ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/1331/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір"
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області
у складі судді Вибодовський О. Д.
від 06 лютого 2024 року
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Коломис В. В., Миханюк М. В., Павлюк І. Ю.
від 21 березня 2024 року (повний текст складений 01 квітня 2024 року)
у справі за позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський Володимир Євгенович,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
від позивача: Покотило Ю.В.,
від відповідача: Стельмах Ю.М.,
від третьої особи: не з`явились
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2023 року Фермерське господарство "Золотий жайвір" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський Володимир Євгенович, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 17 травня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем, зареєстрованим в реєстрі за № 1487, про стягнення з Фермерського господарства "Золотий жайвір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 2 589 000,00 грн, з яких: 2 555 000,00 грн - зобов`язання за аграрною розпискою та 34 000,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням статей 89, 90 Закону України «Про нотаріат», пункту 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки:
- у спірному виконавчому написі нотаріус, який не наділений повноваженнями на визначення способу, порядку та черговості виконання виконавчого напису, визначив спосіб примусового виконання: за рахунок грошових коштів, наявних на банківських рахунках боржника шляхом зарахування вказаної грошової суми боргу на рахунок кредитора, та порядок і черговість стягнення: у випадку відсутності та / або недостатності зазначеної у виконавчому написі суми грошових коштів на рахунках боржника вимоги кредитора задовольнити за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету застави - врожаю пшениці вагою 350 тон, а у разі його недостатності - врожаю іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується чи буде вирощуватися на вказаних у пункті 5 аграрної розписки земельних ділянках, а у разі відсутності в натурі предмета застави - за рахунок іншого майна боржника;
- визначені у спірному виконавчому написі спосіб, порядок та черговість його виконання суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 28 грудня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 924/1331/23.
2. Короткий зміст клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
09 січня 2024 року до Господарського суду Хмельницької області від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 924/1331/23 на підставі пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі, існує рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2023 року в іншій справі № 924/606/23, яке набрало законної сили. За твердженням відповідача, позовні вимоги та визначені підстави позову у цій справі № 924/1331/23 є ідентичними до позовних вимог та підстав позову, заявлених Фермерським господарством "Золотий жайвір", у справі № 924/606/23, містять однакове обґрунтування та нормативно-правову кваліфікацію обставин, що і позовні вимоги у справі № 924/606/23, позивач у позовній заяві посилається на обставини безпідставного визначення приватним нотаріусом у спірному виконавчому написі способу, порядку та черговості його виконання, на які також посилався у межах справи № 924/606/23.
3. Короткий зміст оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх прийняття.
Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 06 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 924/1331/23, закрив провадження у справі № 924/1331/23 на підставі пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки існує судове рішення в іншій судовій справі № 924/606/23 між тими ж сторонами, з того ж самого предмету спору та підстав, що і у цій справі, позов у цій справі має ті ж самі підстави, що і у справі № 924/606/23, містить однакове обґрунтування та нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Фермерське господарство "Золотий жайвір" просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 924/1331/23, а справу № 924/1331/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних ухвали та постанови порушили норми процесуального права, зокрема частину четверту статті 75 та пункт 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, не врахували те, що позов у цій справі поданий з інших підстав, ніж позов у справі № 924/606/23, та обставини, наведені позивачем в якості підстав позову у позовній заяві, за якою Господарський суд Хмельницької області відкрив провадження у справі № 924/1331/23, судами у межах справи № 924/606/23 не досліджувалися та не оцінювалися, були визнані такими, що змінюють підстави позову, та відхилені, і цей факт відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню у цій справі.
Крім того, за твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій помилково послалися та врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, оскільки вони є нерелевантними до обставин цієї справи № 924/1331/23 та стосувалися застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а не частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, яка була застосована судом першої інстанції.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та третя особа - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський Володимир Євгенович у відзивах на касаційну скаргу просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що наведені позивачем підстави позовних вимог у цій справі є ідентичними підставам, наведеним позивачем у позові по справі № 924/606/23, а незначні зміни у підставах позову не вважаються ні зміною підстав позову, ні новими підставами позову. За твердженням відповідача та третьої особи суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що підстави позовів у справах № 924/606/23 та № 924/1331/23 є однаковими та ґрунтуються на однакових нормах матеріального прав, з огляду на що правильно закрили провадження у цій справі.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, а також доводи відповідача та третьої особи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.
При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Чинні процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
Аналогічна правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 24 лютого 2021 року у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18 березня 2021 року у справі № 909/783/20, від 16 листопада 2021 року у справі № 910/694/21.
Як встановили суди попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі № 924/1331/23 є позовні вимоги Фермерського господарства "Золотий жайвір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський Володимир Євгенович, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 17 травня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем, зареєстрованим в реєстрі за № 1487, про стягнення з Фермерського господарства "Золотий жайвір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 2 589 000,00 грн, з яких: 2 555 000,00 грн - зобов`язання за аграрною розпискою та 34 000,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
Разом з цим суди попередніх інстанцій також встановили, що існує рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2023 року у справі № 924/606/23, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 листопада 2023 року, згідно з яким суд відмовив у задоволенні позову Фермерського господарства "Золотий Жайвір» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінського Володимира Євгеновича, про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. від 17 травня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за №1487, таким, що не підлягає виконанню.
Встановивши ці обставини та здійснивши порівняльний аналіз суб`єктного складу учасників справ № 924/1331/23 та № 924/606/23, предмети та підстави заявлених у зазначених справах позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що суб`єктний склад сторін у зазначених справах співпадає, та існує судове рішення у справі № 924/606/23 між тими ж сторонами, з того ж самого предмету спору та підстав, що і у цій справі, позов у цій справі має ті ж самі підстави, що і у справі № 924/606/23, містить однакове обґрунтування та нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з огляду на що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, закрили провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що суб`єктний склад учасників справи № 924/606/23, а також предмет спору у справі № 924/606/23, в якій Господарським судом Хмельницької області було ухвалене рішення від 13 вересня 2023 року, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 листопада 2023 року, є тотожними суб`єктному складу учасників та предмету спору у цій справі № 924/1331/23.
Однак, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про аналогічність заявлених Фермерським господарством "Золотий жайвір" підстав позову у зазначених справах № 924/1331/23 та № 924/606/23 з огляду на таке.
Як встановили господарські суди першої та апеляційної інстанцій у рішенні від 13 вересня 2023 року та постанові від 09 листопада 2023 року у справі № 924/606/23, Фермерське господарство "Золотий жайвір" як на підстави заявленого ним позову про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 17 травня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В. Є., зареєстрованим в реєстрі за № 1487, за яким було відкрито провадження у справі № 924/606/23, послалося на відсутність безспірності вимог за аграрною розпискою при вчинення спірного виконавчого напису та відсутність повноважень у представника відповідача на звернення з вимогою про усунення порушення виконання зобов`язання.
Натомість, як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі № 924/1331/23, та підтверджується матеріалами справи, той самий позивач, що і у справі № 924/606/23, (Фермерське господарство "Золотий жайвір") як на підставу заявлених позовних вимог про визнання таким, що не підлягає виконанню, зазначеного виконавчого напису, послався на те, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням статті 89, 90 Закону України «Про нотаріат», пункту 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки:
- у спірному виконавчому написі нотаріус, який не наділений повноваженнями на визначення способу, порядку та черговості виконання виконавчого напису, визначив як спосіб примусового виконання: за рахунок грошових коштів, наявних на банківських рахунках боржника шляхом зарахування вказаної грошової суми боргу на рахунок кредитора, так і порядок і черговість стягнення: у випадку відсутності та / або недостатності зазначеної у виконавчому написі суми грошових коштів на рахунках боржника вимоги кредитора задовольнити за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету застави - врожаю пшениці вагою 350 тон, а у разі його недостатності - врожаю іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується чи буде вирощуватися на вказаних у пункті 5 аграрної розписки земельних ділянках, а у разі відсутності в натурі предмета застави - за рахунок іншого майна боржника;
- такі визначені у спірному виконавчому написі спосіб, порядок та черговість його виконання суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд зазначає про те, що визначені позивачем зазначені підстави позову, за яким Господарський суд Хмельницької області відкрив провадження у цій справі № 924/1331/23, за своїм змістом та суттю стосуються порушення нотаріусом порядку вчинення спірного виконавчого напису, визначеного чинним законодавством.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже, обставини відсутності безспірності заборгованості, обставини дотримання заявником при пред`явлені нотаріусу вимоги про видачу виконавчого напису встановленого законом строку давності, обставини порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є окремими самостійними підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, які можуть бути визначені позивачами при заявленні до суду такої вимоги.
Однак, обставини порушення нотаріусом встановленого чинним законодавством порядку вчинення спірного виконавчого напису, зокрема обставини визначення нотаріусом всупереч чинного законодавства у спірному виконавчому написі способу, порядку та черговості його виконання, не були визначені позивачем підставами недійсності цього ж виконавчого напису у межах справи № 924/606/23. Ні рішення Господарського суду Хмельницької області від 13 вересня 2023 року, ні постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 листопада 2023 року у справі № 924/606/23, не містять висновків щодо зазначених обставин (щодо дотримання чи недотримання нотаріусом встановленого чинним законодавством порядку вчинення спірного виконавчого напису в частині визначення у виконавчому написі способу, порядку та черговості його виконання).
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій у зазначених рішенні та постанові у справі № 924/606/23 встановили, що ці обставини були наведені позивачем у поясненнях по справі, поданих до суду першої інстанції 08 серпня 2023 року, та зазначили про те, що не приймають їх до уваги, оскільки вони змінюють підстави позову у справі та подані з порушенням частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд зазначає про те, що наведе підтверджує факт того, що судові рішення у справі № 924/606/23 не містять висновків щодо обставин дотримання чи недотримання нотаріусом встановленого чинним законодавством порядку вчинення спірного виконавчого напису та щодо відповідності спірного виконавчого напису вимогам статті 89, 90 Закону України «Про нотаріат», пункту 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки зазначені обставини не були взяті судами попередніх інстанцій у справі № 924/606/23 до уваги.
З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач у межах справи № 924/606/23 посилався на обставини безпідставного визначення приватним нотаріусом у спірному виконавчому написі способу, порядку та черговості його виконання, оскільки суди попередніх інстанцій у межах справи № 924/606/23 не взяли до уваги ці доводи позивача, визнали їх такими, що змінюють заявлені позивачем підстави позову, не розглядали їх та не надавали їм оцінку.
Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що позов у цій справі поданий з інших підстав, ніж позов у справі № 924/606/23, а обставини, наведені ним в обґрунтування позовних вимог у цій справі, є іншими підставами позову, ніж підстави позову, визначені у справі № 924/606/23.
Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зміст та суть заявлених позивачем у цій справі підстав позову, не врахували те, що обставини, наведені позивачем в якості підстав позову у позовній заяві, за якою Господарський суд Хмельницької області відкрив провадження у справі № 924/1331/23, господарськими судами у межах справи № 924/606/23 не досліджувалися та не оцінювалися, були визнані такими, що змінюють підстави позову, та відхилені, з огляду на що суди дійшли помилкового висновку про те, що ці обставини не є зміною підстав позову у справі № 924/606/23 .
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про тотожність визначених Фермерським господарством "Золотий жайвір" підстав позовів у справах № 924/606/23 та № 924/1331/23 та про наявність підстав для закриття провадження у цій справі № 924/1331/23, допустили порушення частини четвертої статті 75, пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що вирішення судом спору у цій справі за наведеними позивачем підставами не призведе до переоцінки обставин, встановлених рішенням суду у справі № 924/606/23, яке набрало законної сили.
Крім того, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про помилкове врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, оскільки у межах зазначених справа питання закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України не вирішувалося, висновків щодо застосування пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України ці постанова Верховного Суду не містять, процесуальні обставини у зазначених справах є неподібними до процесуальних обставин у цій справі № 924/1331/23, що розглядається. З огляду на викладене Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що зазначені висновки Верховного Суду є нерелевантними до обставин цієї справи № 924/1331/23.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частин першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частинами четвертою та шостою статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Враховуючи те, що оскаржувана позивачем ухвала Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2024 року про закриття провадження у цій справі та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2024 року були прийняті з порушенням норм процесуального права та перешкоджають подальшому провадженню у справі, ці судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи № 924/1331/23 до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду.
9. Судові витрати.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що Верховний Суд не змінює оскаржувані ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій у цій справі та не ухвалює нове рішення у справі, а скасовує оскаржувані судові рішення з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат у справі, зокрема і судового збору за подання позивачем апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 924/1331/23 скасувати.
3. Справу № 924/1331/23 передати до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй