№ 925/1213/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/1213/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивачів не з`явилися,

відповідачів Глібко В. І.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (судді: Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю., Дикунська С. Я.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 (суддя Грачов В. М.) у справі

за позовом Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Білої Церкви

до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державне підприємство "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Сунківська сільська рада Смілянського району Черкаської області,

про визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Білої Церкви (далі КЕВ м. Білої Церкви) звернулися до Господарського суду Черкаської області з позовом до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області (далі Смілянська райдержадміністрація) та Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація України" (далі Черкаська філія ТОВ "Аграрна корпорація України") з позовом про визнання недійсними результатів земельних торгів, проведених Смілянською райдержадміністрацією, оформлених протоколом від 29.09.2009 № 1, та визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2009, укладеного між Смілянською райдержадміністрацією та Черкаською філією ТОВ "Аграрна корпорація України", зареєстрованого 16.10.2009 у Державному реєстрі земель за № 040979200039.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 20 77 78 84 92 125 149 152 Земельного кодексу України, статей 215 236 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що 05.10.2009 за результатами проведених 29.09.2009 земельних торгів між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 56,00 га, з яких 44,66 га землі громадського призначення, 11,36 га пасовища, які розташовані в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області (далі Сунківська сільська рада).

Позивачі зазначають, що разом із зазначеними землями філії ТОВ "Аграрна корпорація України" передано частину земельної ділянки військового містечка № 21 площею 17,5 га, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради.

Земельна ділянка площею 17,5 га є частиною земельної ділянки площею 21,1 га, яка перебуває на обліку у КЕВ м. Білої Церкви, що підтверджується державним актом на право користування землею серії Б № 015264 та використовувалася як стрільбище.

Позивачі вказували, що згідно з розпорядженням Черкаської обласної державної обласної адміністрації від 16.11.2015 № 659 розпочато роботи з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки військового містечка № 21 площею 21,1 га, яка перебуває у постійному користування КЕВ м. Білої Церкви. Однак з довідки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.06.2018 № 987/179-18 стало відомо, що частину земельної ділянки, яка належить до земель оборони площею 17,15 га використовує Черкаська філія ТОВ "Аграрна корпорація України" згідно з договором оренди землі від 16.10.2009.

Отже, позивачі, звертаючись з позовом до суду, акцентували увагу на тому, що Смілянська райдержадміністрація перевищила свої повноваження щодо надання земельної ділянки віськового містечка № 21 площею 17,5 га в оренду Черкаській філії ТОВ "Аграрна корпорація України", порушивши при цьому права та законні інтереси Міністерства оборони України та КЕВ м. Білої Церкви.

1.3. Згідно з ухвалами Господарського суду Черкаської області від 19.11.2019 та від 23.01.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Державне підприємство "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Сунківську сільську раду.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.12.2019, зокрема, замінено відповідача у справі Черкаську філію ТОВ "Аграрна корпорація України" на належного відповідача ТОВ "Аграрна корпорація України".

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 позов задоволено повністю: визнано недійсними результати земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 56,00 га в адміністративних межах Сунківської сільської ради за межами населеного пункту с. Сунки Смілянського району Черкаської області, оформлені протоколом земельного аукціону від 529.09.2009 № 1; визнано недійсним договір оренди землі від 05.10.2019, укладений між Смілянською райдержадміністрацією та ТОВ Аграрна корпорація України, зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2019 № 040979200039.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що за результатами оскаржуваних земельних торгів на підставі договору оренди Смілянською районною державною адміністрацією було передано ТОВ Аграрна корпорація України у складі орендованої земельної ділянки земельну ділянку площею 17,5 га, яка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони і перебуває у користуванні позивачів, чим порушено частину 1 статті 19, частини 1, 5 статті 20, статтю 77, частину 1 статті 116, частини 1, 2, 10 статті 149 Земельного кодексу України і є підставою для визнання торгів та договору оренди землі недійсними на підставі статей 203 215 Цивільного кодексу України.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 змінено в частині розподілу судових витрат із зазначенням відповідних реквізитів, зокрема, стягнуто з відповідачів по 1921 грн судового збору на користь КЕВ м. Білої Церкви за розгляд справи у суді першої інстанції. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладено на ТОВ Аграрна корпорація України. У решті рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021, ТОВ Аграрна корпорація України у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та неврахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, викладених у таких постановах:

- від 03.06.2020 у справі № 920/673/19, від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17 стосовно того, що підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів;

- від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 17.04.2019 у справі № 363/3096/15-ц щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою.

Скаржник зазначає, що суди не взяли до уваги, що станом на 13.10.2006 спірна земельна ділянка військового містечка № 21 у Смілянському районі на виконання рішення міністра оборони України від 02.10.2006 № 220/3792 вибула з користування Міністерства оборони України та була передана до складу земель запасу Смілянської райдержадміністрації.

Отже, суд першої інстанції, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, на порушення пункту 1 статті 14, пункту 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України не перевірив докази, надані позивачами, та не визначив обставини справи, які підлягали встановленню, не дослідив докази, наявні в матеріалах справи, і прийняв необґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

3.2. Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на тому, що припинення права постійного користування земельною ділянкою припиняється з урахуванням положень Земельного кодексу України. Натомість міністерство згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою не надавало, а спірна земельна ділянка необхідна для використання за її цільовим призначенням (під полігон/стрільбище).

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника відповідачів, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

4.3. Як установили господарські суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, згідно з державним актом на право користування землею від 1979 року серія Б № 015264 виконавчим комітетом Смілянської районної (міської) ради депутатів трудящих закріплено за Черкаською КЕЧ району КЧВО 233,1 га земель в Смілянському районі Черкаської області в безстрокове і безоплатне користування в межах згідно з планом землекористування. Землю надано для використання за призначенням під військове стрільбище в/ч 59332.

Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.07.2013 № Д-322/1/2 розформовано КЕВ м. Черкас Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління, та визначено його правонаступником КЕВ м. Білої Церкви.

Згідно з розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації від 16.11.2015 № 569 КЕВ м. Білої Церкви надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 21,1000 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради, за межами населеного пункту, з подальшим наданням її в постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.

Відповідно до проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 21,0998 га КЕВ м. Білої Церкви у постійне користування за рахунок земель державної власності для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради, за межами населеного пункту, за класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) відведено земельну ділянку, віднесену до земель під військовими базами, об`єктами, фортецями, фортами укріплення (015.01).

Зі змісту довідки міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15.06.2018 № 987/179-18 вбачається, що звітність з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями свідчить, що із земельної ділянки площею 21,1 га земельна ділянка площею 3,95 га перебуває в користуванні в/ч 1676, а земельна ділянка орієнтовною площею 17,15 га в складі земель загальною площею 56,0 га перебуває в користуванні ТОВ "Аграрна корпорація України" на підставі договору оренди землі від 16.10.2009.

4.4. Так, суди установили, що згідно з протоколом земельного аукціону від 29.09.2009 № 1, організатором аукціону (розпорядником землі) Смілянською райдержадміністрацією та виконавцем аукціону Товарною біржою Агропромислового комплексу центральних областей України 29.09.2009 проведено земельні торги за лотом № 1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 56,00 га, розташована в адміністративних межах Сунківської сільської ради за межами населеного пункту с. Сунки, Смілянського району, Черкаської області. Земельна ділянка надається в довгострокову оренду на 49 років. Переможцем аукціону визнано учасника № 1 Черкаську філію ТОВ "Аграрна корпорація України".

05.10.2009 між Смілянською райдержадміністрацією (орендодавець) та Черкаською філією ТОВ "Аграрна корпорація України" (переможець, орендар) на підставі протоколу земельного аукціону від 29.09.2009 № 1 укладено договір оренди землі, яким передбачено такі умови:

- відповідно до пункту 1 договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення, розташовану в адміністративних межах Сунківської сільської ради;

- відповідно до пунктів 2, 5 зазначеного договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 56 га, сільськогосподарські землі, у тому числі: 44,64 га земель громадського призначення, 11,36 га пасовища. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 149 706,00 грн (в цінах 2009 року) (пункти 2, 5 договору);

- договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору оренди землі орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору);

- річна земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарської діяльності (пункт 14 договору);

- цільове призначення земельної ділянки для ведення товарно- сільськогосподарського виробництва (пункт 15 договору);

- передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою з передачі земельної ділянки в оренду шляхом проведення аукціону. Підставою розроблення технічної документації з передачі земельної ділянки в оренду є розпорядження райдержадміністрації. Організація розроблення технічної документації і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендодавця (пункт 17 договору);

- передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 5-ти денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 19 договору);

- на орендованій земельній ділянці встановлено обмеження (обтяження) розпочати будівельно-монтажні роботи не пізніше трьох років після укладення договору та інші права третіх осіб (заборона на передачу в суборенду) (пункт 25 договору).

Договір підписаний представниками сторін, скріплений печатками юридичних осіб, зареєстрований у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства"Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2009 № 040979200039.

05.10.2009 між сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки загальною площею 56,00 га, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради.

4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Міністерства оборони України та КЕВ м. Білої Церкви про визнання недійсними результатів земельних торгів, проведених Смілянською райдержадміністрацією, оформлених протоколом від 29.09.2009 № 1 та визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2009, укладеного між Смілянською райдержадміністрацією та Черкаською філією ТОВ "Аграрна корпорація України", зареєстрованого 16.10.2009 у державному реєстрі земель за № 040979200039, з посиланням, зокрема, на положення статей 20 77 78 84 92 125 149 152 Земельного кодексу України, статей 215 236 Цивільного кодексу України, у зв`язку із передачею у складі земельної ділянки загальною площею 56,00 га, частини земельної ділянки військового містечка № 21 площею 17,5 га, яка є частиною земельної ділянки площею 21,1 га, яка, у свою чергу, перебуває на обліку у КЕВ м. Білої Церкви, що підтверджується державним актом на право користування землею серії Б № 015264 та використовувалася як стрільбище.

4.6. Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 17 Земельного кодексу України (у редакції, чинній час на час виникнення спірних правовідносин 2009 рік, так і на час звернення до суду) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частинами 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результат аукціону.

Отже, за змістом частини 2 статті 124 Земельного кодексу України та частини 2 статті 6 Закону України "Про оренду землі" (у редакціях, які діяли на час виникнення спірних правовідносин 2009 рік) у разі набуття права оренди землі на конкурсних засадах підставою для укладення договору є результати аукціону.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватися у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, розташованими на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 215 зазначеного Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

4.7. Як свідчить зміст позовної заяви, позивачі вважають, що, уклавши оспорюваний правочин, Смілянська райдержадміністрація незаконно розпорядилася землями державної власності, які належать до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від земельної ділянки, а також за відсутності підстав для переходу права землекористування та з порушенням порядку встановлення і зміни цільового призначення земель.

4.8. Статтями 13 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно із частиною 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 Земельного кодексу України відповідно до частини 1 якої (станом на час проведення аукціону та укладення договору) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" (у відповідній редакції), за змістом якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до частини 2 статті 77 Земельного кодексу України землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

За загальним правилом, наведеним у пункті 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час проведення аукціону та укладення спірного договору 2009 рік) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного вище Закону відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України, якою передбачений поділ земель за основним цільовим призначенням на категорії (зокрема, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення пункт "ж" частини 1 зазначеної норми) земельні ділянки кожної категорії, як не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (частина 2 вказаної норми).

4.9. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що оскільки на підставі оспорюваного земельного аукціону та договору оренди землі, укладеного за його результатами, Смілянською райдержадміністрацією передано ТОВ "Аграрна корпорація України" в оренду у складі орендованої землі земельну ділянку площею 17,5 га, розташовану в адміністративних межах Сунківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони і перебуває у користуванні позивачів на підставі державного акта на право користування землею 1979 року серії Б № 015264.

4.10. Водночас, як свідчать матеріали справи, 12.10.2006 у відповідь на лист від 06.10.2006 № 649/01 тимчасово виконуючий обов`язки начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України голові Смілянської райдержадміністрації та начальнику Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління повідомив, що у Міністерстві оборони України розглянуто звернення стосовно передачі фондів та земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 (в м. Сміла Черкаської області, колишнє стрільбище), ураховуючи існування проектної пропозиції від АТЗТ "Миронівський хлібопродукт" про виділення в оренду земельної ділянки площею 56,0 га на місці колишнього стрільбища та згоду Смілянської райдержадміністрації, міністром оборони України прийнято рішення від 02.10.2006 № 220/3792 про надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою військового містечка № 2 площею 56,0 га, яка вільна від будівель, та зарахування земельної ділянки до земель запасу Смілянської райдержадміністрації. Решту території військового містечка № 21 площею 21,3 га, на якій розташована будівля (колишня казарма), залишити у користуванні Міністерства оборони України (том 1, а. с . 94).

13.10.2006 складено акт передачі-прийому в натурі земельної ділянки, переданої КЕВ м. Черкаси до складу вільних земель запасу в адміністративних межах Сунківської сільської ради, який затверджено начальником Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління 03.04.2007 (том 1, а. с. 95).

При цьому згідно з довідкою із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданої Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області від 13.09.2017 № 1624/179-17, КЕВ м. Білої Церкви, земельна ділянка, розташована у Смілянському районі в адміністративних межах Сунківської сільської ради (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 17,15 га належить до державної власності (запасу) із визначенням категорії земель землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (сіножаті) (том 1, а. с. 97).

Крім того, згідно з рішенням Сунківської сільської ради від 02.02.2001 з урахуванням спільного засідання колегії Держкомзему України та Міністерства оборони України від 23.11.1993 вирішено вилучити земельну ділянку площею 155,9 га, у тому числі 121,7 га ріллі, 18,2 на пасовищ, 16 га лісових площ з користування в/ч 16494 та передати в землі запасу Сунківської сільської ради (том 1, а. с. 96).

4.11. За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.12. Проте суди попередніх інстанцій зазначене залишили поза увагою, обставини справи щодо наявності у Смілянської райдержадміністрації правових підстав для проведення аукціону з передачі у користування земельної ділянки та укладення договору за результатами такого аукціону суди не з`ясували, як й не з`ясували питання щодо доведення позивачами наявності порушення їх прав належними та допустими доказами.

4.13. Як вже зазначалося, звертаючись з касаційною скаргою ТОВ Аграрна корпорація України обґрунтовувало підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та неврахуванням судами висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 17.04.2019 у справі № 363/3096/15-ц щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.14. За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а тому і "майном".

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За змістом частини першої статті 167 та статті 170 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин та набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення сулу першої інстанції, зазначене залишив поза увагою, не з`ясував питання стосовно втручання у право користування ТОВ "Аграрна корпорація Україна" земельною ділянкою, отриманою ним за результатами проведеного органом державної влади земельного аукціону та укладеного договору у 2009 році за вимогою Міністерства оборони України та КЕВ м. Білої Церкви, заявленими наприкінці 2019 року.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів на підтвердження наявності, чи навпаки, відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивачів, а доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 17.04.2019 у справі № 363/3096/15-ц щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою, знайшли підтвердження, тому судові рішення у справі належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна корпорація Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.05.2020 у справі № 925/1213/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак