Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 932/11378/20-ц

провадження № 61-2722св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Дніпровська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/4 частини житлового будинку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником 3/4 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування від 23 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В., та зареєстрованого у реєстрі за № 544. Право власності на вказаний будинок зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 23 вересня 2020 року за № 38323439. Попередній власник ѕ частини будинку більш ніж 10 років використовував його одноосібно, а співвласника ј частини він не може відшукати, що покладає на нього обов`язок догляду за домоволодінням у цілому.

Враховуючи те, що будинок є неподільним (загальна площа будинку складає 44,3 кв. м, житлова - 20,2 кв. м), ОСОБА_1 просив припинити право власності ОСОБА_2 на ј частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на ј частини цього будинку.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2021 року у складі судді Цитульського І. В., позов ОСОБА_1 задоволено. Право власності ОСОБА_2 на ј частини будинку на АДРЕСА_1 припинено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частини будинку на АДРЕСА_1 . Зобов`язано ТУ ДСА України в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_2 із депозитного рахунку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська грошові кошти у сумі 36 800,00 грн у рахунок компенсації вартості ј частини будинку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що частка ОСОБА_2 є незначною та не може бути виділена, що підтверджується копією звіту інженера з інвентаризації нерухомого майна, що свідчить про неподільність речі; сторони не є членами однієї сім`ї; житлова площа будинку свідчить про неможливість спільного володіння і користування цим майном; припинення права відповідача не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 та членам її сім`ї, оскільки остання не проявляє інтересу до належної їй частини домоволодіння, яка перейшла їй у спадщину протягом тривалого часу та не значиться зареєстрованою у вказаному будинку; відсутність підстав, які б вказували на можливість завдання істотної шкоди інтересам відповідача.

У травні 2021 року Дніпровська міська рада, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у справі виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо нерухомого майна - ј частини будинку АДРЕСА_1 . 24 березня 2021 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 266/5 «Про передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 за фактичним розміщенням індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Отже, оскаржуваним Дніпровською міською радою заочним рішенням суду першої інстанції права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалися.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У лютому 2022 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року, в якій просить скасувати судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому у цій справі підлягав залученню орган місцевого самоврядування - Дніпровська міська рада.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Частиною третьою статті 411 ЦПК Українипередбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 23 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 544.

Право власності на ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 23 вересня 2020 року за № 38323439.

За змістом відповіді КП «ДМБТІ» ДМР від 30 вересня 2020 року за вих. № 2011475, ОСОБА_2 є власником ј частини будинку на АДРЕСА_1 .

24 березня 2021 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 266/5 «Про передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 за фактичним розміщенням індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради, поданої на судове рішення, яким право власності ОСОБА_2 на ј частини будинку на АДРЕСА_1 припинено та визнано за ОСОБА_1 право власності на цю частину будинку, суд виходив із того, що права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Дніпровської міської ради вказаним рішенням суду не вирішувалися.

Верховний Суд повною мірою не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Щодо права на апеляційне оскарження

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції Українивизначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, які гуртуються на сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.

Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Первинним для розгляду апеляційної скарги Дніпровської міської ради - особи, яка не брала участі у розгляді цієї справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи вирішував суд при постановленні оскаржуваного рішення питання про її права, інтереси, та (або) обов`язки, чи встановлює, змінює, обмежує, або припиняє права або обов`язки заявника.

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Дніпровська міська рада вказала на те, що оскільки відповідач ОСОБА_2 померла ще до звернення позивача до суду, то відповідачами у справі повинні залучатись спадкоємці відповідача або орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки Дніпровська міська рада вказала суду апеляційної інстанції, що відповідач ОСОБА_2 померла, то суд апеляційної інстанції був зобов`язаний перевірити ці істотні доводи заявника, встановити, чи дійсно помела ОСОБА_2 , чи відкривалася спадкова справа, чи є спадкоємці відповідача, якщо спадкоємці відповідача відсутні, то яка юридична доля майна, яке залишилось після смерті відповідача: спадщина перейшла до держави за правилами статті 555 ЦК 1963 року, чи орган місцевого самоврядування може заявляти про відумерлість спадщини на підставі статті 1277 ЦК 2003 року).

Апеляційний суд, не надаючи належної оцінки таким доводам скаржника та доказам на їх підтвердження, з формальних мотивів постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі з підстав того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Дніпровської міської ради.

Оскільки апеляційним судом не перевірено доводи апеляційної скарги, у рішенні не наведено мотивів їх відхилення, тому оскаржуване рішення не відповідає критерієм законності та обґрунтованості.

Листом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпропетровську від 12 січня 2022 року № 40/20.16-10, наданим до суду касаційної інстанції, підтверджено, що за результатами перевірки відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про смерть від 16 березня 1983 року № 225 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції.

У разі встановлення судом обставин, які підтверджують, що фізична особа - відповідач у справі помер до пред`явлення позову, потрібно враховувати таке.

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті

У частині першій статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 чинного ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) сформульовано висновок, що «якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» підлягає тлумаченню в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.(Дивись постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18).

Відповідно до частини другої статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради, апеляційний суд фактично самоусунувся від перевірки доводів заявника щодо смерті відповідача, яка настала до відкриття провадження у цій справі.

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК Українисудове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Встановивши допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, Верховний Суд приходить висновку щодо відсутності процесуальної можливості у цій справі закрити провадження, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено чи відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , чи є спадкоємці відповідача, якщо спадкоємці відповідача відсутні, то яка юридична доля спірного майна, яке залишилось після смерті відповідача. Суд касаційної інстанції в силу своїх повноважень позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, які не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З метою забезпечення виконання завдання цивільного судочинства щодо забезпечення справедливого розгляду справи, оскаржувана ухвала про закриття апеляційного провадження не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської радизадовольнити.

УхвалуДніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко