П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 990/22/22

Провадження № 11-56заі22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), треті особи: Президент України Зеленський В. О., Представництво ООН в Україні, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (далі - ОБСЄ) СММ, про зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2022 року (судді Данилевич Н. А., Губська О. А., Мартинюк Н. М., Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж.М.),

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила:

- зобов`язати ВРУ усунути бездіяльність і вжити дії щодо передачі повного управління державою Президенту та Збройним Силам України із залученням експертів ООН і ОБСЄ з приводу військових дій РФ щодо нападу і захоплення території України;

- винести окрему ухвалу, якою зобов`язати ВРУ розглянути питання введення військового стану та передачі майна стратегічних підприємств, у т.ч. облгазів та обленерго в повне управління держави, оскільки засновники останніх пов`язані з країною-окупантом і будуть чинити диверсії.

7 лютого 2022 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, позивачці було надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків шляхом складання позовної заяви в новій редакції.

На виконання зазначеної ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 22 лютого 2022 року подала уточнену позовну заяву, в якій, залишивши заявлені позовні вимоги та доводи, наведені на обґрунтування позову, вказала на умисне позбавлення Верховним Судом її гарантованого права на судовий захист. При цьому в поданій уточненій позовній заяві так і не викладено обставин, якими обґрунтовані заявлені нею вимоги, не наведено доказів, що підтверджують обставини звернення до суду, та не обґрунтовано належним чином порушення її прав, свобод та інтересів, спричинених оскаржуваною бездіяльністю.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2022 року повернуто позов ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки позивачка не усунула недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій указує на порушення судом норм процесуального права та порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для розгляду позову по суті.

При цьому ОСОБА_1 мотивує свою апеляційну скаргу доводами, ідентичними викладеним у її позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу ВРУ просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2022 року - без змін.

Відповідач наголошує на невиконанні ОСОБА_1 вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, повернувши позовну заяву на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС.

Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити рішення про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

За частиною четвертою статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 266 КАС, частиною першою якої встановлено, що правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України.

Відповідно до статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами частин першої, п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо в позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Суд, вирішуючи питання про відкриття провадження, встановив, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС, оскільки позивачка не зазначила зміст позовних вимог і виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги; не зазначила доказів, що підтверджують вказані обставини; не обґрунтувала належним чином порушення оскаржуваною бездіяльністю її прав, свобод та інтересів.

У позовній заяві ОСОБА_1 залучила третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Президента України Зеленського В. О., Представництво ООН в Україні, ОБСЄ, але при цьому не зазначила, яким чином судове рішення в цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки названих третіх осіб, що відповідно до статті 49 КАС є підставою для їх залучення.

За змістом статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, оскільки вона не відповідає вимогам КАС у частині її належного оформлення з наданням строку для усунення зазначених недоліків шляхом подання до суду виправленої позовної заяви, викладеної з урахуванням положень статті 160 КАС.

Водночас ОСОБА_1 повідомили, що за правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява підлягатиме поверненню.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 7 лютого 2022 року позивачка подала уточнену позовну заяву.

Її зміст свідчив, що нові (уточнені) вимоги та обґрунтування позову ОСОБА_1 аналогічні тим, що висловлені в первинно поданій позовній заяві. Доказів, які б підтверджували викладені нею в позові обставини, позивачка не надала.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 травня 2022 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовну заяву повернув позивачці через те, що позивачка не зазначила обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, та доказів, що підтверджують вказані обставини; не обґрунтувала належним чином порушення оскаржуваною бездіяльністю її прав, свобод та інтересів. Суд першої інстанції зважив і на те, що в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 не аргументувала, яким чином рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки третіх осіб, яких вона просила залучити до участі у справі.

Своєю чергою це унеможливило прийняття процесуального рішення про відкриття провадження за позовною заявою.

Як можна зрозуміти зі змісту позову, частково продубльованого в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 оскаржила до суду протиправну бездіяльність ВРУ, що, з її погляду, полягає в тому, «що парламент України має вжити дії щодо передачі повного управління державою Президенту та Збройним Силам України із залученням експертів ООН і ОБСЄ з приводу військових дій РФ щодо нападу і захоплення території України».

Водночас позивачка не навела аргументів на підтвердження своїх доводів та не надала відповідних доказів. Вона з посиланням на об`єктивно спроможні фактори не окреслила (не мотивувала), яким чином діяльність або бездіяльність ВРУ (парламенту України) впливає на її індивідуальні права, свободи чи інтереси; як саме відповідно до мети, завдання і призначення адміністративного судочинства можна відновити або захистити стверджуване нею порушення її прав чи інтересів.

У зв`язку з наведеним Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 19 травня 2022 року дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачці.

Міркування і твердження позивачки в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

У зв`язку з цим треба зазначити, що немає причин вважати, що судове рішення про повернення позовної заяви позивачці з наведених вище підстав є проявом обмеження права останньої на доступ до суду, оскільки це рішення було зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивачки до суду, а лише невиконанням нею процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви. Такого змісту дії не можуть свідчити про обмеження їй доступу до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що по суті суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому підстав для втручання й скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2022 року немає.

Керуючись статтями 169 243 266 315 316 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет В. В. Британчук К. М. Пільков Ю. Л. Власов Л. І. Рогач І. В. Григор`єва О. М. Ситнік Д. А. Гудима В. М. Сімоненко Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик