№ 925/1577/20(925/288/23) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1577/20(925/288/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-банк"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024

у справі № 925/1577/20 (925/288/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни

до Приватного підприємства "Іріда",

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп",

2) Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича,

про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

в межах справи № 925/1577/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14"

про банкрутство юридичної особи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос 14" (далі - ТОВ "Колос 14, позивач) в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни (позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Іріда" (далі - ПП "Іріда", відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу ПБН-30 № 1609/9/2020 від 16.09.2020 та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу ПБН-30 №1609/9/2020 від 16.09.2020, укладений між ТОВ «Колос 14» та ПП «Іріда»; зобов`язано ПП «Іріда» повернути ТОВ «Колос 14» бункер-накопичувач перевантажувальний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки ПБН-30, рік випуску 2019, заводський номер 100737; здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі №925/1577/20(925/288/23) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.05.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі № 925/1577/20 (925/288/23) залишено без змін.

Акціонерне товариство "Полтава-банк" (далі - АТ «Полтава-банк», Банк) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування права на апеляційне оскарження судового рішення Банк посилався на те, що він є заставодержателем спірного майна на підставі договору застави від 31.03.2021, який укладений в забезпечення виконання кредитного договору № 4984 від 31.03.2021 між Банком та ПП «Іріда». Вважає, що оскаржуваним рішенням порушується його право як заставодержателя на першочергове задоволення вимог за рахунок заставного майна.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.09.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Полтава-банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі №925/1577/20(925/288/23).

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Полтава-банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі №925/1577/20(925/147/23).

Ухвала господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ «Полтава-банк» не є стороною у даній справі, рішенням суду не було вирішено питання про його права та обов`язки, отже скаржник не набув процесуального права заперечувати судові рішення у даній справі в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Суд також зауважив, що застава спірного майна зберігає свою силу і в даному випадку, а відтак права та охоронювані законом інтереси АТ «Полтава-банк» як заставодержателя не порушуються.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

АТ «Полтава-банк» (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 про закриття апеляційного провадження, справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги АТ «Полтава-банк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 у справі №925/1577/20(925/288/23).

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає обставини, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 08.08.2024 у справі № 917/1500/18(917/1371/21), від 09.03.2023 у справі №925/162/20, від 30.07.2019 у справі № 903/825/18 щодо застосування норм справа у подібних правовідносинах.

Скаржник також вказує, що судом апеляційної інстанцій не було враховано правові висновки в подібних справах - № 925/1577/20(925/1268/23), №925/1577/20(925/1269/23) між тими ж сторонами та з аналогічних обставин справи.

На думку скаржника, при винесені оскаржуваної ухвали про закриття апеляційного провадження Північний апеляційний господарський суд не врахував важливі обставини, а саме, наявний дійсний та діючий Договір застави та зареєстроване обтяження АТ «Полтава-банк» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо спірного майна, що безпосередньо впливає на права та обов`язки АТ «Полтава-банк» як заставодержателя та порушує його права, обов`язки та інтереси, оскільки спірне майно є забезпеченням по кредитному договору

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено частину першу статті 51 ГПК України та протиправно не залучено АТ "Полтава-банк" до участі у справі.

Доводи інших учасників справи

Ліквідатор ТОВ "Колос 14" арбітражний керуючий Носань Н.С. у поданому відзиві з посиланням на правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить касаційну скаргу АТ «Полтава-банк» залишити без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 залишити без змін.

Позивач вважає, що або ПП "Іріда" свідомо ухиляється від виконання судового рішення, що набрало законної сили, та вчиняє злочин, передбачений частиною третьою статті 382 Кримінального кодексу України, або АТ «Полтава-банк» діє в інтересах ПП "Іріда" та недобросовісно зловживає наявним процесуальним інструментарієм для повторного перегляду судового рішення, що вже набрало законної сили.

Позивач вважає безпідставними доводи АТ «Полтава-банк» в частині порушення судом першої інстанції положень статті 51 ГПК України та не залученні Банку до участі у справі, оскільки суд не знав і не міг знати про передачу ПП "Іріда" спірного майна в заставу Банку.

На думку позивача, ПП "Іріда" як сторона договору застави №121 від 31.03.2021 в межах даного позовного провадження безпосередньо володіло інформацією про передачу спірного майна в заставу, всупереч вимозі частини першої статті 51 ГПК України, будь-яких дій для повідомлення суду та інших учасників справи про передачу спірного майна в заставу АТ "Полтава-банк" не здійснило ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Натомість, у ліквідатора ТОВ "Колос 14", який не був стороною Договору застави та не мав будь-якої інформації про даний правочин, не було можливості залучити АТ "Полтава-Банк" до участі у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час постановлення ухвали про закриття апеляційного провадження на рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договорів та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобов`язання ПП «Іріда» повернути спірне майно ТОВ «Колос 14», за апеляційною скаргою АТ «Полтава-банк» як особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що судове рішення стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Частиною другою статті 129 Конституції України передбачено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з положеннями частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За приписами частини першої, четвертої статті 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 у справі №912/837/19, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі №914/1334/20, від 04.10.2023 у справі №910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 у справі №910/4552/23, від 10.06.2024 у справі №910/4552/23.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

Наведене у повній мірі відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі №904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №916/4093/21.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 часини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/10364/16, від 28.08.2023 у справі №910/15967/21, від 14.09.2023 у справі №910/17544/20).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, з`ясовуючи питання, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, встановив такі обставини:

- предметом позову у справі є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу ПБН-30 № 1609/9/2020 від 16.09.2020, укладеного між ТОВ «Колос 14» та ПП «Іріда», та застосування наслідків недійсності правочину;

- позов заявлений та розглянутий в межах справи № 925/1577/20 про банкрутство ТОВ "Колос 14" з метою повернення майна банкрута в ліквідаційну масу, відчуженого на підставі недійсного правочину, укладеного з метою виведення майнових активів з власності боржника;

- задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що оспорюваний договір укладений у "підозрілий період" (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14"), між пов`язаними особами, станом на дату його укладення ТОВ "Колос 14" мало кредиторську заборгованість перед ТОВ "Олімп". Отже, господарські суди дійшли висновку, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторних та підлягає визнанню недійсними на підставі пункту 6 частини першої статті 3 і частини третьої статті 13 ЦК України;

- після укладення недійсного правочину, майно боржника було передано в заставу АТ «Полтава-банк» на підставі договору застави від 31.03.2021, який укладений в забезпечення виконання кредитного договору №4984 від 31.03.2021 між Банком та ПП «Іріда»;

- станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, дійсність якого є предметом даного позову, АТ «Полтава-банк» не було учасником спірних правовідносин;

- зміст оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023, а саме його мотивувальна та резолютивна частини не містять будь-яких висновків, суджень або посилань суду на права, інтереси та обов`язки АТ «Полтава-банк»;

- рішенням суду першої інстанції у справі не розглядалося питання щодо дійсності/недійсності договору застави від 31.03.2021, який укладений між Банком та ПП «Іріда»;

- суд першої інстанції у рішенні від 10.10.2023 не надавав правової оцінки правам та обов`язкам АТ «Полтава-банк», а також його правовідносинам з ТОВ «Колос 14» та ПП «Іріда».

Отже, оскільки питання про права, інтереси та (або) обов`язки АТ "Полтава-банк" у рішенні суду першої інстанції від 10.10.2023 не вирішувалися; ні в мотивувальна, ні резолютивна частини рішення не містять жодних висновків чи суджень щодо прав та обов`язків АТ "Полтава-банк" і останнє не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин та не є стороною оспорюваного у цій справі правочину, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що АТ «Полтава-банк» не набуло права на оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у цій справі.

Відтак судом апеляційної інстанції правильно застосовано положення статті 254, пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Полтава-банк".

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду в аналогійних справах за участі тих же учасників, викладеним у постановах від 17.01.2025 у справі №925/1577/20(925/147/23) та від 14.01.2025 у справі №925/1577/20(925/291/23), де предметом спору було визнання недійсними інших договорів, укладених банкрутом.

Доводи скаржника про використання ліквідатором боржника рішення суду від 10.10.2023 як аргументу для скасування обтяження за договором застави від 31.03.2021, а також про те, що повернення до ліквідаційної маси банкрута ТОВ «Колос 14» майна ПП «Іріда» перешкоджає реалізації заставодержателем АТ «Полтава-банк» свого переважного права на звернення стягнення на заставлене майно не спростовують вказаних висновків суду апеляційної інстанції щодо прав та обов`язків скаржника, який не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин та не є стороною оспорюваного договору у цій справі.

Верховний Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (постанова від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 провадження № 12-158гс19, пункт 10.28)). Судове рішення діє виключно "inter partes" (лат. між сторонами) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.23)).

Розглянувши доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 08.08.2024 у справі № 917/1500/18(917/1371/21), від 09.03.2023 у справі № 925/162/20, від 30.07.2019 у справі №903/825/18 щодо застосування норм справа у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.

Так, у справі № 917/1500/18(917/1371/21) предметом спору було визнання недійсним договору застави рухомого майна та скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державної реєстрації рухомого майна та обтяження, а АТ "Полтава-банк" було одним з відповідачів у справі як сторона договору, який був предметом оскарження, тобто у наведеній справі взагалі не вирішувалося питання щодо застосування вимог статей 17 254 ГПК України, а вирішувався спір по суті.

У справі № 925/162/20 предметом оскарження в суді касаційної інстанції були судові рішення у справі про неплатоспроможність фізичної особи, якими було затверджено план реструктуризації боргів боржника - фізичної особи.

У справі № 903/825/18 предметом касаційного перегляду була ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою не учасника справи на ухвалу господарського суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову з посиланням на пункт 3 частини першої статті 264 ГПК України. Скасовуючи оскаржувану ухвалу про закриття апеляційного провадження, Верховний Суд вказав, що оскільки не зважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають з договору позики, проте винесена з метою забезпечення даного позову ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку. Разом з тим, обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, скаржник зазначив про те, що на підставі укладених з відповідачем ще в 2013 році договорів застави та іпотеки він є заставодержателем усього майна відповідача, на яке накладено арешт за спірною ухвалою.

Таким чином, у вказаній скаржником справі № 903/825/18 в апеляційному порядку оскаржувалася ухвала про забезпечення позову, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності відповідачу, а предметом позову було стягнення заборгованості, на відміну від цієї справи, де предметом спору було визнання недійсним договору як правовстановлюючого документа, згідно з яким відповідач набув у власність оспорюване майно. До того ж договори застави та іпотеки у справі №903/825/18 укладені раніше договору позики, на підставі якого виникли грошові зобов`язання між сторонами. Тоді як у цій справі №925/1577/20(925/288/23) на момент вчинення правочину, який є предметом спору у цій справі, будь-яких правовідносин ПП «Іріда» з АТ «Полтава-банк» не існувало.

Зважаючи на це, Верховний Суд констатує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до даної справи.

Посилання скаржника як на одну з підстав для скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду та підтвердження порушення оспорюваним рішенням суду прав та інтересів АТ «Полтава-банк» на залучення Банку в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в межах справ № 925/1577/20 (925/1268/23) та № 925/1577/20 (925/1269/23), колегія суддів відхиляє.

Адже факт залучення чи незалучення АТ «Полтава-банк» до участі в інших позовних провадженнях як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, не може свідчити про вирішення судовим рішенням саме у цій справі питання про права та інтереси скаржника, та про наявність підстав для скасування рішення суду, яке набуло законної сили.

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості до якого є відкритими, у судах першої та апеляційної інстанцій у наведених справах розглядаються спори за участю ТОВ «Колос 14" та ПП «Іріда» про визнання недійсними правочинів ТОВ «Колос 14» щодо продажу ПП «Іріда» належної товариству сільськогосподарської техніки та застосування наслідків цих правочинів. При цьому, у цих справах задоволені клопотання АТ «Полтава-банк» та залучено його як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Водночас у справі, що переглядається, ні Банк, ні сторони справи, зокрема відповідач, з яким Банк уклав договір застави, відповідного клопотання до суду не подавали.

Верховний Суд звертає увагу на запроваджені законодавцем положення частини другої статті 51 ГПК України, згідно з якими у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у цій справі та не довів неправильного застосування норм процесуального права, як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про правильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, відтак касаційна скарга АТ "Полтава-банк" підлягає залишенню без задоволення, а постановлена у справі ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження - залишенню без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №925/1577/20 (925/288/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Пєсков В.Г.