ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/480/19
Провадження № 11-459заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 9901/480/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року (у складі колегії суддів Соколова В. М., Білак М. В., Губської О. А., Загороднюка А. Г., Калашнікової О. В.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя(далі - ВРП), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка виявилася в нездійсненні впродовж одного місяця розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення його у відставку, поданої 29 липня 2019 року;
- зобов`язати відповідача невідкладно, але не пізніше семи днів з моменту набрання рішенням суду в цій справі законної сили, розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його у відставку та ухвалити вмотивоване рішення за результатами розгляду цієї заяви.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він через свого представника Попкова П. О. 29 липня 2019 року звернувся до ВРП із заявою про звільнення його з посади судді Вищого господарського суду України у відставку. Однак усупереч вимогам статті 166 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) відповідач не розглянув заяву у передбачений законодавством місячний строк.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 вересня 2019 року відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 28 жовтня 2019 року.
4. 24 жовтня 2019 року до суду першої інстанції від ВРП надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якій відповідач, серед іншого, зазначив про те, що 10 вересня 2019 року ВРП прийнято ухвалу № 2389/0/15-19, якою залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Вищого господарського суду України у відставку у зв`язку із його звільненням із зазначеної посади на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України (рішення ВРП від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19).
5. 24 жовтня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - Попкова П. О. надійшла заява про зміну предмета позову, у якій заявлено клопотання про поновлення ОСОБА_1 процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову в адміністративній справі № 9901/480/19, який сплинув 22 жовтня 2019 року - за п`ять днів до дати першого судового засідання; поновлення строку на звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправною та скасування ухвали ВРП від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19, який сплинув 10 жовтня 2019 року, а також просив розглядати справу № 9901/480/19 з урахуванням зміни предмета позову шляхом його доповнення вимогою про визнання протиправною та скасування зазначеної ухвали ВРП.
6. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову та залишено заяву про зміну предмета позову у справі № 9901/480/19 без розгляду.
7. Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, мотивуючи її тим, що вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права судом першої інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18 жовтня 2021 року та постановити нову, якою задовольнити його заяву про зміну предмета позову від 24 жовтня 2019 року, поновивши позивачу процесуальний строк на подання заяви про зміну предмета позову в адміністративній справі № 9901/480/19, який сплинув 22 жовтня 2019 року - за п`ять днів до дати першого судового засідання, а також поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування ухвали ВРП від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19, який сплинув 10 жовтня 2019 року.
8. Ухвалою від 15 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
9. 06 грудня 2021 року від ВРП до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 грудня 2021 року призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Оцінка суду першої інстанції
11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення із такою заявою, передбачений статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також зазначив, що рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
12. Суд першої інстанції з урахуванням частин першої та другої статті 122, пункту 17 частини першої статті 4 КАС України констатував, що заявлені у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо пов`язані з проходженням ним публічної служби на посаді судді, а тому позивачем пропущений, окрім строку на подання заяви про зміну предмета позову, також і спеціальний - місячний строк на оскарження ухвали ВРП від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19.
13. Суд першої інстанції, оцінюючи аргументи заявника щодо поважності пропуску строку на подання заяви про зміну предмета позову, взяв до уваги те, що представником відповідача до заперечень на зазначену заяву долучено докази, які підтверджують, що ухвала ВРП від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19 опублікована на вебсайті ВРП 16 вересня 2019 року, тобто з дотриманням строку, визначеного частиною шостою статті 34 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII«Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
14. На переконання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, позивач мав об`єктивну можливість та юридичну обізнаність вчасно дізнатися про прийняте ВРП рішення за результатами розгляду його заяви про звільнення у відставку від 29 липня 2019 року. Водночас процесуальна поведінка позивача з часу розміщення ухвали ВРП від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19 свідчить про відсутність зацікавленості позивача в реалізації права на захист у найкоротший термін.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
15. В апеляційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими.
16. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував вимоги Закону № 1798-VIII, встановивши, що днем повідомлення судді про прийняте за результатами розгляду його заяви про звільнення у відставку рішення є день публікації змісту відповідного рішення на офіційному вебсайті ВРП.
17. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що виходячи зі статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) ВРП повинна була забезпечити належне повідомлення скаржника про результати розгляду його заяви про звільнення у відставку. Скаржник наголошує, що направлення відповідачем відповідно до пункту 15.6 глави 15 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, ухвали про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 № 2389/0/15-19 в суд, у якому суддя обіймає посаду, не могло гарантувати забезпечення останнього належним повідомленням про результати розгляду його заяви. Зазначене скаржник мотивує тим, що з 03 вересня 2019 року не працює на посаді судді Вищого господарського суду України у зв`язку з прийняттям ВРП рішення № 2321/0/15-19 про його звільнення, про що було достеменно відомо відповідачу, оскільки оскаржувану ухвалу постановлено у зв`язку із прийняттям зазначеного рішення. Крім того, супровідним листом від 29 липня 2019 року відповідач був повідомлений про факт перебування скаржника за кордоном, та просив повідомити про результати розгляду його заяви про звільнення за адресою представника - адвоката Попкова П. О.
18. Також, на переконання скаржника, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду не було взято до уваги об`єктивно непереборні та незалежні від волі ОСОБА_1 обставини, що сприяли останньому в незначному порушенні строку на подання заяви про зміну предмета позову, що, на його переконання, є порушенням права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .
19. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно встановив фактичні обставини у цій справі та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
20. Відповідач зазначає, що ця справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання було призначене на 28 жовтня 2019 року, водночас заява про зміну предмета позову датується 24 жовтня 2019 року, тобто з недотриманням строку, визначеного статтею 47 КАС України.
21. У відзиві ВРП наголошує, що відповідно до пункту 9.8 глави 9 Регламенту ВРП ухвала ВРП від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19 була надіслана судді на адресу суду, у якому він обіймає посаду. Водночас на адресу ВРП не надходили повідомлення від Вищого господарського суду України про неможливість вручення цієї ухвали позивачу.
22. Крім того, у відзиві зазначено, що ухвала ВРП від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19 була розміщена на офіційному вебсайті ВРП 16 вересня 2019 року. Відтак, на переконання відповідача, позивачем пропущено тридцятиденний строк для оскарження ухвали ВРП від 10 вересня 2019 року.
23. Також ВРП, посилаючись на сталу практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
24. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав та мотивів.
25. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у цій справі суд першочергово вирішує питання про поновлення пропущеного процесуального строку і лише у випадку його поновлення надає оцінку процесуальній дії, щодо вчинення якої пропущено процесуальний строк. Відтак у межах цієї апеляційної скарги підлягає вирішенню питання щодо поновлення строку на подання заяви про зміну предмета позову без аналізу її змісту, зокрема щодо поновлення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправною та скасування ухвали ВРП від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19.
26. Частиною першою статті 47 КАС України передбачено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
27. Право на зміну предмета позову є диспозитивним правом щодо матеріально-правових вимог позивача до відповідача.
Водночас можливість реалізації такого права безпосередньо пов`язана з процесуальним строком, визначеним статтею 47 КАС України.
28. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
29. Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
30. Водночас відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
31. З системного аналізу вимог статей 47 та 121 КАС України слідує, що оскільки спеціальна норма не містить застереження щодо неможливості поновлення пропущеного процесуального строку на подання до суду заяви про зміну предмета позову, то у такому випадку застосовуються загальні положення КАС України, що регулюють питання поновлення та продовження процесуальних строків.
32. З наведеного слідує, що пропущений процесуальний строк на вчинення процесуальних дій, передбачених статтею 47 КАС України, може бути поновлений судом у випадку наявності поважних причин його пропуску.
33. Однак, варто зазначити, що при поновленні пропущеного процесуального строку на вчиненні певної процесуальної дії, суд повинен враховувати, що на позивача як ініціатора судового розгляду покладається обов`язок цікавитися перебігом розгляду його справи з метою, зокрема, належного користування своїми процесуальними правами.
34. Така позиція кореспондує висновку Європейського суду з прав людини у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі Karakutsya v. Ukraine, де, серед іншого, зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (параграф 53).
35. Так, перше судове засідання у справі № 9901/480/19 в порядку спрощеного позовного провадження було призначено на 28 жовтня 2019 року.
36. 24 жовтня 2019 року від ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява про зміну предмета позову у справі № 9901/480/19, у якій позивач просив поновити строк на подання такої заяви у зв`язку з тим, що скаржник не отримував копії ухвали ВРП від 10 вересня 2019 року.
37. Пропуск процесуального строку скаржник мотивував тим, що про прийняття ВРП ухвали від 10 вересня 2019 року № 2389/0/15-19 він дізнався лише 23 жовтня 2019 року під час підготовки відповіді на відзив ВРП у справі № 9901/480/19, отриманий 21 жовтня 2019 року; про прийняття зазначеної ухвали відповідач не повідомляв ані позивача, ані його представника, попри сформульоване у супровідному листі від 29 липня 2019 року прохання щодо здійснення такого повідомлення; позивач або його представник до моменту підготовки відповіді на відзив ВРП не мали будь-якої викликаної дійсними процесуальними потребами необхідності здійснювати регулярну перевірку опублікованих на сайті ВРП рішень, тому опублікування відповідачем цієї ухвали не створює презумпції обізнаності позивача про її прийняття, тим більше що точна дата такого опублікування невідома.
38. Оцінюючи зазначені представником ОСОБА_1 підстави для поновлення встановленого КАС України строку на подання заяви про зміну предмета позову, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для його поновлення з огляду на таке.
39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
40. З урахуванням зазначеного, а також вимог статті 121 КАС України, поновленню пропущеного процесуального строку, зокрема, на подання заяви про зміну предмета позову, передує визнання судом причин такого пропуску поважними.
Відтак встановлення судом поважності / неповажності причин пропуску процесуального строку можливе лише на підставі аналізу конкретних обставин, подій та послідовності дій суб`єкта правовідносин, які передували, зокрема, поданню заяви про зміну предмета позову до суду.
41. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне подання до суду заяви про зміну предмета позову. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
42. При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (параграф 41).
43. Як слідує з матеріалів справи, відповідач 10 вересня 2019 року прийняв ухвалу, якою залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2019 року. Зазначену ухвалу відповідно до пункту 9.8 глави 9 розділу II Регламенту ВРП було надіслано скаржнику на адресу суду, у якому він обіймає посаду.
44. Твердження скаржника щодо ненаправлення копії ухвали ВРП від 10 вересня 2019 року на адресу представника ОСОБА_1 не є об`єктивним критерієм для визнання поважними підстав пропуску процесуального строку скаржником, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, визначених Регламентом ВРП, зокрема, шляхом надіслання копії відповідної ухвали на адресу суду, в якому працює суддя, а також розміщення на офіційному вебсайті ВРП.
45. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що скаржник і його представник мали об`єктивну можливість дізнатись про результат розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення його у відставку. Водночас у поданій скарзі не міститься обґрунтування причин неможливості ознайомлення з ухвалою ВРП від 10 вересня 2019 року, яку, зокрема, було опубліковано на офіційному вебсайті ВРП 16 вересня 2019 року. До того ж слід зауважити, що доступ до такої інформації є вільним та жодних обмежень щодо нього не встановлено.
46. Суд враховує, що рішенням від 03 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 ВРП звільнила ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України, яке було оскаржене ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 02 жовтня 2019 року.
47. На переконання Великої Палати Верховного Суду, системно оцінюючи те, що 03 вересня 2019 року відповідачем було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України (яке оскаржувалося в судовому порядку), а також публікацію 16 вересня 2019 року на офіційному вебсайті ВРП ухвали від 10 вересня 2019 року, ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати наслідки розгляду його заяви про звільнення його у відставку.
48. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що як скаржник, так і його представник, ініціюючи судове провадження у цій справі, повинні були вживати певні заходи, щоб дізнатись про нові обставини у справі (наприклад, ознайомлюватись з інформацією на офіційному вебсайті ВРП).
49. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що процесуальний строк, зокрема на подання заяви про зміну предмета позову, є чітко визначеним КАС України, а відтак у скаржника мають бути вагомі, документально підтверджені підстави для його поновлення.
50. Своєю чергою, наведені скаржником обставини не свідчать про існування будь-яких об`єктивно непереборних перешкод, що унеможливили своєчасне звернення останнього до суду із заявою про зміну предмета позову.
51. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у поновленні строку на подання заяви про зміну предмета позову, оскільки скаржником не було наведено об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого статтею 47 КАС України строку.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
53. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
54. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241-243 266 308 311 315 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко
М. І. Гриців В. В. Пророк
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
О. С. Золотніков В. М. Сімоненко
Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач
Г. Р. Крет С. П. Штелик