ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 927/713/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - Остапенко С.Л., адвокат (довіреність від 29.12.2021 № 29/12-25),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» - Бузина Н.В., адвокат (ордер від 18.10.2022 СВ № 1038042),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2021 (суддя Романенко А.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 (головуючий суддя: Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Владимиренко С.В.)

у справі № 927/713/21

за позовом приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (далі - ТОВ «Енера Чернігів», відповідач, скаржник)

про стягнення 3 010 073,53 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ «Енера Чернігів» про стягнення 3 010 073,53 грн (з них: 1 136 243,78 грн пеня, 1 382 646,72 грн - 7% штраф, 93 389,91 грн - 3% річних та 397 793,12 грн інфляційних втрат), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.01.2019 № 0156-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії в частині своєчасної оплати послуги з передачі електричної енергії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.09.2021 у справі №927/713/21 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Енера Чернігів» на користь ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» 903 65,81 грн 3% річних, 392 880,45грн інфляційних втрат та 7 248,69 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог у задоволеній частині. Судом відмовлено у позові в частині стягнення пені в сумі 1 136 243,78 грн та штрафу в сумі 1 382 646,72 грн, нарахованих у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), всупереч обмежень Регулятора відповідно до чинної в спірному періоді постанови від 08.04.2020 № 766. Також судом відмовлено в частині вимог про стягнення трьох відсотків річних у сумі 3 024,1 грн та інфляційних втрат у сумі 4 912,67 грн за безпідставністю нарахування.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 рішення суду першої інстанції зі справи частково скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу, виклавши резолютивну частину у наступній редакції: «Стягнути з ТОВ «Енера Чернігів» (пр. Перемоги, буд. 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 241 453,60 грн пені та 350 890,36 грн штрафу. В іншій частині позову про стягнення пені та штрафу відмовити». Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2021 у справі № 927/713/21 про стягнення 90 365,81 грн 3 % річних, 392 880,45 грн інфляційних втрат залишено без змін. Також стягнуто з відповідача на користь позивача 16 133,85 грн судового збору за подачу позову та 13 327,74 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанову суду апеляційної інстанції у скасованій частині мотивовано, зокрема тим, що :

- матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань в частині своєчасної оплати поетапних планових платежів у рахунок планової вартості замовленої Послуги (пункт 6.2), що ним не спростовано. Зазначене є підставою для нарахування штрафних санкцій (в формі пені та штрафу), обумовлених пунктом 6.7 договору;

- суд першої інстанції помилково зазначив, що обмеження у постанові від 08.04.2020 № 766 були чинними в період з грудня 2020 року по лютий 2021 року, тобто, діяли у спірному періоді і були скасовані тільки 11.03.2021, з оприлюдненням постанови від 10.03.2021 №392 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766». Судом не враховано постанову НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766». Зазначене призвело до неправильного висновку суду щодо повної відмови у стягненні пені та штрафу за заявлений період;

- врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, апеляційний господарський суд вказав, що положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії»;

- здійснивши власний розрахунок пені та штрафу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню 241 453,60 грн пені та 350 890,36 грн штрафу. В іншій частині позову про стягнення штрафу та пені слід відмовити як обрахованих надмірно. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відмова в іншій частині штрафу зумовлена: обмеженнями відповідно до постанов НКРЕКП від 08.04.2020 № 766, від 27.01.2021 № 93, відсутністю прострочення понад 30 календарних днів, як визначено пунктом 6.7 договору. В контексті пункту 6.7 договору суд також врахував, що зазначеним пунктом передбачено як умову нарахування штрафу «понад 30 календарних днів», в той же час, у розрахунку важливим є момент настання строку прострочення зобов`язання, який в свою чергу визначений судом з врахуванням банківських днів, іншими словами робочих днів, як визначено пунктом 6.2 договору. Так само і у розрахунку по пені взято до уваги: обмеження відповідно до постанов НКРЕКП від 08.04.2020 № 766, від 27.01.2021 № 93, момент настання строку прострочення зобов`язання, який в свою чергу визначений судом з врахуванням банківських днів, іншими словами робочих днів, як визначено пунктом 6.2 договору; а також пункт 6.7 договору, який визначає, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період за який пеня нарахована. Натомість, розрахунок позивача здійснено у розмірі 1 %, що суперечить зазначеному пункту договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо часткового задоволення позову в частині стягнення 3 % річних у сумі 90 365,81 грн та інфляційних втрат у розмірі 392 880,45 грн. та вважав, що в іншій частині вимог правомірно відмовлено, як обрахованих невірно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Енера Чернігів» у касаційній скарзі просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ТОВ «Енера Чернігів» у касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 3 частини другої статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктів 6.2, 6.5, 6.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 309 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у подібних правовідносинах.

Також із посиланням на підставу відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України) ТОВ «Енера Чернігів» зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінку зібраним у справі доказам та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Доводи інших учасників справи

ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Енера Чернігів» просило у задоволенні касаційної скарги названого Товариства відмовити, зазначаючи, зокрема, про безпідставність її доводів, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

24.11.2022 представник ТОВ «Енера Чернігів» брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів згідно з ухвалою Суду від 21.11.2022.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

01.01.2019 державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (в подальшому - ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго»), як Оператором системи передачі (далі - ОСП) та ТОВ «Енера Чернігів», як Користувачем системи передачі (далі - Користувач) укладений договір № 0156-02024 (далі - Договір) з подальшими змінами, відповідно до умов якого ОСП зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а Користувач зобов`язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Додатковою угодою від 14.08.2019 Договір був викладений в новій редакції.

Згідно з умовами Договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Положеннями пункту 2.1 Договору передбачено, що терміни, що використовуються в цьому Договорі, вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку, Правилах ринку.

Згідно з умовами пункту 2.2 Договору під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов`язуються керуватися законодавством України.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному вебсайті в мережі Інтернет.

Згідно з умовами розділу 4 Договору для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

- для ОСП на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСП;

- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

Вимоги щодо засобів (систем) обліку електроенергії у точках комерційного обліку Користувача, а також інші організаційно-технічні питання, пов`язані зі збором, обробкою, верифікацією, валідацією, агрегацією, зберіганням та передачею даних комерційного обліку, визначені Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до пункту 5.1 Договору планова та фактична вартість послуги (грн.) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт-год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17.00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 Договору, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості послуг, яка визначена згідно з умовами розділу 5 цього договору.

Згідно з пунктом 6.5 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 6.6 Договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

У випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

У разі, якщо фактичний обсяг оплати Користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня тримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій (пункт 6.7 Договору).

Згідно з пунктом 7.1 Договору ОСП має право, зокрема, отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу. Вказаному праву ОСП кореспондує встановлений підпунктом 3 пункту 9.3 Договору обов`язок Користувача здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених Договором.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення його дії, то Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 14.1 Договору).

На підтвердження надання послуг за Договором позивач надав акти приймання-передачі послуги за період з грудня 2020 по лютий 2021 рік, які підписані представниками сторін; реєстри надходження коштів; рахунки-фактури та повідомлення про планові обсяги передачі електричної енергії.

З посиланням на те, що Користувач (відповідач) допустив прострочення виконання взятих на себе за Договором зобов`язань з поетапної оплати планових платежів за послугу з передачі електричної енергії, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача нарахованих 1 136 243,78 грн пені, 1 382 646,72 грн - 7% штрафу, 93 389,91 грн - 3% річних та 397 793,12 грн інфляційних втрат.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, а саме: пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором в частині своєчасної оплати послуги з передачі електричної енергії.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ТОВ «Енера Чернігів» у касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається, зокрема, на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме, частини другої статті 625 ЦК України, пункту 3 частини другої статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктів 6.2, 6.5, 6.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у подібних правовідносинах.

Так, за доводами ТОВ «Енера Чернігів», порушення Користувачем термінів розрахунку за фактично надані послуги відповідно до пункту 6.5 Типового договору тягне за собою господарсько-правову відповідальність, передбачену пунктом 6.7 Типового договору та частиною другою статті 625 ЦК України у вигляді пені, штрафу та 3% річних. Водночас порушення порядку здійснення попередньої оплати відповідно до пункту 6.2 Типового договору не порушує право ОСП на своєчасне та в повному обсязі отримання плати за надані послуги, яке передбачено пунктом 3 частини другої статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії». Пеня може бути застосована як вид господарсько-правової відповідальності виключно за порушення строків розрахунку за фактично надані послуги, а не за порушення термінів внесення попередньої оплати послуг.

Що ж до наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено для види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.

Як зазначено в пункті 6.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.

Так, Користувач (електропостачальник) - зобов`язаний подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Натомість на ОСП покладено обов`язок погодити вказані планові обсяги (пункт 10.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком Користувача за договором про надання послуг.

Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.

У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (пункт 4.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

ОСП на підставі даних фактичного обсягу послуги протягом п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги (пункт 10.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом п`яти банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.

У зв`язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається Користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.

Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії Користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у Користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 зі справи № 912/1941/21 у подібних правовідносинах і в справі № 927/713/21 Суд не вбачає підстав для відступу від неї.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 525 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 193 ГК України, якою передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, як невиконання або неналежне виконання Користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності, зокрема, згідно з приписами статей 611 625 ЦК України, що враховано апеляційним господарським судом у вирішенні спору зі справи.

Як обґрунтовано зазначено судами, згідно з розділом 4 Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий та фактичний обсяги Послуги. Порядок визначення обсягу планової послуги та порядок її оплати у відповідному розрахунковому періоді врегульовано положеннями пунктів 4.1 (1) та 6.2. Договору. В той час як порядок визначення фактичного обсягу Послуги та порядок його оплати у відповідному розрахунковому періоді врегульовано положеннями пунктів 4.1 (2) та пунктом 6.5 Договору. Водночас пункт 6.7 Договору передбачає штрафні санкції (в формі пені та штрафу) за порушення термінів розрахунків за Договором, незалежно від того чи мало місце порушення розрахунку за планову вартість послуги, визначене пунктом 6.2 Договору, чи за порушення розрахунку за фактичний обсяг послуги, визначене пунктом 6.5 Договору. Отже, з наведеного вбачається, що не має правового значення чи розрахунок проводиться за плановий, чи за фактичний обсяг послуги. Наведене також узгоджується зі змістом пункту 5.7 Типового договору про надання послуги з передачі електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, у формі додатку №6 до Кодексу системи передачі, на підставі якого сторонами укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0156-02024. Вказаний пункт Типового договору передбачає нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу) ОСП за порушення Користувачем будь-яких термінів розрахунку за цим Договором.

Суд зазначає, що саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній (у даному випадку, Договору та його умов) не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що судами попередніх судових інстанцій не досліджено розрахунку між сторонами із застосуванням положень постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766, (нарахування річних та інфляційних втрат, на думку скаржника, повинно нараховуватись за той же період що й пеня та штраф), оскільки зазначена постанова НКРЕКП від 08.04.2020 №766 тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії виключно в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги.

При цьому слід взяти до уваги, що річні та інфляційні втрати були заявлені позивачем на підставі прямої норми закону. Так, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд зазначає, що інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.

З огляду на вищевикладене Суд вважає, що апеляційний господарський суд належним чином дослідив докази у справі, врахував висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 зі справи № 912/1941/21 у подібних правовідносинах та, відповідно, здійснив стягнення пені та штрафу за період, який є меншим (через обмежувальну дію постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766 щодо стягнення штрафних санкцій), ніж період нарахування інфляційних втрат та річних. При цьому апеляційний суд встановив порушення відповідачем строків здійснення поетапної оплати планового обсягу послуги з передачі електричної енергії. Відтак, обґрунтовано періоди часу за які стягнуто пеню та штраф не співпадають з періодом, за які стягнуто річні та інфляційні втрати.

Стосовно аргументів ТОВ «Енера Чернігів», що у прохальній частині позовної заяви позивач сформулював позовні вимоги як «стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у розмірі 3 010 073,53 грн», не зазначивши при цьому конкретно, які саме штрафні санкції та за який період заявлені до стягнення, Верховний Суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що на вказаний довід апеляційним господарським судом вже надано обґрунтовану відповідь. Так, апеляційний суд вказав, що зі змісту позовної заяви вбачається наведення розрахунку по кожній із позовних вимог (пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат), зазначено період і суми прострочення по кожному платежу тощо, що підтверджується матеріалами судової справи, а тому в цій частині доводи касаційної скарги також відхиляються Судом.

Щодо аргументів скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, оскільки суд розпочав розгляд справи за відсутності представника відповідача, порушуючи при цьому статті 32, 42 та 208 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Частиною дванадцятою статті 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Як зазначає скаржник у касаційній скарзі, судові засідання призначені апеляційним судом на 20.07.2022, 07.09.2022 та 28.09.2022 не відбулися через технічні проблеми із зв`язком з боку саме ТОВ «Енера Чернігів».

Отже, з урахуванням частини п`ятої статті 197 ГПК України, здійснюючи подання такої заяви, представник ТОВ «Енера Чернігів» повинен був усвідомлювати наслідки та ризики, у випадку неможливості участі представника у відеоконференції. Частиною першою статті 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, а стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Одним із основоположних принципів господарського судочинства є також принцип рівності перед законом і судом. Верховний Суд зазначає, що представник позивача був присутній у всіх судових засіданнях 20.07.2022, 07.09.2022 та 28.09.2022, які не відбулися через технічні проблеми із зв`язком з боку ТОВ «Енера Чернігів».

За вказаних обставин Суд також враховує неможливість надання судом будь-яких переваг учасникам процесу щодо реалізації їх процесуальних прав з огляду на необхідність дотримання принципу рівності.

Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, водночас з матеріалів справи не вбачається перешкод участі представників в судовому засіданні.

Таким чином, в цій частині аргументів скаржника Суд не вбачає порушень апеляційним судом норм процесуального права.

Крім того, за доводами ТОВ «Енера Чернігів», суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Що ж до наведеного, Верховний Суд зазначає таке.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 21.07.2022 у справі № 922/3308/20.

Таким чином, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття.

Водночас у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ТОВ «Енера Чернігів» помилково ототожнює категорії належності та допустимості доказів, і не враховує вимоги частини другої статті 86 ГПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи ТОВ «Енера Чернігів», наведені у поданій ним касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та до встановлення обставин у справі, що з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги ТОВ «Енера Чернігів» не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «Енера Чернігів», відповідно, необхідність залишити рішення суду першої та апеляційної інстанцій у даній справі без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх судових інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 у справі № 927/713/21 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко