Постанова
Іменем України
14 лютого 2023 року
місто Київ
справа № 947/15909/21
провадження № 61-10773св22
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікін Денис Володимирович, Одеська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК Одеської міської ради) 25 травня 2021 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікін Д. В., Одеська міська рада,у якому просило:
- припинити право на виконання будівельних робіт, отримане на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 04 червня 2020 року № ОД 061201561657 на «Реконструкцію нежитлових приміщень магазину-офісу без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 », подане ОСОБА_1 ;
- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 21 жовтня 2020 року № ОД 101201021197 на «Реконструкцію нежитлових приміщень магазину-офісу без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 », яка подана ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіна Д. В. від 27 жовтня 2020 року № 54808133.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 14 грудня 2021 року Київський районний суд м. Одеси залишив без розгляду позов Управління ДАБК Одеської міської ради.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції врахував, що у судові засідання, які призначалися на 19 жовтня та 14 грудня 2021 року, позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи належно сповіщався, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи у його відсутність не заявляв.
Постановою від 27 вересня 2022 року Одеський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу Управління ДАБК Одеської міської ради, скасував ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач не з`явився у судові засідання, які призначалися у справі на 19 жовтня та 14 грудня 2021 року, однак був присутній у судовому засіданні, призначеному судом першої інстанції між цими двома засіданнями - 15 листопада 2021 року. За встановлених обставин апеляційний суд зробив висновок про те, що немає ознак повторності неявки позивача у судове засідання, що є обов`язковою умовою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року із застосуванням системи «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19
(провадження № 61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі № 325/218/21 (провадження № 61-4672св22), щодо умов, необхідних для залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема статті 223 247 248 257 ЦПК України;
- суд апеляційної інстанції не дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи по суті.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 07 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Норми права, що застосовані до спірних правовідносин
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору
(частина п`ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
Позивач має бути належно і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого (відразу після першого) судових засідань, в які він не з`явився.
Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Отже, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.
Відтак норми частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Залишаючи без розгляду позов Управління ДАБК Одеської міської ради, суд першої інстанції керувався тим, що у судові засідання, які призначалися у справі на 19 жовтня та 14 грудня 2021 року, представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи належно сповіщався, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи у його відсутність не заявляв.
Скасовуючи ухвалу про залишення позову без розгляду та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд врахував, що у судовому засіданні 19 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено на 15 листопада 2021 року. У це судове засіданняпредставник Управління ДАБК Одеської міської ради з`явився, втім судове засідання не відбулося з причини відсутності електропостачання у будівлі суду. В останнє судове засідання, призначене на 14 грудня 2021 року, позивач не з`явився. Такі обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, виключають можливість залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Верховний Суд погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.
У справі, що переглядається, два останні судові засідання були призначені судом першої інстанції на 15 листопада та 14 грудня 2021 року. Відтак для залишення позову без розгляду суд першої інстанції повинен був з`ясувати як факт належного повідомлення позивача про ці останні два судові засідання, так і факт неявки позивача (його представника) саме в судові засідання, призначені на 15 листопада та 14 грудня 2021 року, що свідчило б про її (неявку сторони) повторний характер.
Втім, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що судові засідання призначалися не лише на 19 жовтня та 14 грудня 2021 року, а й на 15 листопада 2021 року.
Проте неявка позивача в судове засідання 19 жовтня 2021 року не має правового значення під час вирішення питання щодо залишення позову без розгляду, оскільки після цього судового засідання суд першої інстанції призначив ще два засідання. Отже, неявка саме в ці два останні судові засідання мала бути визначальною обставиною для залишення позову без розгляду.
Суд першої інстанції встановив неявку позивача лише в судове засідання, призначене на 14 грудня 2021 року.
Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що 15 листопада 2021 року, представник Управління ДАБК Одеської міської ради з`явився у судове засідання, яке однак не відбулося не з вини сторони позивача, а через причини, з ним не пов`язані, припинення електропостачання у будівлі суду.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з матеріалами справи, а саме з довідкою від 15 листопада 2021 року, складеною секретарем судового засідання Барановою Ю. О., відповідно до якої у зв`язку з припинення електропостачання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Акорд» не здійснювалося; судове засідання відкладено до 14 грудня 2021 року на 10 год. 00 хв.
Тобто за змістом цієї довідки судове засідання, призначене на 15 листопада 2021 року, не відбулося та було відкладено з об`єктивних причин, що не залежали від дій позивача. У довідці не зазначена інформація про неявку будь-кого з учасників справи.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що про факт присутності представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 15 листопада 2021 року, свідчить його підпис у розписці, наданій суду першої інстанції у цей же день. Така ж розписка була складена 15 листопада 2021 року й представником Харитонової Г. В.
Відповідач не надала доказів того, що позивач не з`явився в судове засідання 15 листопада 2021 року.
Доводи касаційної скарги відповідача не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про явку позивача в судове засідання, призначене на 15 листопада 2021 року, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
З наведеного можна зробити висновок, що Управління ДАБК Одеської міської ради забезпечило явку свого представника у передостаннє судове засідання, призначене на 15 листопада 2021 року, яке не відбулося не з вини позивача, та не з`явився представник лише в останнє судове засідання, призначене на 14 грудня 2021 року, що виключає можливість залишення позову без розгляду, оскільки для постановлення відповідної ухвали має бути повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, належно повідомленого про дату, час і місце як першого, так і другого судових засідань, в які він не з`явився.
Отже, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про скасування помилкової ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки у цьому випадку немає ознаки повторності неявки позивача у судове засідання, що є необхідною умовою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі № 325/218/21 (провадження № 61-4672св22).
Верховний Суд відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з таких підстав.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19) зроблено висновок про те, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позову без розгляду з такої підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належно повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.
У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21) Верховний Суд зазначив, що правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
У постанові від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21) Верховний Суд наголосив на тому, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю потрібно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами. Законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 325/218/21 (провадження № 61-4672св22) зазначено, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його неявка перешкоджає розгляду справи. Отже, правове значення у цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у наведених заявником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, оскільки у цій справі апеляційний суд встановив, що неявка позивача не була повторною, а відтак підстав для залишення позову без розгляду не було.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Підстави для розподілу судових витрат не встановлені.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак