ПО С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 990/117/22

Провадження № 11-91заі22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Пількова К. М., Прокопенка О.Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/117/22 за позовом Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» до Президента України про визнання бездіяльності протиправною

за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2022 року (суддя Берназюк Я. О.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. 01 серпня 2022 року Адвокатське об`єднання «Головань і Партнери» звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просило визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка полягає в незалученні адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об`єднань до представництва Президента України в судах України та допущена починаючи з 30 квітня 2020 року.

2. На обґрунтування позовних вимог Адвокатське об`єднання «Головань і Партнери» зазначило, що бездіяльність відповідача з незалучення адвокатів до власного представництва в судах порушує його інтереси, оскільки воно позбавлене можливості надавати професійну правничу допомогу Президенту України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 990/117/22 за позовом Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» до Президента України про визнання бездіяльності протиправною.

4. Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та не належить до юрисдикції жодного іншого суду. За висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій. Натомість заявлені вимоги не стосуються управлінської діяльності Президента України в публічних відносинах з позивачем, а тому необхідно відмовити у відкритті провадження в цій справі. При цьому, оскільки розгляд такого спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, то немає підстав для роз`яснення позивачу до суду якої юрисдикції належить його вирішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

5. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. На обґрунтування доводів апеляційної скарги Адвокатське об`єднання «Головань і Партнери» зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що оскаржувана бездіяльність відповідача не порушує інтересів позивача, оскільки оцінка порушення прав позивача має міститися виключно в рішенні суду згідно з вимогами пункту 4 частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідні обставини встановлюються під час судового розгляду. Також суд не врахував, що позивач наголошував про порушення його інтересів, а не прав. Позивач не оскаржував бездіяльність відповідача щодо його небажання отримувати юридичні послуги від Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери». Натомість позивач указував, що не має можливості укласти договір про надання правової допомоги з відповідачем, зокрема позбавлений можливості брати участь у процедурах укладення відповідних договорів за результатами публічних закупівель.

7. Також, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неможливості судового розгляду цього спору в порядку жодного судочинства з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, оскільки така категорія перешкоджає реалізації права на доступ до суду та фактично дозволяє судам не застосовувати прямі та безальтернативні норми процесуальних законів, що є неприпустимим. Наведене свідчить про наявність підстав для відступу від існуючої практики та необхідність врахування правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 707/76/18.

Рух апеляційної скарги

8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 серпня 2022 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2022 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/117/22.

9. Ухвалою від 15 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

10. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку, що у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, визначених статтею 266 КАС України, право позивачів на доступ до суду шляхом подання відповідних позовів не є абсолютним. З позовної заяви не вбачається, яка саме бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень, який реалізував публічно-владні управлінські функції (з посиланням на відповідне повноваження, надане Конституцєю України) у публічних правовідносинах, що виникли між ним та відповідачем, безпосереньо призвела до порушення прав та інтересів позивача. При цьому позивач не конкретизував, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушуються такою бездіяльністю відповідача та які правові наслідки для нього така бездіяльність породжує.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені учасниками справи доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

12. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

13. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

14. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

15. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

16. Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

17. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

18. Згідно із частиною першою та п`ятою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

19. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

21. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

22. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

23. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

24. Особливості провадження в цій категорії адміністративних справ визначено в статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема щодо законності дій чи бездіяльності Президента України (пункт 2 частини першої цієї статті).

25. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України необхідно розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Президента України, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких він реалізує свої владні (управлінські) функції (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/278/19, від 21 липня 2022 року у справі № 460/5132/22, від 01 вересня 2022 року у справі № 990/46/22).

26. Разом із цим Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці зауважував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

27. Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Президента України, яка, на його думку, полягає в незалученні адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об`єднань до представництва Президента України в судах України та допущена, починаючи з 30 квітня 2020 року.

28. На обґрунтування заявлених вимог Адвокатське об`єднання «Головань і Партнери» зазначило, що бездіяльність відповідача, яка полягає у незалученні адвокатів до власного представництва у судах, порушує його інтереси, оскільки воно позбавлене можливості надавати професійну правничу допомогу Президенту України та брати участь у процедурах укладення відповідних договорів за результатами публічних закупівель. На думку позивача, представництво інтересів Президента України у судах, як і представництво в судах будь-якої іншої особи, може здійснюватися виключно адвокатами, а тому працівники Головного управління представництва інтересів Президента України в судах Директорату з питань правової політики Офісу Президента України не можуть здійснювати адвокатську діяльність, оскільки перебувають на державній службі. Також позивач зауважив, що наведене суперечить положенням частин четвертої, п`ятої статті 131-2 Конституції України щодо адвокатської монополії на представництво інтересів особи у суді та положенням частин першої, третьої статті 55, частини першої статті 57 КАС України, які встановлюють порядок та підстави представництва, у тому числі адвокатом. Крім того, на думку позивача, Президент України не має права передавати свої повноваження іншим особам чи органам відповідно до положень частини другої статті 106 Конституції України.

29. Надаючи оцінку зазначеним доводам, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

30. Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

31. Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

32. Згідно з положеннями статті 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

33. Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.

34. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

35. Частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

36. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

37. Таким чином, з урахуванням положень Конституції України, з 01 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Питання самопредствництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів. З урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

38. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20.

39. З наведеного вбачається, що аргументи Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери», викладені на обґрунтування своєї позиції в позовній заяві та апеляційній скарзі, ґрунтуються виключно на оціночних судженнях суб`єктивного характеру щодо порушення його інтересів.

40. Натомість зміст позовної заяви свідчить про висловлення позивачем незгоди зі здійсненням самопредставництва інтересів Президента України у судах працівниками Головного управління представництва інтересів Президента України в судах Директорату з питань правової політики Офісу Президента України, однак не засвідчує, що Адвокатське об`єднання «Головань і Партнери» навело обставини, які підтвердили б те, що його права та інтереси порушено відповідачем під час здійснення ним владних управлінських функцій, що у свою чергу призвело до настання правових наслідків.

41. При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, предмет спору в цій справі не стосується питання законності Указу Президента України № 162/2020 від 30 квітня 2020 року «Про забезпечення самопредставництва Президента України та створених ним допоміжних органів і служб у судах України» та покладення вказаним Указом конкретно визначених обов`язків на працівників Головного управління представництва інтересів Президента України в судах Директорату з питань правової політики Офісу Президента України.

42. Допущена, на думку позивача, бездіяльність відповідача не породжує для нього права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право / законний інтерес особи в публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій. Для ефективного захисту порушених прав та інтересів необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом їх захисту.

43. Також необхідно звернути увагу на те, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

44. Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

46. Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі від 08 серпня 2022 року дійшов обґрунтованих висновків про те, що означена позивачем бездіяльність Президента України не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції, оскільки між позивачем та відповідачем немає відповідного публічно-правового спору, а тому відмовив у відкритті провадження у справі.

47. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи позивача щодо передчасності висновку суду першої інстанції про непорушення його інтересів оскаржуваною бездіяльністю відповідача, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, керувався, зокрема, положеннями пункту 4 частини першої статті 171 КАС України, яка передбачає, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства. У зв'язку із цим суд встановлював, чи порушення прав / інтересів, про які зазначає позивач, є реальними та чи правовідносини (які, на думку позивача, є спірними та з приводу врегулювання яких подано позов) є спірними публічно-правовими відносинами позивача з відповідачем при здійсненні останнім визначених чинним законодавством владних управлінських функцій. Наведене є можливим та необхідним для встановлення судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не встановлював, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, відповідно до положень пункту 4 частини четвертої статті 246 КАС України (як про це зазначає позивач в апеляційній скарзі), оскільки таке можливе лише за результатами повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, натомість суд під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі не встановив наявності спірних правовідносин, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

48. Також Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, у зв`язку із чим суд першої інстанції правильно не роз`яснив позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом.

49. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/176/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 9901/508/21, 12 травня 2022 року у справі № 9901/370/21 та від 21 липня 2022 року у справі № 460/5132/22 і підстав відступати від такого висновку під час розгляду цієї справи не встановлено.

50. Водночас посилання позивача про неврахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 січня 2019 року у справі № 707/76/18, є безпідставними, оскільки наведені в апеляційній скарзі цитати з цієї постанови є вибірковими та не відображають суті всього судового рішення. Зокрема, позивач не врахував тієї обставини, що в цьому ж судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

51. Стосовно доводів Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» про відмову йому в доступі до правосуддя для захисту порушених інтересів Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що законодавчі обмеження можливості оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень не порушують саму суть права на доступ до суду, оскільки така бездіяльність, зокрема, Президента України, може бути оскаржена в суді, якщо вона допущена у правовідносинах із позивачем, у яких Президент реалізує свої владні (управлінські) функції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

53. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 08 серпня 2022 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

55. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

56. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266 308 311 316 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: В. В. Британчук К. М. Пільков Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко І. В. Григор`єва Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач О. С. Золотніков О. С. Ткачук