ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 926/2870/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Мад-Агро" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 (колегія суддів: Зварич О. В., Гриців В. М., Якімець Г. Г.) і рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2021 (суддя Марущак І. В.) у справі
за позовом Фермерського господарства "Мад-Агро" до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фермерського господарства "Вікторія В. Т." про визнання права володіння та користування на умовах оренди земельною ділянкою,
(сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом надіслати представників для участі у судовому розгляді справи),
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Фермерське господарство "Мад-Агро" (далі - ФГ "Мад-Агро") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання за ФГ "Мад-Агро" права володіння та користування на умовах оренди земельною ділянкою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. Наказом Головного управлінням Держземагенства у Чернівецькій області (далі - ГУ Держземагентства) від 02.06.2015 № 24-455/14-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в оренду громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 17,5000 га (кадастровий номер 7323087100:02:006:0023) із земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення фермерського господарства, розташовану на території Чернівецької області, Новоселицького району, Слобідської сільської ради (за межами населеного пункту), урочище "Біля кадуба", строком на 21 рік.
3. 18.09.2015 між ГУ Держземагенства та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки.
4. Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення (рілля), загальною площею 17,50 га, кадастровий номер 7323087100:02:006:0023, для ведення фермерського господарства.
5. Цільове призначення земельної ділянки, що передається в оренду - 01.02 для ведення фермерського господарства (пункт 5.2 договору).
6. 28.09.2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 створено ФГ "Мад-Агро".
7. ФГ "Мад-Агро" 01.10.2015 зареєстроване як юридична особа.
8. Відповідно до листа-відповіді відділу у Новоселицькому районі ГУ Держгеокадастру, адресованого голові ФГ "Мад-Агро" на запит від 20.03.2019 № 002/2019, згідно зі статистичною формою 6-зем станом на 01.01.2016 земельна ділянка площею 17,5 га, що знаходиться в адміністративних межах Слобідської сільської ради, перебуває у користуванні ФГ "Мад-Агро".
9. З 2015 по 2019 роки ФГ "Мад-Агро" сплачувало податок за землю та орендну плату за користування спірною земельною ділянкою.
10. Згідно з нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_1 від 12.06.2019 останній повідомив позивача про вихід зі складу учасників (засновників) ФГ "Мад-Агро", жодних претензій, в тому числі і майнових, до ФГ та його учасників (засновників) не має.
11. 12.09.2019 створено та зареєстровано Фермерське господарство " ОСОБА_3 " (далі ФГ - " ОСОБА_3 "), засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
12. Відповідно до пункту 10.2 статуту ФГ "Вікторія В. Т." створюється за рахунок земельної ділянки, яка надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства на підставі наказу ГУ Держземагенства від 02.06.2015 № 24-455/14-15-СГ, загальною площею 17,50 га, кадастровий номер 7323087100:02:006:0023, розташованої на території Слобідської сільської ради, урочище "Біля кадуба".
13. Підставою для виділення земельної ділянки ОСОБА_1 є договір оренди земельної ділянки від 18.09.2015 (пункт 10.3 статуту).
14. 10.10.2019 ФГ "Мад-Агро" звернулося до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.09.2015, замінивши орендаря - ОСОБА_1 на орендаря - ФГ "Мад-Агро".
15. Наказом ГУ Держгеокадастру від 08.11.2019 № 24-1646/14-19-сг відмовлено ФГ "Мад-Агро" у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки з підстав їх невідповідності положенням частини 5 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
16. Позивач вважає, що ГУ Держгеокадастру, відмовивши у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки від 18.09.2015 в частині зміни орендаря з ОСОБА_1 на ФГ "Мад-Агро", порушило права фермерського господарства як дійсного орендаря земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
17. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.
18. Апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання прав, передбачений законом або договором, однак є неефективним для захисту прав позивача та не призведе до відновлення порушеного права.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
19. ФГ "Мад-Агро" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
20. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема положень Закону України "Про фермерське господарство", а також прийняттям судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
21. Відзивів від інших учасників справи не надходило.
Позиція Верховного Суду
22. Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.
23. Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
24. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
25. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) створюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
26. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
27. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.
28. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).
29. Таким чином, на момент надання та оформлення спірної земельної ділянки вона на праві оренди надавалася ОСОБА_1 як спеціальному суб`єкту - засновнику фермерського господарства.
30. Після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
31. Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).
32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).
33. Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. При цьому право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві, зокрема статтею 141 ЗК України.
34. Правове становище фермерського господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними, незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
35. Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерським господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, є припинення діяльності відповідного фермерського господарства.
36. Отже, у разі виходу із фермерського господарства (ФГ "Мад-Агро") громадянина-засновника (в даному випадку ОСОБА_1 ) відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності відповідного фермерського господарства.
37. Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
38. За змістом частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
39. З наведених норм права вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.
40. Після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.
41. Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ФГ "Мад-Агро" до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки.
42. Обґрунтуванням щодо невизнання відповідачем його права користування спірною земельною ділянкою позивач зазначив наказ ГУ Держгеокадастру від 08.11.2019 № 24-1646/14-19-сг, яким відмовлено ФГ "Мад-Агро" у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки, розташованої на території Слобідської сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 17,5000 га (рілля), кадастровий номер 7323087100:02:006:0023, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.
43. Проте, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим.
44. ФГ "Мад-Агро" звернулося з позовом до ГУ Держгеокадастру, обравши спосіб захисту - визнання права володіння та користування земельною ділянкою.
45. За змістом статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
46. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
47. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
48. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
49. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
50. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
51. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
52. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
53. Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19, від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
54. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
55. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
56. За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
57. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
58. З огляду на положення частини 2 статті 16 ЦК України, пункту "а" частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.
59. Водночас позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Зокрема, визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, яка вважає право порушеним, та іншою особою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований за наявності спору про право.
60. Ураховуючи положення чинного законодавства та з огляду на встановлені судами обставини щодо відсутності доказів оформлення позивачем права користування спірною земельною ділянкою та невизнання цього права компетентним органом, а отже, оспорювання такого права саме відповідачем - ГУ Держгеокадастру, виходячи з предмета та підстав позову, визначених позивачем, колегія суддів вважає правильними судові рішення попередніх судових інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ "Мад-Агро" до ГУ Держгеокадастру про визнання за позивачем права володіння і користування земельною ділянкою.
61. При цьому судами встановлено, що в даному випадку спір існує між позивачем та третіми особами, а не відповідачем. Разом з тим позивач у справі № 926/2870/19 визначив відповідачем - Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області.
62. Доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції розумності строків розгляду даної справи перевірялися судом апеляційної інстанції і їм було надано належну правову оцінку.
Так апеляційним господарським судом зазначено, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 ГПК України.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (стаття 114 ГПК України).
Відповідно до частини першої 1 статті 177 ГПК України завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Під час проведення підготовчого провадження судом першої інстанції прийнято ухвалу від 02.03.2020 про зупинення провадження у справі № 926/2870/19.
18.12.2020 Господарський суд Чернівецької області прийняв ухвалу про поновлення провадження у даній справі.
Згідно із статтею 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
Провадження у справі № 926/2870/19 продовжено зі стадії підготовчого засідання.
Одним із завдань підготовчого провадження також є забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також визначення складу учасників судового процесу.
24.02.2021 представник відповідача заявив усне клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому судовому засіданні та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФГ "Вікторія В. Т."
Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку, з яким погоджується Верховний Суд про те, що судом першої інстанції вчинялися всі необхідні дії для забезпечення правильного, своєчасного і об`єктивного розгляду даної справи.
63. Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції строку розгляду справи, а також несвоєчасний початок судових засідань відхиляються, оскільки серед переліку, передбачених статтею 310 ГПК України підстав скасування судових рішень такі підстави не зазначені. Водночас згідно з частиною другою статті 309 зазначеного Кодексу не може бути скасоване правильне по суті і законе рішення з одних лише формальних міркувань
64. Щодо доводів скаржника про те, що суди не надали правової оцінки заявам свідків, колегія суддів зазначає, що, аналізуючи питання щодо обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а заяви свідків не впливають на висновки судів щодо способу захисту у даній справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
66. З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції мають бути залишені без змін.
Судові витрати
67. Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Мад-Агро" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.04.2021 у справі № 926/2870/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич