Постанова

Іменем України

13 червня 2022 року

м. Київ

справа № 944/5494/19

провадження № 61-10270св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - комунальне підприємство «Новояворівськжитло»;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2020 року у складі судді Швед Н. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 рокуу складі суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Новояворівськжитло» (далі - КП «Новояворівськжитло») про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з КП «Новояворівськжитло» з 24 липня 2017 року та займав посаду приймальника побутових відходів дільниці «Техремсервіс».

03 жовтня 2019 року наказом КП «Новояворівськжитло» № 257-к його звільнено із займаної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків покладених на нього посадовою Інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою його звільнення став акт службового розслідування, складений комісією КП «Новояворівськжитло» 03 жовтня 2019 року, згідно з яким він, перебуваючи на посаді приймальника побутових відходів дільниці «Техремсервіс» КП «Новояворівськжитло», вчинив порушення вимог, передбачених пунктом 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло», пунктами 2.10, 2.12, 4.2 посадової Інструкції приймальника побутових відходів дільниці «Техремсервіс» КП «Новояворівськжитло» та пунктом 5 наказу директора від 10 липня 2019 року № 126 із змінами внесеними до нього наказом від 18 липня 2019 року № 129.

Вважав наказ про звільнення незаконним, оскільки в ньому йде посилання на посадові обов`язки, які не були прописані у його посадовій інструкції, що виключає систематичне порушення ним трудової дисципліни. До його посадових обов`язків не входить обов`язок допуску чи не допуску осіб на територію підприємства, оскільки це входить в обов`язки охоронця.

Відповідно до посадової Інструкції приймальника побутових відходів дільниці «Техремсервіс» він відповідає за контроль поступлення документів та складом відходів на контрольно пропускному пункті. На нього, як на приймальника побутових відходів, не покладено обов`язку допуску чи не допуску сторонніх осіб на територію полігону твердих побутових відходів (далі - ТПВ).

Відповідач вказував також, що ним також порушено вимоги пункту 5 наказу КП «Новояворівськжитло» від 10 липня 2019 року № 126, в якому вказано: «крім водіїв спецавтотранспорту не допускати сторонніх осіб на територію полігону ТПВ», однак в даному наказі не вказано хто це повинен виконувати.

18 липня 2019 року наказом № 129 «Про внесення змін до наказу № 126 від 10 липня 2019 року «Про поводження з ТПВ», було доповнено пунктом 5 наказу від 10 липня 2019 року № 126 «Про поводження з ТПВ», відповідно до якого з метою недопущення заторів на полігоні ТПВ, сторожам дільниці «Техремсервіс» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та приймальникам побутових відходів ОСОБА_7 і ОСОБА_1 разом з водієм автотранспорту слід здійснювати допуск на територію полігону ТПВ одного водія для оперативного розвантаження ТПВ.

Обов`язки покладені вищевказаними наказами директора КП «Новояворівськжитло», на нього як на приймальника побутових відходів є порушенням трудового законодавства, оскільки є додатковими які зобов`язують виконувати його роботу за іншою професією (посадою), а саме, охоронця.

Посилався на те, що розірвання трудового договору з ним на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є неправомірним, оскільки порушення, яке нібито він вчинив стосується тих обов`язків, які не є складовими його трудової діяльності і не випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку та не є систематичними. Такими неправомірними діями відповідача йому було завдано також моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 5 240 грн 42 коп. та 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем було порушено вимоги пункту 3.1 основних обов`язків працівників Правил внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло», оскільки він не дотримався трудової дисципліни, своєчасно і точно не виконав розпорядження керівництва, а також функції які визначені посадовою інструкцією, відповідно до якої на приймальника побутових відходів покладено обов`язки щодо виконання всіх вказівок начальника дільниці та директора підприємства, що стосуються його роботи.

Позивача раніше протягом року було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, таке невиконання трудових обов`язків є систематичним. На час вчинення позивачем наступного дисциплінарного проступку попереднє, в силу вимог статті 151 КЗпП України, не було погашено, що свідчить про те, що позивача було звільнено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив суд оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, й порушення норм процесуального права й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 761/20961/19, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 липня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 944/5494/19 із Яворівського районного суду Львівської області.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що не дослідили наявні в матеріалах справи докази та застосували норми пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України без наявності сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року КП «Новояворівськжитло» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 24 липня 2017 року відповідно до наказу від 21 липня 2017 року №46 був прийнятий на дільницю «Техремсервіс» на посаду приймальника побутових відходів КП «Новояворівськжитло» та з цього часу перебував у трудових відносинах з відповідачем.

ОСОБА_1 було ознайомлено з Правилами внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло» та посадовою Інструкцією приймальника побутових відходів дільниці «Техремсервіс» КП «Новояворівськжитло».

В подальшому 19 лютого 2018 року між адміністрацією КП «Новояворівськжитло та трудовим колективом в особі ради трудового колективу КП «Новояворівськжитло» було укладено колективний договір.

Відповідно до пункту 3.12 колективного договору, трудові відносини між керівництвом та працівниками регулюються Правилами внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло».

У зв`язку з укладенням колективного договору 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 повторно було ознайомлено з посадовою інструкцією приймальника побутових відходів № 68 дільниці «Техремсервіс», що підтверджується його підписом, та Правилами внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло».

02 травня 2019 року на підставі наказу № 118-К ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани, оскільки ним було порушено пункт 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло», а саме, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин з 16 год. 30 хв. по 21 год. 00 хв. 28 квітня 2019 року. Дані обставини підтверджено актом від 30 вересня 2019 року та письмовими пояснення ОСОБА_1 від 30 квітня 2019 року. Наказ щодо накладення дисциплінарного стягнення позивачем не оскаржувався.

В подальшому, директором КП «Новояворівськжитло» 10 липня 2019 року було винесено наказ № 126 про «Поводження з ТПВ», згідно з пунктом 4 цього наказу, сторожам дільниці «Техремсервіс» та приймальникам побутових відходів ОСОБА_7 та ОСОБА_1 наказано здійснювати постійний контроль машин, що заїжджають на полігон з метою недопущення наявності зайвих та легкозаймистих предметів. Згідно з пунктом 5 вищевказаного наказу, крім водіїв спецавтотранспорту, не допускати сторонніх осіб на територію полігону ТПВ. Як вбачається із підпису на даному наказі ОСОБА_1 був ознайомлений з цим наказом у той же день (а.с. 107).

18 липня 2019 року наказом директора КП «Новояворівськжитло» № 129 «Про внесення змін до наказу від.10 липня 2019 року № 126 «Про поводження з ТПВ» було доповнено пункт 5 наказу від 10 липня 2019 року № 126, відповідно до якого з метою недопущення заторів на полігоні ТПВ, сторожам дільниці «Техремсервіс» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та приймальникам побутових відходів ОСОБА_7 і ОСОБА_1 разом з водієм автотранспорту слід здійснювати допуск на територію полігону ТПВ одного водія для оперативного розвантаження ТПВ. Позивач був ознайомлений з цим наказом у той же день, що засвідчено його підписом (а.с. 107).

Оскільки на території полігону твердих побутових відходів, який є об`єктом стратегічного значення, часто відбувались пожежі, з метою встановлення осіб, причетних до виникнення пожеж на території полігону ТПВ, керівництвом КП «Новояворівськжитло» 19 квітня 2019 року було укладено договір № 19/2017 про встановлення камер відеоспостереження.

Згідно з актом КП «Новояворівськжитло» від 27 вересня 2019 року, складеного за участю директора, юрисконсульта, інженера з охорони навколишнього середовища та інженера з охорони праці даного підприємства, вбачається, що під час огляду записів та фотографій з камер відеоспостереження №№ 1, 2, 3 полігону ТПВ з 18 год. 58 хв. по 19 год. 10 хв. 25 вересня 2019 року було виявлено, що ОСОБА_1 в період свого робочого часу допустив на територію полігону ТПВ двох сторонніх осіб чоловічої статі, які при вході на територію полігону та виході з території полігону з ним вітались, шляхом рукостискання, палили сигарети і розмовляли. В подальшому, ці особи безперешкодно переміщались по території полігону, проводили огляд полігону в районі розміщення сортувальної лінії, а також перебували на території полігону поза межами охоплення відеокамерами.

Як вбачається з акту службового розслідування КП «Новояворівськжитло» від 03 жовтня 2019 року в період з 10 березня 2019 року по 05 квітня 2019 року та 09 липня 2019 року на території ПТВ м. Новояворівськ, що знаходиться на землях Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області мали місце пожежі, про що Яворівським районним відділом Головного Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України складено відповідні акти. Пожежами було завдано підприємству значної майнової шкоди. З метою запобігання виникнення пожеж в майбутньому, адміністрацією підприємства було вжито додаткових запобіжних заходів у виді посилання заходів пожежної безпеки та контролю за особами, що допускаються на територію полігону ТПВ з метою врегулювання пропускного режиму на території полігону ТПВ м. Новояворівськ, що підтверджується наказами від 10 липня 2019 року № 126 про «Поводження з ТПВ» та наказом від 18 липня 2019 року № 129 «Про внесення змін до наказу від.10 липня 2019 року № 126 «Про поводження з ТПВ».

25 вересня 2019 року ОСОБА_1 у порушення вимог вищевказаних наказів безперешкодно допустив на територію полігону сторонніх осіб, тобто вчинив порушення вимог, передбачених пунктом 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло», пунктами 2.10, 2.12, 4.2 посадової Інструкції приймальника побутових відходів дільниці «Техремсервіс» КП «Новояворівськжитло».

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо вищевказаних подій, однак ОСОБА_1 від пояснень відмовився, що й вбачається із акту.

На підставі акту службового розслідування, 03 жовтня 2019 року відповідачем КП «Новояворівськжитло» винесено наказ № 257-к , відповідно до якого ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього посадовою Інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як вбачається із наказу № 257-К «Про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків» від 03 жовтня 2019 року «КП «Новояворівськжитло» ОСОБА_1 вчинив порушення пункту 3.1 основних обов`язків, передбачених Правилами внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло», з якого слідує, що працівник зобов`язаний: працювати чесно і сумлінно, додержуватися дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження керівництва, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуючись від дій які заважають працівникам виконувати їх трудові обов`язки, а також функції які визначені посадовими інструкціями; починати та завершувати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня; бути на робочому місці впродовж всієї зміни за винятком перерв на відпочинок та харчування; виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання (функціональні обов`язки); забезпечувати належну якість виконуваних робіт; дотримуватись встановленого порядку збереження документів.

Крім цього, позивач порушив вимоги пунктів 2.10, 2.12, 4.2 посадової інструкції приймальника побутових відходів дільниці «Техремсервіс» КП «Новояворівськжитло».

Згідно з вимогами пунктів 2.10, 2.12 даної інструкції в обов`язки ОСОБА_1 входило дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2010 року № 435.

Відповідно до вимог пункту 4.2 приймальник побутових відходів повинен знати: накази, постанови, розпорядження, директора підприємства, що стосується його діяльності.

ОСОБА_1 у порушення пункту 5 наказу від 10 липня 2019 року № 126, який було доповнено 18 липня 2019 року наказом директора КП «Новояворівськжитло» № 129 Про внесення змін до наказу від.10 липня 2019 року №126 «Про поводження з ТПВ» 29 вересня 2019 року без відома керівництва пропустив на територію полігону ТПВ сторонніх осіб, які з невідомою метою обходили територію ТПВ, при тому, що палили сигарети, що категорично заборонено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Судом встановлено, що 02 травня 2019року на підставі наказу № 118-К ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани, оскільки позивачем було порушено пункт 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло», а саме: ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин з 16 год. 30 хв. по 21 год. 00 хв. 28 квітня 2019 року. Дані обставини підтверджено актом від 30 вересня 2019 року та письмовими пояснення позивача від 30 квітня 2019року. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення позивачем не оскаржувався.

Позивач після оголошення догани вчинив новий дисциплінарний проступок, що зафіксовано в акті КП «Новояворівськжитло» від 27 вересня 2019 року, а саме: з 18 год. 58 хв. по 19 год. 10 хв. 25 вересня 2019 року було виявлено, що ОСОБА_1 в період свого робочого часу допустив на територію полігону ТПВ двох сторонніх осіб чоловічої статі, які при вході на територію полігону та виході з території полігону з ним вітались, шляхом рукостискання, палили сигарети і розмовляли. В подальшому, ці особи безперешкодно переміщались по території полігону, проводили огляд полігону в районі розміщення сортувальної лінії а також перебували на території полігону поза межами охоплення відеокамерами.

Наказом від 03 жовтня 2019 року № 257-к, враховуючи порушення трудової дисципліни, які були допущені ОСОБА_1 , а також застосування за попередній проступок догани, позивача було звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Як вбачається із наказу № 257-к «Про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків» від 03 жовтня 2019 року «КП «Новояворівськжитло» ОСОБА_1 вчинив порушення пункту 3.1 основних обов`язків, передбачених Правилами внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло», з якого слідує що працівник зобов`язаний: працювати чесно і сумлінно, додержуватися дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження керівництва, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуючись від дій які заважають працівникам виконувати їх трудові обов`язки, а також функції які визначені посадовими інструкціями; починати та завершувати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня; бути на робочому місці впродовж всієї зміни за винятком перерв на відпочинок та харчування; виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання (функціональні обов`язки); забезпечувати належну якість виконуваних робіт; дотримуватись встановленого порядку збереження документів.

Крім цього, позивач порушив вимоги пунктів 2.10, 2.12, 4.2 посадової інструкції приймальника побутових відходів дільниці «Техремсервіс» КП «Новояворівськжитло», згідно з якими в обов`язки ОСОБА_1 входило дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та дотримуватись Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2010 року № 435.

Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що позивачем було порушено вимоги пункту 3.1 основних обов`язків працівників Правил внутрішнього трудового розпорядку КП «Новояворівськжитло», оскільки він не дотримався трудової дисципліни, своєчасно і точно не виконав розпорядження керівництва, а також функції які визначені посадовою інструкцією, відповідно до якої на приймальника побутових відходів покладено обов`язки щодо виконання всіх вказівок начальника дільниці та директора підприємства, що стосуються його роботи.

Оскільки позивача раніше протягом року вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, то таке невиконання трудових обов`язків є систематичним. На час вчинення позивачем наступного дисциплінарного проступку попереднє, в силу вимог статті 151 КЗпП України, не було погашено, що свідчить про те, що позивача було звільнено з дотриманням вимог трудового законодавства.

При цьому, звертаючись з позовом про поновлення його на роботі, позивач наказ про його звільнення не оскаржив.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин у справі. Наведені у касаційній скарзі доводи є аналогічні доводам, зазначеним у апеляційній скарзі позивача, та були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суд першої та апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 402 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара