№ 924/233/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/233/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Натаріної О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд"

на рішення Господарського суду Хмельницької області

у складі судді Вибодовського О. Д.

від 22 червня 2021 року

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Юрчук М. І., Крейбух О. Г., Коломис В. В.

від 20 жовтня 2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

про: - визнання фінансової аграрної розписки від 13 травня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю. Д. 13 травня 2020 року, зареєстрованої в реєстрі за № 667, припиненою у зв`язку з її виконанням;

- визнання зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" за нотаріально посвідченою фінансовою аграрною розпискою від 13 травня 2020 року, що зареєстрована в реєстрі за № 667, припиненими з 25 листопада 2020 року у зв`язку з повним виконанням;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" нотаріально посвідчену фінансову аграрну розписку від 13 травня 2020 року, з відміткою "Виконано" та скріпленням підписом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна",

за участю представників:

від позивача: Друченко А. Ю.

від відповідача: Нечитайло Т. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про:

- визнання фінансової аграрної розписки від 13 травня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю. Д. 13 травня 2020 року, зареєстрованої в реєстрі за № 667, припиненою у зв`язку з її виконанням;

Позовні вимоги мотивовані тим, що основне зобов`язання позивача за зазначеною фінансовою аграрною розпискою є виконаним повністю, з огляду на що ця аграрна розписка є припиненою у зв`язку з її виконанням відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України. Однак відповідач не визнає факту припинення зобов`язань позивача за цією аграрною розпискою та не вчиняє дій, передбачених статтею 12 Закону України «Про аграрні розписки», для засвідчення факту її виконання.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

01 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» як продавцем був укладений договір поставки № 1300020227 (далі по тексту - договір-2018), відповідно до пункту 1.1.1. якого Продавець зобов`язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (що йменуються надалі - товари): насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.

Згідно з пунктом 4.3. договору-2018 якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість не пізніше 31 жовтня 2018 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дня та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2018 рік.

01 січня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» як продавцем був укладений договір поставки №1300025225 (далі по тексту - договір-2019), відповідно до пункту 1.1.1. якого Продавець зобов`язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (що йменуються надалі - товари): насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.

Згідно з пунктом 4.3. договору-2019 якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2019 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дня та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2019 рік.

У пункті 4.3.1. договору-2019 сторони передбачили, що у разі забезпечення зобов`язань Покупця із оплати аграрною розпискою незалежно від умов специфікацій/додатків до договору, вважатиметься, що датою оплати товару за даним договором у розмірі, зазначеному в аграрній розписці, є дата оплати, зазначена в такій аграрній розписці.

13 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" як боржник на вимогу та на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" як кредитора видав фінансову аграрну розписку, що була посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю. Д. та зареєстрована в реєстрі за № 667 (далі по тексту - фінансова аграрна розписка, аграрна розписка).

Відповідно до пункту 3 аграрної розписки ця аграрна розписка надається боржником на виконання ним зобов`язань в рамках договорів № 1300020227 від 01 січня 2018 року та № 1300025225 від 01 січня 2019 року, укладених між боржником та кредитором.

Пункт 1 аграрної розписки передбачає безумовне грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" грошову суму у розмірі 17 097 255,00 грн у строк до 15 жовтня 2020 року (включно).

Згідно з пунктом 4 агарної розписки Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" зобов`язується здійснити оплату згідно з пунктом 1 розписки у безготівковій формі на рахунок кредитора.

Відповідно до пункту 19 аграрної розписки у разі невиконання своїх зобов`язань за аграрною розпискою у строк до 31 жовтня 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" зобов`язується сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" штраф у розмірі 50 % від суми боргу за розпискою станом на кінець банківського дня 31 жовтня 2020 року.

У пункті 4.1. аграрної розписки сторони узгодили порядок повернення розписки: кредитор за аграрною розпискою зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов`язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис «Виконано», що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку боржнику. Повернення здійснюється шляхом особистої передачі аграрної розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості - шляхом направлення цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в аграрній розписці.

Відповідно до пункту 21 аграрної розписки у разі невиконання боржником зобов`язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому чинним законодавством для виконання правочинів, що встановлюють безумовне грошове зобов`язання.

19 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" з вимогою про усунення порушення виконання зобов`язання за аграрною розпискою, оскільки станом на момент звернення із даною вимогою аграрна розписка залишилась невиконаною та не погашеною на суму 2 523 201,10 грн.

21 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ясінського В. Є. із заявою від 19 листопада 2020 року про вчинення виконавчого напису за аграрною розпискою, зазначивши про те, що станом на день вимоги - 19 листопада 2020 року аграрна розписка залишилась невиконаною та непогашеною на суму 2 523 201,10 грн.

21 листопада 2020 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ясінський В. Є. вчинив на аграрній розписці виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 2959 (далі по тексту - виконавчий напис), за яким звернув стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" грошової суми у розмірі 6 284 801,65 грн, з якої: 2 523 201,10 грн - безумовне грошове зобов`язання за аграрною розпискою, 3 761 600,55 грн - штраф у розмірі 50 % від суми боргу за аграрною розпискою, передбачений пунктом 19 аграрної розписки.

25 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» на виконання своїх зобов`язань за договором-2018 та за договором-2019, забезпечених аграрною розпискою, сплатило на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" залишок суми боргу у розмірі 2 523 201,10 грн, що підтверджується банківським платіжним дорученням № 2331 від 25 листопада 2020 року.

19 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" письмову вимогу цінним листом, в якій на виконання положень статті 12 Закону України «Про аграрні розписки», посилаючись на повне виконання ним основного зобов`язання за аграрною розпискою, просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" протягом трьох робочих днів з дня отримання даної вимоги зробити на аграрній розписці напис "Виконано", скріпити його своїм підписом та повернути аграрну розписку позивачу протягом п`яти робочих днів шляхом її направлення цінним листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження позивача.

Відповідно до відомостей з сайту Укрпошти Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" отримало зазначену вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» 25 лютого 2021 року. Однак станом на 10 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" відповідь по суті вимоги не надало, напису «Виконано» на аграрній розписці не вчинило, не скріпило його своїм підписом та не повернуло її Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд», що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» до суду з позовом у цій справі.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 22 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2021 року, відмовив у задоволенні позову з підстав того, що позивач не довів обставини виконання зобов`язань за фінансовою аграрною розпискою від 13 травня 2020 року, а саме: не довів обставин погашення суми основного боргу та сплати штрафу за аграрною розпискою.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 червня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2021 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень позивач послався на пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме: статті 77 236 Господарського процесуального кодексу України та встановили обставини невиконання позивачем зобов`язання за аграрною розпискою, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

При цьому скаржник зазначає про те, що:

- допустимими доказами обставин виконання ним зобов`язань за аграрною розпискою у цій справі є сама аграрна розписка з написом на ній «Виконано» та інші докази її виконання, а саме: первинні документи, платіжні доручення, меморіальні ордери, квитанції, банківські виписки тощо, акти звірки, розрахунки, контррозрахунки, які б підтверджували погашення заборгованості;

- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не долучив до матеріалів справи надані позивачем суду апеляційної інстанції докази виконання зобов`язань за аграрною розпискою;

- суди попередніх інстанцій не встановили належним чином фактичні обставини, що входять до предмета доказування у справі, щодо виконання позивачем зобов`язань зі сплати боргу за аграрною розпискою, не з`ясували, чи містить аграрна розписка напис «Виконано»;

- суди попередніх інстанцій не врахували правові позицій Верховного Суду щодо застосування статті 599 Цивільного кодексу України, викладені у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 910/2535/18 та від 15 травня 2019 року у справі № 922/2140/18.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність та суперечливість доводів скаржника, а також на те, що доводи касаційної скарги зводяться до оцінки наявних в матеріалах справи доказів, до встановлення обставин у справі, що не є компетенцією суду касаційної інстанції. За твердженням відповідача скаржник безпідставно посилається на те, що суди встановили обставини у справі на підставі недопустимих доказів, оскільки такі докази були надані суду самим позивачем, а інших доказів виконання зобов`язань за аграрною запискою ним не надано. Також відповідач зазначає про те, що позивач, надавши суду апеляційної інстанції нові докази, в порушення норм процесуального права не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши наведені сторонами у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу доводи, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановили суди попередніх інстанцій спірні правовідносини стосуються обставин виконання позивачем умов виданої ним аграрної розписки та виникли між сторонами у справі внаслідок ухилення (відмови) відповідача від визнання виконаними позивачем зобов`язань за аграрною розпискою та зробити на аграрній розписці напис "Виконано".

Відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України «Про аграрні розписки».

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про аграрні розписки»,

- аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах;

- боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах;

- кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про аграрні розписки» аграрні розписки використовуються в операціях з сільськогосподарською продукцією.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про аграрні розписки» фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.

Виконання боржником зобов`язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.

Проаналізувавши зазначені норми Закону України «Про аграрні розписки», суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов`язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки.

Аграрна розписка не є і додатком до договору поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника.

При цьому аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України «Про аграрні розписки». Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.

Отже взаємні права та обов`язки між сторонами у справі виникли саме на підставі виданої позивачем 13 травня 2020 року фінансової аграрної розписки, що була нотаріально посвідчена, яка є окремим видом правочину.

Як встановили суди попередніх інстанцій пункт 1 виданої позивачем фінансової аграрної розписки встановлює безумовне грошове зобов`язання позивача сплатити відповідачу грошову суму у розмірі 17 097 255,00 грн у строк до 15 жовтня 2020 року (включно).

Пункт 4 фінансової агарної розписки передбачає, що позивач зобов`язується здійснити оплату згідно з пунктом 1 розписки у безготівковій формі на рахунок кредитора.

Отже, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, строк виконання зобов`язань з оплати за фінансової аграрною розпискою настав 15 жовтня 2020 року.

Однак станом на 15 жовтня 2020 року передбачене фінансовою аграрною запискою безумовне грошове зобов`язання не було виконане.

Крім того пункт 19 фінансової аграрної розписки передбачає, що у разі невиконання своїх зобов`язань за аграрною розпискою у строк до 31 жовтня 2020 року (що застосовується виключно для цілей штрафу згідно даного пункту розписки та не підміняє строку виконання розписки згідно пункту 1) позивач зобов`язується сплатити відповідачу штраф у розмірі 50 % від суми боргу позивача за розпискою станом на кінець банківського дня 31 жовтня 2020 року.

Отже видана позивачем фінансова аграрна розписка від 13 травня 2020 року передбачає безумовне грошове зобов`язання позивача сплатити відповідачу грошову суму у розмірі 17 097 255,00 грн, яке за своєю суттю є основним зобов`язанням за аграрною розпискою, а також передбачає додаткове зобов`язання сплатити штраф, яке виникає у позивача (боржника) у разі невиконання основного (безумовного) зобов`язання.

Щодо виконання позивачем основного зобов`язання за аграрною розпискою.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій аграрні розписки мають не лише окремий предмет, відповідальність, інші умови та спосіб виконання, а мають окрему процедуру та правові наслідки невиконання, що встановлені у статті 13 Закону України «Про аграрні розписки», відповідно до якої у разі невиконання боржником за аграрною розпискою зобов`язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки.

При цьому, наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

Як встановили суди попередніх інстанцій 21 листопада 2020 року на аграрній розписці за заявою кредитора (відповідача) приватним нотаріусом був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2959, який передбачав звернення стягнення з позивача на користь відповідача основного боргу у розмірі 2 523 201,10 грн та штрафу, передбаченого пунктом 19 фінансової аграрної розписки, у розмірі 3 761 600,55 грн.

Верховний Суд постановою від 10 серпня 2021 року у справі № 924/1336/20 скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2021 року у справі № 924/1336/20, за якими виконавчий напис нотаріуса від 21 листопада 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 2959, був визнаний таким, що не підлягає виконанню, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанцій.

За результатами нового розгляду справи № 924/1336/20 Господарський суд Хмельницької області рішенням від 18 листопада 2021 року відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» у задоволенні позову про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським В. Є. 21 листопада 2020 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2959, таким, що не підлягає виконанню. Зазначене рішення місцевого господарського суду оскаржене позивачем до суду апеляційної інстанції. Однак станом на дату прийняття Верховний Судом цієї постанови апеляційний розгляд справи № 924/1336/20 триває.

З огляду на викладене зазначений виконавчий напис нотаріуса станом на дату розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції був чинним та станом на дату прийняття Верховний Судом цієї постанови є чинним.

Отже заборгованість позивача за безумовним грошовим зобов`язанням, передбаченим фінансовою аграрною розпискою від 13 травня 2020 року, станом на дату вчинення зазначеного виконавчого напису нотаріуса становила 2 523 201,10 грн, що відповідачем не заперечується. Саме відповідач визначив зазначений цей остаточний розмір заборгованості за фінансовою аграрною розпискою, звернувшись з відповідною заявою до приватного нотаріуса.

В обґрунтування підстав позову у цій справі позивач послався на положення статті 599 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що основне зобов`язання за зазначеною аграрною розпискою вт остаточному розмірі 2 523 201,10 грн було ним виконане повністю.

В якості доказу виконання основного (безумовного) зобов`язання за аграрною розпискою та, зокрема доказу сплати остаточної заборгованості за цим зобов`язаннями у розмірі 2 523 201,10 грн, позивач надав суду платіжне доручення № 2331 від 25 листопада 2020 року.

Як встановили суди попередніх інстанцій за зазначеним платіжним дорученням № 2331 від 25 листопада 2020 року позивач перерахував відповідачу суму грошових коштів у розмірі 2 523 201,10 грн. Згідно з призначенням платежу, зазначеним у цьому платіжному дорученні, ця сума грошових коштів була перерахована в якості «оплати за ЗЗР згідно договору № 1300025225 від 01.01.2019р.».

З огляду на ці обставини суди попередніх інстанцій встановили, що зазначене платіжне доручення стосується договору від 01 січня 2019 року, а не фінансової аграрної розписки від 13 травня 2020 року, які, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, є за своєю суттю різними правочинами, а виконання фінансової аграрної розписки здійснюється безумовно до інших договорів. Врахувавши викладене, суди дійшли висновку про те, що платіжне доручення № 2331 від 25 листопада 2020 року не є належним доказом виконання позивачем основного (безумовного) зобов`язання за аграрною розпискою та, зокрема доказом сплати остаточної заборгованості за цим зобов`язанням.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правової природи фінансової аграрної розписки як окремого специфічного правочину, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що надане позивачем платіжне доручення № 2331 від 25 листопада 2020 року не є належним доказом у справі, оскільки не підтверджує беззаперечно обставини остаточного та повного виконання позивачем основного (безумовного) зобов`язання саме за фінансовою аграрною розпискою від 13 травня 2020 року.

Верховний Суд вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені на підставі належного дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів, з правильним застосуванням норм матеріального права, зокрема наведених вище по тексту цієї постанови норм Закону України «Про аграрні розписки».

При цьому суди встановили, що інших доказів на підтвердження погашення зазначеного основного зобов`язання за аграрною запискою позивач не надав.

Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не взяв до уваги та не долучив до матеріалів справи надані позивачем на стадії апеляційного розгляду справи докази, що підтверджують обставини виконання ним зобов`язань за аграрною розпискою, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже умовою прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів у справі на стадії апеляційного розгляду справи є надання учасником справи доказів неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановив суд апеляційної інстанції позивач в обґрунтування неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, послався на те, що станом на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції існувало рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2021 року у справі № 924/233/21, в якому були встановлені обставини виконання позивачем зобов`язань за аграрною розпискою, які є преюдиційними, що не вимагало подання позивачем додаткових доказів у межах цієї справи № 924/233/21. Однак станом на час розгляду цієї справи № 924/233/21 зазначене рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 березня 2021 року у справі № 924/233/21 було скасоване, що зумовило необхідність подання позивачем додатково доказів виконання зобов`язань за аграрною розпискою у межах цієї справи № 924/233/21.

Проте, розглянувши зазначені доводи позивача, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що позивач мав можливість подати у межах цієї справи № 924/233/21 докази як щодо виконання договорів від 01 січня 2018 року та від 01 січня 2019 року, так і фінансової аграрної розписки від 13 травня 2020 року, незважаючи на те, що існувало рішення суду у справі № 924/1336/20.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції усіх необхідних доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього та відхилив клопотання позивача про прийняття таких доказів з дотриманням норм процесуального права, зокрема відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 12 Закону України «Про аграрні розписки» за згодою кредитора за аграрною розпискою і боржника за аграрною розпискою допускається часткове виконання зобов`язань за аграрною розпискою. У фінансовій аграрній розписці визначається мінімальний обсяг грошових коштів, який може бути сплачений на часткове виконання фінансової аграрної розписки. Якщо в тексті аграрної розписки не міститься застереження про мінімальний розмір часткового виконання аграрної розписки, кредитор за аграрною розпискою має право відмовитися від прийняття часткового виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою.

У разі отримання часткового виконання за аграрною розпискою на ній робиться напис, в якому фіксуються виконана частина зобов`язання та розмір зобов`язання, що зберігається. Такий напис скріплюється підписами боржника за аграрною розпискою та кредитора за аграрною розпискою.

Отже часткове виконання зобов`язань за фінансовою аграрною розпискою допускається за таких умов: 1) якщо є згода кредитора та боржника на часткове виконання зобов`язань; 2) якщо у фінансовій аграрній розписці зазначений мінімальний обсяг грошових коштів, який може бути сплачений на часткове виконання фінансової аграрної розписки.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, фінансова аграрна розписка від 13 травня 2020 року не містить ні встановленого сторонами мінімального обсягу грошових коштів, який може бути сплачений на часткове виконання фінансової аграрної розписки, ні написів та підписів сторін, якими була б зафіксована виконана позивачем частина зобов`язання, зокрема у розмірі 2 523 201,10 грн.

Щодо виконання позивачем додаткового зобов`язання за аграрною розпискою.

Як встановили суди попередніх інстанцій у зв`язку з невиконанням позивачем у свого основного (безумовного) зобов`язання ні станом на 15 жовтня 2020 року - строк, встановлений фінансовою аграрною розпискою строк, ні станом на 31 жовтня 2020 року - строк встановлений аграрною розпискою для нарахування штрафу, відповідач відповідно до пункту 19 аграрної розписки нарахував позивачу до сплати штраф у розмірі 3 761 600,55 грн.

Однак суди попередніх інстанцій встановили, що додаткове зобов`язання зі сплати штрафу, передбачене фінансовою аграрною розпискою від 13 травня 2020 року, не було виконане позивачем, що також не свідчить про наявність підстав вважати виконаними у повному обсязі зобов`язання позивача за фінансовою аграрною розпискою від 13 травня 2020 року.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати виконаними зобов`язання позивача як боржника за фінансовою аграрною розпискою від 13 травня 2020 року, правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Верховний Суд вважає безпідставними посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином фактичні обставини, що входять до предмета доказування у справі, щодо виконання позивачем зобов`язань зі сплати боргу за аграрною розпискою, оскільки, як зазначалося вище по тексту цієї постанови, ці обставини були встановлені судами попередніх інстанцій, а такі доводи скаржника фактично зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами справи, стосуються встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Крім того Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду щодо застосування статті 599 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 910/2535/18 та від 15 травня 2019 року у справі № 922/2140/18, оскільки зазначені доводи не узгоджуються з визначеною скаржником підставою касаційного оскарження (пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України), а така підставі як неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, передбачена пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не визначена позивачем підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на те, що доводи позивача у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 червня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 924/233/21.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 червня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 924/233/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець