Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/321/21
Провадження № 11-404 заі 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача-Прокопенка О. Б.,суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,представник позивача: -Осколков Іван Леонідович,відповідач-Верховна Рада України,
розглянула у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною та нечинною постанови
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє через адвоката Осколкова Івана Леонідовича, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2021 року (суддя Шевцова Н. В.), та
ВСТАНОВИЛА
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС) як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову Верховної ради України (далі - ВРУ) від 17 лютого 2021 року № 1240-ІХ «Про заяву Верховної Ради України у зв`язку з сьомою річницею початку Євромайдану та подій Революції Гідності» (далі - Постанова ВРУ від 17 лютого 2021 року та Заява в залежності від контексту) в частині затвердження такого змісту заяви ВРУ:
- «узурпація влади у 2010-2014 роках ОСОБА_1 призвела до підриву основ національної безпеки і оборони України, порушення прав і свобод людини»;
- «Трагічні події Революції Гідності, збройна агресія Російської Федерації, яка триває донині, тимчасова окупація Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, окремих районів Донецької та Луганської областей стались не в останню чергу внаслідок політики ОСОБА_1 та сформованого ним злочинного режиму, який підтримувався Російською Федерацією і діяв всупереч національним інтересам України».
2. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що затверджена спірною постановою заява ВРУ містить інформацію про вчинення ОСОБА_1 злочинів, чим порушує презумпцію невинуватості, конституційні гарантії та право позивача на повагу до його честі, гідності й ділової репутації, недоторканність такого права. Поширена ВРУ інформація створює в очах оточуючих негативну соціальну оцінку щодо нього як особи, що причетна до наведених у заяві злочинів, за відсутності відповідного судового вироку.
3. Також, на переконання позивача, затвердження ВРУ заяви такого змісту здійснено поза межами її компетенції, яка не передбачає контролю за розслідуванням кримінальних проваджень, та свідчить про політичне переслідування ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення КАС як суду першої інстанції
4. КАС ухвалою від 11 серпня 2021 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі № 9901/321/21 за позовом ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - КАС України), оскільки цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
5. Судове рішення мотивовано тим, що цей спір стосується захисту цивільного права (честь, гідність і ділова репутація) та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
6. Не погодившись із зазначеним висновком суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Осколков І. Л., подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій вказує на неповне з`ясування відповідним судом обставин справи, неправильне застосування ним норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
7. Позивач просить скасувати ухвалу КАС від 11 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , а цю справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
8. Позивач підкреслив, що наслідки оскаржуваної Постанови ВРУ від 17 лютого 2021 року не призводили до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, також не мають майнового характеру та не пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів позивача. Предметом оскарження в цій справі є акт суб`єкта владних повноважень, а саме зазначена постанова ВРУ, прийнята за відсутності передбачених законодавством підстав, без дотримання процедури, що призвело до порушення презумпції невинуватості та немайнових прав позивача.
9. Тому, на переконання скаржника, цей позов у розумінні пункту 1 частини першої статті 19, статей 22 та 266 КАС України має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства Верховним Судом як судом першої інстанції.
(2) Позиція ВРУ
10. У відзиві на апеляційну скаргу ВРУ, заперечує проти її задоволення та вважає, що суд дійшов законного висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду у цій справі
11. За приписами пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи належить її розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
12. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
13. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалась з приводу обов`язкової наявності для визначення юрисдикції адміністративного суду такої ознаки публічно-правового спору, як виконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, зокрема у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 9901/376/18, від 05 лютого 2019 року у справі № 9901/638/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 9901/787/18 та у справі № 9901/663/18.
15. Згідно з пунктами 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
17. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
19. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
20. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить.
21. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі- ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
22. Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
23. Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
24. Актами ВРУ є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви (частина друга статті 46 Регламенту ВРУ). Постанови та інші акти (резолюції, декларації, звернення, заяви) ВРУ, визначені статтею 46 цього Регламенту, ВРУ приймає більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України (частина перша статті 138 Регламенту ВРУ, яка кореспондує статті 91 Конституції України).
25. Заява затверджена Постановою ВРУ від 17 лютого 2021 року не протирічить з точки зору повноважень ВРУ змісту пункту 5 частини першої статті 85 Конституції України та статті 46 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про регламент Верховної Ради України» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі -Регламенту ВРУ).
26. Стаття 80 Конституції України передбачає, що народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Останнє стосується захисту особистих немайнових прав фізичної особи як індивідуума -особистості, зокрема передбачених статтями 297 (честь та гідність) та 299 (ділова репутація) ЦК України.
27. Заява не є адміністративним актом індивідуальної дії щодо позивача. Вона не може бути ні підставою для притягнення позивача до кримінальної відповідальності, ні доказом учинення кримінального правопорушення. Враховуючи зазначене, сама по собі вона як суто політична заява не підлягає взагалі оскарженню в суді з вимогою про визнання протиправною та нечинною постанови, якою вона фактично затверджена. Постанова ВРУ від 17 лютого 2021 року в своєму змісті взагалі не містить згадки про позивача, яка є лише у затвердженій нею Заяві.
28. Отже, політична Заява та політична оцінка, яка у ній міститься, за своєю суттю не є виконанням ВРУ саме публічно-владних управлінських функцій щодо позивача. Відповідно заявлений ОСОБА_1 позов непов`язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин і не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
29. Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
30. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
31. Політичній заяві також може надаватись юридична оцінка, коли в судовому порядку буде доведено обставини фактичного порушення конкретних прав, наприклад, фізичної особи через зміст такої заяви. У такому випадку право на захист конкретного порушеного права або інтересу, що підтверджується конкретними обставинами справи, може здійснюватись у порядку цивільного судочинства. Позивач звернувся до суду як фізична особа. Разом з тим він сам підкреслив у своїй апеляційній скарзі, що порушень його прав та інтересів, які б давали підстави для звернення за їх захистом в порядку цивільного судочинства, Заява не містить та не спричинила.
32. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передумов для відкриття провадження в адміністративній справі. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, такого висновку не спростовують.
33. Разом з тим, оскільки позивач не скаржився на порушення відповідачем його цивільних прав та інтересів, які би давали підстави для звернення за захистом в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції помилково сформулював пункт 2 резолютивної частини оскаржуваного судового рішення. Цей пункт вимагає виправлення, оскільки КАС України не передбачає обов`язку суду направляти сторону спору до суду іншої юрисдикції за захистом прав та інтересів, щодо яких позивач не звертався.
34. Враховуючи зазначене, на суд не розповсюджується вимога, передбачена частиною шостою статті 170 КАС України щодо роз`яснення заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, оскільки вимоги про визнання протиправною та нечинною постанови ВРУ, якою затверджена політична заява останньої, не підлягають розгляду за жодним видом судочинства. За ухвалення політичних заяв ВРУ несе насамперед політичну відповідальність.
(2) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
(2.1) Щодо суті апеляційної скарги
35. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
36. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункт 3 частини першої статті 317 КАС України).
37. Оскільки суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , не допустив неправильного застосування норм матеріального права, але не мав можливості врахувати уточнення позивача з приводу того, що порушень його прав та інтересів, які б давали підстави для звернення за їх захистом в порядку цивільного судочинства Заява не містить та не спричинила, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково - змінити ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2021 року, виключивши з її резолютивної частини пункт 2, в іншій частині залишити без змін.
(2.2) Щодо судових витрат
38. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).
39. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).
40. Позивач не заявляв у апеляційній скарзі вимоги про відшкодування судових витрат. Відповідно до квитанції від 01 вересня 2021 року № 0.0.2251187271.1 позивачем через свого представника сплачено 2270,00 грн судового збору за подання цієї апеляційної скарги, що відповідає вимогам підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» та статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
41. Враховуючи зміст статті 139 КАС України, суть зміни оскаржуваного судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність потреби у зміні розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 170 243 266 315 317 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду,
ПОСТАНОВИЛА:
1. Частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2021 рокузмінити, виключити з її резолютивної частини пункт 2, в іншій частині змінити мотиви ухвали.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв В. В. БританчукГ. Р. Крет І. В. Григор`єваЛ. М. Лобойко М. І. ГрицівВ. В. Пророк Д. А. ГудимаЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік І. В. ЖелєзнийВ. М. Сімоненко О. С. ЗолотніковІ. В. Ткач Л. Й. КатеринчукС. П. ШтеликПостанову оформив суддя Пророк В. В. відповідно до частини третьої статті 321 КАС України.
Повний текст постанови складений 30 грудня 2021 року.