Постанова
Іменем України
04 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 947/28651/19
провадження № 61-9667 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державний реєстратор комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович, товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2020 року у складі судді Калініченко Л. В.
та постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка А. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2019 року
у складі судді Калініченко Л. В. заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову до подання нею до суду позовної заяви до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (далі - державний реєстратор) Манюти С. В., товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, а саме:
- накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 33216636;
- встановлено заборону відповідним суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам,
ТОВ «ФК «Вектор Плюс», здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонено вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна, здійснювати будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном (передання у заставу, іпотеку, здійснювати обмін, тощо), стосовно квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 33216636;
- встановлено заборону ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та будь-яким третім особам, які діють за його дорученням, без дозволу ОСОБА_1 здійснювати дії зі вселення та/або проникнення та/або постановлення на реєстраційний облік третіх осіб у квартирі
АДРЕСА_1 , а також виселення
з неї мешканців, які є зареєстрованими: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за відсутності відповідного рішення суду з врегулювання такого спору.
В іншій частині заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
У листопаді 2019 року, у визначений законом строк, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Манюти С. В.,
ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування записів про право власності, поновлення відомостей про право власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 18 березня 2008 року
між нею та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11316460000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення),
за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000,00 доларів США
зі строком повернення не пізніше 19 березня 2018 року.
На забезпечення виконання умов указаного договору кредиту цього самого дня між нею та банком укладено договір іпотеки, предметом якого
є належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2011 року
у справі № 1512/2-2706/11 з неї на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту
від 18 березня 2008 року № 11316460000 у загальному розмірі
104 455,05 доларів США.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року
у справі № 2-2706/11 відмовлено в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»)
про заміну сторони, поновлення строків пред`явлення виконавчих документів до виконання та про видачу дублікатів виконавчих листів
у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення з неї заборгованості.
На її думку, кредитні правовідносини її, як боржника, та кредитора -
ПАТ «УкрСиббанк», припинилися у 2011 році.
Згодом їй стало відомо, що 10 вересня 2019 року державним реєстратором Манютою С. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки (її квартиру) за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», реєстраційний номер 48672929.
Вважала, що указане рішення державного реєстратора є незаконним
і підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог
законів України: «Про іпотеку», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», квартира є постійним місцем її проживання, загальна площа якої
не перевищує 140 кв. м (60,7 кв. м). Жодних відносин між нею та ТОВ
«ФК «Вектор Плюс» не існує, а тому правових підстав для набуття товариством права власності на її квартиру немає.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу), індексний номер: 48672929 від 13 вересня 2019 року, 14:39:18, винесене державним реєстратором
про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор плюс» права власності
на квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати реєстраційний запис про право власності: 33216636, дата, час державної реєстрації: 10 вересня 2019 року, 13:33:48, здійснений державним реєстратором про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати реєстраційний запис про державну реєстрацію іпотеки
на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу), індексний номер: 48672929 від 13 вересня 2019 року, 14:39:18 за іпотекодержателем: ТОВ «ФК «Вектор плюс» щодо предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 ;
- поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про її право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру
АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам;
- стягнути з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» понесені нею судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис
№ 33216636, зареєстрований 10 вересня 2019 року державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48672929 від 13 вересня 2019 року,
про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого, рішення суду, після набрання ним законної сили, є підставою для поновлення
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису
про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також уважається відповідне застереження
в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення
на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Договір іпотеки від 18 березня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк»
та ОСОБА_1 , містить положення щодо можливості як судового,
так і позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, пунктом 5.2.1 цього договору передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України
«Про іпотеку».
Районний суд указав, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» проведена державним реєстратором Манютою С. В. у порушення положень статей 18, 22 та 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема без встановлення завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги іпотекодавцем, а також з порушенням вимог
Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира є постійним місцем проживання позивачки, її загальна площа
не перевищує 140 кв. м і виступає як забезпечення зобов`язання
за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті.
Судом ураховано правовий висновок Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 21-1458а16 щодо належних доказів отримання боржником повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
Суд першої інстанції зазначив, що належним способом захисту права або інтересу позивачки у цій справі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині скасування рішення державного реєстратора Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48672929 від 13 вересня 2019 року, 14:39:18,
про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор плюс» права власності на спірну квартиру.
Також, суд відмовив у задоволенні позову про скасування запису про державну реєстрацію іпотеки, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами заявлені вимоги, у тому числі, наявності порушень під час внесення такого запису.
При цьому судом відмовлено й у поновленні відомостей у державних реєстрах про право власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна, оскільки відповідно до пункту 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Одночасно районний суд, із урахуванням вимог статті 267 ЦПК України, вирішив встановити порядок виконання рішення суду, вказавши, що указане судове рішення, після набрання ним законної сили, є підставою для поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Крім того, суд указав й на те, що державний реєстратор Манюта С. В.
не є належним відповідачем у цій справі.
Судом першої інстанції враховано відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Апеляційний суд, відхиляючи доводи заявника апеляційної скарги щодо ненадання доказів відсутності у ОСОБА_1 іншого житла, врахував і те, що відповідно до довідки від 18 листопада 2019 року № 98, виданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Левітана 119 І КО», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та мешкають: ОСОБА_5 (позивачка) - з 09 червня
2004 року, ОСОБА_2 (донька) - із 09 червня 2004 року, ОСОБА_3 (донька) - із 09 червня 2004 року та ОСОБА_4 (онук) - із 13 липня
2008 року. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Районний суд, установивши порушення прав позивачки, застосував ефективний спосіб захисту порушених прав, тобто, не вийшов за межі заявлених позовних вимог.
За обставинами цієї справи спір вирішується щодо права власності
на нерухоме майно, що за своєю суттю є приватноправовим спором
і належить до цивільної юрисдикції, а тому відповідні доводи відхиляються апеляційним судом.
Судом апеляційної інстанції враховано відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ
«ФК «Вектор Плюс», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1,4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення у частині вирішення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстраційного запису про державну реєстрацію іпотеки, поновлення відомостей у реєстрі не оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2019 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на рішення Київського районного суду м. Одеси
від 13 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 29 квітня 2021 року. Витребувано цивільну справу № 947/28651/19
із Київського районного суду м. Одеси. У задоволенні клопотання заявника про зупинення дії оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» залишено без розгляду
та повернуто заявникові.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Вектор Плюс» мотивована тим, що позивачкою не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності у неї іншого нерухомого житлового майна, а отже висновки судів про поширення на спірні правовідносини положень Закону України
«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого
як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є необґрунтованими.
Крім того, судами не враховано, що вказаний закон не підлягає застосуванню у разі звернення стягнення в позасудовому порядку.
Суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог
та самостійно додав підстави позову та поклав їх в обґрунтування для задоволення позовних вимог, зокрема, щодо надсилання та отримання вимоги іпотекодержателя.
Зауважує, що державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень,
а тому має місце публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. Твердження позивачки про порушення державним реєстратором порядку державної реєстрації не можуть бути підставою для задоволення позову у даній справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив
на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті З ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Положеннями статей 15 16 ЦК України визначено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Заявник касаційної скарги, оскаржуючи судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій, у відповідній частині, вказує про те,
що: ОСОБА_1 не надала доказів, що предмет іпотеки є її єдиним житлом; до спірних правовідносин не застосовуються положення
Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам, Верховний Суд виходить
з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», тут і далі у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки від 18 березня 2008 року станом на 12 травня 2006 року, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає
на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає
на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11316460000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі
80 000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 19 березня
2018 року (а. с. 18-25).
На забезпечення виконання умов договору кредиту 18 березня 2008 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого
є належна останній на праві власності квартира
АДРЕСА_1 (а. с. 135-137).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2011 року
у справі № 1512/2-2706/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 18 березня 2008 року № 11316460000 у загальному розмірі
104 455,05 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку 10 листопада 2010 року складає 826 312,57 грн (а. с. 26-29).
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі
за договором про надання споживчого кредиту від 18 березня 2008 року
№ 11316460000, укладеним із ОСОБА_1 , а 07 червня 2019 року
між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір
№ 1496/К про відступлення прав вимоги, за яким було відступлено право вимоги за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 11316460000, укладеним із ОСОБА_1 , у забезпечення виконання умов якого укладено договір іпотеки від 18 березня 2008 року, зареєстрований
в реєстрі за № 1154.
12 червня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого до Державного реєстру Іпотек внесено зміни до запису про іпотеку за № 31969410, у частині зазначення іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 - ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (а. с. 148).
13 вересня 2019 року державним реєстратором Манютою С. В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48672929 від 13 вересня 2019 року, на підставі якого за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» зареєстровано право власності на квартиру
АДРЕСА_1 та внесено відповідний запис № 33216636 (а. с. 147).
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги
за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша та третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя
не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати
як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, так і право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено,
що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Більше того, зміни внесені згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» не змінюють встановлений раніше статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.
Отже, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним
із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
У Розділі 5 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» договору іпотеки від 18 березня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (пункт 5.1).
У пункті 5.2 договору іпотеки сторони передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:
- передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (пункт 5.2.1);
- отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору-купівлі продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України
«Про іпотеку» (пункт 5.2.2) (а. с. 135-137).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у договорі іпотеки
від 18 березня 2008 року передбачили право іпотекодержателя набути право власності на спірне майно позасудовим способом, тобто в іпотечному договорі міститься відповідне застереження.
Таким чином, у зв`язку з переходом усіх прав та обов`язків за договором іпотеки на підставі договорів про відступлення права вимоги ТОВ
«ФК «Вектор Плюс», скориставшись добровільним (позасудовим) врегулюванням щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернулося до державного реєстратора Манюти С. В. та зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 цього Закону, тут і далі у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на спірну квартиру станом на 04 лютого 2019 року).
Етапами державної реєстрації речового права є перевірка документів
на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмова у проведенні державної реєстрації прав
та прийняття відповідних рішень (пункт 4 частини першої статті 18
Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей
про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться
у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права,
що підлягає державній реєстрації.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України
у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня
2015 року № 1127 (далі - Порядок), яким зокрема, визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході
її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Так, згідно з пунктом 61 Порядку (у редакції, чинній на час реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним
від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя
у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (пункт 4 частини першої, абзац перший частини другої статті 24
Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Перевіряючи наявність підстав для проведення державної реєстрації,
суд першої інстанції встановив, що до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представником ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було додано: докази повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; вимога, серія
та номер: 2076266, виданий 03 липня 2019 року, видавник: ТОВ «ФК «Вектор Плюс»; іпотечний договір, серія та номер: 1154, виданий 18 березня
2008 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дєордієва І. В. (а. с. 141).
ТОВ «ФК «Вектор Плюс» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання від 03 липня 2019 року за № 2076266
(а. с. 138), яку остання не отримала - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося по причині «за закінченням встановленого строку зберігання» (а. с. 139).
Отже, за відсутності всіх документів, необхідних для державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Вектор Плюс»,
така реєстрація проведена без дотримання вимог Закону України
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку.
Указаному судами надано належну правову оцінку.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними
у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 січня 2019 року
у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 24 квітня
2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18),
від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження
№ 14-397цс19), а також Верховним Судом у постанові від 03 лютого
2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20).
Ця судова практика є незмінною і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не вказав, чому вона не є релевантною до цієї справи.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те,
що іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання боржнику повідомлення (вимоги) про усунення порушень основного зобов`язання,
і зауважує, що встановлення цієї обставини не є виходом за межі заявлених позивачкою вимог, а тому суд відхиляє відповідні доводи заявника касаційної скарги.
Крім того, судами попередніх інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Висновки про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підлягає застосуванню навіть у разі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19, від яких Велика Палата Верховного Суду
не знайшла підстав для відступу у постанові від 19 травня 2020 року
у справі № 644/3116/18, провадження № 14-45цс20.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду.
Отже, встановивши, що ОСОБА_1 постійно проживає у спірній квартирі, загальна площа якої не перевищує 140 кв. м (60,7 кв. м), іншого житла у власності не має, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» проведена державним реєстратором Манютою С. В. у порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Правильними є посилання судів і про те, що державний реєстратор
Манюта С. В. є неналежним відповідачем у спорі.
При цьому за обставинами справи, яка переглядається, спір вирішується щодо права власності на нерухоме майно, що за своєю суттю
є приватноправовим спором і належить до цивільної, а не адміністративної юрисдикції, що узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі
№ 823/588/16, провадження № 11-797апп19, та про що обґрунтовано зазначено апеляційним судом, а тому підстав для застосування вимог частини шостої статті 403 ЦПК України немає.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду України
та Верховного Суду, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини, доказування вимог
і застосовані до них норми права. При цьому у справі № 761/24810/14 (провадження № 61-3647св19) встановлено, що іпотекодавець підтвердив, що він не проживає у спірній квартирі, яка передана у заставу банку, тоді
як у справі, яка переглядається, суди встановили, що квартира
АДРЕСА_1 є єдиним житлом ОСОБА_1 та використовується нею як місце постійного проживання. Іншого нерухомого майна у власності боржника немає.
Таким чином, оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Разом із цим, усталена практика Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення
у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», § 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Крім того, судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).
Таким чином, наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки
вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить
до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2020 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць