ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/569/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Огородніка К.М., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю голови ліквідаційної комісії ТОВ "БЕЛШУЗ" - Бороди А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Кияновської Л.В.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019

та постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019

у справі № 927/569/19

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛШУЗ"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.07.2019 відкрито провадження у справі № 927/569/19 про банкрутство ТОВ "БЕЛШУЗ" відповідно до ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019 у справі №927/569/19 (суддя Фесюра М.В.) визнано банкрутом ТОВ "БЕЛШУЗ"; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Вихор Ю.С.; відмовлено арбітражним керуючим Кияновській Л.В. та Сірошенку О.Ф. у призначенні ліквідатором.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі №927/569/19 (колегія суддів: Доманська М.Л.-головуючий, Пантелієнко В.О., Верховець А.А.) постанову господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019 у справі № 927/569/19 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, арбітражний керуючий Кияновська Л.В. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 повністю; скасувати постанову господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019 у справі № 927/569/19 повністю або в частині призначення ліквідатором ТОВ "БЕЛШУЗ" арбітражного керуючого Вихор Ю.С. і прийняти нове рішення, яким ліквідатором призначити арбітражного керуючого Кияновську Л.В.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, арбітражний керуючий Кияновська Л.В. посилається на недотримання головою ліквідаційної комісії боржника всіх положень ст. 111 ЦК України, на що місцевий та апеляційний суди не звернули уваги.

Так, як стверджує скаржник, головою ліквідаційної комісії в порушення ч. 3 ст. 111 ЦК України не було закрито всі рахунки боржника. При цьому судом апеляційної інстанції не було проаналізовано та враховано того, що голова ліквідаційної комісії послався на постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 26.09.2016, але доказів звернення до відповідного відділу державної виконавчої служби з проханням зняти арешт з рахунків ТОВ "БЕЛШУЗ" матеріали справи не містять, тобто головою ліквідаційної комісії вчинено не всі дії щодо зняття арешту з рахунків боржника.

Арбітражний керуючий Кияновська Л.В. у касаційній скарзі також наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того факту, що головою ліквідаційної комісії з припинення ТОВ "БЕЛШУЗ" Бородою А.В. вживалися не всі заходи щодо розшуку майна боржника шляхом направлення відповідних запитів до реєструючих органів, що є порушенням ч. ч. 4, 8 ст. 111 ЦК України.

З огляду на зазначене, заявник касаційної скарги вважає, що висновки суду про неплатоспроможність боржника є передчасними, оскільки зроблені без проведення аналізу документів (відповідей) реєструючих органів, зокрема, щодо наявності земельних ділянок, зареєстрованого технологічного транспорту, великотоннажних та інших транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, переліку зернових складів, складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, сільськогосподарської техніки, зареєстрованої за боржником, щодо товарів, ввезених боржником на митну територію України та вивезених за її межі.

Водночас, арбітражний керуючий Кияновська Л.В. вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було проведено аналіз балансів та іншої звітності боржника за попередні три роки; матеріали справи не містять документів, які б свідчили, що голова ліквідаційної комісії звертався до державних органів про наявність переплат боржника, а тому висновки про наявність дебіторської заборгованості лише в сумі 105 000,00 грн. є передчасними.

Крім того, скаржник посилається на порушення ч. ч. 5, 9, 11 ст. 111 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять документів, які б свідчили про звільнення працівників юридичної особи, що припиняється, про подання органам доходів і зборів ліквідаційного балансу боржника, а також документів, які б свідчили про звернення голови ліквідаційної комісії до всіх державних органів про наявність чи відсутність кредиторської заборгованості боржника.

Водночас, заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не було досліджено та звернуто увагу на наявність ознак доведення до банкрутства.

Так, на думку арбітражного керуючого Кияновської Л.В., дії керівництва ТОВ "БЕЛШУЗ" свідчать про навмисне укладання договору відповідального зберігання № 01/12 від 18.12.2018 для штучного створення кредиторської заборгованості з метою, в найближчий час, через процедуру банкрутства ліквідувати своє товариство. При цьому скаржник наголошує, що є сумнівною сума заборгованості внаслідок неналежного виконання боржником умов договору відповідального зберігання, оскільки менше ніж за 7 місяців виник борг у сумі 3 702 640,66 грн.

Крім того, заявник касаційної скарги вказує на те, що ні суд першої, ні апеляційної інстанції не звернули уваги, що оформлення з фізичною особою ОСОБА_1 договору поворотної фінансової допомоги № 02/01/19 від 02.01.2019 та відображення в проміжному ліквідаційному балансі дебіторської і кредиторської заборгованості ОСОБА_1 в сумі 105 000,00 грн. свідчить про штучне створення більш ніж одного кредитора у справі про банкрутство, а також про штучне створення дебіторської заборгованості.

Заперечуючи проти висновків судів про наявність підстав для визнання боржника банкрутом, арбітражний керуючий Кияновська Л.В. посилається також на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджене питання про наявність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, оскільки в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за відсутності у боржника активів, грошових коштів та дебіторської заборгованості неможливе здійснення судом провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, арбітражний керуючий Кияновська Л.В. наголошує на тому, що суди і першої, і апеляційної інстанцій належним чином не дослідили кандидатури арбітражних керуючих при призначенні ліквідатора ТОВ "БЕЛШУЗ", а саме не дослідили досвід роботи, попередні показники в роботі, наявність організаційних та технічних можливостей виконувати обов`язки арбітражного керуючого, зокрема, транспортного засобу, тощо.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Кияновської Л.В. у справі № 927/569/19 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Банаська О.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.11.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №927/569/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Кияновської Л.В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019 у справі № 927/569/19; призначено розгляд справи за касаційною скаргою арбітражного керуючого Кияновської Л.В. на 29.01.2020 на 09:45.

У зв`язку з відпусткою судді Банаська О.О., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Кияновської Л.В. у справі № 927/569/19 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.01.2020.

Відзиви на касаційну скаргу арбітражного керуючого Кияновської Л.В. до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення голови ліквідаційної комісії ТОВ "БЕЛШУЗ", перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.2019 загальними зборами учасників ТОВ "БЕЛШУЗ" було прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом ліквідації за рішенням вищого органу товариства з встановленням строку заявлення кредиторами вимог - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про ліквідацію, ліквідатором призначено - Бороду А.В. (протокол №5 учасників від 03.01.2019).

Відповідно до матеріалів справи, 03.01.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення власника щодо припинення діяльності товариства шляхом ліквідації, строк для заявлення кредиторами своїх вимог - до 03.03.19, голова комісії з припинення або ліквідатор - Борода А.В.

Судами встановлено, що впродовж ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією розглянуто та визнано грошові вимоги кредиторів з внесенням до реєстру, що станом на 05.07.2019 складають 3 807 640,66 грн., в т.ч.: ТОВ "ЯНДІ-1" в сумі 3 702 640,66 грн.; фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 105 000,00 грн.

Згідно поданої до суду заяви голови ліквідаційної комісії, сума дебіторської заборгованості ТОВ "БЕЛШУЗ" - 105 000,00 грн., що складається з заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по Договору поворотної фінансової допомоги №01/02/18 від 01.02.2018.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на момент звернення голови ліквідаційної комісії до суду у боржника були відкриті рахунки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , останні три з яких арештовані, не використовуються, і можливості закрити їх у голови ліквідаційної комісії не було, та є єдиний рахунок №26001000002721 залишений відкритим, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідаційної процедури.

Встановивши наведені вище обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що надані головою ліквідаційної комісії боржника докази свідчать про недостатність вартості майна ТОВ "БЕЛШУЗ" для задоволення вимог кредиторів, що є підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Однак, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Так, провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "БЕЛШУЗ" було порушено в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов`язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ст. ст. 105 110 111 ЦК України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч.1 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5 ст.105 ЦК України).

Частинами 1, 3, 4 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки, закрити рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи, а також вжити заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявити та вжити заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 111 ЦК України Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку (ч. 7 ст. 111 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред`явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 9 ст. 111 ЦК України визначено, що виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Крім того, згідно з ч. 10 ст. 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

При цьому, необхідною та обов`язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є подання та наявність доказів на підтвердження виконання всіх передумов для порушення провадження в порядку названої норми саме на момент звернення боржника із відповідною заявою до господарського суду.

Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається надання судами першої та апеляційної інстанцій належної оцінки поданим головою ліквідаційної комісії боржника доказам на підтвердження виконання всіх передумов для порушення провадження у справі в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно норм ч. ч. 2, 3 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при розгляді справи суду слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом, адже жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак, при розгляді даної справи як суд першої, так і апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки всім обставинам справи, чим порушили приписи наведених вище норм та, зокрема, ст. 86 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Так, з доданих до заяви боржника про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "БЕЛШУЗ" доказів вбачається, а судами встановлено, що 03.01.2019 єдиним учасником ТОВ "БЕЛШУЗ" Скрицьким Т.П. було прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом ліквідації за рішенням вищого органу товариства.

Разом з тим, судом першої інстанції не було надано оцінки протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ "БЕЛШУЗ" та не з`ясовано у зв`язку з чим прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи та (або) яка саме кредиторська заборгованість стала підставою для звернення боржника до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, встановивши, що станом на 05.07.2019 вимоги кредиторів ТОВ "БЕЛШУЗ" складають, зокрема, вимоги ТОВ "ЯНДІ-1" в сумі 3 702 640,66 грн., місцевий господарський суд не дослідив підстави виникнення цих вимог - договір відповідального зберігання № 01/12 від 18.12.2018, не звернув уваги, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "БЕЛШУЗ" про припинення діяльності товариства шляхом ліквідації прийнято 03.01.2019, тобто через 15 днів після укладення вказаного договору, не з`ясував строки виконання зобов`язань сторонами за вказаним договором.

Водночас, суд першої інстанції також не звернув уваги, що єдиним учасником ТОВ "БЕЛШУЗ" є ОСОБА_2 , а одним з двох кредиторів боржника (згідно наявного в матеріалах справи реєстру вимог кредиторів) є фізична особа ОСОБА_1 , вимоги якого в розмірі 105 000,00 грн. виникли з договору про надання поворотної фінансової допомоги № 02/01/19 від 02.01.2019.

Крім того, як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, станом на 05.07.2019 поточна дебіторська заборгованість ТОВ "БЕЛШУЗ" становить 105 000,00 грн., що складається з заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по Договору поворотної фінансової допомоги №01/02/18 від 01.02.2018.

Проте, місцевий господарський суд не звернув уваги та не з`ясував можливу пов`язаність єдиного учасника боржника - ОСОБА_2 та кредитора ТОВ "БЕЛШУЗ" - ОСОБА_1 .

Більше того, судом не було надано жодної оцінки тій обставині, що згідно поданого головою ліквідаційної комісії проміжного ліквідаційного балансу боржника, ТОВ "БЕЛШУЗ" має заборгованість перед ОСОБА_1 по Договору поворотної фінансової допомоги №02/01/19 від 02.01.2019, а ОСОБА_1 одночасно має заборгованість перед ТОВ "БЕЛШУЗ" на суму 105 000,00 грн. за Договором поворотної фінансової допомоги №01/02/18 від 01.02.2018.

При прийнятті оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції не з`ясовував, чому голова ліквідаційної комісії, при виявленні дебіторської та кредиторської заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "БЕЛШУЗ" та ТОВ "БЕЛШУЗ" перед ОСОБА_1 , тобто між тими самими особами на однакову суму, не вирішив питання про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що надані головою ліквідаційної комісії боржника докази свідчать про недостатність вартості майна ТОВ "БЕЛШУЗ" для задоволення вимог кредиторів, ґрунтується на даних щодо кредиторської та дебіторської заборгованості, зазначених у проміжному ліквідаційному балансі боржника, які, не були належним чином досліджені та які, з огляду на викладене вище, викликають сумнів на предмет їх достовірності.

При цьому, зі змісту постанови про визнання боржника банкрутом не вбачається, що суд першої інстанції досліджував дотримання боржником під час досудової ліквідації всіх приписів ст. 111 ЦК України, що є обов`язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ст. 95 Закону про банкрутство.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону про банкрутство передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника , у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у тому числі за ст. 95 Закону про банкрутство) - обов`язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, головою ліквідаційної комісії проводилась інвентаризація майна боржника, за результатами якої встановлено відсутність майнових активів. Водночас, можливість покриття боржником судових витрат у даній справі про банкрутство судом не досліджувалась.

На вказані недоліки суду першої інстанції , апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув. При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не звернув уваги на приписи наведених вище норм, не дослідив всі обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, що є порушенням вимог ст. 269 ГПК України, на яку між тим, апеляційний суд послався в оскаржуваній постанові.

Водночас, на думку касаційного суду, дослідження та надання належної оцінки всім наявним у справі доказам і обставинам на предмет дотримання боржником порядку досудової ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України в їх сукупності, є обов`язковим при вирішенні питання про визнання боржникам банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за ст. 95 Закону про банкрутство.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, оскаржувані у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

Аналогічно, у даній справі, ненадання судом належної оцінки всім обставинам справи, колегія суддів вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.

У зв`язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків у даній справі про визнання ТОВ "БЕЛШУЗ" банкрутом.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та постанова Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019 у справі №927/569/19 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене в даній постанові, всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі докази та обставини справи в їх сукупності, зокрема, щодо дотримання боржником порядку досудової ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення у справі № 927/569/19 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Кияновської Л.В. задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2019 у справі № 927/569/19 скасувати.

Справу № 927/569/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді- Огороднік К.М.

Жуков С.В