№ 953/1084/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 953/1084/21

провадження № 61-692св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙ ТІ ФІНАНС», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова у складі судді Колесник С. А. від 02 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Маміної О. В., Яцини В. Б., від 12 грудня 2024 року, і виходив з такого.

Короткий зміст заявлених позовних вимог та заперечень на них

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О. О., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ «ФК «Карточка плюс», ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна з незаконного володіння.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 05 червня 2008 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладено кредитний договір № МL700/1189/2008, за яким банком надано кредит у розмірі 1 159 130, 00 грн строком до 05 червня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань між сторонами в цей же день укладено договір іпотеки

№ РМL700/1189/2008, предметом якого була належна йому квартира АДРЕСА_1 .

3. У подальшому право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ПАТ «ОТП Банк» на підставі договору факторингу від 05 червня

2014 року передало ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

4. Позивач зазначав, що він звертався до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Харкові про визнання недійсними з моменту укладення кредитного договору № МL700/1189/2008

від 05 червня 2008 року та договору іпотеки № РМL700/1189/2008 від 05 червня 2008 року.

5. Відповідно до висновку судової економічної експертизи № 11195 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф.

М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 19 лютого 2016 року сума наданого кредиту за кредитним договором № МL700/1189/2008 від 05 червня 2008 року підтверджується у розмірі 1 159 130, 00 грн. Загальна сума, сплачена позичальником на користь банку, становить 1 267 001, 85 грн, що на

107 871, 85 грн більше ніж отримано.

6. 01 вересня 2020 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі відповідного правочину відступило ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» права вимоги за кредитними та іпотечним договорами.

7. Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 16 листопада 2020 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було перереєстровано на нового власника - ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», номер запису про право власності 39272093, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226165963101.

8. Позивач вказував, що квартира належала йому на підставі договору купівлі-продажу від 04 липня 2006 року, у цій квартирі окрім нього проживає його дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

9. Зазначав, що в порушення умов договору він не отримував іпотечне повідомлення щодо розміру заборгованості, яку мав би погасити у встановлений строк. Вважав, що ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки необхідні документи для проведення реєстрації права власності реєстратору надані не були, а товариство не мало правових підстав для набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

10. Разом з тим, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова

від 20 листопада 2020 року було заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 . Проте, 30 листопада 2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О. посвідчив договір купівлі-продажу квартири, який було укладено між ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та ОСОБА_3 .

11. Зазначав, що у договорі купівлі-продажу від 30 листопада 2020 року оціночна вартість квартири зазначена у розмірі 250 000, 00 грн є штучно і суттєво заниженою, зазначена сума є меншою ніж заборгованість та він позбавлений можливості отримати залишок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки.

12. Згода на придбання квартири ОСОБА_3 від її чоловіка

ОСОБА_7 мала б бути оформлена нотаріально 30 листопада 2020 року в день укладання договору купівлі-продажу, як це передбачено пунктом 4 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Позивач також вказував, що він весь час безперервно проживає у квартирі разом із своєю сім`єю, але ОСОБА_3 до квартири не заходила та не оглядала її, тому умови договору щодо проведення огляду квартири покупцем не відповідають дійсності.

13. Також, договором купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 , як покупцю, надається право сплатити цю занижену ціну аж до 30 листопада 2021 року, що, на думку позивача, свідчить про штучність та удаваність цього правочину, оскільки з нього не вбачається бажання кредитора як можна скоріше отримати задоволення вимог.

14. Позивач також зазначав, ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки вона не проявила розумну обачність щодо наявності обтяжень на квартиру, жодного разу не відвідувала майно до його набуття у власність, разом з ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» ввела в оману приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І. О. щодо відсутності спорів щодо цього майна та наявності родинних зв?язків з ОСОБА_4 . Вважає, що відповідачка не мала намір набути у власність вказану квартиру та користуватись нею, а прагнула до отримання обманним шляхом неправомірної вигоди від подальшого продажу спірної квартири за ціною у десять разів вищою, ніж витратила на її придбання.

15. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О. О. в частині реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та скасувати реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 листопада 2020 року, номер запису про право власності 39272093, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226165963101;

- визнати протиправним рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55416990 від 30 листопада 2020 року про реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55416990 від 30 листопада 2020 року, та реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за

ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

від 30 листопада 2020 року, номер запису про право власності 39441606, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226165963101;

- визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 від 30 листопада

2020 року, укладеного між ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О., зареєстрованого в реєстрі № 7009;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру

АДРЕСА_1 .

16. ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» просило відмовити у задоволенні позовної заяви, мотивуючи свої доводи тим, що договором іпотеки № РМL 700/1189/2008 передбачено право іпотекодержателя на позасудовий порядок реєстрації права власності на предмет іпотеки, згідно із статті 37 Закону України «Про іпотеку». ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» двічі, з періодичністю один місяць направлені на адресу боржника письмові вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Засвідчені копії письмових вимог про усунення порушення основного зобов`язання, докази їх направлення, довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу та всі інші документи надані державному реєстратору, а тому приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева О. О. при реєстрації права власності на іпотечне майно за товариством діяла у межах та у спосіб передбачений діючим законодавством. Вважало вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу № 7009

від 30 листопада 2020 року недійсним неефективним способом захисту його прав.

17. ОСОБА_3 просила позов залишити без задоволення. Наполягала, що вона є добросовісним набувачем, оскільки правомірно набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а тому підстави для витребування у неї майна відсутні. На час укладання правочину їй не було відомо про історію передачі прав на квартиру, обтяження цього майна, реєстрацію майнових прав на спірну квартиру.

18. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2024 року залучено в якості правонаступника ОСОБА_1 його дружину -

ОСОБА_2 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

19. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .В іншій частині позовних вимог відмовлено.

20. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не було надано державному реєстратору жодного документу, з передбачених пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку здійснено з порушенням вимог закону. Зважаючи, що ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не набуло право власності на спірне майно у встановленому законом порядку, подальше його відчуження є також неправомірним.

21. Оцінюючи наявність підстав для витребування майна, суд першої інстанції виходив з того, що перед укладанням договору купівлі-продажу майна ОСОБА_3 не проявила розумну обачність та не ознайомилась з історією переходу права власності на квартиру. Крім того, на час набуття права власності на квартиру вона мала можливість самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права дізнатися про те, що її онук - ОСОБА_4 не міг набувати право вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки, а тому не мав права відчужувати це право. Зважаючи, що ОСОБА_3 не є добросовісним набувачам спірної квартири, наявні підстави для витребування майна з її володіння на користь позивачки.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

22. Постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 травня 2024 року - без змін.

23. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку відбулось з порушенням вимог закону, що призвело до суттєвого обмеження прав боржника, та неуповноваженою особою, оскільки ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не набуло у встановленому законом порядку прав кредитора, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову та витребування спірного майна на корить позивачки. Апеляційний суд виходив з неправомірності укладання договору відступлення прав вимоги з

ОСОБА_4 , який є фізичною особою та не має ліцензії на здійснення фінансових послуг. Останній вважається таким, що не набув право власності на спірне майно у встановленому законом порядку, подальше його відчуження також було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

24. Спірне майно було обтяжено іпотекою та неодноразово відчужувалось. Отже, оцінивши всі ризики, пов`язані з придбанням спірної квартири, зважаючи на вартість предмету іпотеки, що вочевидь не відповідала ринковій вартості, ОСОБА_3 , набуваючи у власність спірне майно, мала б проявити розумну обачність при укладенні правочину купівлі-продажу спірної квартири. Разом з тим відповідачкою не надано доказів, що внаслідок витребування у неї спірного майна вона нестиме «індивідуальний надмірний тягар» та що вказане житло є єдиним місцем проживання для нею або її родини.

Узагальнені доводи касаційної скарги

25. 13 січня 2025 року ОСОБА_8 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року

у справі № 464/8589/15-ц, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 522/24450/14, від 15 січня 2020 року у справі № 201/344/18,

від 08 квітня 2020 року у справі № 522/1853/17, від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц, від 12 червня 2024 року у справі № 910/20528/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Заявниця стверджує, що вона є добросовісним набувачем майна, жодним чином з попередніми власниками спірної квартири, її мешканцями, членами їх родин не знайома ані на момент придбання квартири, ані на момент вирішення спору. З історією передачі прав на квартиру, можливого обтяження цього майна, реєстрацію майнових прав на спірне майно вона не обізнана. Вказує, що їй

77 років, вона є особою, яка у правомірний спосіб набула право власності на єдину квартиру АДРЕСА_1 . Вказує, що придбана нею квартира є її єдиним житлом, іншого житла вона не має, що підтверджується матеріалами справи. Добросовісний набувач не може нести відповідальність за порушення третіх осіб, які були вчинені в межах процедур, призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

28. Згідно з доводами касаційної скарги, відступлення права вимоги відбулося у належний спосіб та відповідно до вимог законодавства. Таке відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь юридичної особи не суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

29. Заявниця вказує на те, що сторонами кредитного договору визначено порядок повідомлення позичальника про настання іпотечного випадку та зміни даних, зокрема місця знаходження та проживання. ОСОБА_1 вказує, що він начебто змінив своє постійне місце проживання на час надсилання йому поштової кореспонденції, але він не довів виконання ним пункту 2.3.5 кредитного договору в частині повідомлення кредитора про зміну постійного місця проживання. Відтак, посилання позивача на порушення з боку кредитора щодо направлення вимог про усунення порушення основного зобов`язання на адресу, визначену в кредитному та іпотечному договорах, є помилковим. На виконання норм Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель надіслав письмові вимоги про усунення порушення основного зобов`язання іпотекодавцю. Відповідні докази містяться у матеріалах реєстраційної справи. Повернення належним чином направленої вимоги «за закінченням встановленого строку зберігання» свідчить про вжиття іпотекодержателем всіх заходів для відповідного повідомлення боржника про наявність заборгованості відповідно до умов договору. Слід також врахувати, що судами розглянуто цивільну справу № 646/6944/16-ц та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору від 05 червня 2008 року № МL700/1189/2008. Таким чином, приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева О. О. діяла в межах повноважень та у передбачений законом спосіб.

30. Заявниця стверджує, що за нею правомірно зареєстровано право власності на спірну квартиру. Ухвала Червонозаводського районного суду

м. Харкова у справі № 646/6944/16-ц про заборону відчуження спірної квартири дійсно існувала, однак вона не була відображена у державному реєстрі, відповідно про неї не було відомо на час реєстрації права власності наспірну квартиру за нею. Нотаріусом було дотримано вимоги статті 46-1 Закону України «Про нотаріат». Оспорюваний правочин було вчинено за наявними відомостями в державних реєстрах. Доводи позивача щодо недійсності правочину з цих підстав є необґрунтованими. Заявниця вважає, що позивачем не було доведено порушення його прав укладенням оспорюваних правочинів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

31. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 953/1084/21.

32. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Основні доводи відзиву на касаційну скаргу

33. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень, а тому касаційна скарга до задоволення не підлягає. У позовній заяві питання щодо незаконності відступлення права вимоги на користь юридичної особи не ставилося та не обґрунтовувалося. Правова позиція у справі ґрунтується на незаконному відступленні прав за кредитним договором на користь фізичної особи, а саме відступленні 13 серпня

2020 року ТОВ «ФК «Карточка плюс» права вимоги за кредитним договором

№ ML 700/1189/2008 від 05 червня 2008 року та за договором іпотеки

№ PML 700/1189/2008 від 05 червня 2008 року на користь ОСОБА_4 . Фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги зокрема за кредитним договором, оскільки такі послуги надаються лише спеціалізованими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Державна реєстрація прав власності на спірну квартиру відбулася із численними порушеннями приписів чинного на момент проведення державної реєстрації законодавства. ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не набуло права вимоги за договорами. Матеріали справи не містять належних доказів повідомлення боржника про порушення основного зобов`язання та/або умов іпотеки. Оціночна вартість спірної квартири у розмірі 250 000 грн є штучно заниженою.

34. Позивач вказує, що на момент укладення оспорюваного правочину ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2020 року у справі № 646/6944/16-ц, якою було заборонено відчуження спірної квартири, набула чинності і була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 листопада 2020 року, відповідно сторони оспорюваного правочину, а також приватний нотаріус могли бути обізнані про наявність ухвали, що забороняє вчинення правочинів відносно спірної квартири.

35. У відзиві на касаційну скаргу містяться посилання на те, що

ОСОБА_3 є бабою ОСОБА_4 , відповідно вона мала об`єктивну можливість дізнатися про наявні судові спори відносно спірної квартири. Враховуючи те, що у ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не виникло права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки), товариство не мало законних підстав для відчуження спірної квартири ОСОБА_3 . Відтак позовні вимоги щодо витребування спірної квартири є обґрунтованими. ОСОБА_3 мала можливість проявити розумну обачність та поцікавитися про наявні судові спори щодо квартири, яку мала намір придбати, у тому числі у свого онука

ОСОБА_4 , зокрема про наявні судові заборони на відчуження цього майна. Доводи касаційної скарги про те, що спірна квартира є єдиним житлом ОСОБА_3 не відповідають дійсності. Під час вирішення спору судами правильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 388 ЦК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. 05 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є

ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

№ ML700/1189/2008, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 1 159 130, 00 грн строком до 05 червня 2023 року.

37. В цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 було передано в іпотеку банку квартиру

АДРЕСА_1 .

38. Відповідно до пункту 6.4 договору іпотеки сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право самостійно обрати шляхи позасудового врегулювання: іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки у будь-якій спосіб на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

39. 05 червня 2014 року на підставі договору факторингу право вимоги за кредитним договором № ML700/1189/2008 від 05 червня 2008 року та договором іпотеки № PML700/1189/2008 від 05 червня 2008 року ПАТ «ОТП Банк» відступлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

40. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів за кредитним договором № ML700/1189/2008 від 05 червня 2008 року.

41. Справа № 619/5042/14-ц перебуває на розгляді в Котелевському районному суді Полтавської області, провадження зупинене, рішення по суті не ухвалено. Отже, спір щодо заборгованості за кредитним договором

№ ML700/1189/2008 від 05 червня 2008 року триває, розмір наявної заборгованості за кредитним договором № ML700/1189/2008 від 05 червня 2008 року та її обґрунтованість є спірною та не встановленою в судовому порядку.

42. 13 серпня 2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Карточка плюс» укладено договір факторингу 313/08/2020, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором, а також за договором іпотеки

№ PML700/1189/2008 від 05 червня 2008 року.

43. 13 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Карточка плюс» відступило

ОСОБА_4 право вимоги за кредитним договором № ML700/1189/2008 від 05 червня 2008 року та за Договором іпотеки № PML700/1189/2008

від 05 серпня 2008 року.

44. 01 вересня 2020 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким останньому передано право вимоги за вказаними правочинами.

45. 10 вересня 2020 року та 05 жовтня 2020 року ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлення про відступлення прав вимоги за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням (вимога про сплату боргу), проте відправлення не було вручено за відсутністю адресата за вказаною адресою.

46. 30 листопада 2020 року між ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , за яким остання набула у власність вказане майно. Відповідно до умов договору вартість продажу становила 250 000 грн.

47. Відповідно до висновку експертів № 3551/3933, складеного Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» 17 березня 2021 року в рамках кримінального провадження за

№ 12021220490000243, вартість вказаної квартири становить: станом

на 26 жовтня 2020 року - 3 572 973 грн без урахування ПДВ; станом

на 16 листопада 2020 року - 3 548 403 грн без урахування ПДВ; станом

на 30 листопада 2020 року - 3 512 046 грн без урахування ПДВ.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

48. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

49. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

50. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

51. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

52. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

53. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

54. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.

55. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

56. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

57. Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» (зараз і надалі у редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки) передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

58. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

59. Таким чином, способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора поділяються на: 1) судовий (на підставі рішення суду); 2) позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), кожен з яких має власний правовий механізм реалізації.

60. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду на підставі застереження в іпотечному договорі або в окремому договорі, укладеному сторонами в порядку досудового врегулювання.

61. Кредитні правовідносини за своєю правової природою є договірними правовідносинами, тому на них у повній мірі розповсюджуються вимоги цивільного законодавства, зокрема неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, принципи свободи договору; свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судового захисту цивільного права та інтересу; справедливості, добросовісності та розумності, які передбачені статтею 3 ЦК України.

62. Зазначені вимоги повною мірою вимагають від учасників правовідносин діяти при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; додержуватися моральних засад суспільства тощо (статті 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

63. У справі, яка переглядається, встановлено, що кредитор (іпотекодержатель) реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування позасудового способу врегулювання спору, передбачене статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (набуття права власності на предмет іпотеки), на підставі іпотечного застереження.

64. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

65. Частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання..

66. Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 (зараз і надалі у редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

67. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

68. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

69. За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

70. Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

71. Окрім зазначеного, частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

72. Отже, іпотекодержатель станом на момент виникнення спірних правовідносин не міг набути у власність предмет іпотеки без визначення вартості такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

73. Зазначене обґрунтовується, зокрема і тим, що згідно з другим реченням частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку», у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

74. Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17.

75. У постановах від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц та

від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц Велика Палата Верховного Суду також акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.

76. У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду однозначно сформулювала правові висновки щодо обов`язковості подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

77. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на замовлення ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» складено звіт про оцінку спірної квартири, вартість якої було визначено у розмірі 250 000 грн. 19 листопада 2020 року право власності у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки зареєстровано за ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС».

78. 30 листопада 2020 року між ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_3 , за яким остання набула у власність вказане майно. Відповідно до умов договору вартість продажу становила

250 000 грн.

79. Відповідно до висновку експертів № 3551/3933, складеного Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» 17 березня 2021 року в рамках кримінального провадження за

№ 12021220490000243, вартість вказаної квартири становить: станом

на 26 жовтня 2020 року - 3 572 973 грн без урахування ПДВ; станом

на 16 листопада 2020 року - 3 548 403 грн без урахування ПДВ; станом

на 30 листопада 2020 року - 3 512 046 грн без урахування ПДВ.

80. Вказані обставини підтверджують той факт, що набуття іпотекодержателем квартири у власність було здійснено за заниженою вартістю.

81. Слід звернути увагу, що ОСОБА_1 04 липня 2006 року набув у власність спірну квартиру за 604 909 грн, а тому реалізації її у 2020 році за 250 000 грн в позасудовому порядку порушує права іпотекодавця.

82. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

83. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

84. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

85. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

86. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

87. Якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

88. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження

№ 12-42гс22).

89. У постанові від 08 листопада 2023 року в справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) Велика Палата Верховного Суду вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа в будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, в тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.

90. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

91. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

92. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» відбулася з численними порушеннями, що призвело до суттєвого обмеження прав боржника (іпотекодавця) та внаслідок чого квартира неправомірно вибула з володіння власника.

93. Оціночна вартість спірної квартири при набутті її у власність іпотекодержателем у розмірі 250 000 грн є значно заниженою, що підтверджено матеріалами справи. А заборгованість за кредитним договором є спірною, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 646/6944/16-ц, а також існуючим спором у справі № 619/5042/14-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

94. Також встановлено, що 13 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Карточка плюс» відступлено право вимоги за кредитним договором № ML700/1189/2008

від 05 червня 2008 року та за договором іпотеки № PML700/1189/2008

від 05 серпня 2008 року на користь ОСОБА_4 (т. 3, а. с. 165, 166-169, 170-171, 172), тобто відбулося відступлення прав за кредитним договором до фізичної особи, що суперечить положенням частини третьої статті 512 та

статті 1054 ЦК України.

95. Оскільки ОСОБА_4 в порушення вимог закону набув право вимоги за кредитним та іпотечним договорами іпотекодержателя на спірне майно, подальше відчуження таких прав на користь ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та перехід права власності на спірну квартиру в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки також були здійснені з порушенням вимог чинного законодавства.

96. Слід також врахувати, що на момент набуття у власність спірної квартири ОСОБА_3 30 листопада 2020 року, ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», як продавцю, було відомо про судову справу № 619/5042/14-ц, що випливає з пункту 3.6 договору відступлення прав вимоги від 01 вересня 2020 року. Відповідно ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» не було позбавлено можливості дізнатися про ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2020 року у справі № 646/6944/16-ц, якою було заборонено відчуження спірної квартири. Вказана ухвала була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 листопада 2020 року.

97. Вказані у сукупності обставини, які правильно встановлені судами попередніх інстанцій, підтверджують незаконність вибуття з власності (володіння) іпотекодавця належної йому спірної квартири, яка підлягає витребуванню на підставі статті 388 ЦК України.

Щодо витребування майна у кінцевого набувача

98. Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

99. Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

100. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

101. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

102. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

103. Якщо нерухоме майно, що вибуло з фактичного володіння його власника за неукладеним договором купівлі-продажу, було зареєстровано за іншою особою без відповідної на те правової підстави, власник такого майна може витребувати його із чужого незаконного володіння у всіх випадках відповідно до статті 387 ЦК України. Відсутністю правової підстави в цьому випадку потрібно розуміти: реєстрацію спірного нерухомого майна за стороною неукладеного правочину; реєстрацію спірного майна за третьою особою на підставі правочину, укладеного всупереч нормам чинного законодавства.

104. У разі, якщо спірне нерухоме майно надалі відчужене за відплатним договором, і сторона цього договору не знала і не могла знати про відсутність у продавця права його відчужувати, у зв`язку із чим така особа є добросовісним набувачем, спірне нерухоме майно також може бути витребуване його власником відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України або на підставі частина третя статті 388 ЦК України, оскільки таке майно вибуло з володіння власника (законного володільця) не з його волі (за неукладеним правочином).

105. Крім цього, необхідно враховувати, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

106. Власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387 388 ЦК України)) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

107. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23).

108. Встановивши незаконність вибуття з володіння ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , спірного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що була відчужена за оплатним договором на користь відповідачки, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для його витребування на користь позивача від кінцевого набувача.

109. В контексті оцінки добросовісності набувача спірного майна

ОСОБА_3 колегія суддів враховує наступне.

110. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягарю, покладеному на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

111. При вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або чи міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі

№ 914/2618/16, пункт 52).

112. Враховуючи встановлені у справі обставини, а саме відчуження спірного майна з порушеннями вимог закону,витребування такого майна на користь законного власника від останнього набувача, який набув майно за заниженою вартістю, в особи, яка не мала права його відчужувати, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

113. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав, спірна квартира була обтяжена іпотекою, а право вимоги іпотекодержателя неодноразово відчуджувалось, зокрема і на користь онука відповідачки - ОСОБА_4 . Оцінивши всі ризики, пов`язані з придбанням спірної квартири, зважаючи зокрема на реальну вартість предмету іпотеки та її відчуження останньому набувачу за 250 000 грн, що вочевидь не відповідало ринковій вартості, ОСОБА_3 , набуваючи у власність спірне майно, мала можливість проявити розумну обачність при укладенні правочину купівлі-продажу спірної квартири та володіти повною інформацію щодо квартири та прав на неї.

114. У матеріалах справи наявна інформація, що у власності ОСОБА_3 перебувають дві земельні ділянки (із кадастровими номерами: 6325456800:02:002:0681; 6325456800:02:002:0681), а також садовий будинок, розташований по АДРЕСА_4 , у садівничому товаристві «Струмок» на території Есхарівської селищної ради Чугуївського району Харківської області

(т. 3, а. с. 129-133).

115. Натомість ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , разом із своєю донькою ОСОБА_5 та малолітньою онукою - ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 21-26).

116. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій надали належну оцінку добросовісності дій учасникам спірних правовідносин, дотрималися балансу прав й інтересів сторін спору.

117. У контексті забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін спору, слід зазначити, що ОСОБА_3 , як кінцевий набувач, з володіння якого витребовується нерухоме майно, не позбавлена можливості відновити права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до особи, в якої було придбано майно за 250 000 грн, про відшкодування збитків (схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20).

118. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у цій справі, яким надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.

119. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

120. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

121. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.

122. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.

123. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду таВерховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

124. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

125. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович