Постанова

Іменем України

17 січня 2022 року

м. Київ

справа № 947/28062/19

провадження № 61-9910св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на дочку Єлизавету в розмірі 720 926, 63 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 000 грн щомісячно, починаючи з 07 вересня 2016 року до її повноліття. На виконання рішення суду був виданий виконавчий лист, який пред`явлений на виконання до Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року було зупинено виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року, а постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року вказане рішення апеляційного суду залишено без змін.

Зазначала, що рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року з моменту його оголошення до часу зупинення його виконання відповідач не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за аліментами, розмір якої за період з 07 вересня 2016 року по 01 червня 2017 року становить 208 500 грн, а станом на 17 травня 2019 року - 720 926, 63 грн.

Вказана сума заборгованості була погашена відповідачем лише в червні 2019 року. Пеня за несвоєчасну сплату аліментів за період з вересня 2016 року по червень 2017 року складає 1 749 046, 22 грн.

Посилаючись на викладене, враховуючи встановлені статтею 196 СК України обмеження, просила стягнути пеню у розмірі, який відповідає сумі заборгованості за аліментами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 720 926, 63 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з наявності вини в діях відповідача, який не виконував рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року з моменту його ухвалення до часу зупинення його виконання, у зв`язку з чим вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2020 року змінено.

Викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі - 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.».

У решті рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року було обов`язкове до виконання відповідачем з моменту його оголошення до часу зупинення його виконання, тобто в період з 07 вересня 2016 року по 13 червня 2017 року. Заборгованість за аліментами за цей період становить 211 500, 16 грн, яка повністю погашена відповідачем у червні 2019 року.

Загальний розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 07 вересня 2016 року по 13 червня 2017 року становить 1 831 096, 60 грн. Разом з тим, встановивши, що відповідач частково сплачував аліменти, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, передбачених статтею 7 СК України, апеляційний суд на підставі частини другої статті 196 СК України дійшов висновку про зменшення розміру пені до 40 000 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У червні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року й залишити в силі рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2020 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив суму заборгованості за аліментами, розмір якої станом на 17 травня 2019 року становив 720 926, 63 грн, а не 211 500, 16 грн, а тому безпідставно зменшив розмір пені з 720 926, 63 грн до 40 000 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 червня 2021 року справа № 947/28062/19 надійшла до Верховного Суду.

Представник відповідача ОСОБА_5 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2016 року в справі № 520/10894/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року вищевказане рішення суду першої інстанції від 13 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 000 грн щомісячно, починаючи з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини.

10 січня 2017 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист № 520/10894/16-ц на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року.

17 січня 2017 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження № 53248470 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини. Зазначена постанова отримана ОСОБА_2 26 січня 2017 року.

02 березня 2017 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості за аліментами, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 станом на 01 березня 2017 року становить 135 000, 16 грн. Розмір заборгованості за аліментами в сумі 10 000 грн сплачено відповідачем.

12 червня 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року в справі № 520/10894/16-ц.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , відмовлено в зупиненні рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, у іншій частині виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження.

На підставі вказаної ухвали державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області 25 вересня 2017 року в рамках виконавчого провадження № 53248470 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

10 квітня 2018 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості за аліментами, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 станом на 25 вересня 2017 року (дату зупинення виконавчого провадження) становить 298 725, 98 грн. Сума заборгованості в розмірі 5 900 грн сплачена відповідачем.

Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 520/10894/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року залишено без змін.

17 травня 2019 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, якою поновлено виконавче провадження № 53248470.

17 травня 2019 року державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості за аліментами, відповідно до якого станом на 17 травня 2019 року заборгованість ОСОБА_2 за аліментами становить 720 926, 63 грн.

13 червня 2019 року державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості за аліментами, згідно з яким заборгованість ОСОБА_2 за аліментами станом на 13 червня 2019 року відсутня. Розмір заборгованості в сумі 372 336 грн сплачено відповідачем.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - це сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Пеня за прострочення сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами про стягнення пені (неустойки) за несвоєчасну сплату аліментів за період з червня 2016 року по червень 2017 року.

Апеляційний суд, дослідивши довідки-розрахунки державного виконавця, врахувавши часткову сплату боржником аліментів, установив, що заборгованість ОСОБА_2 за аліментами за період з 07 вересня 2016 року по 13 червня 2017 року становила 211 500, 16 грн. Вказана заборгованість виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, та погашена ним лише в червні 2019 року.

Загальна сума пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 07 червня 2016 року по 13 червня 2017 року, складає 1 831 096, 60 грн. Розрахунок пені здійснено апеляційний судом з урахуванням висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц щодо порядку обрахування неустойки (пені).

Частиною дев`ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За викладених обставин, установивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 196 СК України та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру неустойки (пені), що підлягає стягненню з ОСОБА_2 , до 40 000 грн.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд неправильно визначив суму заборгованості за аліментами є безпідставними та такими, що спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. При цьому зазначена державним виконавцем у розрахунку від 17 травня 2019 року сума заборгованості за аліментами - 720 926, 63 грн, на яку посилається позивач, була обчислена ним станом на 17 травня 2019 року, у розрахунок цієї заборгованості включені також періоди несвоєчасної сплати аліментів з 14 вересня 2017 року по 17 травня 2019 року, тоді як предметом позовних вимог у цій справі є період з 07 червня 2016 року по 13 червня 2017 року.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційних скарг

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко