№ 924/215/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 924/215/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

прокуратури - Кукло Д.С.,

позивача - Хмельницької обласної військової адміністрації - не з`яв.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт" - Морозова Г.Є., адвокат (ордер від 27.10.2023 АА №1367919),

третьої особи-1 - Західного офісу Державної аудиторської служби - не з`яв.,

третьої особи-2 - акціонерного товариства "Українська залізниця" - не з`яв.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - Прокурор)

на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.05.2023

(суддя Заярнюк І.В.) та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023

(головуючий - суддя Грязнов В.В., судді: Василишин А.Р. і Розізнана І.В.)

у справі № 924/215/23

за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт" (далі - Товариство)

про стягнення 2 395 093,24 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Західний офіс Державної аудиторської служби;

акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації звернувся з позовом до господарського суду Хмельницької області про стягнення з Товариства 1 697 470,36 грн. пені, 655 294,08 грн. "інфляційних втрат" та 423 28,80 грн. - 3% річних за невиконання останнім зобов`язань за договором від 12.03.2022 на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання.

Позов мотивовано тим, що Товариство невчасно здійснило поставку товару всупереч умовам спірного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.05.2023: позов задоволено частково; з Товариства стягнуто на користь Хмельницької обласної військової адміністрації 1 325 950,06 грн. пені; в решті позову відмовлено; з Товариства стягнуто на користь Хмельницької обласної прокуратури 19 889,25 грн. судових витрат.

Рішення мотивовано наявністю підстав (за здійсненим судом перерахунком) для стягнення пені та відсутністю підстав для стягнення з відповідача сум "інфляційних втрат" та 3% річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023:

- апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишено без задоволення;

- апеляційну скаргу Товариства задоволено частково;

рішення господарського суду Хмельницької області від 18.05.2023 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт" (58018, м.Чернівці, пров.Складський, буд.11-Б, код ЄДРПОУ 44258870) на користь Хмельницької обласної військової адміністрації (29005, м.Хмельницький, Майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 22985083) 244358,44 грн пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт" (58018, м.Чернівці, пров.Складський, буд.11-Б, код ЄДРПОУ 44258870) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, р/р НОМЕР_1, Держказначейська служба України, м.Київ, МФО 820172) 7330,75 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви."

- у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін;

- стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь Товариства 18 837,75 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову мотивовано наявністю підстав для зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 551 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Прокуратура просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 18.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:

- апеляційним судом не враховано висновки щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 та від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій та висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц щодо стягнення "інфляційних втрат" та 3% річних;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 549 ЦК України та частин першої, четвертої статті 231 ГК України у контексті нарахування штрафних санкцій за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, укладеного з метою постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування для забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, з метою задоволення нагальних потреб держави на період воєнного стану.

Доводи інших учасників справи

Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, просить: касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - закрити; касаційну скаргу Прокурора з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України - залишити без задоволення; постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Хмельницькою обласною військовою адміністрацією подано письмові пояснення щодо касаційної скарги Прокурора, в яких просить касаційну скарну Прокурора задовольнити повністю, рішення господарського суду Хмельницької області від 18.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

04.04.2022 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Хмельницькою обласною військовою адміністрацією (замовником), Залізницею (платником) та Товариством (постачальником) було укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, шляхом приєднання до його умов.

На офіційному веб-сайті Залізниці за посиланням: https://us.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проєкт договору на поставку продовольчих товарів, форму та умови договору затверджено рішенням правління AT "Укрзалізниця" від 12.03.2022, погоджено Мінагрополітики України - 06.04.2022 (далі - Договір)

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику (Хмельницькій обласній військовій адміністрації) продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (надалі товар) перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках, а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник (Залізниця) зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами. Обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування задатків та потреб замовника. У заявці обов`язково зазначається назва предмету закупівлі з зазначенням коду ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник) згідно з показником четвертої цифри (пункти1.2, 1.3 Договору).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів. Оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі всіма чинними змінами).

Попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3х банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. (пункти 2.2.1, 2.2.2 Договору).

Згідно з пунктами 5.8, 5.9 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товарно-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору) та підписані уповноваженими особами. Ризик випадкового знищення або псування товару, що поставляється, переходить до замовника одночасно з виникненням у нього права власності.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки. У разі порушення постачальником зобов`язань по якості, в тому числі поставки товару нижчого ґатунку, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника штраф у розмірі 10% від вартості такого товару. Заміна товару неналежної якості здійснюється постачальником за власний рахунок.

Вказаним договором сторони передбачили, що у разі не одержання платником відповідних рахунків (на попередню оплату та на остаточний розрахунок) у порядку відповідно до умов пункту 2.2 цього Договору, платник не несе жодної відповідальності за не оплату чи несвоєчасну оплату поставленого товару. Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього Договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка (пункти 6.7, 6.8 Договору).

Згідно з пунктом 10.1 Договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пунктів 11.1 11.2 Договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022. Відповідно до умов статті 634 ЦК України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов Договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.

Згідно з пунктами 11.3, 11.4 Договору постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua. Платник має право вносити зміни до цього Договору за погодженням із Замовником.

На виконання Договору Хмельницькою обласною військовою адміністрацією 04.04.2022 на адресу Товариства направлено заявку на закупівлю продовольчих товарів, а саме: макаронні вироби (Туреччина) у кількості 841 500 кг.

Товариство (постачальник) направило на адресу Хмельницької обласної військової адміністрації (замовник) рахунок на оплату від 04.04.2022 №30, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме: макаронні вироби (Туреччина) у кількості 841 500 кг, на загальну суму 46 703 250 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 08.04.2022 №893 Залізниця перерахувала Товариству суму 14 010 975,00 грн. із призначенням платежу "попередня оплата по договору на постачання продовольчих товарів згідно рахунку №30 від 04.04.22р."

Відповідачем проведено поставку товару за період з 03.05.2022 по 13.06.2022 відповідно до реєстру видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на загальну суму 21 237 408,00 грн., а саме: 03.05.2022 на 5 827 500 грн., 18.05.2022 на 988 788 грн., 25.05.2022 на 1 147 740 грн., 26.05.2022 на 1 147 740 грн., 27.05.2022 на 1 086 135 грн., 30.05.2022 на 1 147 740 грн., 31.05.2022 на 1 147 740 грн., 07.06.2022 на 1 132 200 грн., 08.06.2022 на 3 116 325 грн., 10.06.2022 на 1 165 500 грн., 13.06.2022 на 3 330 000 грн.

14.06.2022 замовником на адресу постачальника направлено листа (вих.№02/349) із повідомленням про зменшення об`ємів фінансування Хмельницької області шляхом надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 №528, та для проведення остаточного розрахунку запропоновано надати накладні за фактично поставлений товар станом на 14.06.2022 на суму 21 237 408 грн.

15.06.2022 замовником та постачальником підписано акт приймання-передачі товару на загальну суму 21 237 408 грн., який підписаний представниками сторін, скріплений печатками.

Відповідно до рахунка від 15.06.2022 №122 Залізниця перерахувала Товариству 7 226 433 грн. як оплату по Договору (платіжне доручення від 27.07.2022 №21518).

29.09.2022 Хмельницькою обласною військовою адміністрацією на адресу Товариства направлено претензію про нарахування пені у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань щодо поставки товару.

10.10.2022 Товариство листом повідомило про затримку у поставці товару у зв`язку із форс-мажорними обставинами та не з вини постачальника.

08.11.2022 Хмельницькою обласною прокуратурою на адресу Хмельницької обласної військової адміністрації направлено листа з вимогою повідомити про вжиті заходи щодо стягнення сум пені за прострочення поставки товару постачальником.

Оскільки Хмельницькою обласною військовою адміністрацією не вживалися заходи до судового захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень, прокурор звернувся із даним позовом до суду про стягнення з Товариства 1 697 470,36 грн. пені, 655 294,08 грн. "інфляційних втрат" та 42 328,80 грн. - 3% річних.

Суд першої інстанції погодився з доводами заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, що Хмельницька обласна військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах. А тому, правомірно позовна заява прокурором подана до суду в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 1 697 470,36 грн. пені за період прострочення з 11.04.2022 по 14.06.2022, суд першої інстанції зазначив таке.

Пунктом 6.1 Договору сторонами погоджено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Прокурором пеня обрахована за період з 11.04.2022 по 14.06.2022 в загальній сумі 1 697 470,36 грн. із врахуванням проведених відповідачем часткових поставок товару.

На виконання пункту 2.2.1 Договору платник (Залізниця) перераховано 30% попередньої оплати в сумі 14 010 975 грн. згідно з платіжним дорученням від 08.04.2022 №893, а поставка товару мала б відбутися протягом двох календарних днів (9,10 квітня субота, неділя), тобто до 11.04.2022, про що зазначено у позові, відтак прострочення поставки товару слід рахувати з наступного дня, тобто з 12.04.2022.

В той же час, перевіривши наданий прокурором розрахунок пені, суд зазначив, що у період прострочення були включені дати, в які постачальник здійснював поставку товару відповідно до видаткових накладних.

Суд першої інстанції провівши розрахунок пені за період прострочення з 12.04.2022 по 12.06.2022, із врахуванням проведених відповідачем часткових поставок товару, прийшов до висновку, що обґрунтованим є стягнення пені в розмірі 1 325 950,06 грн., у зв`язку із чим у стягненні пені в сумі 371 520,30 грн. - відмовив.

Враховуючи встановлені в ході розгляду спору обставини, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення зобов`язання, відповідальність за яке погоджена сторонами у договорі, які є вільними в його укладені, а також те, що відповідачем не надано доказів винятковості даного випадку, приймаючи до уваги необхідність вчасної поставки даного товару в умовах воєнного стану та враховуючи те, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання, яке фінансується з державного бюджету України, розмір неустойки (пені) за невиконання якого, встановлений дією норми частини другої статті 231 ГК України, суд першої інстанції відмовив відповідачу в задоволенні заяви про зменшення розміру заявлених прокурором сум неустойки.

Щодо нарахування прокурором сум 655 294,08 грн. "інфляційних втрат" та 42 328,80 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов`язань відповідача щодо поставки товару, суд першої інстанції зазначив таке.

В обґрунтування стягнення сум "інфляційних втрат" та 3% річних прокурор посилається на порушення відповідачем грошових зобов`язань, оскільки останній в порушення частини другої статті 693 ЦК України та пункту 6.8 Договору починаючи з 11.04.2022 користувався чужими грошовими коштами.

Нарахування "інфляційних втрат" на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідач як постачальник по Договору не несе відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань по Договору не мав; при цьому у відповідача у спірних правовідносинах також не виникло зобов`язання із повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений Договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали акт приймання-передачі товару від 15.06.2022 на загальну суму 21 237 408 грн., за відсутності зауважень з боку замовника щодо якості чи некомплектності товару.

Таким чином, підстави для нарахування та стягнення з Товариства сум "інфляційних втрат" та 3% річних у порядку вимог частини другої статті 625 ЦК України, відсутні.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині суми нарахованої пені, не погодився з висновком суду першої інстанції, що основою для нарахування штрафних санкцій є 46 703 250 грн. (сума заявки на закупівлю продовольчих товарів, яка направлена 04.04.2022 на адресу Товариства).

Враховуючи те, що замовник і постачальник підписали акт приймання-передачі на загальну суму 21 237 408 грн, чим підтвердили остаточний розрахунок по Договору, то саме цю суму суд апеляційної інстанції вважає остаточною ціною Договору.

Суд апеляційної інстанції взявши до уваги усталену судову практику щодо виключення дати проплати з обрахунку суми пені та враховуючи, що фактичною ціною Договору є погоджена сторонами 15.06.2022 сума поставки, яка відбулася на суму 21 237 408 грн., здійснивши розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків поставки товару, вважає такою, що підлягає до стягнення пеню у загальній сумі 488 716,88 грн. за період з 12.04.2022 по 12.06.2022.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, що Товариством належним чином не спростовано обставини порушення договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару, що могли б бути підставою для зменшення пені.

З урахуванням ступеню виконання зобов`язання, зазначених обставин в їх сукупності та сталої практики Верховного Суду зі стягнення пені суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення суми пені на 50%, що відповідатиме оптимальному балансу інтересів сторін. З огляду на це, зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення за сплаченими видатковими накладними з 488 716,88 грн. до 244 358,44 грн.

До того ж суд зазначив, що Товариство як постачальник за Договором, не несе відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за договором не мав.

У Товариства у спірних правовідносинах також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали акт приймання-передачі товару від 15.06.2022 на загальну суму 21 237 408 грн, за відсутності зауважень з боку замовника щодо якості, кількості чи некомплектності товару.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення з Товариства сум "інфляційних втрат" та 3% річних в порядку вимог частини другої статті 625 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Прокурора з присудженою до стягнення сумою пені та відмовою у задоволенні нарахованих Прокурором сум "інфляційних втрат" та 3% річних.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення пені.

Згідно з приписами ЦК України:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627);

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання; стаття 610);

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611);

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549);

- якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551);

- перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253);

- якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята статті 254)

- якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина перша статті 255).

Суд апеляційної інстанції встановивши що: Хмельницькою обласною військовою адміністрацією (замовником), Залізницею (платником) та Товариством (постачальником) укладено трьохсторонній Договір; оскільки замовником товару, який в порушення умов укладеного Договору поставки не було вчасно поставлено саме Хмельницькій обласній військовій адміністрації, то остання є органом державної влади, уповноважена на захист державних інтересів у спірних правовідносинах; Хмельницькою обласною військовою адміністрацією зроблено замовлення на 841 500 кг макаронних виробів на загальну суму 46 703 250 грн. та на виконання пункту 2.2.1 Договору на рахунок постачальника перераховано Залізницею (фактичним платником грошових коштів, які виділялися державою для ОВА у вигляді субвенцій) 30% попередньої оплати в сумі 14 010 975 грн.; у зв`язку зі зменшенням об`ємів фінансування та зменшенням кількості формування продовольчих наборів для забезпечення продуктами харчування населення територіальних громад в регіонах, на територіях яких тривають активні бойові дії замовник листом від 14.06.2022 №02/349 повідомив постачальника про неможливливість забезпечення виконання умов Договору, а саме оплату в повному обсязі за поставлений товар та просив надати накладні за фактично поставлений замовнику товар станом на 14.06.2022 в кількості 382656 кг на суму 21 237 408 грн. для проведення остаточного розрахунку; фактична поставка товару відбувалася з 03.05.2022 по 13.06.2022 на загальну суму 21 237 408 грн.; замовник і постачальник підписали акт приймання-передачі на загальну суму 21 237 408,00 грн., чим підтвердили остаточний розрахунок по Договору, що саме вважається остаточною ціною Договору; пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені; поставка товару мала відбутися протягом двох календарних днів (9, 10 квітня субота, неділя), тобто до 11.04.2022, тому прострочення поставки товару слід рахувати з наступного дня, тобто з 12.04.2022; фактичною ціною Договору є погоджена сторонами 15.06.2022 сума поставки, яка відбулась 21 237 408 грн., дійшов висновку, що подана прокурором позовна заява до суду в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації є правомірною та за здійсненим судом перерахунком підлягає до стягнення пеня у загальній сумі 488 716,88 грн.

Що ж до твердження Прокурора, що пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків поставки товару слід розраховувати з 46 703 250 грн. (ціни, яка була погоджена сторонами при укладенні договору), а не з 21 237 408 грн. (ціни, яка погоджена на підставі акта приймання-передачі товару від 15.06.2022) та того, що прострочення поставки товару слід рахувати з 11.04.2022 (який є третім календарним днем після 08.04.2022), а не з 12.04.2022, то Суд зазначає таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.06.2022 замовником на адресу постачальника направлено листа з повідомленням про зменшення об`ємів фінансування Хмельницької області шляхом надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 №528, та для проведення остаточного розрахунку запропоновано надати накладні за фактично поставлений товар станом на 14.06.2022 на суму 21 237 408 грн. 15.06.2022 замовником та постачальником було підписано акт приймання-передачі товару на загальну суму 21 237 408 грн., чим підтвердили остаточний розрахунок по Договору, тому дану суму слід вважати остаточною ціною Договору.

Крім того, на виконання пункту 2.2.1 Договору Залізницею перераховано 30% попередньої оплати в сумі 14 010 975 грн. згідно з платіжним дорученням від 08.04.2022 №893, а поставка товару мала б відбутися протягом двох календарних днів (9,10 квітня субота, неділя). Оскільки останній день строку припадає на вихідний, день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (тобто 11.04.2022). Тому суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що прострочення поставки товару слід рахувати з 12.04.2022.

Крім того, зміст доводів касаційної скарги Прокурора зводиться до тверджень щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції стосовно зменшення пені, з урахуванням чого Суд зважає на таке.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Крім того, у вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення пені, суд апеляційної інстанції виходив з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу:

1) ступінь виконання зобов`язання боржником; 15.06.2022 замовник отримав товар відповідно до умов Договору, що підтверджується актом приймання-передачі та видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін. На момент звернення прокурора до господарського суду макаронні вироби були передані Хмельницькій обласній військової адміністрації, тобто зобов`язання виконане в повному обсязі;

2) причини неналежного виконання зобов`язання - існування форс-мажорних обставин як на момент укладення Договору, так і виникнення похідних обставин непереробної сили у період виконання обов`язків, виникнення перешкод у закупівлі товару на території Туреччини;

3) тривалість прострочення виконання зобов`язання незначна;

4) поведінку боржника та поведінку кредитора, які були обізнані про виникнення обставин непереборної сили;

5) відсутність негативних наслідків порушення зобов`язання.

За таких обставин, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання, зазначених обставин в їх сукупності та сталої практики Верховного Суду зі стягнення пені суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення суми пені на 50%.

З урахуванням наведеного, Суд відхиляє доводи Прокурора щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

При цьому відхиляючи аргументи скаржника, Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені, зокрема у справах, на які послався Прокурор (постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 та від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21) свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. До того ж, Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16 та від 10.08.2023 у справі 910/8725/22).

Зі змісту постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, на яку також посилається скаржник, вбачається, що підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі про зменшення розміру неустойки на 99% та направлення справи на новий розгляд, слугував висновок Верховного Суду про те, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів. Отже, не погодившись з обґрунтованістю зменшення штрафних санкцій на 99 %, Верховний Суд зазначив, що "...в оскаржуваних рішеннях суди, дійшовши висновків про обґрунтованість зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 99%, фактично не зменшили розмір штрафних санкцій, а звільнили відповідача від їх сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами контракту". Наведене, в свою чергу, виключає висновок про невідповідність здійсненого судами в справі, що переглядається, правозастосування тому, що має місце у справі № 922/2141/21.

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, то як вбачається з вказаної постанови Верховного Суду (якою, зокрема, з урахуванням вимог статті 300 ГПК України, залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову про стягнення штрафних санкцій в повному обсязі), під час розгляду справи № 910/14591/21, оцінивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції не встановив існування об`єктивних обставин, які перешкоджали відповідачу виконати свої зобов`язання у строк, погоджений сторонами в контракті.

З огляду на викладене, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував у цій справі надане статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України право щодо зменшення розміру пені.

За таких обставин суд касаційної інстанції не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування частини третьої статті 549 ЦК України та частин першої, четвертої статті 231 ГК України у контексті нарахування штрафних санкцій.

Щодо нарахування прокурором сум "інфляційних втрат" та 3% річних.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора в даній частині у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Верховного Суду в справах №№ 918/631/19, 758/1303/15-ц та 686/21962/15-ц щодо стягнення "інфляційних втрат" та 3% річних, на які посилався Прокурор, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається, враховуючи таке.

Предметом спору в даній справі № 924/215/23 є стягнення пені за прострочення поставки товару та стягнення "інфляційних втрат" та 3% річних в порядку частини другої статті 625 ЦК України за неповернення авансу.

У справі № 918/631/19 товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до державного підприємства "Бурштин України" про стягнення 3 865 700,89 грн., з яких 1 368 078,19 грн. основного боргу (суми попередньої оплати), 1 368 078,19 грн. штрафу, 586 268,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 406 494,63 грн. інфляційних втрат, 111 882,55 грн - 3 % річних, 24 899,02 грн пені. Позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням позивачем зобов`язання щодо перерахування відповідачу попередньої оплати за укладеним сторонами форвардним контрактом, а також порушенням відповідачем зобов`язань у частині поставки оплаченого ТОВ "Українська бурштинова компанія" бурштину-сирцю, внаслідок чого позивач на підставі частини другої статті 693 ЦК України вимагав від відповідача повернення суми попередньої оплати з нарахованими штрафом, пенею, інфляційними втратами та 3 % річних. Позивач здійснив попередню оплату товару, обумовлену контрактом, натомість відповідач у встановлений строк товару не передав, унаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про повернення суми попередньої оплати. Тобто боржник допустив порушення обов`язку передати товар, а право кредитора на повернення коштів виникло до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов`язку передати товар.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Справа № 758/1303/15-ц розглядалася про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми. Позовна заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 відповідач був зобов`язаний провести позивачеві перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9 і 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати одноразової грошової допомоги у сумі 250 632 грн., позивач з урахуванням поданих у жовтні 2015 року уточнених позовних вимог просив стягнути на його користь інфляційні втрати та три проценти річних за період з 01.11.2014 року по 13.11.2014.

Справа № 686/21962/15-ц розглядалася за позовом про стягнення "інфляційних втрат" і 3% річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.09.2009 в частині стягнення з відповідача на її користь 770 000 грн. матеріальних збитків та 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

У даній же справі № 924/215/23, як вбачається з укладеного між сторонами Договору, відповідач як постачальник зобов`язувався поставити замовнику (Хмельницькій ОВА) продовольчі товари тривалого зберігання, перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках а замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах Договору. Відтак, Відповідач як постачальник за Договором, не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за Договором не мав.

Крім того, у Товариства у спірних правовідносинах також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений Договором, відповідачем був поставлений, про що сторони підписали акт приймання-передачі від 15.06.2022 на загальну суму 21 237 408 грн., за відсутності зауважень з боку замовника щодо якості, кількості чи некомплектності товару.

Отже, у справі, що розглядається, висновок суду апеляційної інстанції не суперечить правовим висновкам викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, оскільки встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах та у справі, яка розглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

Отже, наведена Прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Суд погоджується з доводами Товариства, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи Прокурора, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Прокурором у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Прокурора, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 924/215/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 924/215/23 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі № 924/215/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова