П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/337/20

Провадження № 11-438заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (судді Соколов В. М., Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Радишевська О. Р.) у справі № 9901/337/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, у якому просив:

- визнати протиправними дії Президента України щодо направлення його звернення від 07 жовтня 2020 року до Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство);

- зобов`язати Президента України розглянути його заяву від 07 жовтня 2020 року і повідомити його про результати перевірки вказаної заяви та суть прийнятого рішення.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 07 жовтня 2020 року направив поштою відповідачеві заяву, у якій просив подати до Верховної Ради України проєкт закону щодо встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській Радянській Соціалістичній Республіці (далі - Українська РСР). Крім того, у заяві він повідомив, що звертається вже сьомий раз та просив не направляти його заяву до Міністерства, оскільки останнє не встановило порядок видачі дублікатів дипломів і припинило розгляд його звернень.

3. Проте 16 жовтня 2020 року відповідач направив заяву позивача від 07 жовтня 2020 року до Міністерства, що, на думку ОСОБА_1 , є протиправною дією відповідача, оскільки відповідно до статті 8 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

4. ОСОБА_1 вважає, що відповідач, маючи відповідно до статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи, не розглянув його звернення, чим порушив право позивача на розгляд звернення повноважною на те посадовою особою чи органом державної влади та на отримання відповіді на нього.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 09 грудня 2020 року відмовив у задоволенні позову.

6. Судове рішення мотивовано тим, що заява позивача від 07 жовтня 2020 року правомірно направлена Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України за належністю для розгляду до Міністерства з одночасним повідомленням про це позивача.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

7. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд указав на те, що звернення позивача до відповідача є пропозицією, а не заявою, проте він нічого не радив, а просив сприяти реалізації його права на отримання дубліката диплома.

8. На думку скаржника, суд першої інстанції не застосував при вирішенні спору статтю 8 Закону № 393/96-ВР, згідно з якою не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного й того ж питання, якщо перше вирішено по суті, тобто відповідач направив його заяву до Міністерства, якому заборонено розглядати таке звернення, що є протиправною дією.

9. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

10. У відзиві на апеляційну скаргу представник Президента України зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

11. На думку представника Президента України, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що звернення скаржника від 07 жовтня 2020 року було правомірно направлено Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України за належністю до компетентного органу, оскільки вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідача, а відноситься до компетенції саме Міністерства.

12. У зв`язку з викладеним представник Президента України просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги

ОСОБА_1 Рух апеляційної скарги

13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, а ухвалою від 11 січня 2021 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 3 частини першої та частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) та немає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень з огляду на її обставини.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

14. 07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою, у якій виклав обставини неможливості отримання ним дубліката диплома про закінчення у 1981 році Миколаївського державного педагогічного інституту. Указав, зокрема, що численні його звернення до Міністерства із зазначеного питання не вирішили порушеного ним питання, а Міністерство припинило розгляд його звернень, незважаючи на те, що питання видачі дубліката диплома так і не вирішено.

15. Як спосіб вирішення порушеного питання ОСОБА_1 у заяві від 07 жовтня 2020 року просив Президента України подати до Верховної Ради України проєкт закону щодо встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській РСР.

16. До заяви позивач додав копію листа Міністерства, у якому останнє повідомило про те, що відповідні роз`яснення на порушене позивачем питання щодо видачі дубліката диплома неодноразово надавались. Зокрема, у листі від 30 жовтня 2019 року № 1/11-9517 було надано обґрунтовану відповідь по суті порушених питань, у зв`язку із чим Міністерство прийняло рішення про припинення розгляду звернень ОСОБА_1 .

17. Відповідно до супровідного листа від 14 жовтня 2020 року № 22/05479-14, наданого позивачем та наявного в матеріалах справи, Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України надіслав заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2020 року на розгляд Міністерству, про що також повідомив позивача.

18. Вважаючи, що його звернення мало бути розглянуто по суті саме Президентом України, а не направлено до Міністерства, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

22. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон № 393/96-ВР. Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

23. Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

24. Статтею 15 цього Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

25. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (частина третя статті 7 Закону № 393/96-ВР).

26. Таким чином, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

27. Разом із цим якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

28. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою, у якій виклав обставини неможливості отримання ним дубліката диплома про закінчення Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г. Бєлінського та просив відповідача подати до Верховної Ради України проєкт закону про встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській РСР.

29. Повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України.

30. Відповідно до частини першої вказаної статті Конституції України Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем`єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п`ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

31. Отже, до повноважень Президента України не віднесено вирішення питань, пов`язаних з визначенням порядку виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, у тому числі дублікатів документів про освіту, що видавалися раніше, а також з визначенням вимог до їх форми та/або змісту.

32. Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі - Положення), Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

33. Пунктом 4 Положення визначено, що Міністерство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України (підпункт 1);

- розробляє проєкти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції (підпункт 2);

- за дорученням і в межах, установлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов`язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти (підпункт 59);

- затверджує порядок виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимоги до їх форми та/або змісту (підпункт 70);

- здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Міністерства, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (підпункт 88).

34. Таким чином, вирішення порушених у зверненні ОСОБА_1 питань, пов`язаних як з розробкою пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, а також проєктів законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції Міністерства, так і з затвердженням порядку виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимог до їх форми та/або змісту, належить саме до компетенції Міністерства як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, а не до повноважень Президента України.

35. На підставі підпункту 22 пункту 4 Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019, Офіс відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.

36. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач, направляючи звернення ОСОБА_1 до Міністерства для розгляду та вирішення по суті, діяв у порядку, передбаченому статтею 7 Закону № 393/96-ВР.

37. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що відповідач не повинен був направляти його звернення до Міністерства, оскільки останнє раніше вже відмовилось розглядати звернення позивача на підставі статті 8 Закону № 393/96-ВР, є безпідставними як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

38. Доводи скаржника про те, що він звернувся до відповідача із заявою, а не з пропозицією, не спростовують того факту, що вирішення порушених ним у заяві від 07 жовтня 2020 року питань належить до повноважень саме Міністерства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

40. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

41. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266 308 311 315 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В. В. Британчук К. М. Пільков

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

В. С. Князєв С. П. Штелик

Г. Р. Крет