ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 924/1240/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Хмельницької міської ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 (судді: Маціщук А. В. - головуючий, Петухов М. Г., Олексюк Г. Є.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.01.2020 (суддя Музика М. В.) у справі
за позовом Хмельницької міської ради
до фізичної особи-підприємця Ядухи Олександра Васильовича
про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 626 489, 64 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень
1.1. У листопаді 2019 року Хмельницька міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Ядухи О. В. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Чорновола, 41/2В у м. Хмельницькому у сумі 626 489,64 грн.
1.2. Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення статей 83 120 125 126 206 Земельного кодексу України, статей 1212 1214 Цивільного кодексу України Податкового кодексу України та Закону України "Про оцінку землі" обґрунтовані тим, що ФОП Ядух О. В. не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розміщено належне йому на праві власності нерухоме майно, чим позбавляє Хмельницьку міську раду як орендодавця такої земельної ділянки одержавити дохід у виді орендної плати за землю та порушує права позивача.
1.3. ФОП Ядух О. В. у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, наголошуючи, що згідно з правовою позицією, вкладеною у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/96/19, позивач у справах про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати має надати докази існування протягом зазначеного у позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми. Таку правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду у справах № 922/3443/18, № 922/2927/18, № 922/3560/18, № 922/535/18, № 922/955/18, № 922/392/18, № 922/391/18.
Проте, Хмельницька міська рада не мала і не має реальної можливості передати земельну ділянку в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений нею період, оскільки земельну ділянку не сформовано, а розміщений на земельні ділянці об`єкт нерухомості, належний відповідачеві, у 2014 році був описаний та арештований державним виконавцем згідно з актом опису та арешту майна від 02.06.2014.
ФОП Ядух О. В. зазначив, що в акті опису та арешту від 02.06.2014, а також в акті державного виконавця від 11.06.2014 зазначено про заборону здійснювати відчуження, розпорядження та користування майном. Отже оскільки земельна ділянка невіддільна від нерухомого майна, яким відповідачеві заборонено, у тому числі, користуватися, ані відповідач, ані Хмельницька міська рада не мали можливості користуватися земельною ділянкою, а тому позивач не довів наявність реальної можливості використання земельної ділянки та отримання доходів.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.01.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять доказів, що земельна ділянка по вул. Чорновола, 41/2В у м. Хмельницькому площею 1,94 га була сформованою; відсутні відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки та внесення інформації до Державного земельного кадастру за певним кадастровим номером; відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати саме щодо земельної ділянки по вул. Чорновола, 41/2В у м. Хмельницькому, а надані позивачем витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не підтверджують наданий позивачем розрахунок для визначення орендної плати саме за цю земельну ділянку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Хмельницька міська рада у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.01.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
Скаржник зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами, зокрема актом обстеження земельної ділянки від 18.12.2018 і кадастровим планом земельної ділянки, складеним відповідною ліцензованою землевпорядною організацією, підтверджено визначення площі, меж та координат земельної ділянки, на якій розташоване належане відповідачеві нерухоме майно.
На переконання скаржника, обставина, що земельна ділянка площею 3 864,0 м2 не є сформованою немає жодного юридичного значення, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/3412/17 і № 917/1739/17 вирішальним для суду є встановлення площі земельної ділянки, яку займає нерухоме майно та яка використовується для обслуговування нерухомого майна, що й було визначено у цьому випадку актом обстеження земельної ділянки від 18.12.2018.
Проте суд апеляційної інстанції не врахував зазначених висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції з урахуванням всіх обставин справи повинен був відступити від висновків, викладених у застосованих судом постановах Верховного Суду і застосувати саме висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справах № 922/3412/17 і № 917/1739/17.
Скаржник зазначає про залишення судами поза увагою і ненадання належної оцінки наданому позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2019 № 18-22-0.33-123/116-19, виданому відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Хмельницька міська рада також наголошує, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин статтю 186 Цивільного кодексу України щодо існування головної речі (нерухомого майна) і приналежної речі (земельної ділянки), які нерозривно пов`язані, висновку Верховного Суду щодо застосування якої немає.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Ядух О. В. просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, акцентуючи на правомірності висновків судів попередніх інстанцій щодо недоведеності Хмельницькою міською радою своїх позовних вимог і ухвалення судових рішень з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах, зокрема, у справах № 922/1276/18, № 922/2082/18, № 922/3607/18, №922/3443/18, № 922/2927/18, № 922/3560/18 тощо.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у справі в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, а в решті касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
4.3. Як свідчить зміст касаційної скарги, Хмельницькою міською радою визначено такі підстави звернення, як незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин статті 186 Цивільного кодексу України, висновку Верховного Суду щодо застосування якої немає; незастосування судами правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справах № 922/3412/17 і № 917/1739/17; необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду на які посилалися суди попередніх інстанцій.
Отже, скаржник аргументує подання касаційної скарги положеннями пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.4. У справі № 924/1240/19 предметом позову була вимога Хмельницької міської ради про стягнення з ФОП Ядуха О. В. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку у сумі 626 489,64 грн, з посиланням на положення статей 83 120 125 126 206 Земельного кодексу України, статей 1212 1214 Цивільного кодексу України, положення Податкового кодексу України та Закону України "Про оцінку землі" у зв`язку з несплатою ФОП Ядух О. В. як власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, плати за користування земельною ділянкою.
4.5. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 924/1240/19, установили недоведеність позивачем його вимог.
Так, суди установили такі обставини:
- згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.10.2019 Ядуха О.В. на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 2 725,4 м2, розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2В;
- відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 14.05.2014 у справі № 2-3/686/71/14 зазначене нерухоме майно перебуває під арештом, що також підтверджується актами опису та арешту майна від 02.06.2014 державного виконавця Першого міського Відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції;
- головними спеціалістами відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Чорновола, 41/2В у м. Хмельницькому і встановлено, що земельна ділянка огороджена по периметру парканом, на території розташоване нежитлове приміщення, металеві ангари, розміщено автотранспорт, ведеться господарська діяльність, про що зазначено у акті обстеження земельної ділянки від 18.12.2018. У зазначеному акті також зазначено, що земельна ділянка не сформована, відомості у Державному земельному кадастрі відсутні;
- у листі від 21.01.2019 № 10/22-01-58-06 Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на запит Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради повідомило, що землекористувач Ядуха О. В. протягом 2016-2019 років не звітує та не сплачує орендну плату/земельний податок за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2В, без кадастрового номера, площею 1,94 га;
- за змістом витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2019 № 18-22-0.33-123/116-19, сформованого відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, середня (базова) вартість земель населеного пункту площею 1 м2 без кадастрового номера за адресою: м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2В, із цільовим призначенням - для обслуговування нежитлового приміщення, визначена у сумі 176,00 грн за м2; нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2016 році для виробництва становила 851,00 грн, у 2017 році - 1 504,00 грн, у 2018 році - 2 255,00 грн;
- згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.03.2019 № 18-22-0.33-745/116-19, сформованого відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2В становила у 2018 році - 1 504,00 грн, а з 17.07.2018 - 2 255,00 грн;
- відповідно до наданого позивачем розрахунку розміру орендної плати за період з 01.11.2016 по 31.12.2016, ураховуючи площу земельної ділянки - 3 864 м2, позивач визначив нормативну грошову оцінку земельної ділянки у сумі 3 288 264,00 грн і розмір орендної плати за землю у сумі 16 441,32 грн, що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі і за розрахунками позивача за період з 01.11.2016 р. по 01.11.2019 загальна сума недоодержаного доходу від орендної плати за землю становить 626 489,64 грн.
4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що підприємець Ядух О. В. є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2В .
4.7. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту зобов`язань з набуття та збереження майна без достатньої правової підстави є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
4.8. Згідно зі статтею 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
4.9. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Хмельницької міської ради, суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять доказів, що земельна ділянка по вул. Чороновола, 41/2В площею 1,94 га була сформована. Відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки та внесення інформації до Державного земельного кадастру за певним кадастровим номером відсутні. Отже позивачем не доведено використання відповідачем земельної ділянки саме площею 3 864 м2.
Крім того, суди попередніх інстанцій також установили, що у матеріалах справи немає витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати саме щодо земельної ділянки по вул. Чорновола, 41/2В у м. Хмельницькому площею 1,94 га, а надані позивачем витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не підтверджують розрахунок позивача для визначення орендної плати саме за цю земельну ділянку.
У той же час, згідно з положеннями пункту 14.1.147 статті 14, статті 288 Податкового кодексу України, статей 5, 20 Закону України "Про оцнку земель" не вбачається можливим зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що спростовує доводи Хмельницької міської ради про обґрунтованість такого розрахунку, виходячи із базової вартості 1 м 2 землі у м. Хмельницькому та множення на відповідні коефіцієнти, доказів на правомірність застосування яких позивачем також не надано.
Аналогічні правові позиції викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18.
4.10. Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, на незастосування правової позиції у якій посилається Хмельницька міська рада у касаційній скарзі, зроблено висновок, що у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим визнано необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції (із направленням справи на новий розгляд) про відмову в задоволенні позовних вимог Кременчуцької міськради щодо стягнення заборгованості, оскільки спірні правовідносини кваліфіковані помилково - як такі, що виникли із завданням збитків у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Крім того, у зазначеній постанові зазначено про установлені обставини справи № 917/1739/17 щодо поділу спірної земельної ділянки на чотири земельні ділянки та необхідність установлення судами фактичних обставин справи щодо розміру земельної ділянки, яка використовується саме відповідачем для визначення розміру нарахованих до стягнення грошових коштів.
Ураховуючи зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та підстави відмови у задоволенні позову Хмельницької міської ради у справі, яка розглядається (№ 924/1240/19) колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника у касаційній скарзі на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
4.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, на незастосуванні судами правової позиції у якій також посилається скаржник у касаційній скарзі, скасовано постанову суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд у зв`язку із постановленням судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального права (пункт 55 постанови).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Хмельницької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.01.2020 у справі № 924/1240/19.
4.12. Наведені у касаційній скарзі Хмельницької міської ради твердження про помилковість посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду (справи № № 922/893/19, 922/926/19, 922/2811/18, 922/955/18, 922/3560/18, 922/96/19, 922/3607/18, 915/1806/19, 924/653/18) від яких, на думку скаржника суд повинен був відступити, не можна брати до уваги, оскільки згідно зі статтею 287 Господарського процесуального кодексу України незгода із застосуванням судами попередніх інстанцій правових позицій в інших справах не є підставою для касаційного оскарження.
4.13. Твердження Хмельницької міської ради про незастосування судами до спірних правовідносин статті 186 Цивільного кодексу України та відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах також не беруться до уваги, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли з підстав стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, які врегульовані положеннями глави 83 Цивільного кодексу України.
У той же час аналіз змісту глави 13 Цивільного кодексу України, у якій міститься стаття 186, визначає зміст і поняття речей та майна.
Зазначене унеможливлює висновок про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. За змістом статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. Згідно з частиною 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування з підстав касаційного оскарження немає.
5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень немає.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження у справі № 924/1240/19 за касаційною скаргою Хмельницької міської ради в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити, в решті касаційну скаргу Хмельницької міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.01.2020 у справі № 924/1240/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді К. М. Пільков
Ю. Я. Чумак