ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

справа № 953/6878/21

провадження № 61-5465св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду Харкова від 23 травня 2023 року в складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 березня 2024 року в складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 98 000,00 доларів США та 3% річних у розмірі 6 653,00 доларів США.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 25 січня 2016 року між ним та ОСОБА_2 у присутності свідків був укладений договір позики у вигляді розписки, відповідно до якого відповідач отримав від нього матеріальні цінності на суму 320 000,00 доларів США та взяв на себе обов`язок повернути йому зазначену суму коштів у строк до 01 січня 2019 року.

З січня 2016 року до вересня 2020 року відповідач частково виконував свої зобов`язання за договором позики та повернув йому 220 000,00 доларів США.

Однак з жовтня 2020 року відповідач припинив виконувати свої зобов'язання.

З метою досудового врегулювання спору в листопаді 2020 року він звернувся до ОСОБА_2 з претензією щодо виконання зобов`язання, проте така претензія залишена відповідачем без задоволення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 23 травня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 98 000,00 доларів США (що є еквівалентом за офіційним курсом НБУ станом на 23 травня 2023 року 3 582 880,00 грн) та 3% річних в розмірі 6 653,00 доларів США (що є еквівалентом за офіційним курсом НБУ станом на 23 травня 2023 року 243 233,68 грн) та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову. Між сторонами виникли зобов`язання за договором позики, які відповідач належним чином не виконав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 березня 2024 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 травня 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 98 000,00 доларів США та 3% річних в розмірі 6 653,00 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 13 420,00 грн судового збору, що підлягав сплаті в суді першої інстанції.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був повідомлений про судове засідання, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено укладення між сторонами договору позики та невиконання відповідачем зобов`язань за цим правочином.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 березня 2024 року й передати справу на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17 та від 22 серпня 2019 року в справі № 369/3340/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не виявили справжню правову природу укладеного договору.

Не врахували, що між ним та ОСОБА_1 існували умови договору купівлі-продажу ресорів на вантажні автомобілі та автозапчастин. Зазначену обставину могли б підтвердити свідки, але суд першої інстанції відмовив у їх залученні до розгляду справи, а суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув.

Також суди зробили помилковий висновок про те, що факт знаходження оригіналу розписки в позивача підтверджує наявність невиконаного ним зобов`язання, оскільки розписка складалась у двох ідентичних екземплярах для кожної зі сторін, тому навіть після сплати ним усієї суми в позивача залишився б його екземпляр розписки.

Рішення суду першої інстанції скасоване судом апеляційної інстанції, тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

25 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, на підтвердження чого відповідач написав розписку.

Відповідно до цієї розписки відповідач отримав від позивача матеріальні цінності на суму 320 000,00 доларів США та взяв на себе обов`язок повернути ОСОБА_1 суму боргу на таких умовах: у січні 2016 року повернути грошові кошти в розмірі 50 000,00 доларів США та щомісяця (протягом 34 місяців до 01 січня 2019 року) передавати грошові кошти на виконання умов розписки та повернути всю суму в строк до 01 січня 2019 року.

На виконання свого зобов`язання ОСОБА_2 за період 2016-2020 роки повернув ОСОБА_1 222 000,00 доларів США, що підтверджується відповідними розписками та не заперечувалось відповідачем.

Станом на 13 квітня 2021 року заборгованість відповідача за договором позики становить 98 000,00 доларів США основного боргу та 6 653,00 доларів США 3% річних від простроченої суми.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки(стаття 611 ЦК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суди встановили, що 25 січня 2016 року ОСОБА_2 написав розписку про отримання від позивача матеріальних цінностей на суму 320 000,00 доларів США.

У зазначеній розписці відповідач не зазначив, які саме матеріальні цінності він отримав від позивача.

Водночас, враховуючи, що грошові кошти є видом матеріальних цінностей, у розписці зазначено конкретну суму грошових коштів, яку ОСОБА_2 взяв на себе обов`язок повернути позивачу, та тривалий час виконував цей обов`язок, тобто визнавав факт наявності саме боргового зобов`язання перед позивачем і жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення сторонами іншого виду правочину, зокрема договору купівлі-продажу, матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики.

Також, установивши, що ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконав, взяті в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в повному обсязі не повернув, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з нього заборгованості за цим договором, розмір якої відповідач не оспорює.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на безпідставне відхилення його клопотання про виклик свідків, які б могли підтвердити, що насправді між ним та позивачем був укладений договір купівлі-продажу, не заслуговують на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути підтверджені лише показаннями свідків (частина друга статті 218 ЦК України), а жодних інших доказів на підтвердження такої обставини, як уже зазначено вище, він суду не надав.

Інші доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення,оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 14 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко