ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/803/18
Провадження № 11-367заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянула в порядку письмового провадження справу № 9901/803/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року (у складі колегії суддів Стрелець Т. Г., Бевзенка В. М., Білоуса О. В., Шарапи В. М., Данилевич Н. А.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просила:
- визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) щодо здійснення оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов`язати Комісію завершити оцінювання позивачки на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 про невідповідність позивачки займаній посаді судді Голосіївського районного суду міста Києва.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі Закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням судді з посади не відповідає європейським стандартам, оскільки фактично таке оцінювання передбачено нормами Перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
ОСОБА_1 вважає, що відповідачем протиправно порушено вимоги щодо формування та ведення її досьє, що позбавило позивачку права на здійснення оцінювання таких показників її професійної компетенції, як ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді, діяльність щодо підвищення фахового рівня, що в результатi позбавило позивачку права отримати ще 90 балiв за цими показниками.
Зазначає також, що вiдповiдачем протиправно не оцінено в балах кожен окремо критерiй особистої та соціальної компетенції, незважаючи на те, що зазначені показники за результатами тестувань особистих морально-психологiчних якостей та загальних здiбностей оцiнено як «високі», що в результатi позбавило позивачку права отримати правомiрнi очiкування на отримання ще 200 балiв за цими критеріями.
Водночас скаржниця зауважує про те, що вiдповiдачем протиправно не оцiнено в балах кожен окремо показник критерiю професійної етики та доброчесностi, а відсутність аргументів щодо аналізу вcix показникiв цього критерію, на її думку, свідчить про свавiльнiсть поведінки відповідача, що порушує право позивачки на прозоре оцiнювання її здiбностей.
ОСОБА_1 вважає, що вiдповiдачем протиправно здiйснено оцiнювання двох рiзних критеріїв - професійної етики та доброчесностi на пiдставi одних і тих же даних, які до того ж не мiстяться в суддівському досьє, отримані у спосіб, не передбачений законодавством, мiстять припущення, що не пiдтвердженi жодним доказом, та спростовуються матерiалами досьє позивачки.
На підставі наведеного позивачка вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та необґрунтованим, оскільки не містить інформації про більшість оцінок показників критеріїв оцінювання.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що необмежені дискреційні повноваження Комісії щодо можливостi виставлення будь-яких оцiнок за критерiї професійної етики та доброчесностi без необхідності їх обґрунтування, порушують принцип верховенства права. Вiдсутнiсть у законі механiзму захисту від можливого свавiльного втручання в право на належне оцiнювання свiдчить про порушення права на захист. Крім того, закон, який не дозволяє передбачити, які бали вона може отримати за той чи iнший показник та яким чином формуються оцінки, не вiдповiдає принципу законності, що є невід`ємною складовою будь-якого процесу.
3.Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року провадження у справі № 9901/803/18 за позовом ОСОБА_1 до ВККС закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з тих підстав, що вважає її такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі скаржниця просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Ухвалою від 04 листопада 2020 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 23 листопада 2020 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
6. Станом на 17 лютого 2021 року відзив на апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
7. Указом Президента України від 04 жовтня 2005 року № 1412/2005 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва, а Постановою Верховної Ради України від 04 листопада 2010 року № 2678-VI обрана суддею зазначеного суду безстроково.
8. Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1
9. ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 81 бал. За результатами виконання практичного завдання набрала 84 бали. Загалом на етапі складення іспиту ОСОБА_1 набрала 165 балів.
10. Рішенням ВККС від 12 квітня 2018 року № 82/зп-18 затверджено результати першого етапу оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 15 березня 2018 року, яким, зокрема, ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
11. 30 липня 2018 року ВККС проведено співбесіду з позивачкою, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
12. За критерієм професiйної компетентностi ОСОБА_1 оцiнено Комісією на пiдставi результатiв iспиту, дослiдження iнформацiї, яка мiститься у досьє, та спiвбесiди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 роздiлу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16).
За критерiями особистої та соціальної компетентностi ОСОБА_1 оцiнено Комiсiєю на пiдставi результатiв тестування особистих морально-психологiчних якостей i загальних здiбностей, дослідження iнформацiї, яка мiститься у досьє, та спiвбесiди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 роздiлу II Положення.
За критерієм професійної етики, оцiненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 роздiлу II Положення, суддя набрала 130 балiв. За цим критерієм позивачку оцiнено на пiдставi результатiв тестування особистих морально-психологiчних якостей i загальних здiбностей, дослідження інформації, яка мiститься у досьє, та спiвбесiди.
За критерієм доброчесностi, оцiненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 роздiлу II Положення, суддя набрала 115 балiв. За цим критерієм суддю оцiнено на пiдставi результатiв тестування особистих морально-психологiчних якостей i загальних здiбностей, дослiдження інформації, яка мiститься у досьє, та спiвбесiди.
13. Оцiнюючи вiдповiднiсть судді критерiям професiйної етики та доброчесностi, Комісією враховано вiдомостi щодо неналежного виконання суддею ОСОБА_1 обов`язкiв, передбачених пунктом 2 частиною сьомою статті 56 Закону № 1402-VIII, а також про недотримання нею вимог статей 1, 3 та 13 Кодексу суддiвської етики, зокрема, пiд час зайняття суддею адмiнiстративної посади виконувача обов`язкiв заступника голови суду.
Комiсiєю також надано оцінку інформації стосовно поведінки суддi ОСОБА_1 , яка створила перешкоди для реалiзацiї органом суддiвського самоврядування - зборами суддiв повноважень щодо органiзацiї роботи Голосіївського районного суду міста Києва, належного контролю за ефективнiстю здiйснення правосуддя.
14. Крім того, пiд час квалiфiкацiйного оцiнювання виявлено факти щодо значної кiлькостi судових справ, якi перебувають у провадженні суддi ОСОБА_1 з порушенням строків розгляду, передбачених законом: понад 6 мiсяцiв, понад 1 рік, понад 2 роки. Водночас суддею повiдомлено Комісії суперечливі вiдомостi щодо ефективностi здiйснення нею судочинства, розглянутих судових справ з порушенням строків.
15. Відтак за критерієм компетентності суддя набрала 375 балів.
16. Рішенням ВККС від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнана такою, що не відповідає займаній посаді.
17. За результатами проведеного ВККС кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрала 620 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому ВККС України на підставі статей 83-86, 93, 101, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII прийняла рішення від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18, яким вирішила:
- визначити, що суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрала 620 балів;
- визнати суддю Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
18. У подальшому ВРП прийняла рішення від 15 вересня 2020 року № 2620/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України».
19. Вважаючи протиправними дії Комісії щодо виставлення оцінок за показниками кваліфікаційного оцінювання, окрім тих, які оцінюються за результатами іспиту, а відтак і протиправним рішення ВККС від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 року, яке прийняте на підставі такого оцінювання, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
20. Закриваючи провадження у справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що спірне рішення, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання, є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, а тому обставини його прийняття повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами розгляду такої рекомендації.
21. У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18.
22. Суд також зазначив, що оспорюване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги у цій справі не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
23. В апеляційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не врахував, що оскаржуване рішення ВККС створювало та створює негативні наслідки для скаржниці.
Зокрема, зауважує, що це рішення включається до суддівського досьє та, відповідно, впливає на подальшу її можливість бути об`єктивно оціненою у випадку, якщо вона захоче приймати участь у конкурсі на посаду судді до іншого суду.
Зазначає також, що протягом тривалого часу вважалася такою, що не пройшла кваліфікаційне оцінювання, а відтак понад два роки отримувала меншу суддівську винагороду.
Крім того, скаржниця зауважує, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення була заподіяна шкода її професійній репутації, а встановлені в рішенні обставини вона може спростувати лише в судовому порядку. Тому вважає, що ці обставини як окремо, так і в сукупності свідчать і про заподіяння оскаржуваним рішенням негативних наслідків для її приватного життя, зокрема в частині кар`єрного розвитку.
24. На думку скаржниці, оскаржуване рішення відповідно до законодавства не може вважатися виключно рекомендацією, оскільки в резолютивній частині законом не передбачено можливість надання рекомендації, а лише зазначено, що це рішення як самостійний акт може бути підставою для внесення подання, яке, у свою чергу, є тим самостійним актом і яке розглядається для вирішення питання про звільнення.
25. ОСОБА_1 також зазначає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи і не врахував того факту, що нею оскаржується не лише рішення, але й дії відповідача, а справу закрито виключно з мотивів можливості/неможливості оскарження рішення. При цьому не було враховано того, що оскаржуване рішення породжує негативні наслідки, за своїм змістом не містить рекомендацій, але містить імперативні приписи, чим, власне, й порушено норми процесуального права щодо об`єктивного розгляду справи та протиправно обмежено право ОСОБА_1 на судовий захист.
Релевантні джерела права
26. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27.Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
28.Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
29. За змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
30. Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
31.Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII установлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
32.Згідно із частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
33. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення № 143/зп-16, а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
34.Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
35.Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
36.Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
37.Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
38. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
39. Стосовно посилань позивачки на те, що оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням судді з посади не відповідає європейським стандартам, тому дії, які вчинені суб`єктом владних повноважень на проведення такого оцінювання вже є протиправними та не повинні спричиняти негативні наслідки для особи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
40. Із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом № 1402-VIIІ для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні.
41. У пункті 40 Висновку Венеційської комісії № 966/2019 від 14 жовтня 2014 року зазначено, що у контексті України рішення про необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання було визнано прийнятним. Венеційська комісія врахувала існуючі основні проблеми з корупцією та некомпетентністю судової влади, політичним впливом на призначення суддів у попередньому періоді та майже цілковитою відсутністю довіри громадськості як до чесності, так і до компетентності судової системи (CDL-AD (2015)007, Спільний висновок Венеційської комісії та Директорату з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права щодо Закон «Про судоустрій та статус суддів» та зміни до Закону про Вищу раду юстиції України, пункти 72-74).
42. Як слідує з матеріалів справи, кваліфікаційне оцінювання позивачки проведено ВККС на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», глави 1 розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VІІІ, а також Положення № 143/зп-16, затвердженого Комісією на виконання положень частини п`ятої статті 83 зазначеного Закону.
43. На підставі зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проведення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 відбувалося в межах, визначених законом, та на підставі підзаконних нормативно-правових актів, у яких викладений детальний порядок реалізації норм, що містяться в законі.
44. Застосовані судом у цій справі правові норми дають підстави для висновку, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
45. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
46.Водночас за змістом статей 1, 3 Закону № 1798-VIII прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
47.Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
48.Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
49. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
50. З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного провадження».
51. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного провадження» ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
52. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
53. Зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
54. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
55.Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/852/18.
56. Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
57. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді може бути предметом судового оскарження одночасно з рішенням ВРП, яким його розглянуто.
58. У цій справі позивачка оскаржує рішення ВККС, яким її визнано такою, що не відповідає займаній посаді судді, та внесено до ВРП подання з рекомендацією щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
59. З урахуванням пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається на засіданні ВРП в пленарному складі на підставі подання ВККС, а відтак ВРП приймає рішення виключно щодо питань, які винесені на її розгляд.
60. Як слідує з матеріалів справи, оскаржуване рішення ВККС було предметом розгляду ВРП. За наслідками такого розгляду ВРП було прийнято рішення від 15 вересня 2020 року № 2620/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України».
Зокрема, ВРП зазначила про те, що у рішенні Комісії вказані бали, якими оцінено суддю ОСОБА_1 за кожним з критеріїв, однак відсутні достатні та об`єктивні доводи й аргументи Комісії з посиланням на конкретні обставини, за яких суддя не відповідає цим критеріям та, як наслідок, не відповідає займаній посаді.
Крім того, ВРП зауважила, що з доводів Комісії неможливо встановити, які діяння судді ОСОБА_1 , за яких обставин та в який період спричинили зборам суддів перешкоди у реалізації повноважень щодо організації роботи суду, належного контролю за ефективністю здійснення правосуддя та як це пов`язано із зайняттям суддею ОСОБА_1 посади виконувача обов`язків заступника голови суду.
61. З урахуванням зазначеного правового регулювання та обставин справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП не наділена повноваженнями щодо скасування або визнання протиправним оскаржуваного рішення. Водночас ВРП надала оцінку оскаржуваному рішенню, матеріалам суддівського досьє, копіям записів співбесід із суддею та дійшла висновку про те, що доводи, наведені в рішенні ВККС від 30 липня 2018 року, не можуть вважатись належними та достатніми підставами для звільнення судді із займаної посади за результатами кваліфікаційного оцінювання.
62. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що на теперішній час ОСОБА_1 здійснює правосуддя та, відповідно, отримує суддівську винагороду.
До того ж у Рішенні Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголошено, що «судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у тому числі з причин, що не залежать від них особисто, та отримують суддівську винагороду за Законом № 2453 в редакції Закону № 192, не втратили гарантій своєї незалежності, передбачених Основним Законом України, оскільки не позбавлені статусу судді».
63. Щодо шкоди кар`єрному розвитку, яка, на думку ОСОБА_1 , є наслідком оскаржуваного рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
64. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зазначені скаржницею наслідки для її кар`єрного розвитку не є наслідками дії оскаржуваного рішення, а зумовлені тим, що Законом України від 06 жовтня 2019 року № 193-I «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» було припинено повноваження членів ВККС та відповідно прийняття будь-яких рішень щодо професійної кар`єри суддів припинилось.
65. Відтак твердження ОСОБА_1 про те, що оскаржуване рішення ВККС від 30 липня 2018 року створювало та створює негативні наслідки для неї, не знайшли свого підтвердження в межах публічно-правового спору.
66. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що посилання скаржниці на те, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та не враховано того факту, що нею оскаржується не лише рішення, але й дії відповідача, а справу закрито виключно з мотивів можливості/неможливості оскарження рішення, є безпідставними. Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 протиправні дії відповідача зазначаються лише в межах незгоди з виставленими їй балами та дискреційними повноваженнями Комісії під час прийняття рішення ВККС від 30 липня 2018 року № 1395/ко-18 про невідповідність позивачки займаній посаді судді Голосіївського районного суду міста Києва. Відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що такі дії ВККС охоплюються предметом позову про скасування оскаржуваного рішення.
67. Отже, оскільки оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити.
68. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
70. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
71. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки щодо розподілу судових витрат
72. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
73. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-243 266 308 311 312 315 316 321 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: В. В. Британчук В. С. Князєв
Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко
І. В. Григор`єва К. М. Пільков
М. І. Гриців О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко
О. С. Золотніков І. В. Ткач
Г. Р. Крет С. П. Штелик