Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
місто Київ
справа № 932/578/22
провадження № 61-8146св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод»,
відповідач - Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області,
третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року, постановлену суддею Кудрявцевою Т. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» (далі - ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод») у січні 2022 року звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
(далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, у якому просило:
- скасувати та визнати незаконним пункт 7 акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався зі стропальником ОСОБА_1 на роботі у ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» за формою Н-1/П від 09 червня 2021 року, затвердженого 11 січня 2022 року начальником ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, у частині визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом;
- визнати нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався 09 червня 2021 року із ОСОБА_1 , таким, що не пов`язаний з виробництвом.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 24 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська відмовив у відкритті провадження за позовом ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод».
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Врахувавши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі (які не є фізичними особами), стосуються визнання незаконним та скасування пункту 7 акта форми Н-1/П від 11 січня 2022 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, та визнання нещасного випадку таким, що не пов`язаний з виробництвом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив висновок про те, що спірні правовідносини є господарсько-правовими, а відтак спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки його належить розглядати в порядку господарського судочинства.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» 17 серпня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, справу передати на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, підставами касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2а-2555/11/2670 (провадження № 11-833апп18), у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 805/3980/15-а, відповідно до яких оскарження актів форми Н-1 та Н-5 здійснюється на підставі статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки ці акти разом з іншими відповідними документами підтверджують право потерпілого на відшкодування шкоди;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 805/1930/18-а (провадження № 11-1327апп18), відповідно до змісту яких оскаржувані акти не є актами індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спеціальна комісія не здійснювала владні управлінські функції, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що склала відповідні акти, які не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях послалися на пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України, який, на переконання заявника, не може бути застосований у таких правовідносинах;
- суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 03 жовтня 2022 року Верховний Суд поновив ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» строк на касаційне оскарження ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, відкрив касаційне провадження у справі. Ухвалою від 28 грудня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Норми права, що застосовані до спірних правовідносин
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у відкритті провадження у справі застосувавши пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України, яким передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що застосування судами пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України є безпідставним, оскільки у цій справі позивач не заявляв жодних вимог щодо права власності чи іншого речового права на майно.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірні правовідносини є господарсько-правовими, оскільки виникли між сторонами у справі, які не є фізичними особами, є помилковими та не відповідають положенням як статті 19 ЦПК України, так і статті 20 ГПК України з огляду на зміст правовідносин. Суди фактично врахували лише суб`єктний склад учасників справи, якими є юридичні особи, проте залишили поза увагою те, що при визначенні юрисдикції справи суди мають виходити не лише із суб`єктного складу такого спору, а й з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Верховний Суд з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та його належить розглядати в порядку господарського судочинства,не погоджується з таких підстав.
Визначальною ознакою для правильного вирішення питання юрисдикції є характер спірних правовідносин.
Спір у справі, що переглядається, стосується визнання незаконним та скасування пункту 7 акта форми Н-1/П від 11 січня 2022 року про нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом, та визнання нещасного випадку таким, що не пов`язаний з виробництвом.
Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337
(далі - Порядок № 337), спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки із смертельними наслідками.
У пункті 14 Порядку № 337 зазначено, що Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія). Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок).
За змістом пункту 15 Порядку № 337 до складу спеціальної комісії входять посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії); представник робочого органу Фонду; представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній; керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця; представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб`єднання; представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами-підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння); посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням).
Відповідно до пункту 33 Порядку № 337 комісія (спеціальна комісія) зобов`язана, зокрема, з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння); визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом; скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною).
Згідно з пунктом 57 Порядку № 337 рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім`ї або уповноваженою ними особою, робочим органом Фонду, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).
У касаційній скарзі ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» посилалося на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2а-2555/11/2670 (провадження № 11-833апп18), від 30 січня 2019 року у справі № 805/1930/18-а (провадження № 11-1327апп18) та в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 805/3980/15-а.
У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 805/1930/18-а (провадження № 11-1327апп18) за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до Головного управління Державної служби з охорони праці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування актів форми Н-1 та форми Н-5 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження в адміністративній справі з тих підстав, що оскаржувані акти не є актами індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, позивач має на меті вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов`язаний із вимогою вирішити публічно-правовий спір.
У постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 805/3980/15-аза позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування актів зроблено висновок про те, що оспорювані акти форми Н-1 та форми Н-5складено спеціальною комісією з розслідування нещасного випадку, утвореною роботодавцем, до складу якої увійшли не лише представники органів державної влади. Зазначена комісія не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок на виробництві та склала відповідні акти, тому вони не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.
У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 2а-2555/11/2670 (провадження № 11-833апп18) за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві до територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києву про скасування актів про розслідування нещасного випадку та про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що комісія не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що склала відповідні акти за формами Н-5 та Н-1, які не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді. За суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин ця справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/24781/16-ц (провадження № 14-467цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 826/4176/18 (провадження № 11-1302апп18), від 27 березня 2019 року у справі № 640/14775/16-ц (провадження № 14-657цс18), від 27 травня 2020 року у справі № 580/1780/19 (провадження № 11-83апп20) зроблено висновки про те, що справи про оскарження актів спеціального розслідування нещасних випадків зі смертельним наслідком розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується життя і здоров`я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (стаття 275 Цивільного кодексу України) або виникають із трудових правовідносин, а також пов`язаний з відшкодуванням моральної чи майнової шкоди, спричиненої спадкоємцям особи, що померла, при виконанні трудових обов`язків.
Врахувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов переконання, що справа за позовом ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській областіпро оскарження актів розслідування нещасних випадків не стосується ведення господарської діяльності учасників справи та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виникає із трудових правовідносин та стосується здоров`я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, права на відшкодування шкоди внаслідок настання нещасного випадку.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не врахував характер спірних правовідносин, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 2а-2555/11/2670
(провадження № 11-833апп18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, та безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі вважаючи, що справа повинна розглядатись в порядку господарського судочинства.
Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод» потрібно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Розподіл судових витрат
У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України зазначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням приписів цієї норми підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року скасувати.
Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування пункту 7 акта форми Н-1/П від 11 січня 2022 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, та визнання нещасного випадку таким, що не пов`язаний з виробництвом, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта