ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1387/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023

у справі № 925/1387/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"

до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про стягнення 12 970 150, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Азот» (далі - ПрАТ «Азот», позивач, стягувач) звернулось до суду зі скаргою № 501-06/366 від 09.12.2022 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. (далі - державний виконавець) у виконавчому провадженні № 68877462, відкритому за наказом Господарського суду Черкаської області від 01.04.2019, виданому на виконання рішення від 04.03.2019 у справі № 925/1387/18, в якій просило:

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. щодо неприйняття рішення про продовження (відновлення) вчинення виконавчих дії ВП №68877462 з виконання наказу № 925/1387/18, виданого 01.04.2019 Господарським судом Черкаської області;

- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. усунути порушення шляхом поновлення вчинення дій у ВП №68877462, про що винести відповідну постанову.

Скарга мотивована тим, що в порушення пункту 12 частини першої статті 34, частини п`ятої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не поновлено зупинене вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 68877462 після усунення підстав зупинення, а саме, внесення змін до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі Закону України від 28.07.2022 №2468-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави" (далі - Закон № 2468-ІХ) та звернення стягувача з відповідним клопотанням.

Стягувач вважає, що в даному випадку вбачається бездіяльність державного виконавця, яка є незаконною та протиправною.

Фактичні обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

У грудні 2018 року ПАТ "Азот" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПАТ "Черкасиобленерго" про стягнення заборгованості в розмірі 12 970 150,86 грн, з яких 10 000 000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 2 379 191,96 грн інфляційних втрат та 590 958,90 грн - 3% річних на підставі договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №391-304 від 13.12.2016, укладеного між сторонами у справі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.03.2019 позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Черкасиобленерго" на користь ПАТ "Азот" 10000 000,00 грн неповернутої фінансової допомоги, 2 379 191,96 грн інфляційних втрат, 590 958,90 грн як 3% річних на підставі договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 391-304 від 13.12.2016 та 194 552,26 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2019 було видано наказ від 01.04.2019.

26.04.2022 постановою ВП № 68877462 (Придніпровським відділом ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом у даній справі від 01.04.2019 (держвиконавець Дьо Л.С.).

04.05.2022 державним виконавцем прийнято постанову про зупинення виконавчих дій з мотивів включення ПАТ "Черкасиобленерго" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році. Виконавець керувався пунктом 12 частини першої статті 34, статтею 35 Закону України "Про виконавче провадження". Постановою від 09.05.2022 ВП № 68877462 передано для подальшого виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВПВР УЗПВР у Черкаській області) і 13.05.2022 це виконавче провадження було прийнято до подальшого виконання державним виконавцем Горбатюк В.П.

З посиланням на те, що Законом України від 28.07.22 № 3468-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави" було внесено зміни до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" в частині зміни обставини, за якої зупиняється вчинення виконавчих дій, позивач 29.11.22 звернувся до органу ДВС із клопотанням від 29.11.2022 № 501-06/347 про поновлення вчинення виконавчих дій.

Виконавче провадження поновлено не було. Позивач вважає бездіяльність державного виконавця очевидною і звернувся до суду із скаргою на дії ДВС, яку просить розглянути та задовольнити.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 відмовлено ПАТ "Азот" у задоволенні скарги № 501-06/366 від 09.12.2022 про визнання бездіяльності головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Горбатюк В.П. неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду першої інстанції мотивна тим, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та органу ДВС, які вже вчинені та завершені за старими вимогами закону, бо законодавцем не вказано, що потрібно заново врегулювати стосунки боржника і ДВС у відповідності до нових вимог закону.

За висновками суду першої інстанції, внесення законом змін до вимог щодо розміру пакету акцій для приватизації не може вважатися обставиною, як така, що була усунута. Зміни до вимог щодо розміру пакету акцій є зміною вимог закону, а не зміною обставин, які раніше були застосовані у відносинах боржника і органу ДВС для зупинення вчинення виконавчих дій.

За вказаних обставин, суд першої інстанції, з посиланням на нову редакцію частини 7 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» та незворотність дії законів у часі дійшов до висновку, що підстави для продовження (відновлення) примусового виконання рішення у справі №925/1387/18 відсутні, а права ПАТ «Азот» як стягувача у виконавчому провадженні не порушені.

Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 у справі №925/1387/18 скасовано. Скаргу ПрАТ «Азот» (вих. № 501-06/366 від 09.12.2022) на бездіяльність головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Черкаській області Горбатюк В.П. у виконавчому провадженні №68877462, відкритому за наказом Господарського суду Черкаської області від 01.04.2019, виданому на виконання рішення від 04.03.2019 у справі №925/1387/18, задоволено та:

- визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Черкаській області Горбатюк В.П. щодо неприйняття рішення про продовження (відновлення) вчинення виконавчих дії ВП № 68877462 з виконання наказу № 925/1387/18, виданого 01.04.2019 Господарським судом Черкаської області;

- зобов`язано головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Черкаській області Горбатюк В.П. усунути порушення шляхом поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № 68877462, про що винести відповідну постанову.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою, оскільки у зв`язку зі змінами законодавства щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій в разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, відпала обставина, що стала підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 68877462, а тому державний виконавець відповідно до частини 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" був зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, тобто з моменту отримання клопотання ПрАТ "Азот" про поновлення вчинення виконавчих дій, продовжити (відновити) примусове виконання рішення суду у справі № 925/1387/18.

Апеляційний суд вказав, що наказом Фонду державного майна України №1 від 04.01.2022 "Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році" прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 46% статутного капіталу ПAT "Черкасиобленерго". Отже, враховуючи, що пакет акцій, які підлягають приватизації становить менш ніж 50% статутного капіталу ПАТ "Черкасиобленерго", відсутні правові підстави для застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та зупинення вчинення виконавчих дій.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на постанову Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №17-14-01/1494, в пункті 64 якої Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції вказавши, що державний пакет акцій ПАТ "Черкасиобленерго" в розмірі 25%, якими володіє ПрАТ "УкрЕСКО", та які фактично (опосередковано) належать державі, не є об`єктом приватизації відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", відтак, на цей час відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", які виникають у разі прийняття рішення про включення пакетів акцій ПАТ "Черкасиобленерго" 46% та 25% відповідно до переліку об`єктів приватизації.

Апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість поновлення вчинення виконавчих дій через незворотність дії законів у часі, вказавши, що не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

Головний державний виконавець ВПВР УЗПВР у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. (скаржник) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 залишити в силі.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник зазначає, що апеляційний суд застосував положення пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2468-ІХ від 28.07.2022) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 210/2104/16-ц, від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17, від 09.07.2019 року у справі № 01/1494(14-01/1494), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми до правовідносин, які виникли до набрання чинності відповідних змін (до вже зупинених виконавчих проваджень до набрання чинності Законом України від 28.07.2022 № 2468-ІХ, яким змінено умови для застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Державний виконавець вважає, що господарський суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а саме статті 5 ЦК України, статей 231 232 233 ГК України та статей 7 73 86 91 236 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Скаржник зазначає, що держава Україна в особі Міністерства енергетики України прямо володіє пакетом акцій у статутному капіталі ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 46,000038% та в особі Фонду державного майна України опосередковано (через ПрАТ "Українська енергозберігаюча сервісна компанія") володіє пакетом акцій у статутному капіталі боржника ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 25%, тобто держава Україна володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Черкасиобленерго", який в сукупності складає 71% в статутному капіталі боржника.

Скаржник зауважує, що зупинення виконавчого провадження відбулося відповідно до вимог попередньої редакції пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

На думку скаржника, внесення змін до законодавства, якими визначено нові підстави для зупинення виконавцем виконавчих дій згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", не поширюється на зупинене виконавче провадження, яке відбулося за раніше чинною нормою, не може його змінювати і не є підставою для анулювання цієї вчиненої (завершеної) дії шляхом поновлення виконавчого провадження.

Скаржник вважає, що зміни до вимог щодо розміру пакету акцій є зміною вимог закону, а не зміною обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

ПрАТ "Азот" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського сулу від 20.04 2023 залишити без змін.

ПрАТ "Азот" вважає, що судом апеляційної інстанції було правильно застосовано як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідач вважає, що у державного виконавця у разі усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є чітко визначений обов`язок по продовженню примусового виконання рішення суду. При цьому, з набранням чинності Закону № 2468-ІХ, яким у статтю 34 Закону України "Про виконавче провадження" внесено зміни, до триваючих правовідносин щодо примусового виконання рішення у справі № 925/1387/18 державний виконавець повинен застосувати нормативний акт прямої дії у часі.

У додаткових поясненнях до відзиву ПрАТ «Азот» просить колегію суддів врахувати постанову Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 925/69/19, в якій, з урахуванням висновків, висловлених Верховним Судом у постанові від 11.01.2022 у справі № 17-14-01/1494, підтримано позицію щодо кількості акцій ПАТ «Черкасиобленерго», які є об`єктом приватизації та викладено висновки щодо застосування частини п`ятої, сьомої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» в розрізі строків та подій, до яких зупиняється вчинення виконавчих дій та підстави їх поновлення.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У справі, що розглядається, господарські суди встановили, що зупиняючи вчинення виконавчих дій, державний виконавець виходив з того, що згідно з наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році" боржник - ПАТ "Черкасиобленерго" включено до об`єктів малої приватизації.

Пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій) передбачалось, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Законом № 2468-ІХ внесено зміни в пункт 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", в результаті чого цей пункт був викладений в такій редакції: виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

За змістом частини сьомої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" (з урахуванням змін цієї частини, внесених Законом № 2468-ІХ) у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Щодо твердження скаржника про відсутність підстав для поновлення виконавчого провадження з огляду на те, що держава Україна володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Черкасиобленерго", який в сукупності складає 71% в статутному капіталі боржника, тобто відсутні підстави для поновлення виконавчого провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Господарський суд апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив, що держава Україна в особі Фонду державного майна України прямо володіє пакетом акцій у статутному капіталі ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 46,000038% та опосередковано (через ПрАТ "УкрЕСКО") володіє пакетом акцій у статутному капіталі боржника ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 25%, загалом 71%.

При цьому вказав, що у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №17-14-01/1494 судом касаційної інстанції встановлено наступне:

« 62.1. Наказом Фонду державного майна України № 145 від 05.02.2021 року «Про прийняття рішення про приватизацію державного пакету акцій ПАТ «Черкасиобленерго» прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 46% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго». Оскільки пакет акцій становить менш ніж 50% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго» його віднесено до об`єктів малої приватизації.

62.2. Наказом Фонду державного майна України від 25.04.2018 року №550 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,6585% статутного капіталу ПрАТ «УкрЕСКО», яка володіє 25 % акцій ПАТ «Черкасиобленерго».

62.3. Будь-якого рішення органу приватизації в розумінні Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» Фондом державного майна України про приватизацію саме вказаних 25% акцій ПАТ «Черкасиобленерго», не приймалось.

64. Враховуючи встановлене (пункт 62 цієї Постанови), колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що державний пакет акцій ПАТ «Черкасиобленерго» в розмірі 25%, якими володіє ПрАТ «УкрЕСКО», та які фактично (опосередковано) належать державі, не є об`єктом приватизації відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», відтак, на цей час відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», які виникають у разі прийняття рішення про включення пакетів акцій ПАТ «Черкасиобленерго» 46% та 25% відповідно до переліку об`єктів приватизації».

Відтак, Верховним Судом у постанові від 11.01.2022 у справі №17-14-01/1494 встановлено, що об`єктом приватизації є пакет акцій ПАТ «Черкасиобленерго», що належать державі, в розмірі 46%

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, встановлені Верховним Судом щодо ПАТ «Черкасиобленерго» обставини підтверджують позицію відносно того, що оскільки пакет акцій, які підлягають приватизації, становить менше ніж 50% статутного капіталу ПАТ «Черкасиобленерго», правові підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з внесенням до вказаної норми змін Законом №2468-ІХ, відпали.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника про те, що після внесення законодавцем змін до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця не було законних підстав для відновлення зупиненого виконавчого провадження, є помилковими та не гуртуються на нормах закону.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Проте, строки розгляду заяв та клопотань сторін зазначеним законом не встановлені.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (частина п`ята статті 35 Закону України "Про виконавче провадження").

Невиконання судового рішення та несвоєчасне вчинення державним виконавцем передбачених законом дій безпосередньо порушує право стягувача за виконавчим документом.

Як зазначалось вище, 09.05.2022 виконавче провадження №68877462 було передано на виконання до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), а 13.05.2022 вказане виконавче провадження було прийнято до виконання головним державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Черкаській області Горбатюк В.П.

У зв`язку зі змінами в законодавстві стягувач звернувся до ВПВР УЗПВР у Черкаській області з клопотанням від 29.11.2022 за № 501-06/347, в якому просив поновити вчинення виконавчих дій у ВП №68877462. Указане клопотання отримано ВПВР УЗПВР у Черкаській області 30.11.2022.

Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують розгляд органом ДВС клопотання стягувача від 29.11.2022, а також докази вчинення державним виконавцем дій по продовженню (відновленню) примусового виконання рішення суду у справі №925/1387/18, що є очевидною бездіяльністю виконавця, у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення скарги стягувача у відповідній частині.

З урахування наведеного колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що із набранням чинності Законом України №2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» в частині внесення змін до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №68877462 відсутні як такі

Відтак, у відповідності до частини 5 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець мав продовжити (відновити) примусове виконання рішення суду у справі №925/1387/18.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 925/2073/13, від 01.11.2023 у cправі № 925/69/19.

Відтак, наявність у вказаних постановах Верховного Суду висновків щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ) до правовідносин, які виникли до набрання чинності відповідних змін, спростовують протилежні доводи скаржника.

Твердження скаржника у касаційній скарзі з посиланням на нову редакцію частини сьомої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та державного виконавця, які вже вчинені та завершені (тобто існує зупинення виконавчого провадження по старому закону), оскільки зміни до вимог щодо розміру пакету акцій є зміною вимог закону, а не зміною обставин для зупинення вчинення виконавчих дій, є помилковими та свідчать про довільне трактування скаржником вимог закону.

Так, частиною сьомою статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" (у новій редакції) встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

При цьому, вказані строки стосуються саме приватизації 50 і більше відсотків пакетів акції (часток) боржника, як визначено новою редакцією закону. Тобто, дана норма не підлягає застосуванню до спірної ситуації, адже приватизації ПАТ "Черкасиобленерго" підлягає пакет акцій розміром 46%.

Цією нормою, яка передбачає дві конкретні підстави для поновлення вчинення виконавчих дій, зупинених у зв`язку із приватизацією пакета акцій боржника, частиною п`ятою статті 35 Закону "Про виконавче провадження" передбачено загальне правило, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, а саме, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Висновки щодо застосування частини п`ятої, сьомої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» в розрізі строків та подій, до яких зупиняється вчинення виконавчих дій та підстави їх поновлення, викладені Верховним Судом у постанові від 01.11.2023 у справі № 925/69/19 у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіряючи висновки апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України з метою врахування правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 925/69/19 щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ) до правовідносин, які виникли до набрання чинності відповідних змін, та щодо застосування частини п`ятої, сьомої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» в розрізі строків та подій, до яких зупиняється вчинення виконавчих дій та підстав їх поновлення, ухваленій після подання касаційної скарги.

Щодо посилання в касаційній скарзі на порушення норм статті 5 ЦК України та щодо неможливості поновлення вчинення виконавчих дій через незворотність дії законів у часі, Верховний Суд зазначає таке.

Закріплений у статті 58 Конституції України принцип заборони зворотної дії нормативно-правових актів у часі є однією з важливих складових принципу правової визначеності. На думку Конституційного Суду України, "закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту" (рішення Конституційного Суду України від 13.06.1997 №1-зп).

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 02.07.2002 №13-рп/2002).

При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

Нормами Закону № 2468-ІХ внесено зміни в пункт 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав зупинення виконавчого провадження, внаслідок чого підстава, яка була передбачена у старій редакції цього Закону, відпала.

Тобто, зазначена норма права у новій редакції містить вказівку на підставу зупинення виконавчого провадження, яка є відмінною від попередньої редакції.

Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції правильно застосував наведену норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.

У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ від 28.07.2022), викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №210/2104/16-ц, від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, від 09.07.2019 у справі №01/1494(14-01/1494). У цьому зв`язку Верховний Суд виходить з такого.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Верховний Суд зазначає, що Верховна Рада України 28.07.2022 прийняла Закон №2468-IX, який набрав чинності 19.08.2022, тоді як скаржник посилається на постанови Верховного Суду, ухвалені протягом 2018 - 2019 років, що вказує на те, що у наведених скаржником постановах не йдеться про застосування у спірних правовідносинах пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ від 28.07.2022). Відтак, висновки Верховного Суду, які викладені у наведених скаржником постановах, не є релевантними до правовідносин, що виникли у цій справі.

З урахуванням зазначеного, викладені доводи скаржника, наведені як підстава скасування оскаржуваної постанови, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції та не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 925/1387/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.