ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 924/235/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача - Лисенка В. О.,
відповідача - Доценка О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 (колегія суддів: Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л., Петухов М. Г.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2019 (Танасюк О. Є.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
про стягнення 9 460 053,12 грн, з яких: 4 172 561,10 грн - пеня; 1 218 975,54 грн - 3 % річних; 4 068 516,48 грн - інфляційні втрати,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - МКП "Хмельницьктеплокомуненерго") про стягнення 9 460 053,12 грн, з яких: 4 172 561,10 грн пені, 1 218 975,54 грн 3% річних, 4 068 516,48 грн інфляційних втрат.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" порушено умови Договору постачання природного газу від 12.09.2016 № 2397/1617-ТЕ-34 (далі - Договір) щодо проведення своєчасної оплати товару.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 924/235/19, у задоволенні позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" відмовлено у повному обсязі.
2.2. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що розрахунки за поставлений природний газ за Договором здійснювалися МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" двома способами: шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету та здійснення перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів. Господарськими судами зазначено, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Тому, зважаючи на відсутність можливості у МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з АТ "НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ, господарські суди дійшли висновку про відсутність можливості застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 і рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2019 у справі № 924/235/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося АТ "НАК "Нафтогаз України" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2019 у справі № 924/235/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, господарськими судами порушено положення частини 2 статті 11, статей 74 76 77 86 236 238 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що умовами Договору передбачено, що укладення спільних протокольних рішень в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунку, а внесення змін до Договору має відбуватись лише шляхом укладення окремої додатковї угоди. Також скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідач вчинив всі залежні від нього дії для виконання умов Договору в частині оплати вартості природного газу, однак внаслідок незалежних від нього обставин був позбавлений можливості розрахуватись за поставлений позивачем газ.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зокрема МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" зазначає, що підписання спільних протокольних рішень свідчить про те, що оплата наданих послуг за Договором підлягає погашенню, зокрема, шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень, а тому строки виконання грошових зобов`язань змінилися. Також відповідач наголошує, що він позбавлений можливості впливати на алгоритм розподілу коштів з рахунку із спеціальним режимом використання. За таких обставин відсутні правові підстави для застосування до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" юридичної відповідальності за порушення грошових зобов`язань.
У додаткових поясненнях МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" просить Верховний Суд врахувати правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18.
4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини справи
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 12.09.2016 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 2397/1617-ТЕ-34.
4.2. Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах договору. Згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що поставляється за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
4.3. Пунктом 2.1 Договору визначено, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 газ обсягом до 54755 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): жовтень 2016 року - 5441; листопад 2016 року - 8274; грудень 2016року - 10935; січень 2017 року - 11780; лютий 2017року - 9855; березень 2017 року - 8470.
4.4. Споживач подає Постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою (пункт 3.2 Договору). Відповідно до пункту 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 4 942,00 грн, крім того ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5 930,40 грн (пункту 5.2 Договору).
4.5. Оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором (пункт 6.1 Договору).
4.6. Згідно з пунктом 6.2 Договору оплата за природний газ здійснюється, зокрема, таким чином: 1) Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 Договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
4.7. Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, грошова сума, яка надійшла від Споживача погашає вимоги Постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості.
4.8. Відповідно до пункту 6.4 Договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та актів його приймання-передачі.
4.9. Згідно з пунктом 8.2 Договору у разі прострочення Споживачем оплати у відповідності з пунктом 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
4.10. В пункті 8.3 Договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.
4.11. Пунктом 11.3 Договору визначено, що будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, не можуть бути використанні для внесення змін до цього Договору. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу до з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).
4.12. Господарськими судами установлено та зазначено, що 23.01.2017 укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою зокрема, доповнено пункт 1.2 пунктом 1.3 наступного змісту: "Необхідний Споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 Договору Споживач визначає самостійно". Також викладено пункти 2.3, 2.4, 2.5 розділу "Кількість та фізико-хімічні показники газу" в іншій редакції; доповнено пункт 7.1 розділу 7 "Права та обов`язки сторін" підпунктом 5; викладено в іншій редакції підпункти 3, 4, 5 пункту 7.4 розділу 7 "Права та обов`язки сторін"; викладено підпункт 1 пункту 11.3. розділу 11 "Інші умови" в іншій редакції.
При цьому додатковою угодою № 2 до Договору розділ 2 доповнено пунктом 2.1 щодо обсягів поставки природного газу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно). Також внесено зміни щодо ціни газу: "пункт 5.2 Ціна за 1000 куб. м. газу з 01.04.2017 становить 4 942,00 грн, крім того ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5 930,40 грн"; В пункті 8.2 розділу 8 змінено слова "21% річних" на "16,4% річних"; продовжено строк дії Договору до 30.09.2017 (пункт 12.1 Договору).
4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов Договору, позивач здійснив відповідачу поставку природного газу на загальну суму 313 802 798,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 33 397 581,34 грн; від 30.11.2016 на суму 44 886 474,10 грн; від 31.12.2016 на суму 54 390 272,20 грн; від 31.01.2017 на суму 62 797 088,63 грн; від 28.02.2017 на суму 47 892 160,93 грн; від 31.03.2017 на суму 32 801 487,18 грн; від 30.04.2017 на суму 7 250 762,05 грн; від 31.05.2017 на суму 7 357 930,31 грн; від 30.06.2017 на суму 5 588 797,10 грн; від 31.07.2017 на суму 5 190 552,95 грн; від 31.08.2017 на суму 5 584 989,78 грн; від 30.09.2017 на суму 6 664 702,13 грн.
4.14. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що в період з 15.11.2016 по 12.12.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів в Хмельницькій області МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та АТ "НАК "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: № 2735 від 15.11.2016 на суму 30 957648,62 грн (виконання відбулося 26.12.2016); № 3101 від 14.12.2016 на суму 347 089,18 грн (виконання відбулося 26.12.2016); № 46 від 12.01.2017 на суму 30 000 000,00 грн (виконання відбулося 13.01.2017); № 47 від 12.01.2017 на суму 35 000 000,00 грн (виконання відбулося 13.01.2017); № 48 від 12.01.2017 на суму 3 622 394,40 грн (виконання відбулося 13.01.2017); № 845 від 13.02.2017 на суму 10 037 826,66 грн (виконання відбулося 28.02.2017); № 846 від 13.02.2017 на суму 25 000 000,00 грн (виконання відбулося 28.02.2017); № 1480 від 10.03.2017 на суму 28 000 000,00 грн (виконання відбулося 05.07.2017); № 1481 від 10.03.2017 на суму 12 583601,59 грн (виконання відбулося 11.04.2017); № 2135 від 13.04.2017 на суму 7 752 203,83 грн (виконання відбулося 21.08.2017); № 3822 від 07.11.2017 на суму 5 020 533,07 грн (виконання відбулося 30.11.2017); № 4122 від 12.12.2017 на суму 1 755 238,48 грн (виконання відбулося 20.12.2017).
4.15. Сторони погодили, що предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". Спільні протокольні рішення набирають чинності з моменту підписання сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими рішеннями. При цьому судами установлено, що спільними протокольними рішеннями, які були прийняті в період 15.11.2016 по 12.12.2017, погашено заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 190 076 535,80 грн.
4.16. Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що лише частина газу споживалась пільговиками та підлягала оплаті за спільними протокольними рішеннями. Решту коштів щодо оплати вартості поставленого природного газу відповідачем було сплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
4.17. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року між МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради підписані акти звіряння розрахунків за надані пільги та субсидії на загальну суму 187 214 724,26 грн, зокрема: за жовтень 2016 року - 5 501 344, 05 грн; за листопад 2016 року - 16 328 438,94 грн; за грудень 2016 року - 28 931 501,38 грн; за січень 2017 року - 65 563 603,58 грн; за лютий 2017 року - 37 407 819,11 грн; за березень 2017 року - 35 752 203,83 грн; за квітень 2017 року - 5 366 188,43 грн; за травень 2017 року - 21 970 647,25 грн); за червень 2017 року - 5 968 904,33 грн; за липень 2017 року - 1 976 026,41 грн; за серпень 2017 року - 3 092 370,16 грн; за вересень 2017 року - 3 296 971,29 грн.
4.18. При цьому, судами установлено, що відповідно до довідки АТ "НАК "Нафтогаз України" про операції за Договором № 2397/1617-ТЕ-34" по МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" з 01.10.2016 по 31.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем погашена в повному обсязі 28.02.2018.
4.19. Несвоєчасне проведення МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" розрахунків за отриманий природний газ стало підставою для звернення АТ "НАК "Нафтогаз України" із позовом про стягнення 9 460 053,12 грн, з яких: 4 172 561,10 грн пені, 1 218 975,54 грн 3% річних, 4 068 516,48 грн інфляційних втрат.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення 9 460 053,12 грн, з яких: 4 172 561,10 грн пені, 1 218 975,54 грн 3% річних, 4 068 516,48 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору постачання природного газу від 12.09.2016 № 2397/1617-ТЕ-34 щодо проведення своєчасної оплати товару.
5.3. Відповідно до статей 11 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
5.4. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.5. За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.6. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
5.7. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
5.8. Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
5.9. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
5.10. Відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок:
- гарантованого постачальника;
- теплогенеруючої організації;
- теплопостачальної організації;
- теплотранспортуючої організації.
Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
5.11. Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217).
5.12. Пунктом 1 Порядку № 217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.
5.13. Згідно з пунктом 3 Порядку № 217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
5.14. Відповідно до пункту 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
5.15. В пункті 8 Порядку № 217 зазначено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.
5.16. Згідно з пунктом 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
5.17. Як зазначено у пункті 12 Порядку № 217 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:
1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:
- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками);
- на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);
- на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);
- на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями;
2) затверджує реєстр нормативів;
3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи;
4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.
5.18. На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: - до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; - до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.
5.19. Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.
5.20. Згідно зі статтею 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
5.21. Приписами статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
5.22. Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України установлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
5.23. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 24.07.2019 у справі № 918/553/18, від 17.12.2019 у справі № 922/932/19.
5.24. Поряд з цим, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).
5.29. З цього Порядку вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ "Нафтогаз України (позивача).
5.30. Аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
5.31. Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
5.32. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсовує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18.
5.33. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що за участю позивача і відповідача укладались спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. При цьому, судами одночасно установлено, що спільними протокольними рішеннями, які були прийняті в період 15.11.2016 по 12.12.2017 погашено заборгованість відповідача перед позивачем за Договором на загальну суму 190 076 535,80 грн. Також судами констатовано, що відповідно до довідки АТ "НАК "Нафтогаз України" про операції за Договором по МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" з 01.10.2016 по 31.05.2018 відповідачем було погашено заборгованість за Договором у розмірі 18 883 015,19 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
5.34. Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований Договором, порядок розрахунків.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18.
5.35. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ не змінює строків та умов розрахунків за Договором.
5.36. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що, проводячи розрахунки за надані послуги у визначений у Порядку спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов`язань, які зазначені у Договорі.
5.42. За таких установлених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
5.43. Також Верховний Суд зазначає, що інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.44. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду у цій справі ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 924/235/19.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2019 у справі № 924/235/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
В. А. Зуєв