Постанова
Іменем України
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 938/275/23
провадження № 61-11286св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
третя особа - Державна казначейська служба України;
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2023 року у складі судді Чекан Н. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), третя особа - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України), про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 300/1410/20 визнано протиправною відмову ГУ ПФ України в Івано-Франківській області в перерахунку щомісячного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 03 березня
2020 № 171, зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 03 березня 2020 року № 171, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Унаслідок протиправних дій за період із 19 лютого 2020 року до січня 2021 року він не отримав 310 855,34 грн щомісячного довічного грошового утримання, яке нараховано пенсійним органом на виконання рішення суду.
Згідно з листом ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 05 лютого 2021 року № 0900-0305-8/4332 пререрахунок коштів проводитись не буде, оскільки відсутні бюджетні асигнування та нарахована сума боргу може бути виплачена лише при наявності додаткового фінансування з державного бюджету.
Факт протиправних дій пенсійного органу щодо перерахунку грошового утримання встановлений рішенням суду, у результаті цих дій ним не отримано 310 855,34 грн грошового утримання.
Унаслідок зазначених протиправних дій щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання він зазнав негативних емоцій та погіршення стану здоров`я, тобто йому завдано моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 22 000,00 грн.
Позивач просив стягнути з ГУ ПФ України в Івано-Франківській області на його користь 310 855,34 грн невиплаченого грошового утримання та 22 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий ухвали рішення суду першої інстанції
Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від
01 травня 2023 року ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 938/275/23 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
позивач просить стягнути майнову шкоду - недоотримані кошти щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 310 855,34 грн за період з 19 лютого 2020 року до січня 2021 року та моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю, нехтуванням вимог законів і тривалим необґрунтованим невиконанням судового рішення, у розмірі 22 000,00 грн. Відповідачем є ПФ України - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу;
тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу;
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження №14-556цс19) звернула увагу, що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків їх виплати. Зокрема, справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197 цс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки відповідач (Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області) вже погасив борг за пенсійними виплатами позивачу, а ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, тобто позовні вимоги пов`язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість спір у справі (№ 757/63985/16) стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства;
таким чином, у порядку адміністративного судочинства Івано-Франківським окружним адміністративним судом підлягає розгляду позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, третя особа - ДКС України, про стягнення матеріальної шкоди у вигляді в недоотриманої суми щомісячного довічного грошового утримання судді та моральної шкоди за рахунок бюджетних асигнувань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
предметом спору у цій справі є недоотримана позивачем сума пенсії, яка нараховується й виплачується в установленому законом порядку. При цьому, посилання у позовній заяві на положення статті 22 ЦК України не змінює суті спору, оскільки він стосується саме розміру виплачуваної пенсії;
відповідачем у справі є орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, Управління Пенсійного фонду України, яке здійснює нарахування і виплату пенсії позивачу;
тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу утримання з пенсії, тобто спір щодо розміру виплачуваної пенсії;
спір стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства;
ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний спір належить до юрисдикції адміністративних судів;
суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги пов`язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, оскільки такий спір уже був предметом розгляду та за його результатом ухвалено рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 300/1410/20, оскільки у цій справі спір виник між позивачем та органом ПФ України як органом виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тому є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аргументи учасників
У липні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і постанову судів попередніх інстанцій, передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у справі № 300/1410/20 уже був вирішений публічно-правовий спір і на його виконання пенсійним органом у добровільному порядку проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року та нараховано доплату на суму 310 855,34 грн за період із 19 лютого 2020 року до січня 2021 року. Разом з тим пенсійний орган зазначає, що виплатити цю суму доплати не може, оскільки довічне грошове утримання судді виплачується за рахунок коштів державного бюджету, а не пенсійного фонду, тому така виплата можлива лише при додатковому фінансуванні із державного бюджету. З наведеного випливає, що внаслідок протиправних дій пенсійного органу щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання, що встановлено судовим рішенням, йому завдана матеріальна шкода в розмірі 310 855,34 грн, яка складається із заборгованої виплати щомісячного грошового утримання судді за період з 19 лютого 2019 року до 01 січня 2021 року, яка нарахована органами ПФ України на виконання судового рішення. Оскільки ця шкода завдана протиправними діями державного органу, то вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави. Підставами і предметом його позовних вимог було не стягнення компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, а стягнення із суб`єкта владних повноважень матеріальної і моральної шкоди, завданої ним унаслідок протиправних дій, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили при вирішенні публічно-правового спору в порядку адміністративного судочинства. Тобто суд апеляційної інстанції не взяв до уваги підстави і предмет його позовних вимог. Суди попередніх інстанцій не врахували, що якщо позовні вимоги пов`язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Від ГУ ПФ України в Івано-Франківській області надійшов відзив, мотивований законністю та обґрунтованістю оскаржених судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що: «Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24). Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції».
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 686/6775/18 (провадження № 61-42631сво18) зазначено, що: «Предметом судового розгляду у цій справі є вимога судді у відставці про стягнення з держави Україна в особі управління Державної казначейської служби у місті Хмельницькому майнової шкоди у сумі 43 846,04 грн, завданої позивачеві внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці останньому завдало майнової шкоди у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18) зазначено, що: «Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових або індивідуальних актів), дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір. Спори, пов`язані з визначенням розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання і їх виплатою є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби. А тому на них поширюється юрисдикція адміністративного суду. Якщо спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах».
У постанові Великої Палати Верховного Суду 12 січня 2021 року у справі № 757/44631/19-ц (провадження № 14-171цс20) зазначено, що: «Одним з елементів публічної служби є служба в органах судової влади. Залежно від завдань і функцій судової влади можна виокремити такі види публічної служби: 1) служба на посаді судді, 2) служба в органах, що забезпечують діяльність судді, 3) служба в державних органах та установах системи правосуддя. Служба на посаді судді - це вид публічної служби, який стосується тільки однієї категорії - професійних суддів при здійсненні ними правосуддя і характеризується: а) зайняттям суддею державної посади у державному органі (суді) і неналежністю до категорії як політичних, так і державних службовців; б) особливим порядком призначення на посаду судді, і проходження суддівської служби та припинення такої служби; в) незалежністю суддів і підпорядкуванням тільки закону; г) оплатою праці за рахунок державного бюджету. Публічна служба професійного судді здійснюється із часу складання ним присяги та припиняється із часу звільнення з посади органом, що його обрав або призначив. […] У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві просив відшкодувати йому моральну та майнову шкоду (упущену вигоду), завдану протиправною Постановою Верховної Ради України, у розмірі неотриманої компенсації за невикористану додаткову відпустку, неотриманої компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку, неотриманих суддівської винагороди та виплати допомоги на оздоровлення. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, що обумовлює виплату щомісячного грошового утримання, компенсації за невикористану відпустку, виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та відшкодування моральної шкоди. […] Велика Палата Верховного Суду вважає, якщо спір виник після звільнення публічного службовця, у цьому випадку - судді, з посади у зв`язку з прийняттям постанови Верховної Ради України, яка була скасована відповідно до рішення суду, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі та звільненням з неї, з вимогами про відшкодування моральної шкоди включно, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Тобто спори про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, пов`язаної з невиплатою суддівської винагороди, доплат та компенсаційних виплат є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, якою є перебування на посаді судді, тому повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що: «У справі, що розглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві просив відшкодувати йому збитки, завдані прийняттям неконституційного акта, у вигляді недоплаченої заробітної плати за певний період у 2008 році та компенсації втрати її частини внаслідок несвоєчасної виплати, недоплаченого щомісячного грошового утримання за певний період у 2008 році та компенсації втрати його частини у зв`язку з несвоєчасною виплатою. Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді неотриманої частини заробітної плати та щомісячного грошового утримання, які мали бути нараховані позивачу у 2008 році (січень - травень), коли він працював суддею, тобто перебував на публічній службі, а також стягнення компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати та щомісячного грошового утримання. Спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №640/17852/19 (адміністративне провадження № К/9901/10741/21) зазначено, що: «спірні правовідносини між сторонами склались з приводу протиправних дій ВККС щодо проходження позивачем публічної служби, що потягнуло за собою нарахування позивачу суддівської винагороди у обмеженому розмірі. Законодавець урегулював питання, пов`язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами. У справі, що розглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон № 1402-VIII. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата щомісячного грошового утримання. Спори, пов`язані із проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносин зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №757/70264/17-ц (провадження №14-360цс18)».
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці;
рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 300/1410/20 визнано протиправною відмову ГУ ПФ України в Івано-Франківській області в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 03 березня 2020 року № 171; зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 03 березня 2020 року № 171, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року;
22 січня 2021 року він направив оригінал виконавчого листа від 28 грудня 2020 року № 300/1410/20 до виконання ГУ ПФ України в Івано-Франківській області;
листом від 05 лютого 2021 року ГУ ПФ в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що 31 грудня 2020 року нарахована доплата у розмірі 310 855,34 грн внесена до Реєстру судових рішень ПФ України і виплата буде проведена лише при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету;
у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області про відшкодування майнової у розмірі 310 855,34 грн та моральної шкоди в розмірі 22 000,00 грн, завданої відповідачем унаслідок протиправної відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання судді.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей позов підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Служба на посаді судді - це вид публічної служби, спори, пов`язані з визначенням щомісячного довічного грошового утримання і їх виплатою є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби.
Оскільки позов ОСОБА_1 включно з вимогою про відшкодування моральної шкоди повинен розглядатися в адміністративному судочинстві, що виключає розгляд справи в порядку цивільного судочинства, відсутні підстави для скасування оскаржених судових рішень.
Арґументи касаційної скарги з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у його постанові від 04 березня 2020 року у справі №757/63985/16 (провадження 14-556цс19) про належність зазначеного спору до цивільної юрисдикції, колегія суддів відхиляє, оскільки в цій постанові, навпаки, зроблено висновок про те, що спір стосовно недоотриманої суми пенсії, яку позивач просив стягнути як майнову шкоду (подібно до ситуації у справі, що розглядається), є публічно-правовим оскільки виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень (пункт 53 зазначеної).
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають не підстав для висновку, що ухвала та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Верховинського районного судуІвано-Франківської області від 01 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар