№ 924/163/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 924/163/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Стеблецької Світлани Миколаївни

на рішення Господарського суду Хмельницької області

(суддя - Субботіна Л.О.)

від 12.04.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Саврій В.А., судді: Савченко Г.І., Тимошенко О.М.)

від 14.06.2023

у справі № 924/163/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома"

до Фізичної особи - підприємця Стеблецької Світлани Миколаївни

про стягнення 7067,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рома" (далі - ТОВ "Рома") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Стеблецької Світлани Миколаївни (далі - ФОП Стеблецька С.М.) про стягнення 7 067,47 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.11.2019 між сторонами укладено договір поставки товару №38793. Враховуючи, що відповідач реалізовувала продукцію торгової марки ПрАТ "Карлсберг Україна", їй було передано в користування обладнання з брендовими логотипами на загальну вартість 41 955,25 грн, що підтверджується видатковою накладною №181 від 02.01.2020 та підписаним сторонами актом звірки. Основною умовою для передачі обладнання є використання його під час реалізації продукції ПрАТ "Карлсберг Україна". Оскільки відповідач не здійснює фактично господарську діяльність та не реалізовує вказану продукцію, то згідно з накладною на повернення від покупця №83667 від 31.01.2022 було повернуто майно за виключенням меблів загальною вартістю 7 067,47 грн. Отже, сума заборгованості відповідача становить 7 067,47 грн, яку позивач просить стягнути.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2023 у справі №924/163/23 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Стеблецької Світлани Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" кошти в розмірі 5 993,47 грн, 2 684,00 витрат на оплату судового збору. У стягненні 1 074,00 грн відмовлено.

2.2. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що наявна в матеріалах справи видаткова накладна №181 від 02.01.2020 свідчить про досягнення згоди між сторонами щодо передачі вказаного у ній майна відповідачу та є належним доказом виникнення між сторонами договірних відносин. При цьому, враховуючи невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення зазначеного позивачем майна, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість поданого позивачем позову про стягнення вартості неповернутого майна за виключенням вартості неповернутого майна, визначеного в позиції №1.

Також суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2023 у справі №924/163/23 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №924/163/23, Фізична особа - підприємець Стеблецька Світлана Миколаївна подала касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за неповернення позиції №21 за ціною 1 243,47 та в частині покладення на відповідача обов`язку по сплаті судового збору, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3.2. Підставою касаційного оскарження Фізична особа - підприємець Стеблецька Світлана Миколаївна визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Фізична особа - підприємець Стеблецька Світлана Миколаївна підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 30.11.2022 у справі №914/4092/21; Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі №703/686/15-ц.

3.5. Також у касаційній скарзі Фізична особа - підприємець Стеблецька Світлана Миколаївна зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стоїть питання покладення судами попередніх інстанцій обов`язку по сплаті судового збору на сторону (відповідача), яка відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, як інвалід 2 групи, у разі задоволення позовних вимог.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рома" (далі - постачальник) та фізичною особою - підприємцем Стеблецькою Світланою Миколаївною (далі - покупець) 01.11.2019 укладено договір поставки товару №38793 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник протягом дії даного договору зобов`язується продати (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити товар згідно заявки покупця. Ціна кількість та найменування товару визначається в накладних.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін договору і діє протягом двох років (пункт 8.1 договору).

За умовами пункту 8.2 договору якщо сторони протягом десяти днів до закінчення строку договору не повідомили одна одну про розірвання договору, він вважається продовженим на той же строк.

Договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки позивача.

Матеріали справи містять накладну №181 від 02.01.2020, за умовами якої позивач передав, а відповідач прийняла товар на загальну суму 41 955,25 грн, а саме:

1. Комплект меб. (стол+4 стула з подл.) Carlsberg 2013 (М013-015) дерево (1510) (F267034) 1 шт. за ціною 1 074,00 грн;

2. Комплект меб. (стол+4 стула з подл.) Carlsberg 2013 (М013-015) дерево (1510) (F267024) 1 шт. за ціною 1 074,00 грн;

3. Комплект меб. (стол+4 стула з подл.) Carlsberg 2013 (М013-015) дерево (1510) (F268000) 1 шт. за ціною 1 074,00 грн;

4. Комплект меб. (стол+4 стула з подл.) Carlsberg 2013 (М013-015) дерево (1510) (F268001) 1 шт. за ціною 1 074,00 грн;

5. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378555) 1 шт. за ціною 1 234,47 грн;

6. Меблі преміум (стіл + 4 стільця) Кроненбург 1664 А02582, А02432, А02803 (F357373) 1 шт. за ціною 1 992,24 грн;

7. Меблі преміум (стіл + 4 стільця) Кроненбург 1664 А02582, А02432, А02803 (F357374) 1 шт. за ціною 1 992,24 грн;

8. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378212) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

9. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378214) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

10. Меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212609) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

11. Меблі преміум (стіл + 4 стільця) Кроненбург 1664 А02582, А02432, А02803 (F357399) 1 шт. за ціною 1 992,24 грн;

12. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378211) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

13. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378558) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

14. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378560) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

15. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378557) 1 шт. за ціною 1243,47 грн;

16. Меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212612) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

17. Комплект меб. (стол+4 стула з подл.) Carlsberg 2013 (М013-015) дерево (1510) (F267027) 1 шт. за ціною 1 074,00 грн;

18. Меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212610) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

19. Меблі преміум (стіл + 4 стільця) Кроненбург 1664 А02582, А02432, А02803 (F357370) 1 шт. за ціною 1 992,24 грн;

20. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378562) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

21. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378563) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

22. Меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212608) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

23. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378506) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

24. Комплект меб. (стол+4 стула з подл.) Carlsberg 2013 (М013-015) дерево (1510) (F267023) 1 шт. за ціною 1 074,00 грн;

25. Комплект меб. (стол+4 стула з подл.) Carlsberg 2013 (М013-015) дерево (1510) (F267028) 1 шт. за ціною 1 074,00 грн;

26. Меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212611) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

27. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378215) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

28. Комплект меб. (стол+4 стула з подл.) Carlsberg 2013 (М013-015) дерево (1510) (F267035) 1 шт. за ціною 1 074,00 грн;

29. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378561) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

30. Меблі преміум (стіл + 4 стільця) Кроненбург 1664 А02582, А02432, А02803 (F357368) 1 шт. за ціною 1 992,24 грн;

31. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378210) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

32. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378213) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн;

33. Меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378554) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн.

Накладна містить підпис відповідача про отримання товару.

Відомості щодо передачі в користування відповідачу вказаного обладнання відображені також у акті звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2021 по 22.09.2021, в якому зазначено про наявність у ФОП Стеблецької С.М. орендованого обладнання на суму 59 171,99 грн та визначений перелік вказаного майна, в якому містяться в тому числі меблі, що передані відповідачу згідно з видатковою накладною № 181 від 02.01.2020.

На підтвердження неналежного виконання відповідачем свого обов`язку з повернення майна позивач подав накладну на повернення від покупця №83667 від 31.01.2022, в якій зазначено про повернення товару за переліком, вказаним у видатковій накладній №181 від 02.01.2020, окрім:

- позиція 1 (комплект меб. (стол+4 стільця з подл.) Carlsberg 2013 (М013-015) дерево (1510) (F267023) 1 шт. за ціною 1 074,00 грн) - комплект меблів без 1 стільця (на облік ставимо коли довезуть 1 стілець);

- позиція 9 - 13 відсутня (згідно з накладною на повернення під позиціями 9 - 13 знаходяться:

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212608) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212609) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212612) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212610) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212611) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

- позиція 21 відсутня (меблі люкс (квадратний стіл) 300 років Львівській пивоварні (2450) (F378212) 1 шт. за ціною 1 243,47 грн).

Вказані застереження на накладній про повернення товару скріплені підписом представника позивача із зазначенням дати 31.01.2022.

Позивач звертався до відповідача з претензією, згідно з якою просив повернути належне підприємству обладнання загальною вартістю 7 067,47 грн або повернути кошти в розмірі вартості неповернутого обладнання. Вказана претензія надіслана позивачу 17.08.2022, що підтверджується копією фіскального чеку АТ "Укрпошта".

Враховуючи, що відповідач товар не повернув та кошти в розмірі вартості неповернутого обладнання не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, надала в матеріали справи накладну на повернення від покупця №83667 від 31.01.2022, в якій зазначено про повернення позивачу меблів, крім позицій 9 - 13:

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212609) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212612) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212610) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212611) 1 шт. за ціною 950,00 грн;

- меблі дерев`яні (стіл + 2 лавки) ТМ Квас Тарас (А02152) (F212608) 1 шт. за ціною 950,00 грн.

Зазначена накладна містить лише штамп ТОВ "Рома". Будь-які застереження, підпис представника позивача на накладній відсутні.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Щодо підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Фізична особа - підприємець Стеблецька Світлана Миколаївна підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 30.11.2022 у справі №914/4092/21; Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі №703/686/15-ц.

Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

5.4. За доводами касаційної скарги ФОП Стеблецька С.М. вважає висновок місцевого господарського суду, підтриманий судом апеляційної інстанції, щодо неприйняття до розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру позовних вимог, поданого в порядку пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, хибним та таким, що обмежує право відповідача на захист порушеного права. При цьому зазначила, що судами не враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем подано до суду клопотання, в якому, з поміж іншого, відповідач просить суд зменшити позовні вимоги відповідно до доказу, поданого останнім.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України збільшити або зменшити розмір позовних вимог вправі виключно позивач.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У справі №924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду, спростовуючи доводи касаційної скарги стосовно задоволення судами заяви про зміну предмета спору виходила з того, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Суди попередніх інстанцій дослідили та надали обґрунтовану оцінку доводам заявника щодо наявності підстав для задоволення заяви про зміну предмета позову за вказаних змін фактичних обставин справи, які полягали у здійсненні відповідачем ряду дій та безпідставного розпорядження земельною ділянкою, прийняття за результатом такого розпорядження рішення, яке унеможливить відновлення права позивача.

У справі №761/6144/15-ц про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття, Верховний Суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову зазначив, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовую свої вимоги, а суд має визначити, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Верховний Суд зазначив про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову лише з тих підстав, що положення статті 1164 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач, не є підставою для задоволення позову, оскільки, встановивши факт залиття квартири, власником якої є позивач, доведення розміру шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

У справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду у спорі про стягнення збитків, завданих територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, скасувала рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведенням позивачем розміру збитків, виходячи із невідповідності нарахованому розміру збитків займаній відповідачем площі спірної земельної ділянки. При цьому суди зазначили, що позивач просив стягнути саме збитки і не посилався на положення статті 1212 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених судами під час розгляду справи та визначити, яка правова норм підлягає застосуванню.

Разом з тим у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, відхиляючи клопотання відповідача про зменшення розміру позовних вимог обґрунтовано зазначили, що за умовами пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України збільшити або зменшити розмір позовних вимог вправі виключно позивач. При цьому, поданому відповідачкою доказу, а саме накладній на повернення від покупця №83667 від 31.01.2022 (примірник відповідача) було надано оцінку в порядку положень статей 73 74 76 86 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи викладені обставини, які були встановлені судами, Верховний Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача про неврахування ними висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, оскільки наведені висновки зроблені судом касаційної інстанції, виходячи з інших встановлених фактичних обставин справи, щодо правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається.

5.5. Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц стосовно висновку, відповідно до якого відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. В зв`язку з зазначеним, ФОП Стеблецька С.М. вважає, що в даному випадку відсутність підпису відповідача після дописаного застереження свідчить про відсутність волевиявлення відповідача про погодження з відсутністю неповернутих нею позицій.

Так у постанові від 26.10.2022 у справі 227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення з підстав його неукладення через обрання неефективного (неналежного) способу захисту, зазначила, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Втім, у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку доказам у справі, а саме накладним, поданими сторонами спору, встановили, що накладна на повернення від покупця №83667 від 31.01.2022, подана відповідачем, не містить підпису уповноваженої особи позивача про отримання усього переліку меблів, вказаного у накладній. Навпаки, у накладній, поданій позивачем та підписаній відповідачем, міститься застереження, скріплене підписом представника позивача, що відповідач повернув товар за переліком, вказаним у видатковій накладній № 181 від 02.01.2020, окрім позицій 1, 9 -13, 21.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.10.2022 у справі 227/3760/19-ц, оскільки правовідносини у наведеній скаржником справі очевидно не є подібними зі справою, що переглядається. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими та додатково перевіряти докази.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала своє підтвердження.

5.6. Також у касаційній скарзі ФОП Стеблецька С.М. зазначила, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стоїть питання покладення судами попередніх інстанцій обов`язку по сплаті судового збору на сторону (відповідача), яка відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, як інвалід 2 групи, у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, з ФОП Стеблецької С.М. стягнуто 2 684,00 грн витрат на оплату судового збору.

ФОП Стеблецька С.М. подала до місцевого господарського суду копію пенсійного посвідчення №2812540944 виданого 26.05.2021 де вказано, що вона є інвалідом ІІ групи інвалідності.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 924/163/23 в частині стягнення з ФОП Стеблецької С.М. судового збору у сумі 2 684,00 грн підлягають скасуванню.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі №924/568/22.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи підприємця Стеблецької С.М. в цій частині.

6.2. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Відповідно до статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.4. З огляду на викладене Верховний Суд вважає наведені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судами норм процесуального права достатніми для скасування оскаржуваних рішень в частині стягнення судового збору.

Керуючись статтями 236 238 296 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Стеблецької Світлани Миколаївни в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Стеблецької Світлани Миколаївни в частині стягнення судового збору задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.04.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №924/163/23 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Стеблецької Світлани Миколаївни судового збору у сумі 2 684, 00 грн.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

О. Кролевець