ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1596/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондар Людмили Володимирівни

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 (у складі колегії суддів: Сулім В.В. (головуючий), Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.) про відмову у відкритті апеляційного провадження

у справі № 925/1596/23

за позовом Служби зовнішньої розвідки України

до Фізичної особи-підприємця Бондар Людмили Володимирівни

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Служба зовнішньої розвідки України звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Бондар Л.В. про стягнення 525 089,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором на закупівлю товарів від 22.07.2021 № 768/21.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Бондар Л.В. на користь Служби зовнішньої розвідки України 262 544,95 грн пені, 57 431,71 грн штрафу та 4 799,85 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Служба зовнішньої розвідки України оскаржила рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 в апеляційному порядку, не погодившись з частковим задоволенням позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 змінено в мотивувальній частині та викладено її у редакції цієї постанови, резолютивну частину рішення залишено без змін.

14.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Бондар Л.В., в якій відповідачка порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також просила скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі № 925/1596/23 у частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржниця, зокрема, зазначила, що з початку повномасштабного вторгнення, а саме з 24.02.2022, за своєю адресою не перебувала, тому жодної кореспонденції не отримувала, включаючи оскаржуване рішення. Про розгляд справи та рішення дізналася у вересні 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень після того, як органами Державної виконавчої служби було заблоковано відповідний рахунок. Відтак, скаржниця вважає, що оскільки їй не було направлено копію оскаржуваного рішення, то вона об`єктивно не могла подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, у зв`язку з чим вважає, що є наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 апеляційну скаргу ФОП Бондар Л.В. на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 залишено без руху. Роз`яснено скаржниці, що протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Бондар Л.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі № 925/1596/23. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Бондар Л.В. на зазначене рішення суду першої інстанції. Повернуто ФОП Бондар Л.В. матеріали апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі № 925/1596/23 разом із доданими до неї додатками.

Ухвалу мотивовано відсутністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі № 925/1596/23.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2024 року ФОП Бондар Л.В. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Бондар Л.В. на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі № 925/1596/23.

Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку та відкритті апеляційного провадження, оскільки наведені відповідачкою обставини свідчать про пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з поважних причин, тому цей строк підлягає поновленню на підставі статей 256 261 ГПК.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 925/1596/23 за касаційною скаргою ФОП Бондар Л.В. на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 з підстави, передбаченої абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК, та постановлено здійснити перегляд зазначеної ухвали без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Служба зовнішньої розвідки України у додаткових поясненнях у справі, поданих через систему «Електронний суд», зазначила про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, тому просив касаційну скаргу ФОП Бондар Л.В. залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

ФОП Бондар Л.В. подала Суду заперечення на доводи позивача.

Служба зовнішньої розвідки України подала Суду додаткові пояснення щодо заперечень ФОП Бондар Л.В.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку норм ГПК.

За змістом частини 1 статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 256 ГПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частини 2 статті 256 ГПК).

У частині 3 статті 256 ГПК передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що рішення Господарського суду Черкаської області у цій справі ухвалено 26.03.2024, отже останнім днем строку подання апеляційної скарги є 15.04.2024, однак ФОП Бондар Л.В. з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі № 925/1596/23 звернулася лише 14.10.2024, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення. При цьому в обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначила, що суд першої інстанції не повідомив її належним чином про дату та час розгляду справи, а вона не отримувала жодного процесуального документу, зокрема, рішення суду першої інстанції.

За змістом статті 120 ГПК суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (частина 1). Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (частина 2). Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (частина 3). Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває (частина 7).

У частині 5 статті 242 ГПК визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини 6 статті 242 ГПК).

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 ГПК).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що ФОП Бондар Л.В. не має офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; електронна пошта відсутня і в державних реєстрах. З моменту відкриття провадження у справі № 925/1596/23 та протягом розгляду справи в суді першої інстанції, всі процесуальні документи направлялися ФОП Бондар Л.В. на адресу, яка зазначена у позовній заяві, та яка є ідентичній адресі, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .

До того ж суд апеляційної інстанції зауважив, що в додатках до апеляційної скарги ФОП Бондар Л.В. міститься договір від 24.09.2024 № 24/09 про надання юридичних послуг, в якому також зазначено адресу відповідачки, а саме: АДРЕСА_1 ., як таку, що є її місцезнаходженням.

Таким чином, за обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, відповідачка є особою, на яку відповідно до статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, а для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Проте, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що підтверджується матеріалами справи, вся поштова кореспонденція, у тому числі копії процесуальних документів, яка направлялася ФОП Бондар Л.В. за наведеною адресою, поверталася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Будь-яких доказів того, що відповідачка ініціювала внесення змін щодо власного місцезнаходження до відповідного державного реєстру, повідомляла позивача або суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання, матеріали справи не містять і судом таких обставин не встановлено, тому суд апеляційної інстанції правомірно зауважив, що адреса ФОП Бондар Л.В.: АДРЕСА_1 , є актуальною, а суд першої інстанції дотримався вимог ГПК щодо належного повідомлення відповідачки про стан розгляду справи, а також про дату, час та місце проведення судових засідань та про прийняття оскаржуваного рішення у цій справі.

Також судом апеляційної інстанції установлено, що при розгляді апеляційної скарги Служби зовнішньої розвідки України на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі № 925/1596/23 Північним апеляційним господарським судом направлялися копії процесуальних документів на електронну пошту відповідачки, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а матеріали справи містять також телефонограми від 24.04.2023, 16.05.2024, проте ФОП Бондар Л.В. за номером телефону НОМЕР_1 , наявним у матеріалах справи № 925/1596/23, не відповідала.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 тощо).

У пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК).

Оцінивши у сукупності наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції належним чином неодноразово повідомляли ФОП Бондар Л.В. про розгляд справи № 925/1596/23 за позовом Служби зовнішньої розвідки України, де скаржниця є відповідачкою, що свідчить про обставини вчинення судами необхідних і достатніх дій, у межах встановленого для розгляду справи строку, для належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце судових засідань у цій справі та про прийняті рішення.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів («Diya 97 v. Ukraine», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані («Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine», № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК, згідно з частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Норми процесуального закону не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження лише за фактом подання стороною клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.

Встановлення поважності причин пропуску процесуального строку у розумінні положень статті 86 ГПК здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 910/3154/20, від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15).

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного із процесуальних строків (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 32/257-10).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції встановив, що обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ФОП Бондар Л.В. послалася на неналежне повідомлення її про дату та час розгляду справи та не отримання процесуальних документів, у тому числі рішення суду.

Дослідивши питання щодо поважності пропуску ФОП Бондар Л.В. строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції як викладені в апеляційній скарзі, так і в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданій на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2024, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не доведення відповідачкою у встановленому процесуальним законом порядку наявність тих обставин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самої відповідачки, тобто мала суб`єктивний характер.

При цьому апеляційний суд визнав доводи відповідачки щодо поважності причин пропуску відповідного строку з огляду на неналежне повідомлення про розгляд справи необґрунтованими і такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки, за встановлених обставин, судом першої інстанції в межах встановленого для розгляду справи строку вчинялись необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідачки про стан розгляду справи, а також про дату, час і місце проведення судових засідань у справі та про прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив, що ФОП Бондар Л.В. мала можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів у цій справі, у тому числі з оскаржуваним рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» є відкритим, цілодобовим і безоплатним.

Верховний Суд зазначає, що положеннями статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Відповідно до статті 8 Конституції України, пункту 1 частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 ГПК в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII). Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відкриття апеляційного провадження щодо перегляду рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, без наявності обставин, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, є порушенням принципу остаточності судового рішення як складової принципу юридичної визначеності, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачкою не доведено наявності обставин, які об`єктивно унеможливили вчасне звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі № 925/1596/23, оскільки можливість такого звернення залежала виключно від волевиявлення самої скаржниці та належного використання нею своїх прав, визначених нормами ГПК, що зумовлює визнання неповажними зазначених ФОП Бондар Л.В. причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК.

Доводи, наведені в касаційній скарзі ФОП Бондар Л.В., щодо поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанцій у цій справі та наявність підстав для його поновлення відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин неповажності заявлених відповідачкою причин пропуску строку на апеляційне оскарження та переоцінку таких доказів, перебуває поза межами перегляду справи судом касаційної інстанції, який відповідно до частини 2 статті 300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскарженого судового акта щодо відмови у відкритті апеляційного провадження не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування законної ухвали апеляційного господарського суду суд касаційної інстанції не вбачає. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржницю.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондар Людмили Володимирівни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 у справі № 925/1596/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко