№ 927/184/13-г(927/1074/20) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/184/13-г(927/1074/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021

(в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних)

у справі № 927/184/13-г (927/1074/20)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі"

про 8 220 659,44 грн

Учасники справи:

від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Мицько Р. М.;

від ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" - Кіфік О. М.;

1. Короткий зміст заявлених вимог та заперечень на них

1.1. 04.12.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (далі - ТОВ "НіжинТеплоМережі", відповідач) про стягнення 8 220 659,44 грн заборгованості, з яких: 4 641 701,35 грн - основний борг, 926 029,97 грн - пеня, 637 739,19 грн - 3% річних, 2 015 188,93 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №2117/16-БО-39 від 15.12.2015.

1.3. Відповідач у відзиві просив суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 98%.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "НіжинТеплоМережі" на користь НАК "Нафтогаз України" 4 641 701,35 грн основного боргу, 463 014,99 грн пені, 318 869,60 грн 3% річних, 2 015 188,93 грн інфляційних втрат та 123 309,89 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Судове рішення мотивоване доведеністю факту прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним з позивачем договором та обґрунтованістю заявлених позовних вимог. Разом з цим, з урахуванням клопотання відповідача, суд визнав можливим зменшити на 50% розмір пені та 3% річних, решта позовних вимог задоволено у заявленому позивачем розмірі.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини

3.1. 15.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" (споживач) укладено договір постачання природного газу №2117/16-БО-39 (далі - Договір).

3.2. Відповідно до п.6.1 Договору оплата за природний газ проводиться відповідачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п.5.2 цього Договору або у відповідних додаткових угодах (п.5.1. даного договору). Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

3.3. На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 15 011 318,60 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу.

3.4. За розрахунками позивача, відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ, що призвело до виникнення боргу у сумі 4 641 701,35 грн. З урахуванням наданих до матеріалів справи доказів, суд погодився з позивачем в тому, що заборгованість (основний борг) відповідача за Договором становить 4 641 701,35 грн.

3.5. Заборгованість у відповідача перед позивачем виникла після порушення справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі", у процедурі розпорядження майном. Тобто, фактично у відповідача виникла поточна кредиторська заборгованість.

3.6. Оскільки відповідач у порушення вимог статей 526 527 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) взятих на себе зобов`язань не виконав та не провів оплату за отриманий природний газ у визначений Договором термін, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 4 641 701,35 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

3.7. Окрім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 926 029,97 грн пені, 637 739,19 грн 3% річних та 2 015 188,93 грн інфляційних втрат.

3.8. В п.8.2 укладеного між сторонами Договору передбачено сплата неустойки, як правовий наслідок порушення зобов`язання.

3.9. Встановлена положеннями статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний у період, за який виникла заборгованість), а також статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

3.10. Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у даній справі від 03.11.2020 застосування до боржника штрафних санкцій та нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

3.11. Оскільки судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, дослідивши поданий позивачем розрахунок, за період з 15.03.2016 по 28.09.2020, суд дійшов висновку про те, що підлягає нарахуванню пеня у розмірі 926 029,97 грн, 3% річних у сумі 637 739,19 грн та інфляційні втрати у сумі 2 015 188,93 грн за період з 15.03.2016 по 31.08.2020, тобто у заявленому в позові розмірі.

3.12. Однак за результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд визнав можливим зменшити розмір пені на 50% до 463 014,99 грн, а також 3% річних на 50% до 318 869,60 грн. При цьому суд врахував: наявні у справі матеріали; наведені доводи сторін; відсутність доказів понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків; поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору; перебування підприємства-відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства-відповідача у скрутному становищі.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 залишено без змін.

4.2. Постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована наступним:

- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для зменшення заявлених до стягнення у цій справі сум пені та 3% річних відповідно до статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України;

- матеріалами справи підтверджується, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, значну ступінь виконання сторонами зобов`язань за укладеним договором поставки, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, наслідків порушення ним зобов`язання та вжиття заходів до його виконання, тощо. При цьому судом дотримано принцип збалансованості інтересів сторін;

- апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені та відсотків річних на 50 % з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків у зв`язку з затримкою розрахунку, а також з урахуванням наданого відповідачем обґрунтування щодо майнового стану;

- суд відхилив доводи позивача щодо безпідставності врахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, з огляду на неподібність, а також щодо висновків Північно-західного апеляційного господарського суду, викладених у постановах від 19.10.2020 у справі № 906/456/20 та від 13.01.2021 у справі № 903/360/20, як такі, що не спростовують правомірності висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення з боржника сум пені та 3% річних відповідно до статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України.

5. Короткий зміст касаційної скарги

5.1. 07.06.2021 НАК "Нафтогаз України" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних, просила скасувати судові рішення у названій частині та прийняти нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

6. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з невірним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 233 ГК України, статей 525 526 551 599 625 ЦК України, та процесуального права, а саме статей 7 38 86 236 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи;

- суди не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 щодо передумов для зменшення неустойки;

- апеляційний господарський суд не з`ясував, чи дійсно розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищує розмір збитків позивача; не надав об`єктивну оцінку винятковості випадку несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості за Договором; не взяв до уваги соціальну значущість позивача, який є стратегічним об`єктом для економіки держави;

- зменшуючи розмір 3% річних, суди вважали їх господарськими санкціями, але такий висновок судів є помилковим, оскільки передбачені статтею 625 ЦК України проценти річних та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер;

- суди не врахували, що справи № 902/417/18 та №927/184/13-г(927/1074/20) не є подібними, оскільки є різними предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце не однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин;

- при вирішенні питання щодо зменшення пені, суди повинні були об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Проте, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача, а також залишено поза увагою, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за Договором постачання природного газу;

- відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення статті 233 ГК України та статей 525 526 551 599 625 ЦК України.

7. Позиція іншої сторони щодо касаційної скарги

7.1. ТОВ "НіжинТеплоМережі" у відзиві заперечувало проти доводів касаційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, мотивуючи зокрема наступним:

- має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як штрафні санкції, змінює їх дійсне правове призначення. Оскільки такі санкції мають на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника;

- суд у повній мірі захистив кошти позивача від знецінення, стягнувши з відповідача більше двох мільйонів гривень інфляційних витрат в повному розмірі, 50% пені та 50% річних, що є більше, ніж половина суми основного боргу;

- станом на 01.01.2017 заборгованість споживачів перед ТОВ "НіжинТеплоМережі" за надані послуги з теплопостачання становила 31 236 976,28 грн, за період 2016 - 2020 роки заборгованість держави перед товариством з компенсації за економічно необґрунтовані тарифи склала 31 985 850 грн. Докази на підтвердження наявної заборгованості держави перед товариством з компенсації за економічно необґрунтовані тарифи надавались до суду першої інстанції.

8. Касаційне провадження

8.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/184/13-г(927/1074/20) визначено колегію суддів Верховного Суду у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.06.2021).

8.2. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В. Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/184/13-г (927/1074/20) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Жуков С. В. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.08.2021).

8.3. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 927/184/13-г(927/1074/20) за касаційною скаргою НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних), призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2021 о 14:00.

8.4. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/184/13-г(927/1074/20) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Жуков С. В., Погребняк В. Я. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.09.2021).

8.5. В судовому засіданні 07.09.2021 представник НАК "Нафтогаз України" підтримав касаційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник ТОВ "НіжинТеплоМережі" заперечувала проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на касаційну скаргу, просила суд залишити оскаржувані судові рішення без змін.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

9.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги.

9.2. У цій справі судами попередніх інстанцій в межах справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" розглядався позов НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "НіжинТеплоМережі" заборгованості за договором постачання природного газу №2117/16-БО-39 від 15.12.2015 у загальному розмірі 8 220 659,44 грн заборгованості (з них: 4 641 701,35 грн - основний борг, 926 029,97 грн - пеня, 637 739,19 грн - 3% річних, 2 015 188,93 грн - інфляційні втрати).

9.3. Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, стягнувши на користь НАК "Нафтогаз України" 4 641 701,35 грн основного боргу, 463 014,99 грн пені, 318 869,60 грн 3% річних та 2 015 188,93 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено. Суд, з урахуванням клопотання відповідача, визнав можливим зменшити на 50% розмір пені та 3% річних, решта позовних вимог задоволено у заявленому позивачем розмірі.

9.4. НАК "Нафтогаз України" оскаржила рішення суду першої інстанції до апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 781 884,57 грн, з яких: 463 014,98 грн пені та 318 869,59 грн 3% річних. За результатами перегляду ухваленого рішення в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду та залишив його без змін.

9.5. НАК "Нафтогаз України" оскаржує вищезгадані судові рішення лише в частині відмови у стягненні 463 014,98 грн пені та 318 869,59 грн 3% річних, обґрунтовуючи вимоги своєї касаційної скарги посиланням на порушення судами норм матеріального права (статей 233 ГК України 549-552 599 625 ЦК України) та процесуального права (статей 7 38 86 236 238 ГПК України), з порушенням засад рівності перед законом і судом, без дослідження усіх істотних обставин справи, зокрема щодо наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені та 3% річних. В решті ухвалені у цій справі судові рішення не оскаржуються жодною із сторін.

9.6. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

9.7. Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного між сторонами договору (пункт 8.1) за прострочення виконання грошового зобов`язання передбачено відповідальність у вигляді пені.

9.8. Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

9.9. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також в частині 3 статті 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

9.10. Таким чином, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафні санкції пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

9.11. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. В законі не визначається перелік виняткових обставин та не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій у зв`язку з чим господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

9.12. У даному конкретному випадку при вирішенні питання зменшення пені суди, серед іншого, врахували: перебування підприємства-відповідача в процедурі банкрутства; відповідач є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості, внаслідок чого у нього у період з 2016 по 2020 роки утворилась дебіторська заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, у розмірі 26 201 100 грн, а також бюджетним установам - 5 784 800 грн (згідно з довідкою відповідача від 29.01.2021 № 01-07/214); заборгованість населення за послуги з опалення та гарячого водопостачання станом на 01.01.2021 складає 41 506 896,64 грн (згідно з довідкою відповідача від 04.02.2021 № 01-07/288); під час виконання умов укладеного сторонами договору позивач здійснив поставку природного газу на загальну суму 15 011 318,5 грн, з яких відповідач оплатив 10369 617,25 грн.

9.13. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє посилання в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, оскільки суди за наслідками оцінки за внутрішнім переконанням встановлених обставин справи в сукупності визначили, що даний випадок є винятковим для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

9.14. Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

9.15. Судами не встановлено доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань, тому посилання в касаційній скарзі на не дослідження судами наявності збитків позивача є недоречним, оскільки саме на останнього в силу принципу змагальності господарського судочинства покладено тягар доведення відповідних обставин.

9.16. Доводи касаційної скарги про те, що фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки відхиляються колегією суддів як такі, що зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду. До того ж, як зазначалося вище, фінансовий стан відповідача не слугував єдиною підставою для зменшення нарахованої до стягнення неустойки, суди враховували та надавали йому оцінку у сукупності з іншими обставинами.

9.17. Посилання позивача на те, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові у справі № 908/1453/14 щодо застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України, відхиляються колегією суддів, оскільки висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у цій справі не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки право суду зменшити розмір пені було реалізоване ним у обох справах у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин кожної справи, наведених учасниками справ обґрунтувань та дослідження доказів.

9.18. Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами інтересів позивача, зокрема, незгоди з оцінкою майнового стану позивача, оскільки вони стосуються не підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин. До того ж, суди зменшили суму нараховану позивачем суму пені на 50%, а не на 90%, як просив відповідач, що також підтверджує врахування інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

9.19. Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).

9.20. Таким чином, за результатами перегляду судових рішень в частині вимог щодо стягнення пені колегія суддів вважає, що суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судової практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

9.21. Відносно аргументу касаційної скарги про порушення судами положень статті 625 ЦК України в частині зменшення нарахованої до стягнення суми 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

9.22. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

9.23. Як слідує зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, місцевим господарським судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним з НАК "Нафтогаз України" договором, у зв`язку з чим суд задовольнив позов в частині стягнення з відповідача суми основного боргу. Крім того, суд перевірив здійснені НАК "Нафтогаз України" нарахування на суму основного боргу 926 029,97 грн пені та 637 739,19 грн 3% річних за період з 15.03.2016 по 28.09.2020, а також 2 015 188,93 грн інфляційних втрат за період з 15.03.2016 по 31.08.2020, та дійшов висновку про їх обґрунтованість. Разом з цим, суд зменшив на 50% заявлену до стягнення суму 3% річних, пославшись на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/471/18 (провадження № 12-79гс19).

9.24. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення 3% річних, відхиливши доводи НАК "Нафтогаз України" щодо неподібності справ № 902/471/18 та № 927/184/13-г(927/1074/20).

9.25. Переглядаючи ухвалені у цій справі судові рішення у контексті висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/471/18 щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 ЦК України та доводів скаржника з цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

9.26. У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/471/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

9.27. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

9.28. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

9.29. Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/471/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі № 927/184/13-г(927/1074/20) відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

9.30. Відтак, правовідносини у справі № 902/471/18 та № 927/184/13-г(927/1074/20) не є подібними за встановленими фактичними обставинами, що не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій, і призвело до невірного застосування статей 233 ГК України 551 625 ЦК України в частині вимог щодо 3% річних та безпідставного зменшення 3% річних, нарахованих відповідачу у зв`язку з допущеним ним простроченням виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем.

9.31. Дійшовши вказаного висновку, суд касаційної інстанції визнає обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги в цій частині.

9.32. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини щодо прострочення відповідача та перевірено надані позивачем розрахунки позовних вимог, зокрема, щодо нарахування 3% річних у сумі 637 739,19 грн, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування ухвалених у цій справі судових рішень в частині зменшення на 50% суми нарахованих відповідачу 3% річних та відмови у зв`язку з цим у задоволенні позову про стягнення 318 869,59 грн з прийняттям нового рішення про задоволення вказаних вимог.

9.33. Щодо решти доводів касаційної скарги, зокрема посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, суд касаційної інстанції відхиляє їх як такі, що не містять мотивованого обґрунтування суті допущеного судами порушення.

9.34. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

9.35. Верховний Суд також враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

9.36. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9.37. Зважаючи на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвалені у цій справі судові рішення в оскаржуваній частині не у повній мірі відповідають наведеним вимогам, а саме в частині позовних вимог про стягнення 3% річних, що є підставою для їх часткового скасування з ухваленням нового рішення в цій частині вимог.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

10.2. Згідно зі статтею 311 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

10.3. Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність певних висновків судів попередніх інстанцій призвела до прийняття неправильного рішення щодо зменшення 3% річних та часткової відмови у зв`язку з цим у задоволенні вказаних вимог, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій лише у частині відмови у стягненні 3% річних та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 3% річних задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відповідно касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

11. Судові витрати.

11.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України у разі, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

11.2. Зважаючи на часткове задоволення касаційної скарги, витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 та рішення Господарського суду Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 у справі № 927/184/13-г (927/1074/20) скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних.

3. Ухвалити в цій частині вимог рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 у справі № 927/184/13-г (927/1074/20) в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" (вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 32750668) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720) 4 641 701 (чотири мільйона шістсот сорок одна тисяча сімсот одна) грн 35 коп. основного боргу, 463 014 (чотириста шістдесят три тисячі чотирнадцять) грн 99 коп. пені, 637 739 (шістсот тридцять сім тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн 19 коп. 3% річних, 2 015 188 (два мільйона п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 93 коп. інфляційних нарахувань, 123 309 (сто двадцять три тисячі триста дев`ять) грн 89 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити".

4. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 та рішення Господарського суду Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 у справі № 927/184/13-г (927/1074/20) залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" (вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 32750668) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720) 7 174 (сім тисяч сто сімдесят чотири) грн 18 коп. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, та 9 565 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн 58 коп. судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк