порядку, позивач до суду так і не звернувся. Отже, саме така "пасивна поведінка" Хмельницької міської ради, яка достеменно знала про порушення своїх прав і не вживала жодних дій для їх поновлення, спонукала прокурора до захисту держави у судовому порядку.

4. Розгляд касаційної скарги, встановлені судами обставини справи та позиція Верховного Суду

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені згідно із Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 у справі № 924/1213/18.

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2019 № 29.3-02/1358 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 924/1213/18 у зв`язку із відпусткою судді Дроботової Т. Б.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2019 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Волковицька Н. О., Зуєв В. А.

Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2019 зупинено провадження у справі № 924/1213/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 поновлено провадження у справі № 924/1213/18, відмовлено у задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора про поновлення провадження у справі № 924/1213/18, зупинено провадження у справі № 924/1213/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі № 924/1213/18.

Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2019 зупинено провадження у справі № 924/1213/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.08.2020 № 29.3-02/1645 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 924/1213/18 у зв`язку із відпусткою судді Волковицької Н. О.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 924/1213/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з ТОВ "Актив-Транс" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 86 710,35 грн.

4.4. Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення із цим позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, зазначає, що така необхідність зумовлена потребою захистити інтереси держави, яка надала органам місцевого самоврядування (позивачу) право розпоряджатися землями територіальних громад в порядку та у спосіб, які передбачені Земельним кодексом України. Звернення із позовом прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - оплатності користування землею комунальної власності.

Також прокурор зазначає, що суспільний інтерес полягає у повному та своєчасному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес відповідача, який упродовж тривалого часу використовував земельну ділянку для обслуговування власних об`єктів нерухомого майна безоплатно. У позові підставою представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради прокурор зазначає пасивну поведінку позивача як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який, усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, впродовж тривалого часу за захистом до суду не звертався.

4.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

4.6. Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

4.7. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

4.8. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

4.9. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

4.10. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

4.11. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

4.12. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

4.13. Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

4.14. Верховний Суд в цьому випадку погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, який був підтриманий апеляційним господарським судом, про недоведення прокурором нездійснення чи неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке.

4.15. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

4.16. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

4.17. Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

4.18. Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, касаційна інстанція зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Хмельницька міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до ТОВ "Актив-Транс", а сама по собі обставина незвернення Хмельницької міської ради із позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

4.19. Посилання скаржника на листи, адресовані Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 05.06.2018, 25.06.2018, 30.07.2018, не можуть бути взяті до уваги, оскільки позов у цій справі поданий першим заступником керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Хмельницької міської ради. Натомість, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, зареєстрований як самостійна юридична особа, про що свідчить запис від 16.02.2007 № 16731020000004475.

4.20. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

4.21. Водночас помилковими є висновки судів про те, що прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо), оскільки відповідно до пункту 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

4.22. Крім того, процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на зазначене, помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суд.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що у справах за позовами, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Проте неправильна кваліфікація господарськими судами попередніх інстанцій правовідносин відповідно до положень статті 226 Господарського процесуального кодексу України, не призвела до неправильного ухвалення судових рішень у цій справі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення в цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 924/1213/18.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 і ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі № 924/1213/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак