ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 947/6989/23
провадження № 61-14446св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси у складі судді Куриленко О. М. від 26 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Назарової М. В., Лозко Ю. П., від 04 вересня 2023 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо
предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 22 лютого
2008 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 2008/688-ф03.14/7 про надання кредиту у сумі 35 000 дол. США. У квітні 2020 року, після отримання постанови про заміну сторони виконавчого провадження, їй стало відомо, що вона має статус боржника у виконавчому провадженні, яке відкрито щодо виконання виконавчого напису № 24439, виданого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про стягнення заборгованості у розмірі 37 057, 43 дол. США.
3. Позивачка вважала, що виконавчий напис здійснено без доведення безспірності вимог кредитора, за відсутності фінансових документів, які б підтверджували розмір заборгованості. Посилалася на те, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на кредитному договорі, який нотаріально не засвідчений.
4. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 31 жовтня
2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. і зареєстрований в реєстрі за № 24439 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 2008/688-ф03.14/7 від 22 лютого 2008 року у розмірі 37 057, 43 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Позивачка не надала суду жодних доказів на обґрунтування позовних вимог, обмежившись лише твердженнями в позові про незаконність спірного виконавчого напису. Крім того, виконавчий напис було повернуто 24 червня 2020 року за заявою стягувача - АТ «Альфа-Банк», про що державним виконавцем на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № НОМЕР_1. Строк пред`явлення до виконавчого напису вже закінчився. Позивачкою не надано суду договору відступлення прав вимоги на користь відповідача ОСОБА_2 . Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року відмовлено позивачеві у задоволенні позову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, мотивувальну частину якого викладено в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, суд першої інстанції, припустився помилки у застосуванні норм процесуального права при визначенні суб`єктного складу сторін у спірних правовідносинах.
9. Апеляційний суд виходив з того, що пред`являючи позов до
ОСОБА_2 , позивачка не звернула уваги на те, що доказів того, що останній є стягувачем за договором № 2008/688-ф03.14/7 від 22 лютого 2008 року немає. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому суд першої інстанції без залучення до участі у справі в якості належного відповідача передчасно зробив висновки про необґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
10. 07 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року та постановуОдеського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14,
від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 та у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12, від 28 червня 2023 року у справі №232/5635/12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що при зверненні до суду із цим позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідачем було зазначено ОСОБА_2 , зважаючи на те, що рішення у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не стосується прав та обов`язків попередніх кредиторів. Оскільки ОСОБА_2 був останньою особою, кому належало право вимоги за договором кредиту № 2008/688-ф03.14/7 від 22 лютого 2008 року, саме він й має бути залучений до участі у справі в якості відповідача. Наведене підтверджується повідомленням про заміну кредитора ТОВ «Стандарт Фінанс Плюс» на нового кредитора - фізичну особу ОСОБА_2 . Однак апеляційним судом не було враховано вказані обставини. Про належного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд зможе вказати особу, що має виконати вимогу позивача.
13. Заявниця вказує, що повернення виконавчого документу стягувачу
АТ «Альфа-Банк» не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей у його правонаступника ОСОБА_2 відповідати за висунуті боржником претензії й заперечення (у тому числі за незаконно вчинений виконавчий напис).
14. Окрім зазначеного, заявниця звертає увагу на те, що відсутність у матеріалах справи договору про відступлення права вимоги на користь ОСОБА_2 не означає, що останній не є новим кредитором.
Доводи особи яка подала пояснення на касаційну скаргу
15. У поданих поясненнях на касаційну скаргу Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) посилається на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Позивачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є належним відповідачем за цим позовом та стягувачем за виконавчим написом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. 22 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та
АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 2008/688-ф03.14/7 на суму 35 000 дол. США.
17. 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. видано виконавчий напис, яким стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк», заборгованість, що виникла по договору кредиту № 2008/688-ф03.14/7 від 22 лютого 2008 року, боржником за яким є
ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводилося за період з 10 грудня 2014 року по 10 жовтня 2017 року. Сума заборгованості складалася з: строкова заборгованість - 26 543, 93 дол. США; прострочена заборгованість - 5 427 дол. США; строкова заборгованість по нарахованих відсотках - 1 448, 94 дол. США; прострочена заборгованість по нарахованих відсотках - 3 637, 56 дол. США. Загальна сума заборгованості становила 37 057, 43 дол. США.
18. Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пісарєнко Г. О. від 07 жовтня
2019 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 24439 від 31 жовтня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Чуловським В. А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості розмірі
37 057, 43 дол. США.
19. Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пісарєнко Г. О. від 07 жовтня
2019 року було стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у ВП № НОМЕР_1 у розмірі 3 705,74 дол. США.
20. Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08 квітня 2020 року було замінено стягувача за виконавчим написом № 24439, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., а саме замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».
21. 24 червня 2020 року до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява АТ «Альфа-Банк» від 15 червня 2020 року щодо повернення та залишення без виконання виконавчого напису № 24439, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 37 057, 43 дол. США, на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ.
22. 24 червня 2020 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі пункту 1 частини першої
статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № НОМЕР_1.
23. 26 червня 2020 року АТ «Альфа-Банк» листами № 53544/151-35 та № 53942 проінформувало ОСОБА_1 про те, що право вимоги заборгованості за договором кредиту № 2008/688-ф03.14/7 від 22 лютого 2008 року, що належало товариству було відступлене на користь ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» на підставі договору факторингу від 26 червня 2020 року.
24. У цей же день, ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» листом № 26/06-2020 повідомило ОСОБА_1 про те, що всі права вимоги товариства до неї за договором кредиту № 2008/688-ф03.14/7 від 22 лютого 2008 року були відступлені фізичній особі ОСОБА_2 (новому кредитору) на підставі договору-відступлення права вимоги від 26 червня 2020 року, укладеного між ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» та новим кредитором.
25. 24 липня 2020 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання постанови № НОМЕР_1, виданої 07 жовтня 2019 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Пісарєвою Г. О., про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 3 705, 74 дол. США.
Позиція Верховного Суду
26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
27. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
30. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
31. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
32. Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.
33. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
34. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
35. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
36. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
37. Для визнання відповідача суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
38. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
39. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
40. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження
№ 14-61цс18).
41. При вирішенні спору апеляційний суд достатньо обґрунтовано виходив із того, що при зверненні до суду із цим позовом, позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у спорі про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Уксоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 2008/688-ф03.14/7 від 22 лютого 2008 року у розмірі 37 057, 43 дол. США, має відповідати ОСОБА_4 .
42. Слід зазначити, що постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08 квітня 2020 року було замінено стягувача за виконавчим написом № 24439, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., а саме замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».
43. 24 червня 2020 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу АТ «Альфа-Банк» по ВП № НОМЕР_1.
44. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
45. Заміна стягувача на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з метою реалізації правонаступником прав щодо виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні.
46. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни стягувача у виконавчому документі є отримання виконання виконавчого документу в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
47. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для відповідного правонаступництва.
48. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
49. Матеріали справи не містять доказів заміни стягувача з АТ «Альфа-Банк» на відповідача - ОСОБА_2 , а також вчинення останнім відповідних дій з метою стягнення боргу з позивачки на підставі оспореного виконавчого напису в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, а тому, виходячи із змісту правовідносин, які склалися між учасниками справи, доводи позивачки про те, що ОСОБА_2 слід вважати належним відповідачем у цій справі не знайшли свого підтвердження.
50. Враховуючи те, що лише за наявності належних відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, а встановлені обставини справи свідчать про неналежний суб`єктний склад учасників цієї справи, апеляційний суд загалом дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.
51. При цьому слід зазначити, що позивачка не позбавлена права на звернення до суду із цим позовом, пред`явивши вимоги до усіх належних відповідачів.
52. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
53. За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та у постановах Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.
54. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
55. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович