ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/785/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючої, Ємця А. А., Колос І. Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Іщука В. В.,

представників:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - Верхацького І. В.,

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 (колегія суддів: Андрієнко В. В. (головуючий), Буравльов С. І., Шапран В. В.)

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 (суддя - Романенко А. В.),

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»,

про стягнення 955 107 284,46 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (далі - ТОВ «Чернігівгаз Збут», відповідач) про стягнення 834 235 299,97 грн, з яких: 577 420 044,82 грн основного боргу за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЧерГЗ від 30.09.2021 та Індивідуальним договором № БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021, укладеним до нього; 50 286 753,30 грн пені за період з 16.12.2021 по 30.06.2022; 5 774 700,64 грн 3% річних за вказаний період; 33 172 393,19 грн інфляційних втрат за період з березня по червень 2022 року та 167 581 408,02 грн штрафу.

У подальшому позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог до 955 107 284,46 грн, з яких: 564 144 924,50 грн основного боргу за поставлений природний газ за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЧерГЗ від 30.09.2021 (далі -Рамковий договір) та Індивідуальним договором № БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021 (далі - Індивідуальний договір); 141 683 059,35 грн пені за період з 16.12.2021 по 31.10.2022; 11 503 506,62 грн 3% річних за вказаний період; 70 194 385,97 грн інфляційних втрат за період з березня по жовтень 2022 року та 167 581 408,02 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог вказувало про порушенням відповідачем умов Рамкового та Індивідуального договорів (з урахуванням змісту додаткових угод до них) у частині своєчасної оплати за природний газ, поставлений у період з жовтня 2021 року до квітня 2022 року.

Господарський суд Чернігівської області від 15.05.2024 рішенням, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024, позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «Чернігівгаз Збут» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 564 144 924,50 грн основного боргу, 70 841 529,68 грн пені, 83 790 704,01 грн штрафу, 70 194 385,97 грн інфляційних втрат, 11 503 506,62 грн 3% відсотків річних та 868 350,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовив.

У поданій 19.08.2024 до Верховного Суду касаційній скарзі ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статті 233 Господарського кодексу (далі - ГК) України та 551 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 (щодо зменшення розміру пені) та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (щодо зменшення розміру штрафних санкцій).

Відповідач 13.09.2024 у межах встановленого Судом строку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.

09.10.2024 від представника відповідача ТОВ «Чернігівгаз Збут» - начальника юридичного відділу Кулик Наталії Дмитрівни до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника у відпустці. На підтвердження заявленого клопотання до заяви долучено, зокрема копію наказу про надання відпустки.

Розглянувши клопотання ТОВ «Чернігівгаз Збут», Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки: по-перше, явка учасників справи не визнавалася Судом обов`язковою; по-друге, враховуючи завчасне повідомлення Судом скаржника про дату судового засідання (ухвалою Верховного Суду від 03.09.2024), ТОВ «Чернігівгаз Збут» не був позбавлений можливості забезпечити явку належним чином підготовленого представника відповідно до вимог статті 56 ГПК України, за якою у разі неможливості представника учасника справи взяти участь у судовому засіданні, такий учасник не позбавлений права призначити іншого представника.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, та з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасника справи, який не забезпечив явку свого представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2021, між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (продавець) та ТОВ «Чернігівгаз Збут» (покупець) укладено Рамковий договір купівлі - продажу природного газу № 2рд_БГр-ЧерГЗ (далі - Рамковий договір) (зі змінами та доповненнями). Вказаний договір регулює відносини між сторонами щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою (далі - Індивідуальний договір), форма якого встановлена Додатком 1 до Рамкового договору.

Згідно з пунктом 1.3 Рамкового договору умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з договором. У разі якщо інше не передбачене умовами Індивідуального договору, то застосовуються положення цього Рамкового договору.

Відповідно до умов пункту 1.4 Рамкового договору продавець зобов`язується передати в власність покупцю природний газ в обсягах і строки, що погоджені сторонами у відповідному Індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу в розмірі, строки і порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та цим Рамковим договором.

Пунктом 2.1 Рамкового договору сторони обумовили, що загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання цього договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до Індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.

За розрахункову одиницю переданого природного газу приймається один кубічний метр газу (куб. м), приведений до стандартних умов. Стандартними умовами є тиск 760 мм рт. ст. (101,325 кПа) і температура - 20°С (пункт 2.2 Рамкового договору).

Відповідно до пункту 3.1 Рамкового договору продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачене Індивідуальним договором.

Згідно з умовами пункту 3.3 Рамкового договору передача та приймання природного газу здійснюється на віртуальній торговій точці (далі - ВТТ) шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається / приймається сторонами відповідно до Індивідуального договору та портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що передбачено Кодексом ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ.

Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ (пункт 3.4 Рамкового договору).

Отже, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не несе ризик, пов`язаний з правом власності на природний газ після його передачі ТОВ «Чернігівгаз Збут» у ВТТ, у тому числі щодо порядку і обсягів його подальшої передачі контрагентам відповідача (побутовим споживачам).

Відповідно до умов пункту 3.5.1 в редакції Додаткової угоди від 30.09.2021 № 1 до Рамкового договору покупець зобов`язаний надати торгове сповіщення на набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС в обсязі, що не перевищує обсяг природного газу відповідного періоду поставки, з урахуванням попередньо переданого продавцем та прийнятого покупцем обсягу в такому періоді поставки згідно з умовами Індивідуального договору та додаткової угоди, до 13:00 газової доби, що передує газовій добі передачі відповідного періоду поставки.

Покупець має право до 04:00 газової доби, що передує газовій добі передачі відповідного періоду поставки, скоригувати подане торгове сповіщення на набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, згідно з умовами підпункту 3.5.1 Договору (підпункт 3.5.2 Рамкового договору).

Відповідно до умов пункту 3.8 Рамкового договору фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з Індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки.

Сторонами у пункті 3.9 Рамкового договору обумовлено, що після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачене Індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акта в двох примірниках підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця.

Пунктом 3.10 Рамкового договору встановлено, що покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця вказану в розділі 11 цього Договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця комерційного акта та повертає один примірник підписаного покупцем комерційного акта продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки, на поштову адресу продавця, вказану в розділі 11 цього Договору.

Після надання торгового сповіщення продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу покупцем (пункт 3.12 Рамкового договору).

Згідно з пунктом 4.1 Рамкового договору загальна вартість цього Договору не може перевищувати 1 933 652 000,00 грн, включаючи ПДВ.

Відповідно до умов пункту 4.3 Рамкового договору договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу визначається на умовах Індивідуального договору та округлюється до 2-ох знаків після коми.

Згідно з пунктом 4.4 Рамкового договору покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.

У випадку виникнення у покупця заборгованості за Договором, продавець має право зараховувати грошові кошти, отримані від покупця в поточному періоді поставки, незалежно від призначення платежу, в рахунок погашення існуючої заборгованості покупця (пункт 4.8 Рамкового договору).

Згідно з пунктом 5.2.2 Рамкового договору покупець зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату газу, надання забезпечення згідно з умовами Рамкового та Індивідуального договорів.

Відповідно до умов пунктів 5.4.1 та 5.4.2 Рамкового договору продавець зобов`язаний забезпечити передачу газу у власність покупця на умовах та в обсягах, визначених Рамковим та Індивідуальним договорами. Забезпечити надання торгових сповіщень в Інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС для передачі необхідного покупцю обсягу газу за умови, що покупець виконав усі обов`язки по Договору, що вимагаються для отримання необхідного покупцю обсягу газу.

За порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначений Рамковим або Індивідуальним договорами, крім суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а в випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу (пункт 6.3 Рамкового Договору).

За умовами пункту 7.1 Рамкового договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладення Договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання цього Договору, настання яких не залежить від волі та бажання сторін.

Достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою (далі - ТПП) або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій стороні повинно бути здійснене в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин. (пункт 7.4 Рамкового договору).

Згідно з пунктом 7.5 Рамкового договору строк виконання зобов`язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Умовами пункту 9.1 сторони обумовили, що Рамковий договір набуває чинності з дня підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності), але не раніше дати приєднання покупця до Договору про утворення балансуючої групи, згідно з яким продавець є стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю по 30.04.2022 (включно).

30.09.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (продавцем) та ТОВ «Чернігівгаз Збут» (покупцем) укладено Індивідуальний договір № БГр-21/22-ЧерГЗ до Рамкового договору від 30.09.2021 № 2рд_БГр-ЧерГЗ, відповідно до пункту 1 якого встановлено загальний період поставки з 01.10.2021 до 30.04.2022 (включно).

Згідно з пунктом 2 Індивідуального договору сторони узгодили, що договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах Індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до пункту 7 Індивідуального договору та заявок покупця на обсяг природного газу.

Відповідно до умов пункту 3 Індивідуального договору плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки (з 01.10.2021 по 30.04.2022) складає 260 600,000 тис. куб. м та встановлюється на кожний період поставки в наступних обсягах: жовтень 2021 - 25 000, тис. куб. м, листопад 2021 - 39 600,000 тис. куб. м, грудень 2021 - 55 000,000 тис. куб. м, січень 2022 - 46 000,000 тис. куб. м, лютий 2022 - 43 000,000 тис. куб. м, березень 2022 - 34 000,000 тис. куб. м, квітень 2022 року - 18 000,000 тис. куб. м.

Згідно з пунктом 4 Індивідуального договору покупець зобов`язаний до 15:00 год 20 числа місяця, що передує кожному періоду поставки, повідомити покупця про обсяг природного газу, який буде ним прийнятий від продавця в відповідному періоді поставки шляхом направлення заявки про обсяг природного газу (Додаток № 1 до Індивідуального договору).

Покупець має право подати заявку з обсягом природного газу на період поставки, що є меншим, дорівнює або перевищує договірний обсяг, зазначений в пункті 3 Індивідуального договору (пункт 4).

Відповідно до пункту 7 Індивідуального договору протягом трьох робочих днів після отримання продавцем заявки, сторони укладають відповідну додаткову угоду до Індивідуального договору, в якій визначають договірний обсяг природного газу на період поставки відповідно до поданої заявки та його договірну вартість. Продавець складає та підписує, скріплює своєю печаткою відповідну Додаткову угоду до Індивідуального договору та направляє її скановану копію на електронну адресу покупця, вказану у розділі 23 цього Індивідуального договору. Додаткова угода вважається отриманою покупцем в день направлення її продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінал Додаткової угоди у двох примірниках, підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця, вказану у розділі 23 цього Договору. Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Додаткової угоди та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу Продавця, вказану у розділі 23 цього Індивідуального договору. Покупець також підписує оригінал отриманої від продавця Додаткової угоди та повертає один примірник підписаної Покупцем Додаткової угоди продавцю, в межах строку, передбаченого цим пунктом Індивідуального договору, на поштову адресу продавця, вказану у розділі 23 Індивідуального договору.

Пунктом 10 Індивідуального договору обумовлено, що договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах Індивідуального договору за загальний період поставки буде становити 7 420,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м.

Покупець зобов`язується здійснювати відбір природного газу щодобовим розподілом протягом періоду поставки в межах заявленого ним обсягу згідно з поданою заявкою та укладеної додаткової угоди на відповідний період поставки та умовах Індивідуального договору (пункт 11).

Відповідно до пункту 12 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Згідно з умовами пункту 13 Індивідуального договору покупець має право здійснити 100% передоплату договірного обсягу природного газу за період поставки, вказаного у Додатковій угоді до цього Договору, не менше, ніж за 5 банківських днів до початку такого періоду поставки.

За період строку поставки за Індивідуальним договором, а саме жовтень 2021 - квітень 2022 сторонами, укладено ряд додаткових угод до Індивідуального договору, якими визначався обсяг поставки природного газу та його ціна за кожен місяць окремо, зокрема:

- Додатковою угодою № 1 від 30.09.2021 № 10-БГр-ЧерГЗ до Індивідуального та Рамкового договорів (в редакції від 29.10.2021) сторонами погоджено: обсяг природного газу в період поставки жовтень 2021 року - 23 982,35 тис. куб. м, договірна ціна за 1000 куб. м - 7 420,00 грн (з ПДВ), договірна вартість - 177 949 037,00 грн (з ПДВ);

- Додатковою угодою № 1 від 22.10.2021 № 11-БГр-ЧерГЗ до Індивідуального та Рамкового договорів (в редакції від 30.11.2021) сторонами погоджено обсяг природного газу за період поставки листопад 2021 - 32 210,00 тис. куб. м, договірна ціна за 1000 куб. м - 7 420,00 грн (з ПДВ), договірна вартість складає 238 998 200,00 грн (з ПДВ);

- Додатковою угодою № 1 від 22.11.2021 № 12-БГр-ЧерГЗ до Індивідуального та Рамкового договорів (в редакції від 31.12.2021) сторонами погоджено обсяг природного газу в період поставки грудень 2021: 44 915 тис. куб. м, - 7 420,00 грн (з ПДВ), договірна вартість складає 333 269 300,00 грн (з ПДВ);

- Додатковою угодою № 1 від 21.12.2021 № 01-БГр-ЧерГЗ до Індивідуального та Рамкового договорів (в редакції від 31.01.2022) сторонами погоджено обсяг природного газу за період поставки січень 2022: 44 980 тис. куб. м, договірна ціна за 1000 куб. м - 7 420,00 грн (з ПДВ), договірна вартість - 333 751 600,00 грн (з ПДВ);

- Додатковою угодою № 1 від 24.01.2022 № 02-БГр-ЧерГЗ до Індивідуального та Рамкового договорів (в редакції від 28.02.2022) сторонами погоджено обсяг природного газу за період поставки лютий 2022: 34 470 тис. куб. м, договірна ціна за 1000 куб. м - 7 420,00 грн (з ПДВ), договірна вартість - 255 767 400,00 грн (з ПДВ);

- Додатковою угодою № 2 від 22.02.2022 № 03-БГр-ЧерГЗ до Індивідуального та Рамкового договорів (в редакції від 31.03.2022) сторонами погоджено обсяг природного газу за період поставки березень 2022: 31 430 тис. куб. м, договірна ціна за 1000 куб. м - 7 420,00 грн (з ПДВ), договірна вартість - 233 210 600,00 грн (з ПДВ);

- Додатковою угодою № 1 від 22.03.2022 № 04-БГр-ЧерГЗ до Індивідуального та Рамкового договорів (в редакції від 30.04.2022) сторонами погоджено обсяг природного газу за період поставки квітень 2022: 20 980 тис. куб. м, договірна ціна за 1000 куб. м - 7 420,00 грн (з ПДВ), договірна вартість - 155 671 600,00 грн (з ПДВ).

Як встановлено судами попередніх інстанцій на виконання умов вказаних Додаткових угод до Індивідуального та Рамкового договорів, в узгоджених вище обсягах, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято, без зауважень, у період з жовтня 2021 по квітень 2022, природний газ загальним об`ємом 232 967,350 тис. куб. м, загальною вартістю 1 728 617 737,00 грн (з ПДВ), про що свідчать двосторонні акти приймання-передачі природного газу, а саме: № 1_10-БГр-ЧерГЗ від 31.10.2021, № 1_11-БГр-ЧерГЗ від 30.11.2021, № 1_12-БГр-ЧерГЗ від 31.12.2021, № 1_01-БГр-ЧерГЗ від 31.01.2022, № 1_02-БГр-ЧерГЗ від 28.02.2022, № 1_03-БГр-ЧерГЗ від 31.03.2022, № 1_04-БГр-ЧерГЗ від 30.04.2022. Вказані акти підписані та засвідчені печатками обох сторін.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу у строк, встановлений умовами пунктів 12, 13 Індивідуального договору, сума якого станом на 31.10.2022 становила 564 144 924,50 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві на позов вказував про те, що відображені в комерційних актах обсяги переданого природного газу були визначені на підставі наданої АТ «Оператор ГРМ «Чернігівгаз» інформації невірно, що впливає на вартість спожитого обсягу природного газу і на суму боргу, визначену позивачем.

Господарський суд Чернігівської області ухвалою від 28.12.2022 клопотання відповідача ТОВ «Чернігівгаз Збут» задовольнив, зупинив провадження у справі № 927/785/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 927/953/22, від якого залежить вирішення даної справи на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Оскільки в основу комерційних актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2021 - квітень 2022, на підставі яких здійснювались нарахування, покладені дані АТ «Оператор ГРМ «Чернігівгаз», який не є учасником справи, що розглядається, які оспорюються відповідачем у справі № 927/953/22, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у цій справі в порядку пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки встановлення обставин щодо дійсного обсягу спожитого газу може привести до зміни як суми заборгованості, так і періоду її нарахування, а такі дані є вихідними для розрахунку штрафних та фінансових санкцій, які заявлені до стягнення у цій справі. Дійсний обсяг поставленого відповідачу газу, вартість якого підлягає стягненню з останнього, неможливо самостійно встановити в межах даної справи до ухвалення рішення у справі № 927/953/22.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі № 927/953/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, що набуло законної сили 06.02.2024, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Чернігівгаз Збут» до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Чернігівгаз» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» про визнання незаконними дій АТ «Оператор ГРМ «Чернігівгаз» щодо здійснення коригування в сторону зменшення обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ «Чернігівгаз Збут» протягом періоду з жовтня 2021 по квітень 2022 року та зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» здійснити перерахунок обсягів природного газу, переданого ТОВ «Чернігівгаз Збут» протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, визначених у комерційних актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору №БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021, відповідно до здійснених АТ «Оператор ГРМ «Чернігівгаз» коригувань.

Суд у зазначеній справі встановив, що обсяг природного газу, переданого ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» на користь ТОВ «Чернігівгаз Збут» за Індивідуальним договором № БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021, відображений на Інформаційній платформі Оператора ГТС про подобові об`єми погоджених Оператором ГТС торгових сповіщень на відчуження (продавця) та набуття (покупця) природного газу з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно, становив обсяг об`ємом 232 967 350 куб. м.

Ураховуючи вимоги частини четвертої статті 75 ГПК України, відповідно до якої обставини установлені в межах іншої справи, мають преюдиційний характер та не потребують повторного доведення, та висновки суду у справі № 927/953/22, обсяг природного газу переданого ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» на користь ТОВ «Чернігівгаз Збут» за Індивідуальним договором № БГр-21/22-ЧерГЗ від 30.09.2021 є встановленим та доведеним у зазначеному об`ємі.

Позивач у справі, що розглядається просив стягнути з відповідача 141 683 059,35 грн пені за період з 16.12.2021 по 31.10.2022 (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням присікального строку установленого частиною шостою статті 232 ГК України), 11 503 506,62 грн 3% річних за аналогічний період, 70 194 385,97 грн інфляційних втрат за період з березня по жовтень 2022 року та 167 581 408,02 грн штрафу (10% від заборгованості, оплата якої прострочена понад 5 робочих днів).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог у справі, що розглядається, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведення позивачем факту постачання відповідачу природного газу за період з 01.10.2021 до 30.04.2022 роки в загальному об`ємі 232 967 350 куб. м природного газу. Встановлена судом прострочена відповідачем заборгованість по розрахунку складає 564 144 924,50 грн, що є підставою для задоволення позову в цій частині вимог, та, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання та вимог частин першої, другої статті 233 ГК України, частини третьої статті 551, частини першої статті 624 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про винятковість обставин справи, що стало підставою для зменшення неустойки на 50 %, та стягнення з відповідача 70 841 529,68 грн пені, 11 503 506,62 грн 3% річних, 70 194 385,97 грн інфляційних втрат та 83 790 704,01 грн штрафу за порушення строків розрахунку за поставлений природний газ побутовим споживачам за Рамковим та Індивідуальним договорами.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині 141 683 059,35 грн пені за період з 16.12.2021 по 31.10.2022, 11 503 506,62 грн 3% річних за аналогічний період, 70 194 385,97 грн інфляційних втрат за період з березня по жовтень 2022 року та 167 581 408,02 грн штрафу (10% від заборгованості, оплата якої прострочена понад 5 робочих днів).

Вказав, що з огляду на те, що заборгованість відповідача за отриманий природний газ вартістю 564 144 924,50 грн, кінцевими споживачами якого було населення в Чернігівській області, виникла за період з лютого по квітень 2022 року (після введення в країні воєнного стану, та, починаючи з 01.05.2022 ТОВ «Чернігівгаз Збут» припинило бути постачальником природного газу для побутових споживачів, що суттєво скоротило грошові надходження на рахунок даного суб`єкта господарювання, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір договірних санкцій у розмірі 309 264 467,37 грн створює непосильний майновий тягар для відповідача. Ураховуючи недоведеність негативних наслідків для кредитора, отримання останнім компенсаційних виплат за рахунок присудження до стягнення 11 503 506,62 грн 3% відсотків річних та 70 194 385,97 грн інфляційних втрат, погодився з висновками суду першої інстанції про зменшення неустойки на 50% та стягнення з відповідача 70 841 529,68 грн пені за період з 16.12.2021 по 31.10.2022 та 83 790 704,01 грн штрафу за порушення строків по розрахунку за природний газ поставлений побутовим споживачам за Рамковим та Індивідуальним договорами.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій при виборі й застосуванні статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій не врахували висновок щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування вказаних вище норм, викладених у наданих для порівняння постановах Верховного Суду, Колегія суддів зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.

Відповідно до вимог частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, видами забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, розмір якої встановлюється відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України, частини шостої статті 231 ГК України та статтями 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», та штрафу, встановлення якого передбачено частиною другою статті 549 ЦК України та частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Крім того, у вирішенні судом питання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розміру, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Ураховуючи наведене, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України, за яким суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки в доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності в цивільному праві.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, в тому числі, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина друга статті 216 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника в сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Суд звертає увагу, що касаційне провадження у господарських справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до вказаної норми ГПК України касаційний перегляд з наведених мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

У наведеній скаржником постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, як підстава неоднакового застосування, Верховний Суд залишив без змін оскаржувані судові рішення, якими з Концерну «Міські теплові мережі» (відповідача у справі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (позивача у справі) стягнуто 77 873, 65 грн пені, 17 970, 83 грн 3% річних інфляційних нарахувань за неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії, а саме відповідач несвоєчасно здійснив оплату за спожиту активну електричну енергію у відповідні періоди.

Відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення нарахованої позивачем суми пені до 90%. На обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що є соціально значимим теплопостачальним підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і природний газ споживається відповідачем не для власних потреб, а для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів. Основними споживачами теплової енергії є населення (98% від загальної кількості споживачів), бюджетні установи й організації, об`єкти соціальної сфери, інші суб`єкти господарювання, які здійснюють оплату за теплову енергію несвоєчасно та не в повному обсязі. Технічна можливість відключення боржників відсутня. Надходження від споживачів теплової енергії - це єдиний дохід відповідача. Пеня населенню не нараховується, оскільки законодавством не визначений її розмір. Законом дозволяється реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років. У міжопалювальний період підприємство відчуває значний брак коштів для здійснення постійних витрат.

Позивач проти клопотання відповідача заперечував, мотивуючи тим, що він також перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані за відсутності надходжень на поточні рахунки грошових коштів, у зв`язку з чим позбавлений можливості вести господарську діяльність. Зазначав, що станом на 01.03.2017 заборгованість по заробітній платі та пов`язаних з цією виплатою платежів складає 104,71 млн. грн. Податковий борг станом на 02.03.2017 року становить 100,9 млн. грн. Загальна сума списання з рахунків позивача в період із грудня 2015 року по березень 2017 року становить 33 301 131,83 грн. У порівнянні з попереднім періодом 2015 року власний капітал позивача зменшився на 5 %, що дорівнює 18 836 тис. грн. У 2016 році прибуток підприємства зменшився на 20 367 тис. грн, тобто у 21,7 рази. Показники рентабельності 2015 року та 2016 року зменшилися. За підсумками роботи ВАТ «Запоріжжяобленерго» у 2016 року коефіцієнт покриття складає 0,995. Чистий прибуток 985 тис. грн, що в 21,7 рази менше, ніж показник 2015 року. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що він знаходиться в критичному фінансово-господарському стані.

Верховний Суд у наведеній скаржником справі зауважив, що оскільки питання про зменшення розміру пені у кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених аргументів, у справі № 908/1453/14 суд першої інстанції, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшов висновку, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про неможливість надання переваги відповідачу, врахувавши, зокрема наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.

Отже, у наведеній справі № 908/1453/14 суди врахували фінансовий стан саме позивача, на відміну від обставин цієї справи (№ 927/785/22), де суди зазначили про те, що обсяг відповідальності боржника може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення та несправедливим щодо боржника та третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. Тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для боржника, та призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Оскільки ТОВ «Чернігівгаз Збут» у справі, що розглядається, припинило бути постачальником природного газу для побутових споживачів, що суттєво скоротило грошові надходження на рахунок суб`єкта господарювання, заявлений до стягнення розмір договірних санкцій, на думку судів попередніх інстанцій створить непосильний майновий тягар для відповідача, у зв`язку з чим дійшли висновку про зменшення розміру пені та штрафу.

У наведеній скаржником, як підстава неоднакового застосування норм права, постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, Верховний Суд залишив без змін оскаржувані судові рішення, якими було зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50 %.

У вказаній справі Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Здолбунівкомуненергія» про стягнення заборгованості в сумі 1 555 968, 99 грн у зв`язку з несвоєчасним здійсненням відповідачем оплати за переданий газ та не виконання зобов`язання за договором постачання природного газу.

Відповідач на час розгляду справи сплатив частину основного боргу у розмірі 855 200,66 грн, отже провадження у справі в цій частині було закрите. Наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 590 000,00 грн підтверджена матеріалами справи. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 108 423,10 грн 3% річних і 386 887,22 грн інфляційних втрат, та, відповідно, відмови у стягненні 8 924,67 грн інфляційних втрат. Суд визнав обґрунтованими доводи клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 99 %, та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього клопотання, зменшивши суму пені до 50 %.

Зважаючи, що зрештою відповідач здійснив поставку в повному обсязі, з огляду на умови, за яких відбулося прострочення, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суди забезпечили дотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності відповідача за прострочення поставки, недопущення невиправданого збагачення скаржника за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій.

Такі висновки суду узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання надмірних/ необґрунтованих доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності, зважаючи на конкретні фактичні обставини, що встановлюються судами у справі.

Ураховуючи викладене, Суд вважає, що постанова у наведеній скаржником справі № 918/116/19 ухвалена за схожого правового регулювання (зокрема щодо можливості застосування статей 233 ГК України та 551 ЦК України) зі справою, яка переглядається. Водночас оскаржувані судові рішення у цій справі (№ 927/785/22) не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові, ухваленій у справі № 918/116/19. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.

Отже, у наданих для порівняння постановах Верховного Суду не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень наведених правових норм.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що право на зменшення розміру пені, передбачене статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України, було обґрунтовано застосовано судами у цій справі. Обсяг зменшення пені, визначений судами першої та апеляційної інстанцій, відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, Суд, застосовуючи дискрецію, щоразу повинен виходить з конкретних індивідуальних обставин справи, вибудовуючи свою правову позицію на ґрунті обставин, у яких перебувають сторони у справі, та наданих ними доказів.

У справі, що розглядається, Суд вважає, що, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення неустойки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із винятковості обставин цієї справи, специфіки статусу відповідача та інтересів сторін справи. Ураховуючи ступінь виконання зобов`язань, та те, що основна заборгованість у розмірі 564 144 924,50 грн виникла у період з лютого по квітень 2022 року на час введення воєнного стану в Україні, розмір санкцій, встановлених договором, може створити непосильний майновий тягар для відповідача. Недоведеність негативних наслідків для кредитора та отримання ним компенсаційних виплат за рахунок присудження до стягнення 11 503 506,62 грн 3% річних та 70 194 385,97 грн інфляційних втрат, також ураховані судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення.

Ураховуючи наведене, Суд відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки доводи скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів і встановлення інших обставин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 927/785/22 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: А. А. Ємець

І. Б. Колос