ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/791/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023
за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"
на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича
у справі №925/791/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"
про стягнення 587 346 218,56 грн,
за участю приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
Пилипчука Віталія Григоровича.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. У провадженні господарського суду Черкаської області перебувала справа №925/791/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - ТОВ "Черкасигаз Збут" , відповідач) про стягнення 587 346 218,56 грн, з яких: 515 494 727,60 грн основний борг за поставлений газ у лютому 2021 року, 13 812 433,93 грн пені, 2 881 121,18 грн 3% річних, 3 608 463,09 грн інфляційних втрат та 51 549 472,76 грн штрафу у зв`зку з неналежним виконанням рамкового договору купівлі - продажу природного газу від 11.09.2020 №13Б-4ГЗ та індивідуальних договорів, укладених між сторонами у справі.
2. Стислий виклад судових рішень, які передували зверненню із скаргою на дії державного виконавця
2.1. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.01.2022 затверджено мирову угоду від 11.10.2021 у справі №925/791/21, укладену між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Черкасигаз Збут", провадження у справі закрито.
2.2. У жовтні 2022 року ТОВ "Черкасигаз Збут" звернулось до господарського суду Черкаської області зі скаргою на дії приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича (далі - приватний виконавець Пилипчук В.Г.) в якій просило:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. щодо внесення постанови від 22.09.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП №69922911 з виконання ухвали господарського суду Черкаської області, ухваленої 04.01.2022 у справі №925/791/21;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.П. від 22.09.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП №69922911 з виконання ухвали господарського суду Черкаської області, ухваленої 04.01.2022 у справі №925/791/21;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. щодо винесення постанови від 22.09.2022 ВП №69922911 про арешт майна боржника;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 22.09.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП № 69922911 про арешт майна боржника;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. щодо винесення постанови від 22.09.2022 ВП №69922911 про арешт коштів боржника;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. від 22.09.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП №69922911 про арешт коштів боржника.
2.3. В обґрунтування скарги ТОВ "Черкасигаз Збут", яке є боржником у виконавчому провадженні, посилалося на те, що дії приватного виконавця Пилипчука В.Г. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2022 ВП № 69922911 та постанов про арешт коштів боржника, а також дії приватного виконавця з прийняття до виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 01.01.2022 у справі №925/791/21 та відкриття виконавчого провадження, вчинені з порушенням частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та частин першої та другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", з порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки юридичним та фактичним місцезнаходженням боржника та його майна є місто Черкаси, Черкаської області, майно боржника у межах міста Києва, як виконавчого округу цього приватного виконавця відсутнє. Надані стягувачем документи про наявність рахунку в АТ "Державний ощадний банк України" не свідчать про можливість здійснення виконавчого провадження в місті Києві, оскільки такий рахунок було відкрито в Черкаській філії АТ "Державний ощадний банк України".
2.4. Крім того, боржник заперечує розмір винагороди, визначеної виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, та вважає неправомірним накладення арешту на майно та кошти боржника.
2.5. Також відповідач вказував на те, що жодних заходів примусового виконання рішень, передбачених статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі стягнення грошових коштів боржника, вказана ухвала не передбачає. Резолютивна частина ухвали містить взаємовиключні положення щодо початку та закінчення перебігу строків пред`явлення її до виконання, які в сукупності зі змістом положень частин першої, другої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", свідчать, що строк пред`явлення ухвали до виконання взагалі встановити не можливо, а отже він не визначений ухвалою.
3. Стислий виклад рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.10.2022 (суддя Спаських Н.М.) скаргу ТОВ "Черкасигаз Збут" на дії приватного виконавця задоволено; визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. щодо винесення постанови від 22.09.2022 відкриття виконавчого провадження ВП №69922911 з виконання ухвали господарського суду Черкаської області, ухваленої 04.01.2022 у справі №925/791/21; скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. від 22.09.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП №69922911 з виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 04.01.2022 у справі №925/791/21; визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. щодо винесення постанови від 22.09.2022 ВП №69922911 про арешт майна боржника; скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. від 22.09.2022 в межах виконавчого провадження ВП №69922911 про арешт майна боржника; визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. щодо винесення постанови від 22.09.2022 в межах виконавчого провадження ВП №69922911 про арешт коштів боржника та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. від 22.09.2022 в межах виконавчого провадження ВП №69922911 про арешт коштів боржника.
3.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватний виконавець при вчиненні спірних дій порушив частини першу та другу статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та частин першої та другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки місцезнаходженням боржника (відповідача) є місто Черкаси Черкаської області, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження місцезнаходження боржника або його майна у місті Києві (території, на яку поширюються компетенція приватного виконавця) зареєстрованого за боржником майна, зокрема, грошових коштів на банківських рахунках.
3.3. Крім того, за висновком суду першої інстанції, приватний виконавець не обґрунтував, чому, достеменно знаючи про те, що боржник знаходиться і зареєстрований у місті Черкаси, виконавче провадження він відкрив за своїм виконавчим округом м. Києва. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2022 ВП №69922911 не містить обґрунтування, що виконавче провадження відкривається за місцем знаходження майна боржника, з яких підстав виконавець прийшов до таких висновків та яке майно боржника у даному випадку мається на увазі при задоволенні заяви про примусове виконання рішення суду.
3.4. З аналізу платіжних доручень доданих до заяви ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про відкриття виконавчого провадження випливає, що рахунок боржника відкрито в філії Черкаське Обласне управління АТ "Ощадбанк" місто Черкаси, а у позивача натомість рахунок відкрито у АТ "Ощадбанк" м. Київ. Ці банківські установи мають різне місце знаходження та код (МФО) - все це зазначено у платіжних дорученнях і ці реквізити є обов`язковими до зазначення у розрахункових документах. Наведені обставини вказують на те, що кошти на банківських рахунках боржника містяться саме за конкретним місцем відкриття банківського рахунку, де з ними проводяться банківські операції. Тобто виконання всіх платіжних доручень ТОВ "Черкасигаз Збут" відбувається саме у філії Черкаське Обласне управління АТ "Ощадбанк" за місцем знаходження цієї філії (місто Черкаси Черкаської області).
3.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 (колегія суддів: Тищенко А.І., Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 27.10.2022 у справі №925/791/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні скарги ТОВ "Черкасигаз Збут" на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. з виконання ухвали господарського суду Черкаської області, ухваленої 04.01.2022 у справі №925/791/21 відмовлено.
3.6. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оспорювані дії приватного виконавця не суперечать частинам першій та другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та частин першої та другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки: постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2022 ВП №69922911 була винесена приватним виконавцем з дотриманням правил територіальної юрисдикції (за місцезнаходженням банківських установ, у яких боржник має відкриті рахунки. Наявність у боржника відкритих рахунків у банківських установах, місцезнаходженням яких є місто Київ (виконавчий округ приватного виконавця), було достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, який працює у відповідному виконавчому окрузі.
3.7. У розумінні положень статті 95 ЦК України, статті 3 Закону України "Про платіжні послуги" та положень статей 2, 23, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вирішальним у даному питанні є місце реєстрації банківської установи, як юридичної особи АТ "Ощадбанк", у місті Києві, оскільки безготівкові грошові кошти мають особливу правову природу і їх місцем знаходження слід вважати місцезнаходження юридичної особи-банку, на рахунках якого вони знаходяться, а не місце знаходження філії банку.
3.8. За висновком суду апеляційної інстанції, саме банк отримує ліцензію на здійснення банківської діяльності, а не його філії. У свою чергу філія забезпечує надання послуг від імені банку і грошові кошти знаходяться на рахунках відкритих у банку, який у даному випадку знаходиться в місті Києві (вул. Госпітальна, 12-г). Забезпечення ж відокремлених підрозділів основними засобами та обіговими коштами не свідчить про наявність у відокремленого підрозділу статусу фінансової установи та не надає їй право самостійно надавати банківські послуги, адже такі послуги надаються відокремленим підрозділом від імені банку, тобто самим банком, як самостійною юридичною особою.
3.9. З урахуванням встановлених обставин, що стягувачем було надано фактичні докази наявності відкритих рахунків боржника в банку, який зареєстровано в місті Києві (банківський рахунок - НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Державний ощадний банк України"), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у приватного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Приватний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в межах визначених законом повноважень.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги
4.1. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "Черкасигаз Збут" (далі - скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та залишити без змін ухвалу господарського суду Черкаської області від 27.10.2022 про задоволення скарги відповідача на дії приватного виконавця.
5. Аргументи учасників справи
5.1. Аргументи касаційної скарги
5.1.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Черкасигаз Збут" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", частин першої, другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункту З розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 у їх взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 95 ЦК України, частини першої статті 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пункту 4 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.22 №162.
5.1.2. Також скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.03.23 у справі №911/1708/18 (911/127/22), від 06.03.2023 у справі №914/726/22, від 15.02.2023 у справі №922/1832/19, від 29.11.2022 у справі №910/2608/21, від 22.11.2022 у справі №21/96, від 17.11.2022 у справі №916/546/21 щодо застосування положень статті 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Зокрема, в частині, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.
5.1.3. Проте, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення не навів жодних мотивів прийнятого ним судового рішення, проігнорувавши всі зібрані у справі докази та не встановив жодних пов`язаних з ними обставин, які входили до предмета доказування за даними вимогами боржника та не з`ясував, в якому з виконавчих проваджень ВП №69922911 (як стверджував боржник) чи ВП №69923122 (як стверджував приватний виконавець) були винесені оскаржувані постанови від 22.09.2022 ВП №69922911 про арешт майна боржника та арешт коштів боржника, а також чи відповідав накладений приватним виконавцем арешт положенням частини шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".
5.1.4. З огляду на наведене скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування положень Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та порушив норми процесуального права у спірних правовідносинах, внаслідок чого позбавив ТОВ "Черкасигаз Збут" права на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
5.2. Аргументи, зазначені у відзивах на касаційну скаргу
5.2.1. Приватний виконавець Пилипчук В.Г. у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, посилаючись на те, що доводи скаржника є безпідставними та суперечать нормам чинного законодавства. За твердженням приватного виконавця, суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пункту 4 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.22 №162, які є спеціальними нормами, що регулюють діяльність банку та надання банківських послуг.
5.2.2. За твердженням приватного виконавця, саме банк отримує ліцензію на здійснення банківської діяльності, а не його філії. Філії банку здійснюють від його імені банківські та інші операції, передбачені положенням про філію, у межах отриманої банком банківської ліцензії. З огляду на що, грошові кошти знаходяться на рахунках відкритих у банку, який у даному випадку знаходиться в місті Києві (вул. Госпітальна, 12-г).
5.2.3. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було заслухано сторін, досліджено усі наявні матеріали справи та не зазначення судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові обставин накладення арешту, не свідчить про порушення норм процесуального права. У постанові від 22.09.2022, скасувати яку просив стягувач чітко визначено, що виконавчі провадження перебувають у зведеному виконавчому провадженні та арешт накладений в межах зведеного виконавчого провадження.
5.2.4. Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
6. Стислий виклад обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями
6.1. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.01.2012 затверджено мирову угоду від 11.10.2021 у справі №925/791/21, укладену між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (м. Київ) та ТОВ "Черкасигаз Збут", провадження у справі закрито.
6.2. Відповідно до умов мирової угоди боржник (ТОВ "Черкасигаз Збут") зобов`язується у повному обсязі сплатити на рахунки стягувану суму боргу, яка на момент укладання мирової угоди складала 341 384 180,17 грн, частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, щомісяця в сумі 5 689 736,34 грн, починаючи з 31.10.2021 по 30.11.2026.
6.3. Разом з тим, як зазначає ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" графік погашення заборгованості боржником не виконувався належним чином, у зв`язку з чим станом на 22.09.2022 ТОВ "Черкасигаз Збут" має борг згідно з графіком погашення заборгованості більш ніж два місяці в сумі 15 577 079,02 грн.
6.4. З огляду на неналежне виконанням мирової угоди, позивач (стягував) звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. із заявою від 22.09.2022 вих. №38/3-354 про примусове виконання рішення.
6.5. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2022 у ВП 69922911, з виконання ухвали господарського суду Черкаської області, ухваленої 04.01.2022 у справі №925/791/21, прийнята приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пилипчуком В.Г.
6.6. Суди встановили, що заяви ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" від 22.09.2022 про відкриття виконавчого провадження стягувачем було додано копії платіжних доручень про часткову сплату боргу відповідачем на користь позивача, з яких вбачається, і в самому тексті заяви стягувача є відомості про те, що у боржника відкрито рахунок у банківський установі, що розташовується в м. Києві (АТ "Державний ощадний банк").
6.7. На підставі вказаної заяви 22.09.2022 приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. відкрито виконавче провадження ВП 69922911 щодо примусового виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 04.01.2022 у справі №925/791/21.
6.8. У подальшому, у межах виконання виконавчого документа №925/791/21, приватним виконавцем проведені інші виконавчі дії, зокрема винесено постанови від 22.09.2022 про арешт майна і коштів боржника в межах виконавчого провадження ВП №69922911.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК України.
7.2. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Відмовляючи у задоволенні вимог, заявлених у скарзі скарги ТОВ "Черкасигаз Збут" про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця Пилипчука В.Г. від 22.09.2022 ВП №69922911 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна і коштів боржника, суд апеляційної зазначив інстанції про відсутність у поданій до суду скарзі доводів, які можуть свідчити про порушення державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" під час винесення вказаних постанов.
7.4. За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.
7.5. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
7.6. Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 цього Закону).
7.7. Відповідно до частин другої, четвертої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
7.8. Зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання такі виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання (пункт 14.1. постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №910/13508/15).
7.9. Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
7.10. У контексті доводів касаційної ТОВ "Черкасигаз Збут" щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", частин першої, другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункту З розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 у їх взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 95 ЦК України, частини першої статті 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пункту 4 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.22 №162 (далі - Інструкція), колегія суддів зазначає таке.
7.11. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
7.12. За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
7.13. Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах другій - четвертій статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також у пункті 3 розділу ІІІ.
7.14. Так, пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
7.15. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
7.16. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
7.17. Суд зазначає про те, що Закон України "Про виконавче провадження" є законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №910/5702/19.
7.18. Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції в редакції, чинній час ухвалення Виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2022, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
7.19. Відповідно до положень цього пункту в редакції, чинній на час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
7.20. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
7.21. Аналіз положень пункту 4 частини другої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" та частини першої статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи, місцезнаходження майна боржника.
7.22. У вирішенні спірних питань у даному спорі, колегія суддів зазначає про те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.05.2021 у справі №905/64/15 розглядала питання щодо можливості відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням банку, в якому відкрито рахунок боржника, а також питання, які докази є достатніми для відкриття виконавчого провадження.
У постанові від 21.05.2021 у справі №905/64/15 Верховний Суд дійшов висновку, що стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).
Суди при розгляді скарг на рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, або 28 у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
7.23. Так, предметом спору у даній справі є постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, а саме банківського рахунку, відкритого відповідачем у банківський установі, що розташовується в м. Києві (АТ "Державний ощадний банк").
7.24. Надаючи оцінку доводам скаржника, суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. При цьому грошові кошти, у розумінні чинного законодавства, вважаються майном (глава 13 ЦК України).
7.25. Так, вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій встановили, що стягувач звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження в обґрунтування підстав звернення до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва за місцезнаходженням майна боржника, надав докази на підтвердження того, що боржник має рахунки у банківських установах і вказав їх назви та номери рахунків, а також надав фактичні докази наявності відкритих рахунків боржника в банку, який зареєстровано в місті Києві (банківський рахунок - НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Державний ощадний банк України").
7.26. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції, Суд зазначає про необхідність врахування положень статті 93 ЦК України згідно з якими, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
7.27. Відповідно до положень статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами та наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
7.28. У контексті положень цивільного законодавства щодо поняття "юридична особа", її представництва та філії, Суд виходить з того, що у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" роз`яснюються вживані в ньому терміни.
7.29. Так, відповідно до положень наведеної статті: банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.
7.30. У статті 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" врегульовано порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території України.
Зокрема, відповідно до положень наведеної статті банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України. Банк зобов`язаний забезпечити відповідність діяльності відокремленого підрозділу вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Банк зобов`язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу банку у визначених Національним банком України випадках. Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку та про зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків на підставі повідомлення банку. Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу. Вимоги до повідомлення банку про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу, порядок включення відомостей про відокремлені підрозділи банку та зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.
7.31. Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
7.32. Таким чином, аналіз чинного законодавства ЦК України та Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, правовий статус відділення банку на законодавчому рівні регламентований нормативно-правовими актами Національного банку України.
7.33. Так, відповідно до пункту 53 розділу VIII про відокремлені підрозділи банку на території України постанови Національного банку країни від 22.12.2018 №149 "Про затвердження Положення про ліцензування банків" зазначається, що банк може створювати на території України відокремлені підрозділи, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (філії, відділення тощо), та відокремлені підрозділи, які виконують функції представництва та захисту інтересів банку та не здійснюють банківської діяльності (представництва). Банк може надавати банківські послуги за допомогою інших каналів обслуговування (банкомати, платіжні термінали, пункти самообслуговування, мобільні пристрої тощо), які не є відокремленими підрозділами банку. Відокремлений підрозділ банку має відповідати таким вимогам: 1) наявність керівника, який діє на підставі виданої банком довіреності; 2) здійснення діяльності на підставі положення, затвердженого уповноваженим органом банку; 3) місцезнаходження в приміщенні, яке не належить до житлового фонду; 4) наявність щонайменше одного працівника, чиє робоче місце розташоване в приміщенні відокремленого підрозділу банку та який перебуває в цьому відокремленому підрозділі переважну частину робочого часу. Банк під час створення відокремленого підрозділу зобов`язаний присвоїти йому власний унікальний в межах банку цифровий/символьно-цифровий код підрозділу згідно зі своєю внутрішньою системою реєстраційної кодифікації (далі - код підрозділу). Положення про відокремлений підрозділ має містити його повне найменування та місцезнаходження. Положення про відокремлений підрозділ, який здійснює банківську діяльність від імені банку, має містити перелік видів діяльності, банківських та інших фінансових послуг, які здійснює/надає відокремлений підрозділ від імені банку. Цей перелік може включати лише ті види діяльності, банківські та інші фінансові послуги, які має право здійснювати та надавати банк (пункти 420 - 423, 427 цієї постанови).
7.34. Аналіз наведених вище приписів Закону України "Про банки і банківську діяльність" та постанови Національного банку країни від 22.12.2018 №149 "Про затвердження Положення про ліцензування банків" свідчить, що з метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених банком, банк може відкривати структурні одиниці (філії, відділення тощо), і таке відкриття може здійснюватися на балансі банку.
7.35. Судами встановлено, що АТ "Державний ощадний банк України" зареєстроване у місті Києві, за адресою: вул. Госпітальна, 12-г.
7.36. Як встановив суд апеляційної інстанції, стягувачем було надано копії платіжних доручень, тобто фактичні докази наявності відкритих рахунків боржника в банку (копії платіжних доручень), який зареєстровано в місті Києві (банківський рахунок - НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Державний ощадний банк України").Відомості про наявність коштів боржника на рахунку АТ "Державний ощадний банк України" були зазначені стяувачем при подачі заяви про примусове виконання саме на виконання абзацу 30 пункту 3 розділу III "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції стягувачем і була надана відповідна виписка по рахунку боржника. Тобто, у матеріалах справи є докази надання стягувачем підтвердження місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця Пилипчука В.Г.
7.37. Урахувавши наведені вище положення статей 93 95 179 ЦК України, статті 3, 6, 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та статей 2, статей 23, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" суд апеляційної інстанції на відміну від суду першої інстанції, встановивши, що з наданої стягувачем копії платіжних чітко вбачається, що рахунок у боржника відкрито в філії Черкаське обласне управління АТ "Ощадбанк", який розташований за адресою: м.Київ, вул. Госпітальна, 12-г дійшов вірного висновку про те, що надані стягувачем приватному виконавцю докази належним чином засвідчують факт знаходження майна боржника у м. Києві за територіальним округом діяльності приватного виконавця Пилипчук В.Г.
7.38. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що оспорювані боржником постанови приватного виконавця Пилипчука В.Г. від 22.09.2022 ВП №69922911 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 04.01.2022 у справі №925/791/21 є правомірною та не суперечить частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки була винесена за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника, який був недоведеним стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення суду, а приватний виконавець прийняв до виконання судовий наказ за наявності доказів того, що місце виконання цього наказу знаходиться у межах його виконавчого округу та, відповідно, в подальшому виніс постанови про арешт майна боржника від 22.09.2022 в межах виконавчого провадження ВП №69922911.
7.39. Таким чином, встановивши, що відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішення суду відбулося на території м. Києва за наявності належних доказів, що засвідчують факт знаходження майна боржника за територіальним округом діяльності приватного виконавця Пилипчука В.Г., суд апеляційної інстанції інстанції дійшов правильного висновку, що такі дії приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження у цій справі не порушують територіальну юрисдикцію.
7.40. Поряд з тим, доводи касаційної скарги в частині не зазначення судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові обставин накладення арешту (в якому з виконавчих проваджень ВП №69922911 чи ВП №69923122 були винесені оскаржувані постанови від 22.09.2022 ВП №69922911 про арешт майна боржника та арешт коштів боржника) відхиляються, як необґрунтовані. Зокрема, такі доводи спростовуються висновками, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції, що всі постанови прийняті виключно в межах ВП №69922911, номер якого вказано у кожній постанові, а тому накладені арешти не зачіпають інших постанов в інших виконавчих провадженнях.
7.41. Верховний Суд також бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
7.42. З огляду на викладене у розділі 7 цієї постанови, доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права та ухвалено незаконне судове рішення, яким не усунуто порушення законних прав та інтересів заявника, колегією суддів відхиляються.
7.43. Таким чином, з огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
7.44. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.45. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
7.46. Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Верховний Суд, керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі №925/791/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова